Справа № 521/10388/25
Номер провадження:1-в/521/964/25
10 липня 2025 року м.Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника Хаджибейського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_4 , засудженого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Одеса подання Хаджибейського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування покарання призначеного вироком Приморського районного суду м.Одеси від 30.05.2024 року засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Начальник Хаджибейського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області звернулась до Малиновського районного суду м.Одеси з клопотанням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м.Одеси від 30.05.2024 року, засудженого ОСОБА_5 . На обґрунтування подання зазначено, що останній був засуджений вироком Приморського районного суду м.Одеси від 30.05.2024 року за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_5 було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік та відповідно до п.1,2 ч.1 на ОСОБА_5 були покладені обов'язки, передбачені ст.76 КК України. Вирок суду 30.05.2024 року надійшов до Хаджибейського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області та прийнятий до виконання 06.12.2024 року.
06.12.2024 року та 17.12.2024 року були направлені виклики до органу пробації.
30.12.2024 року ОСОБА_5 зателефонував, у ході телефонної розмови йому було повідомлено, що він повинен прибути до органу пробації для постановки на облік, також було повідомлено про наслідки неприбуття, ОСОБА_5 зобов'язався прибути 07.01.2025 року (доповідна записка на стр. о.с. 18). 07.01.2025 року ОСОБА_5 не прибув до органу пробації, йому були здійснені неодноразові дзвінки, слухавку ОСОБА_5 не підіймав. 30.01.2025 року було відвідану адресу місця проживання засудженого вказану у вироку: АДРЕСА_1 , двері не відчинили, був залишений виклик, за викликом ОСОБА_6 не прибув (доповідна записка на стр. о.с. 24).
Згідно ст.9 КВК України засуджений зобов'язаний прибути до уповноваженого органу з питань пробації. Поважними причинами неявки в призначений строк визнаються несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють засуджену особу можливості своєчасно прибути за викликом (документально підтверджені). ОСОБА_5 після неоднаразових викликів до уповноваженого органу з питань пробації не прибув до відділу пробації та не надав матеріалів які підтверджують поважну причину неявки.
Провести профілактичну бесіду і роз'яснити під підпис засудженому порядок та умови звільнення від відбування покарання з випробуванням, винести постанову про встановлення днів явки на реєстрацію не виявилося можливим.
17.02.2025 року з метою встановлення місця перебування ОСОБА_5 були проведені першочергові розшукові заходи щодо засудженого, у ході першочергових розшукових заходів місцезнаходження ОСОБА_5 не вдалося встановити.
03.04.2025 року до Відділу поліції № 1 ГУНП в Одеській області було направлене подання для проведення розшукових заходів та оголошення у розшук ОСОБА_5 ..
Згідно інформації від УІАП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності в період іспитового строку не притягувався.
До адміністративної відповідальності, згідно даних АІПС «ЦУНАМІ» засуджений притягався, а саме:
-12.07.2024 року Управлінням патрульної поліції у Одеській області був складений протокол № ББА 137286 за ст. 122 ч. 1 КУпАП (штраф 340 грн).
Скласти оцінку ризиків та потреб засудженого відповідно до Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженим до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, також не виявилося можливим.
Станом на 30.05.2025 року ОСОБА_5 не прибув до Хаджибейського відділу пробації.
Відповідно вироку Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2024 року іспитовий строк ОСОБА_5 закінчився 30.05.2025 року.
У зв'язку з тим, що засуджений не виконав обов'язки покладені на нього судом, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не став на шлях до виправлення, Хаджибейський районний відділ вважає за доцільне направити до Хаджибейського районного суду м.Одеси подання відносно ОСОБА_5 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Представник Малиновського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області в судовому засіданні подання підтримав, просив його задовольнити.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що йому відомо рішення суду стосовно нього-вирок, вважає подання не обґрунтованим, оскільки протягом іспитового строку до кримінальної відповідальності не притягувався, до адміністративної відповідальності притягувався 1 раз у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Крім того, зазначив, що орган пробації його нікуди не викликав належним чином, жодної повістки-виклику він не отримував, також не отримував телефонних викликів та сам до центру пробації не телефонував. До його вхідних дверей ніхто ніяких записок, повісток, викликів тощо не вкладав. Вважає, що орган пробації неналежним чином виконував свої обов'язки, а він сам не наділений такими обов'язками, щоб самостійно без виклику прибувати до центру пробації.
Прокурор в судовому засіданні подання підтримав, просив його задовольнити.
Суд заслухавши сторони, вивчивши матеріали подання, приходить до наступних висновків.
ОСОБА_5 був засуджений вироком Приморського районного суду м.Одеси від 30.05.2024 року за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік. Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.76 КК України на ОСОБА_5 покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Вирок набрав законної сили 02.07.2024 року.
