справа № 521/11886/25
провадження № 2-о/521/444/25
15 липня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
Головуючого судді Михайлюка О.А.,
при секретарі Тарасюк О.В.,
розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_2 , -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просить суд видати обмежувальний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити ОСОБА_2 1980р.н. перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 1980р.н. наближатися на визначену відстань до місця проживання(перебування), роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_2 1980р.н. особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
В обґрунтування своїх вимог, заявниця посилається на те, що ОСОБА_2 здійснює відносно неї домашнє насильство, тому вона вимушена звернутись до суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про видачу обмежувального припису підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 .
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно ч. 6 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
За пунктом 7 частини 1 статті 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» - обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Згідно з ст. 350-6 ч.1,2,4 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців. Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Відповідно до п. 5, ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3)обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6)заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
З огляду на викладене, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 607/10122/19).
Сам по собі факт не притягнення особи до юридичної відповідальності не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об'єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника (постанова Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19).
Відповідно до ч. 7 ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 , тобто на момент розгляду справи йому виповнилося 44 роки, мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи зазначені норми законодавства, з огляду на надані до суду докази та встановлені обставини, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , а саме заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею на строк шість місяців.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-268, 350-5, 350-6 ЦПК України, ЗУ «Про запобігання та протидію домашнього насильству», суд
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , орган, що видав Малиновський РВ УМВС України в Одеській області, дата видачі 08.05.2001 року), що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на строк шість місяців, яким:
-заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , орган, що видав Малиновський РВ УМВС України в Одеській області, дата видачі 08.05.2001 року) особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданим Малиновським РВ УМВС України в Одеській області 19.03.1999 року), якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
В решті вимог відмовити.
Копію рішення про видачу обмежувального припису надіслати до Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області для взяття ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , орган, що видав Малиновський РВ УМВС України в Одеській області, дата видачі 08.05.2001 року) на профілактичний облік, а також до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Суддя: О.Михайлюк