Справа № 522/5518/25
Провадження №1-кп/522/2169/25
15.07.2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувального акту у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150020000458 від 28.01.2025 року, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, який перебував на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти базової загальновійськової підготовки школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_2 та у подальшому зарахованого до списків тимчасово прибулого особового складу військової частини НОМЕР_3 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
суд -
У провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025150020000458 від 28.01.2025 року, відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В ході судового розгляду справи прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 діб, так як ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та встановлені раніше судом при обранні ОСОБА_3 запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв'язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість та просили змінити обвинуваченому запобіжний захід на не пов'язаний з позбавленням волі.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане прокурором клопотання та вивчивши матеріали судової справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Надаючи оцінку доводам клопотання прокурора щодо наявності існування ризиків, суд враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд відповідно до приписів ст.178 КПК України враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, вік, стан його здоров'я, а також наявність соціальних зв'язків.
Зважаючи, що ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за яке в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення вини, може вдатися спроб переховуватися від суду.
При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 може продовжити свою злочинну діяльність, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Таким чином наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України на які посилається прокурор у своєму клопотанні, свідчать про наявність достатніх підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів неможливе, зважаючи на вказані ризики, особу обвинуваченого та характер злочину, у якому він обвинувачується. Більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Тому клопотання прокурора про продовження стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
При визначенні альтернативної міри запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, та відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України вважає необхідним визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, оскільки саме такий розмір застави, у разі його внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 177,178, 182,183, 199, 331, 350, 370-372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 12.09.2025 року, включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень,
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_3 , (провадження по справі №1-кп/522/2169/25).
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 2 місяці, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками, з приводу обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суддя вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місць ув'язнення.
Суддя: