Справа № 522/5303/25
Провадження № 2/522/4572/25
(заочне)
09 липня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Шенцевої О.П,
за участі секретаря Морозової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жемчужний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Приморського районного суду м. Одеси 19.03.2025 року з позовною заявою звернувся представник Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жемчужний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 99511,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником приміщення №001, загальною площею 49,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 та є співвласником багатоквартирного житлового будинку адресом: АДРЕСА_1 .
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачу, який є власником приміщення №001, що знаходиться у АДРЕСА_2 за період з 01.01.2019 по 31.01.2025 року була нарахована сума заборгованості зі сплати внесків на обслуговування/утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у загальній сумі 76 120,68 грн. (сімдесят шість тисяч сто двадцять) гривень 68 копійок. Оскільки внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов'язання у позивача виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних виникає у позивача за кожен місяць (день) з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Таким чином, у відповідача утворилася заборгованість у загальному розмірі - 99 511,40 грн., що складається з: основної суми боргу у розмірі - 76 120,68 грн., інфляційних втрат у розмірі - 17 559,83 грн., 3% річних у розмірі - 5 830,89 грн. У зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
11 квітня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2025 року відкрито провадження у справі у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. При цьому, від представника позивача надійшла заяви про розгляд справи без участі представника позивача та про задоволення позовних вимог, не заперечуючи проти винесення заочного рішення.
Відповідач та/чи його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надали, причини неявки не повідомили. Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву, не скористалась.
Повістки направлені до відповідача повернулись з відмітками «за закінченням терміну зберігання».
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права відповідача на доступ до правосуддя, суд оцінює таку поведінку відповідача як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Приморського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради судді в загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.
Тобто, ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).
Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з'явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.
Відповідно до ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи зазначене, з огляду на тривалий термін розгляду справи, яка має бути розглянута в розумні строки, а також достатність матеріалів справи для ухвалення рішення, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником приміщення №001, загальною площею 49,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 та є співвласником багатоквартирного житлового будинку адресом: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20531003 від 10.10.2008 року.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖЕМЧУЖНИЙ» було створене власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку, задля забезпечення та захисту прав його членів, що підтверджується копією статуту.
У п.1 Розділу ІІ Статуту зазначено, що метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутом
Тобто, ОСББ «ЖЕМЧУЖНИЙ» надає послуги з управління будинку де, зокрема, розташоване майно ОСОБА_1 .
Задля виконання функцій з управління будинку, ОСББ «ЖЕМЧУЖНИЙ» уклало:
- договір з ТОВ «СОЮЗ» про вивіз твердих побутових відходів від 01.02.2010 року №278/ОЖ/П/92, за яким ТОВ «СОЮЗ» надає послуги по збору і вивозу ТПВ, що утворюються в процесі господарської діяльності ОСББ, а замовник оплачує такі послуги на умовах, визначених договором
- договір з ТОВ «ІНФОКС» про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 04.02.2014 року №262/1, за яким виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за встановленими тарифами;
- договір з ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» на постачання за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 02.07.2015 року №008721 (3) ПР, за яким постачальний зобов'язався постачати природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбаченому договором для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах та у строки, передбачені договором;
- договір з ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» про постачання електричної енергії від 22 липня 2015, за яким постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної електричної енергії;
- договір з ТОВ «ТЕХНОСЕРВІС ГРУП» про виконання робіт з обслуговування газового обладнання від 01.11.2015 року №28/15, за яким замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання технічного обслуговування, ремонту, накладки та усунення аварійних ситуацій та несправностей об'єкта замовника;
- договір підряду з ОСОБА_2 на технічне обслуговування ліфтів від 01.07.2015 року №63-ТО, за яким замовник доручив, а підрядник взяв на себе організацію та виконання робіт по частковому технічному обслуговуванню 2-ох ліфтів пасажирських та двох систем обмеженого доступу на об'єкті замовника.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що до житлово-комунальних послуг належать: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
У постанові КЦС ВС від 23.11.2022 у справі № 761/43664/18 вказано, що частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
У ч.1 ст. 10 Закону вказано, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
На підставі наданих суду доказів, було встановлено, що ОСББ «ЖЕМЧУЖНИЙ» надає послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_2 , де, зокрема, розташовано майно ОСОБА_1 , тоді як останній належним чином не виконує свої обов'язки, які є похідними від належних йому, як абсолютному володарю майна, правомочностей володіння, користування та розпорядження майном, не вносячи плати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Доказів зворотного суду не було надано.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальний розмір заборгованості відповідача за період з 01.01.2019 по 31.01.2025 року становить 99 511,40 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот одинадцять гривень 40 коп.), що складається з: основної суми боргу у розмірі - 76 120,68 грн.; інфляційних втрат у розмірі - 17 559,83 грн.; 3% річних у розмірі - 5 830,89 грн.
