"14" липня 2025 р. Справа153/967/25
Провадження1-кп/153/49/25-к
Ямпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ямпіль Вінницької області у залі судових засідань кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025020170000195 від 25.06.2025 по обвинуваченню :
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с.Грушка Камянського району Республіка Молдова, місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, із середньою спеціальною освітою, працюючого трактористом-механізатором ПрАТ «ПК Поділля», раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
за участю прокурора Ямпільського відділу Могилів-Подільської
окружної прокуратури Вінницької області - ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_5
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6
24 червня 2025 року приблизно о 19 год. 00 хв., ОСОБА_3 зустрівся із ОСОБА_5 по вул.Центральній в с.Довжок Могилів-Подільського району Вінницької області з метою вирішення особистого конфлікту. Під час зустрічі між ними розпочалась словесна суперечка, в ході якої у ОСОБА_3 виник умисел на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. Реалізуючи вказаний протиправний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, кулаком своєї правої руки наніс ОСОБА_5 три удари по голові з лівої сторони. Від даних ударів ОСОБА_5 впав на землю та коли знаходився на землі, ОСОБА_3 , продовжуючи свій злочинний умисел до кінця, своєю правою ногою наніс ОСОБА_5 ще три удари по голові зліва. У результаті нанесення зазначених ударів ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи зліва, забійної рани лобу зліва та гематоми обох повік зліва. Відповідно до висновку експерта №45 від 25.06.2025 зазначені тілесні ушкодження виникли 24.06.2025 в результаті дії тупого(их) твердого(их) предмету(ів), до яких відносяться руки і ноги людини, у тому числі: 1) тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які призвели до довготривалого розладу здоров'я більше як 21 доба, які не є небезпечними для життя потерпілого; 2) тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лобу відносяться до категорії легкого ступеня тяжкості, які призвели до короткочасного розладу здоров'я більше як на 6 діб, але не менше як 21 доба; 3) тілесні ушкодження у вигляді гематоми повік відносяться до категорії легкого ступеня тяжкості.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України визнав частково. Своїми показаннями підтвердив викладені в обвинувальному акті місце, час вчинення кримінального правопорушення, однак не погоджується у кількості та способі заподіяних тілесних ушкоджень потерпілому. Вказав, що ОСОБА_5 неодноразово до нього телефонував, вимагав зустрічі та провокував конфлікт у зв'язку із взаємовідносинами з його колишньою дружиною, після чого він з ним зустрівся. Вказав, що під час зустрічі ОСОБА_5 перший на нього замахнувся, однак він уникнув удару та у відповідь заподіяв потерпілому декілька ударів кулаком правої руки в ділянку голови, внаслідок чого останній упав на землю та отримав тілесні ушкодження. При цьому, він не визнає, що заподіював ОСОБА_5 тілесні ушкодження правою ногою по голові в той час, як він знаходився на землі. Щодо цивільного позову вказав, що позовні вимоги він визнає частково, оскільки конфлікт спровокував потерпілий. Вказав, що має змогу відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду в загальному розмірі 15 000 грн.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, підтвердив місце, час та обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Цивільний позов підтримав та пояснив, що протиправними діями обвинуваченого йому було заподіяно майнову шкоду, оскільки він змушений був лікуватися та нести витрати на необхідні ліки та обстеження, на доказ чого надано відповідні чеки. Крім того, діями обвинуваченого йому було заподіяно моральних шкоду. Стосовно міри покарання обвинуваченому, просив суд призначити ОСОБА_3 покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Ґрунтовно та всебічно дослідивши усі докази, надані сторонами провадження, суд приходить до переконання про наявність в діях ОСОБА_3 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, яка підтверджується наступними доказами, а саме:
протоколом проведення слідчого експерименту від 25 червня 2025 року та додатком до протоколу DVD-R диск із відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого з яких вбачається, що потерпілий в ході слідчого експерименту розповів слідчому обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень, механізм та спосіб заподіяння тілесних ушкоджень;
висновком експерта №45 від 25.06.2025 року з якого встановлено, що у ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи зліва, забійної рани лобу зліва та гематоми обох повік зліва, які виникли можливо 24 червня 2025 року в результаті дії тупого(их) твердого(их) предмету(ів), до яких відносяться руки і ноги людини, у тому числі: 1) тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які призвели до довготривалого розладу здоров'я більше як 21 доба, які не є небезпечними для життя потерпілого; 2) тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лобу відносяться до категорії легкого ступеня тяжкості, які призвели до короткочасного розладу здоров'я більше як на 6 діб, але не менше як 21 доба; 3) тілесні ушкодження у вигляді гематоми повік відносяться до категорії легкого ступеня тяжкості.
