Справа № 522/9090/25-Е
Провадження № 2/522/5435/25
14 липня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,
26 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 39034,22 (тридцять дев'ять тисяч тридцять чотири,22) гривні, з якої основний борг - 32670,32 (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят, 32) гривень, загальний розмір нарахованих 3% річних - 991,7 (дев'ятсот дев'яносто одна, 7) гривня; нараховані інфляційні втрати за несвоєчасну оплату - 4275,63 (чотири тисячі двісті сімдесят п'ять, 63) гривень, загальний розмір нарахованої пені - 1096,57 (одна тисяча дев'яносто шість, 57) гривень та здійснити розподіл судових витрат.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Абухіну Р.Д.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про день місце та час розгляд справи повідомлялись належним чином.
Від представника позивача надійшла заява, у якій зазначає, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі просила розглянути справу без її участі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Дослідивши матеріли справи судом встановлено наступне.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30 березня 2025 року № 420271550, ОСОБА_1 є власником об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
19 січня 2005 року між ТОВ «ПРОГРЕС-СТРОЙ» та ТОВ «УПРАВДОМ» було укладено договір про інвестування №ИД-97, за яким виконавець зобов'язується передати у власність інвестора об'єкт інвестування, а інвестор зобов'язується прийняти об'єкт інвестування і сплатити за нього інвестицію.
У п.2 Договору вказано, що об'єктом інвестування є обладнання котельні та теплових пунктів (в.т.ч. трубопроводи та мережі) за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно акту приймання-передачі до договору про інвестування від 19 січня 2005 року №ИД-97, виконавець передав, а інвестор прийняв у власність об'єкт інвестування, та отримав прав право власності на рухоме майно - обладнання котельні та теплових пунктів.
Право власності на приміщення №502, №503 та 504 у будинку АДРЕСА_2 належить ТОВ «УПРАВДОМ», що підтверджується копією витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.02.2006 року №9881728 та від 17.02.2006 року №9866370 та від 17.02.2006 року №9866469.
Відповідно до розпорядження ООДА від 06 жовтня 2017 року №923/А-2017, ТОВ «УПРАВДОМ» переоформлено ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії.
Згідно відповіді АТ «НАК «НАФТОГАГ УКРАЇНИ» від 20.06.2024 року №23/4-336-24, між АТ «НАК «НАФТОГАГ УКРАЇНИ» та ТОВ «УПРАВДОМ» було укладено наступні договори постачання природного газу:
- від 30.08.2016 року №3626/1617-ТЕ-23;
- від 04.09.2017 року №8228/1718-ТЕ-23;
- від 12.10.2018 року №7252/18-ТЕ-23;
- від 30.09.2019 року №9237/1920-ТЕ-23;
- від 21.09.2020 року №20/21-4306-ТЕ-23.
Також, згідно відповіді ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» від 25.05.2024 року №125/3/1/1-4695, ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» здійснювало постачання природного газу ТОВ «УПРАВДОМ» протягом 2021-2024 років як виробнику теплової енергії за договорами:
- від 06.09.2021 року №6411-НГТ-23;
- від 19.06.2022 року №4166-ПСО(ТКЕ)-23;
- від 02.10.2023 року №5958-ТКЕ(23)-23.
11 вересня 2024 року між ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ ТЕЙДИНГ» та ТОВ «УПРАВДОМ» було укладено договір постачання природного газу №9016-ТКЕ(24)-14, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1 п.4 Положення, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах, визначених договором.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що до житлово-комунальних послуг належать: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
У постанові КЦС ВС від 23.11.2022 у справі № 761/43664/18 вказано, що частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
У ч.1 ст. 10 Закону вказано, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
ТОВ «УПРАВДОМ» постачає теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , тоді як останній належним чином не виконує свої обов'язки, які були похідними від належних їй, як абсолютному володарю майна, правомочностей володіння, користування та розпорядження майном, не вносячи плати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Доказів зворотного суду - не було надано.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачів за період з лютого 2021 року по лютий 2025 становить 39034,22 (тридцять дев'ять тисяч тридцять чотири,22) гривні та складається з:
- основна сума боргу - 32670,32 (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят, 32) гривень;
- три відсотки річних - 991,7 (дев'ятсот дев'яносто одна, 7) гривня;
- інфляційні витрати - 4275,63 (чотири тисячі двісті сімдесят п'ять, 63) гривень;
- пені - 1096,57 (одна тисяча дев'яносто шість, 57) гривень.
Щодо суми судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 2422,40 гривень.
Згідно копії Платіжної інструкції кредитового переказу коштів №1977 від 26.03.2025, ТОВ «УПРАВДОМ» сплатило в якості судового збору грошову суму у розмірі 2 422,40 гривень.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
05 грудня 2024 року між ТОВ «УПРАВДОМ» та адвокатом Михайленко Марією Миколаївною було укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
04 квітня 2025 року між ТОВ «УПРАВДОМ» та адвокатом Михайленко Марією Миколаївною було укладено додаткову угоду №51 до договору про надання правової допомоги від 05 грудня 2024 року, за яким клієнт доручив адвокату здійснити комплекс юридичних дій, пов'язаних з захистом порушених прав щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 .
Сторони у додатковій угоді дійшли висновку про те, що попередня вартість послуг становить 7500,00 гривень та складається з наступних витрат:
- робота з діючим законодавством що регулює діяльність КЛІЄНТА з питань надання послуг у сфері житлово-комунальних послуг, правовстановлюючими документами, внутрішньою документацією КЛІЄНТА та правовою позицією ВС щодо застосування відповідних норм права при вирішені питань стягнення заборгованості - 1500,00 (одна тисяча п'ятсот) гривень (1 години * 1500,00 грн);
- підготовка та подання позовної заяви - 4500,00 (чотири тисячі п'ятсот) гривень (3 години * 1500,00 грн);
- представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях із розрахунку кожне судове засідання 500,00 (п'ятсот) гривень - 3 засідання * 500,00 = 1500,00 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.20220 року у справі №755/9215/15-ц; додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі №910/12876/19).
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Положеннями ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В постанові від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду під час ухвалення судового рішення за правилами цивільного судочинства вважала можливим керуватися однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого2020року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382дс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня2006р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня2009р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня2014р. у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 . лотого2015р. у справі «Барк шевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від, 28 листопада2002р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.02.2021 р. № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 р. № 753/1203/18.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Враховуючи що судове засідання призначалось двічі, але представником позивача подано заяву про розгляд справи без її участі, тому, вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 6000,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 530, 612, 625, 628, 638ЦК України, ст.ст. 77, 79, 80, 141, 263 - 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «УПРАВДОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32901991) заборгованість за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 у загальному розмірі 39034,22 (тридцять дев'ять тисяч тридцять чотири,22) гривні, з якої основний борг - 32670,32 (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят, 32) гривень, загальний розмір нарахованих 3% річних - 991,7 (дев'ятсот дев'яносто одна, 7) гривня; нараховані інфляційні втрати за несвоєчасну оплату - 4275,63 (чотири тисячі двісті сімдесят п'ять, 63) гривень, загальний розмір нарахованої пені - 1096,57 (одна тисяча дев'яносто шість, 57) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «УПРАВДОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32901991) судові витрати, а саме: 2422,4 (дві тисячі чотириста двадцять дві, 40) гривень сплаченого судового збору та 6000,00 (шість тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Р. Д. Абухін