Справа № 638/3259/25
Провадження № 1-кп/638/1395/25
15 липня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221070001533 від 28.11.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
На розгляді Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024221070001533 від 28.11.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Стосовно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід - тримання під вартою, строк тримання під вартою закінчується 20 липня 2025 року.
Прокурор Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 звернулася до суду з письмовими клопотаннями про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , прокурор посилається на те, що існує обґрунтована підозра обвинуваченого у вчиненні інкримінованого тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років та вважає, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу, та продовжують існувати і наразі їх вагомість не зменшилась. Так прокурор вважає, що оскільки обвинувачений не має стійких соціальних зв'язків, усвідомлюючи реальну можливість та побоюючись отримати значний термін покарання у вигляді тривалого позбавлення волі, може переховуватись від суду. Також зазначає, що оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, місце проходження військової служби може змінитись та, враховуючи проведення бойових дій на території України, це створить умови для його перховування від суду.
Крім того, прокурор вважає, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків та експертів, які ще не допитані в ході судового розгляду, маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї як військовослужбовець, за допомогою якої може погрожувати свідкам, експертам, щоб вони відмовилися від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнення покарання.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується тим, що обвинувачений, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для обвинуваченого незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Ризик вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що обвинувачений як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший аналогічний злочин. Водночас, військовослужбовці Збройних сил України, як і сам обвинувачений озброєні штатною та груповою зброєю і боєприпасами, що сприяє безперешкодному доступу до них з боку обвинуваченого, який на теперішній час обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та може використати зброю з метою скоїти новий злочин із застосуванням зброї або, може переховуватися від органів досудового розслідування, прокурора та суду, що створить новий злочин, передбачений ст. 407, 408 КК України.
Присутній у судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання, пославшись на те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшились.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, вказавши, що свідки перебувають у розшуку та їх місцезнаходження невідоме, що він раніше не вчиняв жодних правопорушень та що як колишній державний службовець завжди відстоював позицію держави.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , посилаючись на недоведення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно обвинуваченого більш м'який запобіжних захід.
Суд, вислухавши думку учасників судового засідання щодо доцільності продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , приходить до наступного.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського (Шевченківського) районного суду м. Харкова від 30.11.2024 року до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення застави.
У подальшому судом продовжено строк дії запобіжного заходу.
Частина 1 статті 199 КПК України закріплює, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує дані про особу обвинуваченого, який має вищу освіту, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, не є особою з інвалідністю, раніше несудимий, військовослужбовець ЗСУ, офіційно працюючий, шпк «солдат», має місце реєстрації.
З огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діяння, а також тяжкість покарання за тяжкий злочин, у вчиненні якого обвинувачується останній та обставини вчинення злочину, що інкриміновано, суд приходить до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від органів досудового розслідування, прокурора та суду, можливість незаконного впливу на свідків, експертів, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Виходячи з викладеного, враховуючи характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, що в сукупності вказує про підвищену суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи, яка обвинувачується у його вчинення, а також те, що інкримінований обвинуваченому злочин віднесено згідно статті 12 КК України до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінується, а разом з іншим, допомагає уникнути виникненню ризиків, існування яких доведено, тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому строком на 60 днів.
Суд також зазначає, що на теперішній час у справі не були допитані свідки, не досліджено докази. Тому, продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали, не втратили своєї вагомості і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкцією статті, яке інкриміноване обвинуваченому, останній може переховуватись від суду, впливати на свідків, експертів, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити новий злочин.
Оцінивши усі вищевказані обставини, суд вважає, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення цілей кримінального провадження та належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Керуючись п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, вважаю за необхідне не визначати розмір застави при застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись статтями 177, 194, 199, 331, 371-372, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор». Строк дії ухвали до 12 вересня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1