Дослідивши і проаналізувавши надані суду докази - кожен окремо, відповідно до вимог ст.94 Кримінального процесуального кодексу України та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, так і сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 повністю доведена наданими та дослідженими судом доказами і його дії кваліфікує за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Невизнання обвинуваченим кількості та механізму заподіяних ударів, не спростовують факту отриманих потерпілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень внаслідок ударів, які заподіяні обвинуваченим. Окрім цього, покази обвинуваченого спростовуються дослідженими судом доказами, а саме протоколом проведення слідчого експерименту та висновком експерта, які узгоджуються між собою та відповідають показам потерпілого. У зв'язку із чим, суд розцінює доводи ОСОБА_3 , як позицію захисту обвинуваченого, щоб зменшити свою відповідальність або уникнути покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1,2,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Крім того, при призначенні покарання суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий, надмірний тягар для особи» (п.38 рішення від 16.10.2008).
Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , встановлено, що останній раніше не судимий, що підтверджено вимогою, вих.№120417-2025 від 26 червня 2025 року виданою ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області; зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 та позитивно характеризується за місцем проживання, що підтверджено довідкою-характеристикою, вих.№03-11.6/29 від 26 червня 2025 року виданою Довжоцьким старостинським округом Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області; за медичною допомогою до лікарів психіатра та нарколога не звертався, що підтверджено довідкою №01-4-355 від 27.06.2025 року, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, що підтверджується копіями свідоцтв про народження, працює та за місце роботи характеризується позитивно, що підтверджується характеристикою наданою директором «ПрАТ «ПК «Поділля» від 11 липня 2025 року №890.
Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , є щире каяття, що виразилося у критичній оцінці обвинуваченим своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини та активне сприяння у розкритті злочину.
Обставин, що відповідно до ч.1 ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом не встановлено.
Згідно правової позиції Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену в Постанові від 28.05.2020 року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої Верховний Суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Так, при призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за правилами ст.ст.50, 65 КК України, суд обирає покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 та відсутність обтяжуючих обставин, так і особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, а тому вважає за необхідне застосувати відносно нього міру покарання у виді обмеження волі на строк, що передбачений санкцією ч.1 ст.122 КК України.
Разом з тим, враховуючи особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, критично ставиться до вчиненого, розкаявся у вчиненому, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
Вказані вид та міра покарання є достатніми для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , його перевиховання, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст. 50 КК України, цілей покарання.
Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, суд вважає його частково обґрунтованим, виходячи із наступного.
Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст.ст.55, 56, 61, 128, 129 КПК України фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, вправі пред'явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Так, потерпілим (цивільним позивачем) ОСОБА_5 заявлено позовну вимогу про стягнення з обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_3 на його користь 85 171 гривень матеріальної шкоди, яка полягала у витратах понесених ним на лікування.
Згідно наданих розрахункових документів, ОСОБА_5 підтверджено понесення витрат на лікування в розмірі 85 171 гривень, тому саме ця сума підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 в якості компенсації завданої матеріальної шкоди.
Вирішуючи цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ст.23 ЦК України моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до п.9 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому, суд враховує висновок ВП ВС від 16 грудня 2020 року №752/17832/14-ц (14-538цс19), що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Виходячи зі ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, спричинених потерпілому, їх наслідків, тривалості лікування, глибини і тривалості його фізичних та душевних страждань, які він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я, ступінь впливу наслідків отриманих травм на працездатність потерпілого, терміну тривалості лікування та відновлення стану здоров'я, враховуючи принципи розумності та справедливості, а також те, що моральна шкода не є способом збагачення, суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 100000 (сто тисяч) гривень, який він в своєму позові просить стягнути з обвинуваченого, є завищений і такий, що не відповідає реально спричиненій шкоді та наслідкам, які настали. Тому, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди необхідно задоволити частково та стягнути з ОСОБА_3 30 000 гривень моральної шкоди, що на переконання суду є співмірним тим фізичним та душевним стражданням, які переніс потерпілий внаслідок вчинення щодо нього злочину. В решті частині заявлених позовних вимог щодо відшкодування потерпілому ОСОБА_5 моральної шкоди суд вважає відмовити у зв'язку необгрунтованістю.
Також потерпілий заявив вимогу про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 всі здійснені ним і документально підтверджені процесуальні витрати, зокрема, витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 12000 гривень. На підтвердження вказаної суми потерпілий надав: копію договору про надання правничої (правової) допомоги №50 від 11 липня 2025 року; копію детального опису наданих послуг і виконаних робіт адвокатом, їх вартість при наданні правової допомоги від 11 липня 2025 року; копію квитанції №-2499847658 від 14 липня 2025 року.
Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З огляду на вказане, врахувавши характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності і розумності судових витрат, суд вважає вимоги потерпілого щодо стягнення з обвинуваченого (цивільного відповідача) витрат на професійну правничу допомогу такими, що підлягають задоволенню.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувався, підстави для його застосування відсутні.
Речові докази - відсутні
Процесуальні витрати - відсутні.
Керуючись ст.ст.368-374, 376, 395 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість ) місяців.
На підставі п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди завданої вчиненим кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 85 171 (вісімдесят п'ять тисяч сто сімдесят одна) гривня.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати на правову допомогу в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень.
В решті частині позовних вимог - відмовити.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення вказаного строку, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілому та представнику потерпілого.
Суддя ОСОБА_1