справа № 619/1695/25
провадження № 3/619/725/25
іменем України
02 червня 2025 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Риков М.І., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
15 березня 2025 року о 21:30 водій ОСОБА_1 в с-щі Вільшани по вул. Центральна, буд. 86, Харківського району Харківської області, керував транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 21051», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з явними ознаками алкогольного (наркотичного) сп'яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують увагу та швидкість реакції на місці зупинки транспортного засобу, та в установленому законом порядку - прослідувати до медичного закладу КНП ХОР «ОКНЛ», за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18 А для огляду з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння відмовився, що зафіксовано на бодікамеру № 1113057280/285, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, при цьому водій двічі протягом року вже піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП.
Раніше, 24 січня 2025 року ОСОБА_1 вже був притягнутий Дергачівським районним судом Харківської області до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 619/277/25, провадження № 3/619/198/25), та 03 березня 2025 року був притягнутий Дергачівським районним судом Харківської області до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП (справа № 619/1030/25, провадження № 3/619/493/25) у зв'язку з чим відповідальність за вказане правопорушення, передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Крім того, 15 березня 2025 року о 21:30 водій ОСОБА_1 в с-щі Вільшани по вул. Центральна, 86, Харківського району Харківської області, керував транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 21051», д.н.з. НОМЕР_2 , не маючи права керування транспортними засобамита вчинив дане правопорушення повторно протягом року, оскільки 01 січня 2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності ВП № 3 (м. Дергачі) ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП (постанова ЕНА 3768838 від 01.01.2025), чим порушив вимоги п. 2.1. а Правил дорожнього руху» - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.
Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 16 квітня 2025 року вищезазначені справи про адміністративні правопорушення об'єднані в одне провадження та присвоєно об'єднаній справі єдиний номер - № 619/1695/25.
У судові засідання, призначені на 16.04.2025 о 09:00:00 та 09:30:00 ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце про час та місце судового розгляду повідомлявся за допомогою SMS-повідомлення на номер телефона, який зазначений в матеріалах справи, повідомлення доставлені у додаток «Viber» 04.04.2025 о 13:46:31.
У зв'язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розгляд даної справи було відкладено до 14.05.2025 о 15:30:00. В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за допомогою SMS-повідомлення на номер телефона, який зазначений в матеріалах справи, SMS-повідомлення на номер телефона доставлено 18.04.2025 о 17:37:58.
У зв'язку з черговою неявкою особи , яка притягається до адміністративної відповідальності, розгляд даної справи в черговий раз було відкладено до 02.06.2025 о 09:00:00. В судове засідання ОСОБА_1 знову не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за допомогою SMS-повідомлення на номер телефона, який зазначений в матеріалах справи. SMS-повідомлення на номер телефона доставлено 15.05.2025 о 11:21:23.
Суд зазначає, що про кожне судове засідання ОСОБА_1 завчасно повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, шляхом надсилання смс-повідомлення за номером телефону, який міститься в матеріалах справи, що повністю відповідає Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року № 28, однак до суду жодного разу не з'явився, будь-яких заяв та клопотань, в порядку статті 268 КУпАП, суду не надав, станом розгляду справи не цікавився, що свідчить про свідоме ігнорування обов'язку щодо явки в суд за викликом.
Крім того, інформація про дату, час та місце розгляду справи перебуває у відкритому доступі на офіційному сайті суду, а відтак останній мав цікавитись долею справи, добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами.
Відповідно до ст. 268 КУпАП неприбуття в судове засідання особи, що притягається до відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП, ч. 5 ст. 126 не перешкоджає судовому розгляду справи за його відсутністю.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 41 рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130, ст. 126 КУпАП, не є обов'язковою та судом вичерпані заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, суд вважає можливим проводити судовий розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.08.2023 по справі № 208/712/19 (провадження № 13-47зво22).
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, долучені до справи відеозаписи нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції (боді-камери) та автомобільного відеореєстратора, дійшов наступних висновків.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. У ній, зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статей 245, 280 та 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен надати належну оцінку.