Положеннями ст. 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.
Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 (справа №910/4590/19), зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003р. затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003р. та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007р. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Вказана правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19.
Поруч з цим, у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Зокрема, за змістом даного листа індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо з 16 по 31 число вона індексується починаючи з наступного місяця.
Слід зазначити, що законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, у розумінні наведеного позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання. Аналогічний правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2018 року по справі №913/70/18.
Оскільки внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов'язання у позивача виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних виникає у позивача за кожен місяць (день) з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Наведена позиція суду відповідає правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц.
Відповідач, як співвласник багатоквартирного будинку повинен сплачувати щомісячні внески на витрати на управління багатоквартирним будинком, проте не виконує своїх обов'язків, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість у загальному розмірі - 55 113,83 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч сто тринадцять гривень 83 коп.), що складається з:основної суми боргу у розмірі - 49 330,51 грн. інфляційних втрат у розмірі - 4 604,69 грн. 3% річних у розмірі - 1 178,63 грн.
Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів на спростування відповідачем надано не було.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 99 511,40 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот одинадцять гривень 40 коп.), що складається з: основної суми боргу у розмірі - 76 120,68 грн.; інфляційних втрат у розмірі - 17 559,83 грн.; 3% річних у розмірі - 5 830,89 грн.
Суд погоджується із зазначеним розрахунком заборгованості та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Разом з тим, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 3028 грн. Згідно платіжної інструкції від 13.03.2025 року № 1579, ОСББ «Жемчужний» сплатило в якості судового збору грошову суму у розмірі 3028 грн.
Згідно з ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору підлягає задоволенню.
Крім того, позивач у позові просив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За положеннями ст.ст. 133, 137 ЦПК України, учасник справи має право на відшкодування лише професійної правової допомоги, наданої адвокатом.
03 березня 2025 року між ОСББ "ЖЕМЧУЖНИЙ", Код ЄДРПОУ:37352306, та Адвокатським бюро «Бороган» укладено договір про надання правничої допомоги, згідно п. 2.1. якого АДВОКАТСЬКЕ БЮРО на підставі звернення КЛІЄНТА приймає на себе зобов'язання усіма законними методами та способами надати Клієнту наступної правову допомоги представництві інтересів КЛІЄНТА.
Згідно з п.п. 4.1. 4.3 Договору про надання правової допомоги від 03.03.2025 року, за надання правової допомоги, яка є предметом Договору, згідно пункту 2.1 цього Договору, АДВОКАТСЬКОМУ БЮРО КЛІЄНТ сплачує винагороду у розмірі 40 000,00 грн., розмір якої зазначено у пункті 4.1. цього Договору здійснюється протягом 5-ти робочих днів після надходження коштів, які є предметом позову згідно п. 2.1 Договору на рахунок КЛІЄНТА.
07 березня 2025 року між ОСББ "ЖЕМЧУЖНИЙ", Код ЄДРПОУ:37352306 та АБ «БОРОГАН» підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правової допомоги від 03.03.2025 року.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382дс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заявлена позивачем сума в розмірі 40000 гривень не може бути безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Отже, на думку суду, дана справа не є складною, письмові докази сторонами протягом розгляду справи не долучались, експертизи не призначались, свідки не допитувались, особливих суттєвих зусиль дана справа не потребувала.
Враховуючи викладене, оцінивши рівень витрат представника позивача на правничу допомогу, а також співмірність витрат зі складністю предмета спору, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, з огляду на тривалість розгляду справи, обсяг виконаних робіт, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу частково у розмірі 2500 гривень.
Водночас, щодо витрат на друкарські послуги, суд зазначає наступне.
07 березня 2025 року між ОБ'ЄДНАННЯМ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ЖЕМЧУЖНИЙ", Код ЄДРПОУ: 37352306 та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір про надання друкарських послуг. За цим Договором Виконавець зобов'язується виконати роботи з тиражування (виготовлення копій) поданих Замовником документів для формування документів для подачі позовної заяви про стягнення заборгованості до суду у кількості, які зазначені у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 1.3. Договору Підрядник виконує роботи зі своїх матеріалів, на своєму обладнанні, власними або залученими силами та засобами.
