МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ_________
Справа №1519/2 -1291/11
29 серпня 2011 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.,
при секретарі - Луньовій В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Виконавчого комітету Кіровської сільської Ради Роздільнянського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання права власності у порядку спадкування за законом на спадкове майно та визнання договорів купівлі-продажу, дарування, свідоцтва про право власності частково недійсними, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка дії в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Образцова Тетяна Анатоліївна, про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності,
встановив:
У липні 2008р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_8 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його рідна матір ОСОБА_9 . Після їх смерті відкрилася спадщина, яку він, як спадкоємець першої черги прийняв, шляхом подачі у встановлений законом строк до нотаріальної контори заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Оскільки державним нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як в свідоцтві про право на житло не були зазначені частки спадкодавців, то ОСОБА_3 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15.09.2008р. та додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18.02.2009р. за ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на 386/100 частин квартир АДРЕСА_2 , на житловий будинок по АДРЕСА_3 , на автомобіль марки ВАЗ -21150, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , на грошові внески, що знаходилися на особових рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 Акціонерного банку “Південний».
У серпні 2009р. ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно. Обгрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , після смерті якого відкрилася спадщина на частку квартири АДРЕСА_1 . Син, як спадкоємець першої черги, спадщину прийняв шляхом подачі нею в його інтересах у встановлений законом строк до нотаріальної контори заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9 , після смерті якої також відкрилася спадщина, яку її син, успадкував за правом представлення, відповідно до ст.1266 ЦК України.
Оскільки державним нотаріусом їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, з посиланням на відсутність у них правовстановлюючих документів на спадкове майно, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах сина, просила суд визнати за ним право власності на спадкове майно.
При зверненні до суду позивачці стало відомо про наявність рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.09.2008р. та додаткового рішення цього суду від 18.02.2009р., якими було визнано за ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 09 квітня 2010р. апеляційна скарга ОСОБА_1 була задоволена, вищевказані рішення Малиновського районного суду м. Одеси були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалами Малиновського районного суду м. Одеси від 28.07.2010р. до участі у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 були залучені в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_5 та в якості співвідповідача - ОСОБА_1 , як законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 (т.2 а.с.19,20).
08.09.2010р. ОСОБА_5 , як третя особа, звернулась до суду с самостійними вимогами до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 09.06.2009р. між нею та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Вважаючи себе добросовісним набувачем права власності на зазначену квартиру, ОСОБА_5 просила суд визнати її добросовісним набувачем та визнати за нею право власності на спірну квартиру.
Ухвалою суду від 18.10.2010р. були об'єднані в одне провадження позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності (т.2 а.с. 105-106).
Ухвалами суду від 15.11.2010р., від 20.06.2011р. до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 були залучені в якості співвідповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , виконавчий комітет Кіровської сільської Ради Роздільнянського району Одеської області, та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги: орган опіки та піклування Малиновської райадміністрації Одеської міської ради (т.2 а.с. 171, 288).
Ухвалами суду від 21.04.2011р., від 20.06.2011р. до участі у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 були залучені в якості співвідповідача ОСОБА_2 , а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги: приватний нотаріус Образцова Т.А.(т.2 а.с. 235,285,287).
Ухвалою суду від 21.03.2011р. позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, були залишені без розгляду (т.2 а.с. 218).
Позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 неодноразово уточнювала свої позовні вимоги та остаточно просила суд визнати частково недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 09.06.2009р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , договір дарування в частині 386/2000 часток квартири АДРЕСА_2 , укладеного 11.02.2009р., між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , рішення виконавчого комітету Кіровської сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 22-СР від 31.10.2008р., свідоцтво про право власності в частині 1/2 житлового будинку АДРЕСА_3 , виданого 02.02.2009р. на ім'я ОСОБА_3 .
Також ОСОБА_1 просила суд визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 , на 386/2000 часток квартири АДРЕСА_2 , на частину житлового будинку по
АДРЕСА_3 , на частину автомобіля марки ВАЗ -21150, 2002року випуску, державний номер НОМЕР_1 , на частину грошових вкладів на рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 в акціонерному банку “Південний».
Крім того просила суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 частину вищевказаних грошових коштів в сумі 273211,60 грн. та судові витрати.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , та її представники підтримали свої позовні вимоги та просили їх задовольнити. Позовні вимоги ОСОБА_5 не визнали та просили відмовити в їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_5 та її представник в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , відносно визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та визнання права власності на 5/12 частин вищевказаної квартири не визнали та просили відмовити в їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_7 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 в частині визнання його права власності на частину спірного автомобіля не визнали та просили відмовити в їх задоволенні, вирішення інших позовних вимог даної справи вони залишили на розгляд суду. При цьому надали суду свої заперечення на позов ОСОБА_1 (т.2 а.с. 288-290).