Відповідно до подання та доданих до нього матеріалів під час іспитового строку ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не притягався. До адміністративної відповідальності притягувався 1 раз у сфері порушення правил дорожнього руху. З місця проживання характеризується позитивно.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 КПК України, має право вирішувати питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.
Відповідно до ч.2 ст.78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Згідно ч.ч.1,2 ст.166 Кримінально-виконавчого кодексу України, якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України "Про пробацію", а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Систематичним вчиненням адміністративних правопорушень є вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок.
Аналіз вищенаведених норм закону та приписів ст. 166 КВК України свідчить про те, що подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням вноситься до суду у разі: 1) роз'яснення засудженому порядку виконання обов'язків, покладених на нього судом, після чого він вчиняє дії, що свідчать про його небажання стати на шлях виправлення (не виконує покладені на нього обов'язки та систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення (вчинення трьох і більше таких правопорушень протягом іспитового строку); 2) застосування до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) протягом призначеного судом іспитового строку.
Невиконанням обов'язків вважається також - коли засуджений не виконав хоч один з обов'язків, які було покладено на нього судом.
Проте, підставою для направлення засудженого для відбуття покарання є не лише формальне невиконання покладених на нього обов'язків, а таке невиконання, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України суд призначаючи покарання керується тим, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При скасуванні звільнення засудженого від відбування покарання з випробовуванням суд зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Крім того,як вбачається з матеріалів особової справи, органом пробації здійснювалися заходи для забезпечення явки засудженого до органу пробації. Проте, будь-яких доказів того, що такі відправлення, зокрема рекомендованим поштовим відправленням, дійсно робилися, матеріали особової справи не містять. Так, в них немає жодного рекомендованого повідомлення про вручення викликів засудженому або ж про причини неможливості доставки кореспонденції, як і відсутні також самі повідомлення, які б мали повернутися поштовою установою в разі відсутності адресата.
Також звертає на себе увагу той факт, що у довідній записці від 17.02.2024 року, яка складена повноважним працівником органу пробації та в якій стверджується факт того, що засуджений ОСОБА_5 на телефоні дзвінки не відповідає та за адресою місця проживання двері не відчинив, не містить вказівок на будь-які зібрані матеріали, які б такий факт засвідчували, а саме письмові пояснення осіб, акти працівників поліції, тощо. При цьому фото вхідної двері з номером 54 не підтверджує належний виклик засудженої особи до центру пробації.
Також, суд звертає увагу на те, що подання органу пробації не містить належного обґрунтування підстав для такого скасування, адже засуджений ОСОБА_5 не був під розписку ознайомлений зі своїми обов'язками та йому не було визначено днів явки на реєстрацію до органів пробації.
Крім того, згідно зі ст.165 КВК України, іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду та після його закінчення засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Іспитовий строк, визначений вироком суду від 30.05.2024 року з врахуванням положеньст.165 КВК України, розпочався 30.05.2024 року та закінчився 30.05.2025 року, а розгляд подання по суті щодо засудженого ОСОБА_5 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого ОСОБА_5 для відбування призначеного йому покарання відбувається після спливу іспитового строку, і скасування звільнення від відбування покарання, поза межами іспитового строку, суперечитиме нормам чинного законодавства України. При цьому у клопотанні зазначений період невиконання обов'язків починаючи з 06.12.2024 року.
На думку суду, поведінку засудженого, який хоча і демонструє своє нехтування на самостійний контроль щодо виконання рішення суду, але її не можна розцінювати як грубе порушення умов іспитового строку, а також як невиконання обов'язків, покладених на нього вироком суду, оскільки, нових злочинів в період іспитового строку він не вчиняв, до адміністративної відповідальності притягувався 1 раз за вчинення правопорушень, які не посягають на громадський порядок. Отже в матеріалах справи відсутні достатні докази, які б поза розумним сумнівом підтверджували небажання засудженого стати на шлях виправлення та вказували на наявність підстав направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком у даному випадку.
Таким чином обставини, які встановлені судом свідчать про те, що ОСОБА_5 не є суспільно небезпечною особою, а в найгіршому випадку є безвідповідальною як до себе так і до своєї долі.
І хоча обставини встановлені судом показують не виконання з боку ОСОБА_5 звичайних приписів та норм законів, які регулюють відносини під час виконання вироку суду, разом з тим, у даному випадку таке скасування звільнення від відбування покарання буде занадто формальним, яке не виконає поставленої у законі мети виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи те, що органом пробації не доведений факт небажання засудженого ОСОБА_5 стати на шлях виправлення, що є обов'язковими елементами вимог ч.2 ст.78 КК України та ст.166 КВК України, суд вважає, що відсутні підстави для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі.
Керуючись ст.78 КК України, керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, суд-
У задоволенні подання Хаджибейського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування покарання призначеного вироком Приморського районного суду м.Одеси від 30.05.2024 року засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду виготовлено та проголошено 15.07.2025 року о 09.30.
Суддя ОСОБА_1