Справа № 445/703/25
Провадження № 2/452/776/2025
Іменем України
"26" червня 2025 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Бікезіної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Артеміда-Ф» (далі ТОВ «Артеміда-Ф») 26 березня 2025 року звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 2965555 від 27 вересня 2019 року в розмірі 55914 грн. 93 коп. та судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2422 грн.
40 коп., та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 вересня 2019 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2965555.
Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).
3гідно з пунктом 2 договору позики, позикодавець надав відповідачу грошові кошти (позику) у гривнях на умовах передбачених договором позики № 2965555 у розмірі
10000 грн., а відповідач зобов'язалася повернути позику та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановленому кредитним договором.
Між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» 10 березня 2020 року укладено договір факторингу № 002/100320, яке в свою чергу відступило право вимоги на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на підставі договору факторингу №20210622/1 від 22 червня 2021 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) позивачеві ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» за плату належні йому права вимоги, а позивач ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників до договору, в тому числі і до ОСОБА_1 .
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, станом на 3 квітня 2024 року, у відповідача виникла заборгованість, що становить 55914 грн. 93 коп., з яких: 10000 грн. - залишок заборгованості за тілом кредиту; 4800 грн. - залишок заборгованості по процентам за користування кредитом; 5000 грн. - залишок заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом; 32400 грн. - залишок заборгованості за простроченим процентам за користування новим кредитором у період з 23 червня 2021 року по 20 жовтня 2021 року; 3714 грн. 93 коп. - інфляційне збільшення за період нарахування з 28 жовтня 2019 року по 23 лютого 2022 року.
На підставі викладеного позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь ТОВ «Артеміда-Ф» заборгованість за договором позики № 2965555 від 27 вересня 2019 року в розмірі 55914 грн. 93 коп. та судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп., та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10000 грн.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1238780 від 27 березня 2025 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 21).
Представник позивача ТОВ «Артеміда-Ф», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав повністю, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 24).
Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог п. 3) ч. 8 ст. 128 ЦПК України, шляхом надсилання судової повістки (а.с. 23, 32), в судове засідання не з'явився, про поважні причини неприбуття суд не повідомив, відзив на позов не надав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Також, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавиться провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За вказаних обставин, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, ухвалою суду від 26 червня 2025 року прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Із договору позики № 2965555 від 27 вересня 2019 року вбачається, що такий укладено між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , який полягає у передачі відповідачу у власність грошових коштів у сумі 10000 грн., на погоджений умовами договору строк до 27 жовтня 2019 року, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, із сплатою відсотків, базова процентна ставка 1,60 %
(а.с. 10).
Із довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за допомогою одноразового ідентифікатора FIUziK0T8S, який був надісланий на номер телефону (а.с. 33).
Із договором факторингу № 002-100320 від 10 березня 2021 року, укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відомо, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників до договору (а.с. 34-36).
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 002-100320 від 10 березня 2021 року, сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним № 2965555 становить 19800 грн. (а.с. 37-39).
Із договором факторингу № 20210622/1 від 22 червня 2021 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» та ТОВ «Сіроко Фінанс», видно, що ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) позивачеві ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» за плату належні йому права вимоги, а позивач ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників до договору (а.с. 40-43).
Із повідомлення про відступлення прав вимоги за договором № 2965555 від 1 липня 2021 року за вих. № 2965555/01, яке адресоване ОСОБА_1 вбачається, що останнього повідомлено про те, що на підставі Договору факторингу № 20210622/1 від 22 червня 2021 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» відбулося відступлення прав вимог заборгованості відповідачу ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (а.с. 44).
Із розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», встановлено, що станом на 3 квітня 2024 року, у відповідача виникла заборгованість, що становить 55914 грн. 93 коп., з яких: 10000 грн. - залишок заборгованості за тілом кредиту; 4800 грн. - залишок заборгованості по процентам за користування кредитом; 5000 грн. - залишок заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом; 32400 грн. - залишок заборгованості за простроченим процентам за користування новим кредитором у період з 23 червня 2021 року по 20 жовтня 2021 року; 3714 грн. 93 коп. - інфляційне збільшення за період нарахування з 28 жовтня 2019 року по 23 лютого 2022 року (а.с. 45).
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Як встановлено судом 27 вересня 2019 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2965555, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу кредит у розмірі 10000 грн., терміном на 30 днів, тобто до 27 жовтня 2019 року, базова процентна ставка 1,60 % в день.
Згідно з умовами договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалось передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п.1 договору).
Пунктом 3 договору позики визначено, що проценти за цим договором нараховуються на залишок позики щоденно, включаючи дати отримання та повернення коштів.
Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін на наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.
Відповідно до п. 5 договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. У нижньому рядку даного договору наявний електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором FIUziK0T8S.