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , представник виконавчого комітету Кіровської сільської Ради Роздільнянського району Одеської області, приватний нотаріус Образцова Т.А. в судове засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили (т. 2 а.с. 312,313,314,315,316).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги: орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та просила їх задовольнити, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 просила відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , підлягають задоволенню, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.
Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом першим главою 29 книги третьої, розділом 4 главою 16, розділом третім главою 84 книги шостої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 15.03.2005р. (т.1 а.с.23).
До 1997р. ОСОБА_8 перебував з ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 04.09.1997р., що підтверджується свідоцтвом про розлучення (т.2 а.с.30).
Від шлюбу у них народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (т.2 а.с.29).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 , помер. Після його смерті відкрилася спадщина на частку квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть та свідоцтвом про право власності на житло від 15.03.2005р. (т.1 а.с.19,23).
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 є: мати померлого ОСОБА_9 та його рідний син ОСОБА_10 , які прийняли спадщину відповідно до вимог ст.1268 ЦК України. Крім того, ОСОБА_1 подала в інтересах сина у встановлений законом строк до нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (т.2 а.с.27).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т.1 а.с.8).
Після її смерті відкрилася спадщина на :
- частку квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 15.03.2005р. (т.1 а.с.23);
- 386/100 частин квартир АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від (т.1 а.с.9);
- на житловий будинок по АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 22.12.1998р. та договором купівлі-продажу від 22.10.2002р. (т.1 а.с.12);
- на автомобіль марки ВАЗ -21150, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 24.11.2002р. (т.1 а.с.18);
- на грошові внески, що знаходилися на особових рахунках: №26353010107171-44000 дол. США, №26301010134635-4000 дол. США, №26357010134634-20000 дол. США, № 26200010025685-560,-3 дол. США Акціонерного банку “Південний», що підтверджується довідкою банку (т.1а.с. 27-29,40,т.2 а.с.259).
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_9 є: її рідний син ОСОБА_3 (т.1а.с.21) та рідний онук ОСОБА_10 , які прийняли спадщину відповідно до вимог ст.1268 ЦК України та шляхом подачі у встановлений законом строк до нотаріальної контори заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (т.2 а.с.46,47).
Відповідно до ст. 1266ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину: ОСОБА_3 тому, що в свідоцтві про право на житло не були зазначені частки спадкодавців(т.2а.с.58), а ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 - у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, які знаходилися у ОСОБА_3 (т.2 а.с.36,57).
31.07.2008р. ОСОБА_3 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4 , яка не відносилася до спадкоємців першої черги, за захистом своїх прав. При цьому ОСОБА_3 був прихований факт наявності ще одного спадкоємця першої черги, а саме неповнолітнього ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (т.1а.с.3-4).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15.09.2008р. та додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18.02.2009р. за ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на 386/100 частин квартир АДРЕСА_2 , на житловий будинок по АДРЕСА_3 , на автомобіль марки ВАЗ -21150, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , на грошові внески, що знаходилися на особових рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 АБ “Південний»(т.1а.с.37,42,т.2 а.с.253)
Вищевказані рішення на той час не були оскаржені і набрали законної сили, після чого ОСОБА_3 зареєстрував свої права власника в КП “ОМБТІ та РОН». 19.06.2009р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , на підставі якого ОСОБА_3 передав у власність, а ОСОБА_5 прийняла у власність вищевказану квартиру. Продаж спірної квартири було здійснено за 82600,00 грн.
13.07.2009р. право власності ОСОБА_5 було зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно що підтверджується договором купівлі-продажу від 19.06.2009р. (т.1а.с. 114, т.2 а.с.10,11)
11.02.2009р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено нотаріально посвідчений договір дарування 386/100 частин квартир АДРЕСА_2 , на підставі якого ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_6 прийняла у дар вищевказану квартиру. Право власності ОСОБА_6 було зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно що підтверджується договором дарування від 11.02.2009р. (т.1 а.с. 115, т.2 а.с. 192, 250-252).
10.07.2009р. на підставі рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 15.09.2008р. автомобіль марки ВАЗ - 21150, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 було знято з
обліку в РВ №2 м. Одеси та зареєстровано за ОСОБА_3 у Роздільнянському РЕВ Одеської області.
З 28.11.2009р. на підставі довідки-рахунку серії ДДР №798287 від 26.11.2009р. вказаний автомобіль значиться зареєстрованим в Голопристанському МРЕВ Херсонської області за ОСОБА_7 (т.1 а.с.110-111, т.2 а.с.206).
