Справа №522/19638/24
Провадження №1-кп/522/1047/25
15.07.2025 року м. Одеси
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162510001371 від 27.09.2024 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, Луганська область, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
суд -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162510001371 від 27.09.2024 року стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Відповідно до положень ст. 314 КПК України першочерговим завданням підготовчого судового засідання є вирішення питання про можливість призначення судового розгляду, у зв'язку з чим, суд з'ясовує, чи наявні підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 314 КПК України.
Обґрунтування можливості призначення судового розгляду.
В підготовчому судовому засіданні судом поставлено питання про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Прокурор ОСОБА_4 вважала за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 не заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Представник потерпілого ОСОБА_6 у підготовче судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає за можливе призначити обвинувальний акт у кримінальному провадженні до судового розгляду, з огляду на наступне.
Під час підготовчого судового засідання встановлено, що кримінальне провадження №12024162510001371 від 27.09.2024 року підсудне Приморському районному суду м. Одеси, підстави для закриття кримінального провадження або повернення обвинувального акту прокурору відсутні.
Отже, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162510001371 від 27.09.2024 року підлягає призначенню до судового розгляду.
Вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 .
Крім того, під час підготовчого судового засідання прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, так як ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв'язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні клопотання підтримала та просила задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане прокурором клопотання та вивчивши матеріали судової справи, суд виходить з наступного.
Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21.07.2025 року, з визначенням розміру застави.
У відповідності до ч. 3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Мета і підстави застосування запобіжних заходів, обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, визначені ст.ст. 177, 178 КПК України.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, у тому числі, до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»). Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд відповідно до приписів ст.178 КПК України враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, вік, стан його здоров'я, а також наявність соціальних зв'язків.
Враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за яке в разі доведеності вини, передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення вини, може вдатися спроб переховуватися від суду.
При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого не прийнято, потерпілий та свідки у цьому ж кримінальному проваджені підлягають безпосередньому допиту судом та суд має дослідити докази у справі, та в даному випадку існує ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України щодо можливого незаконного впливу обвинуваченим на потерпілих та свідків, з метою зміни останніми показань.
Таким чином наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України на які посилається прокурор у своєму клопотанні свідчать про наявність достатніх підстав для продовження обвинуваченому строку дії обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів неможливе, зважаючи на вказані ризики, особу обвинуваченого та характер злочину, у якому він обвинувачується. Більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Тому клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Відповідно ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При визначенні альтернативної міри запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого ОСОБА_3 тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, вважає необхідним визначити заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120 гривень, оскільки саме такий розмір застави, у разі його внесення, відповідає критеріям пропорційності, є достатнім та таким, що здатний забезпечити запобіганню встановленим ризикам, виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у даному кримінальному провадженні та буде помірним для обвинуваченого, членів його сім'ї та близьких родичів.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 177,178, 182,183, 199, 314, 315, 370-372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 12.09.2025 року, включно.
Визначити відносно ОСОБА_3 , розмір застави як запобіжного заходу, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень 00 копійок.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_3 .
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора в розумні строки;
2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) не відлучатися з міста Одеси без дозволу прокурора або суду;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд/в'їзд з України;
5) утримуватись від спілкування із особами допитаними в якості потерпілого та свідків в рамках даного кримінального провадження.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при обрані запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суддя вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Строк дії ухвали суду про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу обчислюється з 15.07.2025 року з моменту фактичного оголошення ухвали та припиняє свою дію 12.09.2025 року.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024162510001371 від 27.09.2024 року стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, призначити до судового розгляду на 11 год. 55 хв., 22.07.2025 року, в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси, за участю прокурора, представника потерпілого, захисника та обвинуваченого.
Судовий розгляд даного кримінального провадження проводити у відкритому судовому засіданні одноособово суддею.
Ухвала в частини продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місць ув'язнення.
Суддя: