Справа № 127/10907/25
Провадження № 2/127/2087/25
(ЗАОЧНЕ)
15.07.2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Білдкам» про стягнення пені за порушення терміну виконання договірного зобов'язання, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Білдкам» про стягнення пені за порушення терміну виконання договірного зобов'язання. Позов мотивовано тим, що 18.07.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 226. Згідно з п. 2.1. договору продавець продав, а покупець придбав майнові права на Об'єкт нерухомості детальна характеристика якого встановлена у Специфікації Додаток №1, що є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до Специфікації Додаток №1 та п. 4 Продовження до договору загальна вартість майнових прав на об'єкт нерухомості, визначена у національній валюті України (гривня), що становить 858 000, 00 гривень. Також об'єкт нерухомості має наступні характеристики: знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , поверх - 12, кількість кімнат - 2, загальною площею 78,00 кв.м. Згідно додаткової угоди від 25.02.2019 року до договору купівлі - продажу майнових прав № 226 від 18.07.2018 року, згідно з умовами договору № 226 від 18.07.2018 року та додатку № 1 покупцем профінансовано (оплачена вартість) об'єкта будівництва: АДРЕСА_2 , загальна площа 78,00 кв.м. Згідно з проведеним обміром на підставі довідки БТІ № 165 об'єкт будівництва має такі зміни характеристик: корпус № 1, поверх№11, номер квартири АДРЕСА_3 , загальна площа 84,9 кв.м. Різниця між будівельною та фактичною площею становить 6,9 кв.м. на суму 75 900, 00 грн. Згідно довідки про внесення повної вартості квартири для оформлення права власності від 25.02.2019 року № 15 ОСОБА_1 внесла повну вартість квартири АДРЕСА_4 , згідно договору № 226 від 18.07.2018 року у сумі 858 000,00 грн. Крім того, у специфікації встановлений період введення об'єкту будівництва в експлуатацію - четвертий квартал 2018 року, який згідно п.2.9 договору купівлі - продажу майнових прав може бути перенесений на строк, що не перевищує 90 календарних днів у разі виникнення обставини непереборної сили, передбачених п.10.1 договору, за умови обов'язкового повідомлення про це покупця. ТОВ «Градо Строй» передало (відступило) свої права та обов'язки ТОВ «Білдкам», а ТОВ «Білдкам» прийняло права та обов'язки ТОВ «Градо Строй». Однак, ТОВ «Градо Строй» та його правонаступник допускало прострочення терміну виконання договірного зобов'язання і до цих пір, станом на 10.04.2023 року не виконало в повній мірі зобов'язання за договором № 226 від 18.07.2018 року та не здійснює заходи щодо введення в експлуатацію об'єкту будівництва. Обставини не змінились, відповідач допускає порушення зобов'язань за договором купівлі - продажу майнових прав № 226 від 18.07.2018 року. Відповідно до розрахунку, сума пені, за розміром майнових прав за період з 11.04.2023 року до 12.03.2025 року становить 229 696,73 грн. Просила суд, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 пеню за порушення виконання зобов'язання за договором купівлі - продажу майнових прав № 226 від 18.07.2018 року за період з 11.04.2023 року по 12.03.2025 року у розмірі 229 696,17 грн. а також витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Ухвалою суду від 21.04.2025року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, просив задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про місце день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, постановивши по справі заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 18.07.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 226. Згідно з п. 2.1. договору продавець продав, а покупець придбав майнові права на Об'єкт нерухомості детальна характеристика якого встановлена у Специфікації Додаток №1, що є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до Специфікації Додаток №1 та п. 4 Продовження до договору загальна вартість майнових прав на об'єкт нерухомості, визначена у національній валюті України (гривня), що становить 858 000, 00 гривень. Також об'єкт нерухомості має наступні характеристики: знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , поверх - 12, кількість кімнат - 2, загальною площею 78,00 кв.м.
Згідно додаткової угоди від 25.02.2019 року до договору купівлі - продажу майнових прав № 226 від 18.07.2018 року, згідно з умовами договору № 226 від 18.07.2018 року та додатку № 1 покупцем профінансовано (оплачена вартість) об'єкта будівництва: АДРЕСА_2 , загальна площа 78,00 кв.м.
Згідно з проведеним обміром на підставі довідки БТІ № 165 об'єкт будівництва має такі зміни характеристик: корпус № 1, поверх№11, номер квартири АДРЕСА_3 , загальна площа 84,9 кв.м. Різниця між будівельною та фактичною площею становить 6,9 кв.м. на суму 75 900, 00 грн.
Згідно довідки про внесення повної вартості квартири для оформлення права власності від 25.02.2019 року № 15 ОСОБА_1 внесла повну вартість квартири АДРЕСА_4 , згідно договору № 226 від 18.07.2018 року у сумі 858 000,00 грн.
Крім того, у специфікації встановлений період введення об'єкту будівництва в експлуатацію - четвертий квартал 2018 року, який згідно п.2.9 договору купівлі - продажу майнових прав може бути перенесений на строк, що не перевищує 90 календарних днів у разі виникнення обставини непереборної сили, передбачених п.10.1 договору, за умови обов'язкового повідомлення про це покупця.
ТОВ «Градо Строй» передало (відступило) свої права та обов'язки ТОВ «Білдкам», а ТОВ «Білдкам» прийняло права та обов'язки ТОВ «Градо Строй».