Рішенням виконавчого комітету Кіровської сільської ради Роздільнянського району Одеської області №22-СР від 31.10.2008р. на підставі рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 15.09.2008р. за ОСОБА_3 було визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_3 ( т.2 а.с. 242, 306-308)
02.02.2008р. на підставі рішення виконавчого комітету Кіровської сільської ради Роздільнянського району Одеської області №22-СР від 31.10.2008р. ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на вищевказаний будинок, яке зареєстровано в Комунальному підприємстві спільної власності територіальних громад Роздільнянського району “Бюро технічної інвентаризації»(т.2 а.с. 187, 243).
Незважаючи на те, що за ОСОБА_3 на підставі рішення Виконавчого комітету Кіровської сільської ради було визнано право власності на вищевказаний житловий будинок, але зазначений будинок належав на праві власності ОСОБА_9 і ввійшов до спадкової маси, тому ОСОБА_2 має право власності на частку вказаного будинку в порядку спадкування за законом.
Грошові внески, що знаходилися на особових рахунках ОСОБА_9 № НОМЕР_2 ,№ НОМЕР_3 ,№ НОМЕР_4 ,№ НОМЕР_5 в АБ“Південний», 26.11.2008р. були зняті ОСОБА_3 в сумі 51562,00 доларів США та 04.03.2009р. в сумі 20504,85 доларів США, що підтверджується довідкою АБ “Південний»за №0-14-16891 БТ від 26.05.2011р. (т.2 а.с.259).
У серпні 2009р. ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за законом (т.2 а.с.110).
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 09.04.2010р. рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.09.2008р. та додаткове рішення від 18.02.2009р. були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1а.с.127-129).
Ухвалою суду від 28.07.2010р. з Сьомої одеської державної нотаріальної контори були витребувані копії спадкових справ після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (т.2 а.с.21).
Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину.
Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Із змісту зазначеної статті випливає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, для прийняття спадщини не повинен вчиняти будь-який правочин. Його бездіяльність (якщо він не заявив про відмову від спадщини впродовж строків, встановлених ст. 1270 ЦК України) є юридичним фактом, що свідчить про прийняття ним спадщини.
Отже, спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_8 , належало на праві власності ОСОБА_9 та ОСОБА_2 з моменту відкриття спадщини, а саме з дня смерті ОСОБА_8 , тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_9 також належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з моменту відкриття спадщини, а саме з дня смерті ОСОБА_9 , тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , є правомірними і обгрунтованими та відповідають способом захисту відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.
Спадкове майно, на яке у неповнолітнього ОСОБА_2 виникло право власності, вибуло з його володіння не з його волі, а за рішеннями Малиновського районного суду м. Одеси від 15.09.2008р. та додаткового рішення суду від 18.02.2009р. суду, які були скасовані ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 09.04.2010р.
Тобто, ОСОБА_3 набув право власності на все спадкове майно у результаті своїх неправомірних дій.
Суд вважає, що отримавши рішення суду та уклавши на їх підставі договори про відчуження спадкового майна, ОСОБА_3 учинив неправомірні дії, які призвели до припинення права ОСОБА_2 на спадкове майно та виникнення права на майно відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
За таких обставин, суд вважає що між сторонами на підставі зазначених вище правочинів виникли зобов'язальні відносини, отже належним способом захисту, є зобов'язальний - визнання цих правочинів недійсними.
Саме до цього зводяться роз'яснення, надані Пленумом Верховного Суду України у п. 10 постанови “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9.
Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням у момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст.203 ЦК України.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину.
Тобто правочин є недійсним, якщо він укладений із порушенням вимог закону.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно п.5 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Виходячи з роз'яснень п.10 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. вказівка в ч.3 ст.215 ЦК України на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, але і за позовом іншої заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану.
Суд вважає, що хоча неповнолітній ОСОБА_2 не був стороною договорів, на підставі яких спадкове майно яке належало йому на праві власності у порядку спадкування за законом, було відчужено особою, яка не мала на це права, то він має право на визнання за собою право власності на це майно та має право просити суд визнати вищевказані правочини недійсними.
Тобто має право використати такий спосіб захисту, як визнання за ним права власності на майно, яке було відчужено третіми особами за договором, учасником якого він не був, і це майно ще не вибуло з його володіння.
Стаття 17 Закону України “Про охорону дитинства» та ст.12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»регулює право дитини на майно.
Відповідно до вимог вказаних законів без дозволу органів опіки та піклування не можуть бути укладеними договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, щодо відчуження майна, яке належить дитині нам праві власності.