Згідно п. 2.1. Вартість послуг сторонами визначена у розмірі 5,00 грн. за один копіювальний лист. Загальна кількість листів зазначається у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.
07 березня 2025 року між ОБ'ЄДНАННЯМ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ЖЕМЧУЖНИЙ", Код ЄДРПОУ: 37352306 та ФОП ОСОБА_3 підписано Додаткову угоду №2 до Договору про надання друкарських послуг від 07.03.2025 року.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 2.1. договору про надання друкарських послуг від 07.03.2025 року Виконавець зобов'язується виконати для Замовника роботи з тиражування (виготовлення копій) поданих Замовником документів для формування документів для подачі позовної заяви ОСББ "ЖЕМЧУЖНИЙ", Код ЄДРПОУ: 37352306 до ОСОБА_4 про стягнення боргу у кількості 264 копій, а саме:
Три примірника становить 264 сторінок (88 стр.*3 прим. = 264,00 грн.), що становить вартість 1 320,00 грн. (264,00 грн.*5 грн. = 1 320,00 грн.)
Замовник , відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору про надання друкарських послуг від 07.03.2025 року, зобов'язується сплатити Виконавцю протягом трьох місяців з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг 1 320,00 грн.
07 березня 2025 року між ОБ'ЄДНАННЯМ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ЖЕМЧУЖНИЙ", Код ЄДРПОУ: 37352306 та ФОП ОСОБА_3 підписано АКТ приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання друкарських послуг від 07.03.2025 року.
У відповідності до вимог пунктів договору про надання друкарських послуг від 07.03.2025 року та додаткової угоди №2 від 07.03.2025 року, Виконавцем виконано, а Замовником прийняті наступні роботи:
тиражування (виготовлення копій) поданих Замовником документів для формування документів для подачі позовної заяви ОСББ "ЖЕМЧУЖНИЙ", Код ЄДРПОУ: 37352306 до ОСОБА_4 про стягнення боргу у кількості 264 копій на загальну суму 1 320,00 грн. (копія одного листа - 5,0 грн.).
Протягом трьох місяців з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг Замовник зобов'язується сплатити виконавцю 1 320,00 грн.
Доказів сплати наданих друкарських послуг відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Проте, відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
З зазначеного вбачається, що чинний ЦПК України не відносить витрати пов'язані з друкарськими послугами до судових витрат, більше того не передбачає порядку та механізму розподілу таких витрат.
Копіювання документів для суду та відповідача - не є витратами в розумінні ст.133 ЦПК України іншими процесуальними діями, необхідними для розгляду справи або підготовки до розгляду справи з огляду на те, що друкарські послуги не є процесуальною дією. На переконання суду, такі витрати фактично є складовими витрат на правову допомогу, так як її результат (заяви, договори, акти, тощо) викладається на папері, а витрати на копіювання документів, роздрукування і т.п. є неминучими, оскільки в більшості випадків вони підписуються на папері та скріплюються печатками, за виключенням електронних документів.
Крім того, слід зазначити, що до суду подано два примірника позову з додатками для суду та для відповідача, а вартість порахована за 3 примірника. При цьому, договором визначено вартість одного копіювального листа у розмірі 5 грн., в той час як пораховано сторінки, а не листи, адже позов з додатками складається з 70 листів і 71-й чистий лист з печаткою, а додатковою угодою пораховано 264 сторінки на 5 грн.
За таких обставин, суд вважає, що витрати на друкарські послуги не є судовими витратами в розумінні ЦПК України та доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача витрат на друкарські послуги у розмірі 1320 грн.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 207, 322, 525, 526, 530, 612, 614, 625, 626, 628, 638 ЦК України, Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279-282, 353-354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ЖЕМЧУЖНИЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ) на користь ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ЖЕМЧУЖНИЙ" (Код ЄДРПОУ: 37352306, 65062, Україна, Одеська область, місто Одеса, вулиця Літературна, будинок, 12) заборгованість за період з 01.01.2019 року по 31.01.2025 року зі сплати щомісячних внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 99 511,40 грн., що складається з: основної суми боргу у розмірі - 76 120,68 грн.; інфляційних втрат у розмірі - 17 559,83 грн.; 3% річних у розмірі - 5 830,89 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ) на користь ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ЖЕМЧУЖНИЙ" (Код ЄДРПОУ: 37352306, 65062, Україна, Одеська область, місто Одеса, вулиця Літературна, будинок, 12) судові витрати, які складаються з: 3 028,00 грн. - сплата судового збору за подання позовної заяви, 2 500,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя