Справа № 636/9794/24 Провадження№ 1-кп/636/783/25
15 липня 2025 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченої - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв кримінальне провадження № 42024222110000035 від 16 вересня 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Марицький Хутір Севського району Брянскої області рф, українки, громадянки України, не заміжньої, з середньою освітою, пенсіонерки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України та кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 вчинила кримінальні правопорушення за встановлених, в судовому засіданні, обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з вказаним Законом при солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Так, на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області перебував пенсіонер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , який мав відкритий в АТ «Ощадбанк» рахунок НОМЕР_2 , з банківською карткою № НОМЕР_3 , на яку йому надходили пенсійні виплати від Головного управління ПФУ у Харківській області, які передбачені йому відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме державне пенсійне забезпечення за віком.
Зазначені виплати, а саме пенсію за віком, ОСОБА_5 отримував 11 числа кожного місяця, шляхом зарахування грошових коштів на рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк».
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №197 від 27.06.2022 р. посвідчено факт смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, у разі смерті пенсіонера.
Після смерті ОСОБА_5 у ОСОБА_4 в липні 2022 року під час перебування останньої на території н.п. Садовод, Куп'янського району Харківської області, виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України, які перераховувалися відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як пенсія ОСОБА_5 в період тимчасової окупації території Куп'янського району Харківської області. При цьому ОСОБА_4 була достеменно обізнана про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловік ОСОБА_5 помер, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №197 від 27.06.2022 р.
Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України, а саме грошових коштів які нараховувалися у вигляді пенсійних надходжень її померлому чоловіку ОСОБА_5 під час тимчасової окупації території Куп'янського району Харківської області, діючи з корисливого мотиву, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, користуючись родинним зв'язком з померлим ОСОБА_5 , умисно не повідомивши органи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про наявність підстав для призупинення нарахування та перерахування пенсії, яка нараховувалась ОСОБА_5 , маючи при цьому реальну можливість це зробити одразу після деокупації території Куп'янського району Харківської області, з метою реалізації свого злочинного умислу виїхала до м. Харків, де в період часу з 04.09.2022 по 26.09.2022 за допомогою банківської картки емітованої АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_5 , з банківського рахунку НОМЕР_2 на який 11.07.2022, 11.08.2022, 09.09.2022 було нараховано пенсію за віком у розмірі 6 900,00 гривень, застосовуючи ПІН-код до неї, здійснюючи операції з розрахунку в торгово-сервісних мережах та зняття готівки через банкомати, здійснила зняття грошових коштів у загальній сумі 4 630,40 грн., які були нараховані ГУ ПФУ в Харківській області під час тимчасової окупації території Куп'янського району Харківської області, як пенсія ОСОБА_5 вже після його смерті, тим самим незаконно заволоділа грошовими коштами Державного бюджету України, якими розпорядилась на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду державі, в особі ГУ ПФУ в Харківській області, на суму 4 630,40 грн.
Окрім того, на початку жовтня 2022 року у ОСОБА_4 , яка розуміла, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області продовжується нарахування грошових коштів у вигляді пенсійних надходжень її померлому чоловіку ОСОБА_5 , незважаючи на факт попереднього їх незаконного зняття, виник злочинний умисел на подальше заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України, які перераховувалися відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як пенсія ОСОБА_5 після деокупації території Куп'янського району Харківської області.
Так, ОСОБА_4 , діючи повторно, умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України, а саме грошових коштів які нараховувалися у вигляді пенсійних надходжень її померлому чоловіку ОСОБА_5 після деокупації Куп'янського району Харківської області, діючи з корисливого мотиву, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, користуючись родинним зв'язком з померлим ОСОБА_5 , умисно не повідомивши органи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про наявність підстав для призупинення нарахування та перерахування пенсії, яка нараховувалась ОСОБА_5 , маючи при цьому реальну можливість це зробити, в період часу з 13.10.2022 по 19.07.2023, перебуваючи на території м. Харків, за допомогою банківської картки емітованої АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_5 , з банківського рахунку НОМЕР_2 на який 11.10.2022, 10.11.2022, 09.12.2022, 11.01.2023, 10.02.2023, 10.03.2023, 11.04.2023, 11.05.2023, 09.06.2023, 11.07.2023 було нараховано пенсію за віком у розмірі 25900,00 гривень, застосовуючи ПІН-код до неї, здійснюючи операції з розрахунку в торгово-сервісних мережах та зняття готівки через банкомати, здійснила зняття грошових коштів у загальній сумі 27 952,55 грн., які були нараховані ГУ ПФУ в Харківській області після тимчасової окупації території Куп'янського району Харківської області як пенсія ОСОБА_5 до моменту звірки ДРАЦС та ППВП, тим самим незаконно заволоділа грошовими коштами Державного бюджету України, якими розпорядилась на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду державі, в особі ГУ ПФУ в Харківській області, на загальну суму 27 952,55 грн.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України визнала повністю, не оспорювала фактичні обставини справи та пояснила, що дійсно вчинила кримінальні правопорушення, які їй інкриміновано. Надала свідчення щодо місця, часу, та способу їх вчинення, підтвердивши правильність викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному щиро каялася.
Представник потерпілого в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. При цьому, фактичні обставини справи, встановлені досудовим розслідуванням, та кваліфікацію дій обвинуваченої не оспорював, цивільний позов не заявляв, проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України не заперечував, положення та наслідки застосування якої йому роз'яснені і зрозумілі, добровільність своєї позиції засвідчив письмово.
За таких обставин справи, згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували обвинувачений та інші учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення - кримінального проступку та кримінального правопорушення - злочину, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які наявні в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченою не оспорюються.
Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у шахрайстві, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману. Її дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України.
Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у шахрайстві, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно. Її дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України.
За таких обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_4 є осудною, суд вважає, що вона підлягає покаранню за вчинені нею кримінальні правопорушення.
При вирішенні питання про вид та міру покарання винній ОСОБА_4 суд враховує її щире каяття, яке виразилось у повному визнанні своєї вини, правдивій розповіді про обставини скоєних кримінальних правопорушень, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, а також добровільне відшкодування завданого збитку і визнає ці обставини, відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України такими, що пом'якшують її покарання. Обставин, що обтяжують покарання винної, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.
Виходячи з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, віднесених законодавством до кримінального проступку та нетяжкого злочину, особу винної, яка має постійне місце проживання, ту обставину, що обвинувачена є вільною від хворобливих звичок, які становлять небезпеку для оточення; її вік, що свідчить на користь здатності переоцінити зміст своєї згубної поведінки та повернутися до справжніх духовних і соціальних цінностей та в цілому вказує на достатньо високий рівень соціалізації ОСОБА_4 та обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, її ставлення до скоєних кримінальних правопорушень та вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_6 покарання в межах санкцій ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК України.
За таких обставин справи суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді пробаційного нагляду в межах санкції відповідної частини статті.
За таких обставин справи суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної частини статті.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень суд призначає ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі.
Враховуючи наявність декількох пом'якшуючих обставини, даних про особу винної, а також те, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої, не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_4 без реального відбування покарання і застосовує ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку та покладенням на неї на цей строк обов'язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжні заходи відносно ОСОБА_4 не обиралися.
Керуючись ст. 368, 369, 370, 373, 374, 377, 394, 395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Згідно з ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1