Тому виходячи із змісту вищевказаних законів, права неповнолітнього ОСОБА_2 також були порушені при укладенні угод відносно відчуження його майна.
Посилання представника ОСОБА_5 в своїх запереченнях на те, що не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 відносно того, що ОСОБА_3 ввів суд в оману при винесенні вищевказаних рішень, які стали підставою для відчуження майна ОСОБА_2 , не ґрунтуються на матеріалах справи, так як скасування вказаних рішень підтверджують факт введення в оману суда зі сторони ОСОБА_3 .
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 не посилається на той факт, що правочини були укладенні під впливом обману, а тільки вказує на той факт, що ОСОБА_3 ввів суд в оману, коли приховав факт наявності другого спадкоємця.
Що стосується вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 , то суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 388ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, який він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особі, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_5 посилається на то, що вона є добросовісним набувачем спірної квартири, так як ОСОБА_3 мав право на відчуження майна на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.09.2008р. Оскільки право власності ОСОБА_5 на спірну квартиру не визнається, то відповідно до ст. 330 ЦК України ОСОБА_5 необхідно визнати добросовісним набувачем майна та визнати за нею право власності на вказану квартиру.
Судом встановлено, що частка спадкового майна, на яке у неповнолітнього ОСОБА_2 виникло право власності, вибуло з його володіння не з його волі, а за рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 15.09.2008р. та додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18.02.2009р.
Вищевказані рішення були скасовані ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 09 квітня 2010р., що свідчить про неправомірність дій ОСОБА_3 при укладенні між ним та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 .
Оскільки ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9 , то суд вважає, що у нього виникло право власності на частку спадкового майна. Отже він мав право розпоряджатися своєю часткою у спадковому майні на власний розсуд, а тому мав право на її відчуження.
Тому суд вважає, що вимоги ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на спірну квартиру не можуть бути задоволенню, так як її право власності на частку квартири, яка належала ОСОБА_3 ніхто не оскаржує та воно підтверджується договором купівлі-продажу.
Стаття 3 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Згідно ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.
З огляду на викладене, суд вважає, що зібрані у справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи та належна оцінка доказів вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 .
Суд не розглядає вимоги ОСОБА_7 , які викладені у її письмових поясненнях, так як
вони не відповідають вимогам встановленим статтею 119-120 ЦПК України для позовних вимог.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Судовий збір у справі складає 1700,00 грн., збір на ІТЗ судового розгляду справи 120,00 грн. ОСОБА_1 при зверненні до суду були сплачені судовий збір у сумі 51,00 грн. та ІТЗ -120,00 грн.
Так як позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 були судом задоволенні, то вказані виплати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 .
При зверненні до суду ОСОБА_5 сплатила судовій збір в сумі 826,00 грн. та ІТЗ судового розгляду справи 120,00 грн. Так як в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено, то дані виплати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 386, 388, 1261, 1266, ч.4 ст.1268, 1269 ЦК України, п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка дії в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Виконавчого комітету Кіровської сільської Ради Роздільнянського району Одеської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом на спадкове майно та визнання договорів купівлі -продажу, дарування, свідоцтва про право власності частково недійсними -задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 , укладений 09 червня 2009р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Образцовою Т.А.
Визнати недійсним договір дарування в частині 386/2000 часток квартири АДРЕСА_2 , укладений 11.02.2009р., між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Образцовою Т.А.
Визнати рішення виконавчого комітету Кіровської сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 22-СР від 31жовтня 2008року про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 , частково недійсним.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності в частині 1/2 житлового будинку АДРЕСА_3 , виданого 02.02.2009р. на підставі рішення виконавчого комітету Кіровської сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 22-СР від 31жовтня 2008року на ім'я ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на 386/2000 часток квартири АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_6 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на частину житлового будинку АДРЕСА_3 , який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на частину автомобіля марки ВАЗ -21150, 2002року випуску, державний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого на праві власності у Голопристанському МРЕВ Херсонської області за ОСОБА_7 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на частину грошових вкладів, які знаходилися на рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 в акціонерному банку “Південний»та належали ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 частину грошових коштів, які знаходилися на рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 в акціонерному банку “Південний», та які належали ОСОБА_9 в сумі 273211 (двісті сімдесят три тисячі двісті одинадцять) гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 51,00 грн. (п'ятдесят одна гривня) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. (сто двадцять гривень).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовій збір в сумі 1649 (одна тисяча шістсот сорок дев'ять) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка дії в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Образцова Тетяна Анатоліївна про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності -залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.М.Сегеда