Справа № 521/18035/22
Номер провадження:1-кп/521/566/25
15 липня 2025 року м.Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255-1 КК України,
В провадженні Хаджибейського районного суду м.Одеси перебуває зазначене кримінальне провадження, судовий розгляд триває, судом здійснюється дослідження доказів.
Прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки строк тримання під вартою останнього спливає 21.07.2025 року, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на цей час не зменшилися та на тяжкість висунутого обвинувачення.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Захисник заперечувала проти клопотання прокурора, зазначила, що ризики є лише припущенням, просила застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений заперечував проти клопотання прокурора, зазначивши, що наведені ризики є необгрунтованими, його соціальні зв'язки прокурор взагалі не з'ясовував, тримання під вартою порушує його права. Крім того зазначив, що клопотання прокурора йому вручено не особисто прокруором та направлення клопотання через адмінінстрацію установи не відповідає вимогам законодавства.
Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Під час розгляду клопотання оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК. Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, за вчинення якого, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому обвинувачений, для якого настання вказаних наслідків є небажаним, може вдатися до спроб переховуватись від суду. Обвинувачений раніше судимий, не працює, має постійне місце реєстрації у м.Луганськ, що на цей час є тимчасово окупованою територією, постійне місце проживання відсутнє, що не виключає ризику його переховування від суду. Крім того обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших обвинувачених.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Судовий розгляд триває, судом здійснюється дослідження доказів у кримінальному провадженні та потерпілий не позбавлений можливості надавати суду додаткові пояснення, а свідки ще судом не допитані, тому наявна реальна можливість здійснення дій обвинуваченими, які наведені як ризики, у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. За наведених обставин суд відхиляє посилання обвинуваченого на відсутність конкретних доказів наявності ризиків.
Тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі, судове слідство не закінчено, не досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, не допитані свідки та самі обвинвачені. У зв'язку з цим існує обґрунтований ризик, що обвинувачений може впливати на потерпілого та інших обвинувачених.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тримання особи під вартою, що обмежує права і свободи, виправдовується суспільними інтересами, оскільки такі обмеження відповідають вимогам справедливості, є пропорційними та необхідними для цілей захисту конституційно значимих цінностей. При вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням законодавства про запобіжні заходи, суд виходячи з презумпції невинуватості дотримує баланс між публічними інтересами, пов'язаними із застосуванням заходів процесуального примусу, і важливістю права на свободу особистості.
При цьому суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, які на час розгляду клопотання є реальними.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.183 КПК України.
Виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, перебування обвинуваченого під вартою у іншому кримінальному провадженнні, можна дійти висновку про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою надасть можливість запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим своїх обов'язків та відсутні підстави для обрання стосовно обвинувачених, як просить захист, більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України. Враховуючи наведене суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.
Що стосуєтсья посилання обвинуваченого на неналежене отримання ним примірника клопотання прокурора через адміністрацію установи, де він перебуває під вартою, а не особисто від прокурора, то суд зазначає, що відповідно до вимог Закону України "Про попереднє ув'язнення" листування осіб взятих під вартою здійснюється через адміністрацію місця попереднього ув'язнення, кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, серед іншого прокурорів, перегляду не підлягає. Відповідно до листа від 30.06.2025 року прокурором направлено примірник клопотання для обвинуваченого через адміністрацію установи, де ОСОБА_4 тримається під вартою, та підлягає врученню останньому саме цією адміністрацією.
Оцінивши в сукупності всі наведені обставини, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та необхідності продовження тримання під вартою обвинуваченого, що буде співмірним з існуючими ризиками, відповідатиме особі обвинуваченого та тяжкості висунутого йому обвинувачення і зможе забезпечити їх належну процесуальну поведінку.
Керуючись ст.ст. 331, 176,177, 183, 193,194, 196,198 КПК України, суд -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 13 вересня 2025 року включно без визначення розміру застави.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1