За вказаних обставин, суд вважає, що договір позики № 2965555 від 27 вересня 2019 року укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Також встановлено, що 10 березня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу №002-100320, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується відступити ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату на умовах визначених цим договором.
Між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» 22 червня 2021 року було укладено договір факторингу №20210622/1, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) позивачеві ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» за плату належні йому права вимоги, а позивач ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників до договору, що підтверджується витягом з такого реєстру.
Листом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» повідомило ОСОБА_1 про зміну кредитора з ТОВ «Сіроко Фінанс» на ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та необхідність негайно сплатити борг за договором позики № 2965555 в сумі 19800 грн.
Крім того, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на адресу ОСОБА_1 надіслало досудову вимогу про необхідність сплатити борг за договором позики № 2965555 (а.с. 46).
Згідно п. 1) ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином права вимоги за договором позики, укладеним між ОСОБА_1 з первісними кредиторами, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф».
Судом встановлено, що відповідач належно не виконував зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом, доказів погашення заборгованості як первинним, так і новому кредитору матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
При цьому, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові №444/9519/12 від 28 березня 2018 року зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
Оскільки умовами договору визначено, що строк кредитування становить 30 днів, то відповідач вправі вимагати відсотки лише в межах строку кредитування.
Відповідно до ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2 договору передбачено, що відповідачу було надано у кредит грошові кошти в сумі 10000 грн. строком на 30 днів до 27 жовтня 2019 року, з встановленою процентною ставкою (базова) 1,60 % в день.
Тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відсотки за користування кредитом протягом 30 днів за відсотковою ставкою визначеною договором в розмірі 1,60 %, що складає 4800 грн. (10000 грн. (борг) х 1,60 % (за один день користування кредитом) х 30 днів).
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів, відповідно до статті 1048 ЦК України, поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19).
Отже, право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилися після спливу визначеного договором строку кредитування 27 жовтня 2019 року, тому позовна вимога про стягнення з відповідача, нарахованих позивачем за користування кредитом поза межами строку дії договору прострочених процентів за користування кредитом задоволенню не підлягає.
Разом з тим, оскільки відповідач порушив зобов'язання з повернення кредиту у нього виник додатковий обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Таким чином, враховуючи дійсний розмір заборгованості, яку необхідно стягнути з відповідача в сумі 10000 грн. (тіло кредиту) + 4800 грн. (відсотки), що разом становить
14800 грн., водночас підлягають перерахуванню інфляційні витрати: 14800 грн. (розмір заборгованості) х 1,18762290 - 14800 грн. = 2776 грн. 80 коп.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, тому необхідно стягнути з відповідача заборгованість за наданим кредитом в розмірі 17576 грн. 80 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн., заборгованість по відсотках 4800 грн. та інфляційні витрати
2776 грн. 80 коп. У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити з наведених вище мотивів.
З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає таке.
Вимогами ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає до задоволення, такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була сума таких витрат обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входять до предмета доказування у справі.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Із матеріалів справи вбачається, що 1 квітня 2024 року між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським О.М. укладено договір про надання правової допомоги № 20240401-1, за умовами якого адвокат зобов'язується надавати правову допомогу, що полягає здійсненні захисту інтересів клієнта у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 2965555 від 27 вересня 2019 року (а.с. 47-48).
Згідно з пунктами 42, 43 договору про надання правової допомоги № 20240401-1 від 1 квітня 2024 року у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта, клієнт зобов'язаний сплатити адвокату винагороду в розмірі 10000 грн. У разі ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог клієнта, клієнт зобов'язаний сплатити адвокату винагороду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф», з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3100 грн. (10000 грн. х 31 %).
ТОВ «Артеміда-Ф» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., що підтверджено наданим позивачем платіжною інструкцією
№ 478 від 3 квітня 2024 року (а.с. 8).
Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі
750 грн. 95 коп. (17576 грн. 80 коп. х 100% : 55914 грн. 93 коп. = 31%; 2422 грн. 40 коп. х 31% = 750 грн. 95 коп.).
Доказів понесення інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
Керуючись ст. ст. 11, 509, 525-527, 530, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артеміда-Ф» заборгованість за Договором позики № 2965555 від 27 вересня 2019 року у розмірі в розмірі 17576 (сімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн.
80 коп., що складається з:
-заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн.;
-заборгованість по відсотках 4800,00 грн.;
-інфляційні витрати 2776 грн. 80 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артеміда-Ф» суму судового збору в розмірі 750 (сімсот п'ятдесят) грн.
95 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3100 (три тисячі сто) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Самбірського міськрайонного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Артеміда-Ф», юридична адреса: 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери, 87, офіс 54, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України42655697, IBAN НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлений 26 червня 2025 року.
Суддя