Однак, ТОВ «Градо Строй» та його правонаступник ТОВ «Білдкам» допускало прострочення терміну виконання договірного зобов'язання і до цих пір, станом на 12.03.2025 року не виконало в повній мірі зобов'язання за договором № 226 від 18.07.2018 року та не здійснює заходи щодо введення в експлуатацію об'єкту будівництва.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.06.2021 року по справі № 127/20856/20 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Градо Строй» про захист прав споживача, стягнення неустойки (пені) за порушення терміну виконання договірного зобов'язання задоволено. Стягнуто з ТОВ «Градо Строй» на користь ОСОБА_1 пеню за порушення виконання зобов'язання за договором купівлі - продажу майнових прав № 226 від 18.07.2018 року за період з 01.01.2019 року до 18.09.2020 року у розмірі 198 952,31 грн. а також 15 000,00 витрат на правову допомогу (а.с.17-19).
За правилами частин першої, третьої статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
За змістом частин першої, третьої статті 626 ЦК України двостороннім договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Отже, правова природа двостороннього договору передбачає волевиявлення обох сторін договору на зміну, припинення або встановлення прав та обов'язків сторін цього договору.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Здійснюючи аналіз співвідношень ч.3 ст.549 ЦК України в контексті меж свободи договору, визначених абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, необхідно вказати, що законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами можливості саморегулювання. Вони передбачені в абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав: а) наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сторін відступати від його конкретного імперативного положення. Проекція цієї підстави обмеження свободи саморегулювання на ч. 3 ст. 549 ЦК дає можливість стверджувати, що вона не містить прямої вказівки, яка б забороняла сторонам договору відступати від її положень; б) із змісту акта цивільного законодавства випливає обов'язковість його положень. З цього приводу слід зазначити, що в разі обмеження договірної свободи в контексті встановлення правових наслідків відступу від імперативних приписів слідувала б вказівка в акті цивільного законодавства на нікчемний характер відступу від його положень. Співставлення й цієї підстави з положеннями ч. 3 ст. 549 ЦК дозволяє констатувати відсутність встановлення таких правових наслідків у її положеннях за умови відступу від її положень; в) сторони не можуть відступати від імперативних положень актів цивільного законодавства, якщо це випливає із суті відносин між сторонами.
Разом з тим, належить зазначити, що ст. 6 ЦК регулює співвідношення актів цивільного законодавства й договору, а не корегує відносини поміж сторонами. Адже сутність цих відносин полягає в їх договірному характері. І тому її застосовування фактично є можливим тільки за наявності будь-якої з двох попередніх підстав, тобто прямої вказівки, або ж якщо обов'язковість положень акта цивільного законодавства слідує з його змісту.
Таким чином, аналіз положень ч. 3 ст. 549 ЦК стосовно меж свободи договору надає можливість зробити висновок, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені й негрошове зобов'язання.
Отже, сторони договору на підставі ч. 3 ст. 6 ЦК України вправі встановити пеню за прострочення не тільки грошового, а й іншого негрошового зобов'язання, що узгоджується також із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 та частини другої ст. 656 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором чи законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника таких, що ґрунтуються на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Згідно із частиною другою статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сторони у договорі купівлі-продажу майнових прав № 226 від 18.07.2018 року, обумовили строк введення об'єкта будівництва в експлуатацію в кінці четвертого кварталу 2018 року.
При цьому сторони дійшли згоди щодо відповідальності за порушення відповідачем свого зобов'язання у виді пені із визначенням порядку її розрахунку.
У цьому випадку сторони правомірно та без порушень імперативних положень актів цивільного законодавства, самостійно врегулювали свої відносини на власний розсуд, створивши обов'язкове для обох сторін правило поведінки у спірних правовідносинах.
Такого висновку суд дійшов з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 752/10405/15-ц, від 17.10.2018 року у справі № 757/39364/15-ц.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).
Сторони у договорі купівлі-продажу майнових прав № 226 від 18.07.2018 року, зокрема, у його додатку № 1 (специфікації) визначили строки введення об'єкту будівництва в експлуатацію кінець четвертого кварталу 2018 року.
Враховуючи те, що до 12.03.2025 року об'єкт будівництва в експлуатацію так і не введений, вбачається дійсним порушення умов договору щодо своєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що зумовлює настання для нього негативних наслідків, а саме відповідальності, шляхом сплати пені.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, який не заперечується відповідачем, пеня за розміром майнових прав у сумі 858 000 грн. 00 коп. з 11.04.2023 року по 12.03.2025 року включно становить 229696,73 грн.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач разом з поданням відзиву.
Суд, дослідивши обставини, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що право позивача порушено невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, тому підлягає захисту, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу майнових прав №226 від 18.07.2018 за період з 11.04.2023 по 12.03.2025 включно в розмірі 229 696,73 грн., оскільки саме такий розмір пені просила стягнути позивач ОСОБА_1 .
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2296,97 грн., оскільки позивач звільнений від його сплати при зверненні до суду з цією позовною заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги адвокатом Покоєвичем А.О. надано: ордер від 12.03.2025року; договір про надання правової допомоги від 07.03.2025 року за підписом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; квитанція від 10.03.2025 року на суму 15 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 1, 3, 6, 12, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 614, 626, 627, 629, 655, 656 ЦК України, ст.ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265, 279,280 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдкам» на користь ОСОБА_1 пеню за порушення виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу майнових прав №226 від 18.07.2018 за період з 11.04.2023 по 12.03.2025 включно в розмірі 229 696,73 грн., а також 15 000,00 витрат на правову допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Градо Строй» на користь держави судовий збір в розмірі 2296,97 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне судове рішення складено 15.07.2025 року.
ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Білдкам», м. Вінниця, вул. Стрілецька,1, код ЄДРПОУ 44674659.
Суддя: