Провадження № 2-о/522/458/25
Справа № 522/15686/25
15 липня 2025 року
Приморський районний суд м. Одеси
в складі: головуючого судді Бондар В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Єрганінової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території,
Заявник звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, в якій просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Херсонська обл., Каховський р-н, м.Нова Каховка, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що померлий ОСОБА_2 є батьком заявниці, який помер на тимчасово окупованій території, тому заявниця позбавлена можливості зареєстрували смерть свого батька.
Ухвалою суду від 14.07.2025 відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 15.07.2025.
Заявник та заінтересована особа в судове засідання 15.07.2025 не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.
Фіксування судового процесу не здійснювалось у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.4).
Громадянин України, згідно свідоцтва про народження заявниці, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Нова Каховка Херсонської смерті від гострої легенево-сердечної недостатності, двосторонньої абсцедувальної пневмонії, про що свідчить довідка про смерть №С-00442 від 06.02.2025.
Невизнаним органами влади на території окупованої Херсонської області 06.02.2025 видане свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Територія Новокаховської міської територіальної громади Херсонської області включена до переліку Тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Відповідно до положень ч.2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, а відповідно до роз'яснень, наданих у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Якщо документи про смерть особи відсутні, то державна реєстрація її смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.
У абзаці першому п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
Разом з тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. theRepublic o f MoldovaandRussia», «Ila§cuandOthers v. MoldovaandRussia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для реєстрації смерті в єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян України, тому, суд вважає, що заяву про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України слід задовольнити, що надасть можливість отримати заявнику свідоцтво про смерть особи, видане державним органом України.
Згідно пункту 8 частини першої статті 430 та ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 48 років в м.Нова Каховка, Херсонська область, причина смерті: 1.а) гостра легенево-сердечна недостатність б) двостороння абсцедувальна пневмонія.
Допустити негайне виконання рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.Я. Бондар