Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/494/25
Провадження № 2/499/385/25
Іменем України
15 липня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.М. розглянувши у підготовчому судовому засіданні в селищі Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу № 499/494/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви прийняття спадщини,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви прийняття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_3 .
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, яка складається із: земельної ділянки площею 7.52 га, розташованої на території Северинівської сільської ради Іванівського (на даний час Березівського) району, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлому ОСОБА_3 .
Позивач є спадкоємцем зазначеного спадкового майна на підставі заповіту.
Позивач не був обізнаний про складання заповіту на своє ім'я. Про наявність заповіту та факт смерті його повідомили в Северинівському старостинському окрузі Іванівської селищної ради.
Виходячи з наведених вище обставин, вважає, що строк для прийняття спадщини він пропустив з поважної причини.
Позивач на позовних вимогах наполягав та клопотав про слухання справи у його відсутність.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, надала письмову заяву що не заперечує проти позовних вимог та розгляд справи у її відсутність.
Оскільки сторони надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, то їх неявка в судове засідання, згідно з ч. 3 ст.218 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч.3,4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206,207 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до абзацу 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні відповідно до матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Частинами 1, 2 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Після смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 7,52 га, розташованої на території Северинівської сільської ради Іванівського (на даний час Березівського) району, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлому.
Згідно з ч.1,2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Позивач є спадкоємцем зазначеного спадкового майна на підставі заповіту складеного та посвідченого секретарем Северинівської сільської ради Іванівського (теперішня назва Березівського) району Одеської області від 07 липня 2020 року, що підтверджується його копією.
Судом під час розгляду справи на підставі клопотань позивача, було витребувано інформацію у нотаріуса, з якої вбачається, що за життя спадкодавець залишив заповіт, який є чинним.
У ч.ч. 1,3 статті 1268 ЦК України зазначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти спадщину. Спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як вбачається з дослідженої судом довідки № 11/3-24/04 виданої 21.03.2025 року Северинівським старостинським округом №3 Іванівської селищної ради Одеської області ОСОБА_3 був зареєстрований в АДРЕСА_1 з 1978 року до моменту своєї смерті.
Разом, з ним були зареєстровані дружина ОСОБА_2 - відповідачка по справі.
Отже, оскільки ОСОБА_2 була зареєстровані разом із померлим і не відмовилася від спадщини, то вона як спадкоємиця за законом вважається такою, що спадщину прийняли.
Крім того з матеріалів спадкової справи вбачається, що відповідачка спадкоємиця за заповітом та на частину майна отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на нас відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно з ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Для отримання спадщини позивач не звернувся у встановлений законом строк, оскільки не був обізнаний про складання померлим заповіту на своє ім'я. Вже коли сплило шість місяців після смерті спадкодавця позивача повідомили про наявність заповіту, що стало непереборною причиною для пропуску ним строку для прийняття спадщини.
У зв'язку із пропущенням визначеного законом строку для прийняття спадщини нотаріус рекомендувала звернутися до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Частина 2 ст. 1272 ЦК України встановлює, що за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до пункту 3.3 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зате, наказом Міністерства юстиції України№296/5 від 22.02.2012 року заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30. 05. 2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину.
Згідно ч.1 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 13 Конвенції визнається право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.
Виходячи із сформованої практики цього ж Суду, ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті, є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.
Згідно положень книги 6 ЦК України, спадкове право захищає власність фізичних осіб, позивач, пов'язаний зі спадкодавцем кровним походженням, усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції, становитиме майно позивача виходячи із законодавчого визначення спадкових правовідносин, суб'єктом яких він є.
Законодавцем не надається ніякого значення тривалості періоду, який пройшов з дня закінчення строку для прийняття спадщини, що не виключає можливості подачі до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за наявності поважності причин його пропуску, також і після спливу значної кількості часу.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 26 вересня 2012 року розглянув справу № 6-85цс12, предметом якої був спір про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч.3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.
Позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права на прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як достовірно встановлено в судовому засіданні із документів, які ніким не заперечуються, що позивач є спадкоємцем за заповітом і пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, які не залежали від його волі. Оскільки вищезазначені обставини визнані сторонами, то у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, вони не підлягають доказуванню.
Крім того судом вбачається, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), тому вважає, що позивач має право на визначення додаткового строку - чотири місяці, який буде достатнім для подання ним заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з дня набрання рішенням суду законної сили.
Судові витрати за клопотанням позивача не стягувати з відповідача.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 4, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 82, 200,218,206, 223,247 259, 263-265 ЦПК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 чотири місяці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;
СуддяРуслан ТИМЧУК