Згідно з пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції частиною 3 статті 130 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Положеннями статті 16 Закону України «Про дорожній рух» закріплено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Таке положення ПДР є формою правового забезпечення працівників поліції у процесі визначення здатності водіїв здійснювати безпечне керування транспортними засобами.
Водієм, згідно з пунктом 1.10 ПДР, є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов'язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У рішенні по справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до диспозиції частини 5 статті 126 КУпАП адміністративним правопорушенням є повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Згідно з пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 130 та частиною 5 статті 126 КУпАП, доведена:
- відомостями, викладеними в протоколах про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 272609 від 15.03.2025 та серії ЕПР 1 № 272634 від 15.03.2025, які відповідають вимогам статті 256 КУпАП, містять виклад суті вчинених правопорушень та є джерелом доказової інформації про подію правопорушень та особу, яка їх вчинила, а отже, є належними та допустимими доказами у справі. Протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 складені уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що їх складали в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися.
Крім того, дослідивши наявну в матеріалах справи інформацію, що міститься на DVD- диску, а саме: відеозапис з нагрудного відеорегістратора працівника поліції, з якого чітко вбачається відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер та прослідувати до медичного закладу. Після чого працівником поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 130 КУпАП.Протоколи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної камери поліцейського не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду;
- направленням ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу КНП ХОР «ОКНЛ», за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18 А з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 15.03.2025 у якому також зафіксовано відмову від проходження огляду;
- довідкою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протягом року за ч. 5 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 КУпАП відповідно до інформаційно-аналітичної бази «ІПНП»;
- довідкою із якої вбачається, що за даними інформаційно-комунікаційної системи «ІПНП», пошук «ГСЦ Посвідчення водія», водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_1 в базі даних не значиться;
- довідкою належності транспортного засобу із якої вбачається, що транспортний засіб «ВАЗ 21051», д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В протоколах про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 не висловив будь-яких зауважень щодо їх змісту, зокрема: не висловив заперечень відносно того, що він керував транспортним засобом, не знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, бажав проходити огляду на стан алкогольного сп'яніння, та не маючи права керування транспортними засобами. В протоколісерії ЕПР 1 № 272609 від 15.03.2025 ОСОБА_1 зазначив «випив 2 банки слабоалкогольного напою та сів за руль авто», у протоколі серії ЕПР 1 № 272634 від 15.03.2025 зазначив «з протоколом згоден».
Сукупність вищенаведених доказів повністю підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, які викладені в протоколах про адміністративні правопорушення і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5, п. 2.1 а Правил дорожнього руху.
Вказані докази суд бере до уваги, так як вони не викликають сумнівів чи протиріч та підтверджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи відповідно до ст. 280 КУпАП.
Надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Як установлено п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 , ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 увчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі.
24 січня 2025 року ОСОБА_1 вже був притягнутий Дергачівським районним судом Харківської області до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 619/277/25, провадження № 3/619/198/25), та за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП (справа № 619/1030/25, провадження № 3/619/493/25) у зв'язку з чим відповідальність за вказане правопорушення, передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 35 КУпАП, у діях ОСОБА_1 наявна кваліфікуюча ознака - особа, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують увагу та швидкість реакції, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненнюза керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, сукупність вищенаведених доказів повністю підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення і є безсумнівними доказами порушення ним пункту 2.1 а ПДР України.
Дії водія ОСОБА_1 співробітниками поліції про порушення ним п. 2.1 (а) ПДР України кваліфіковані вірно, так як згідно з п. 2.1 (а) ПДР - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. В свою чергу, в частині четвертій ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 35 КУпАП, повторним визнається вчинене особою протягом року однорідного правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
ОСОБА_1 вже притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, на підставі постанови ЕНА 3768838 від 01.01.2025.
Таким чином, відповідно до ст. 35 КУпАП, у діях ОСОБА_1 наявна кваліфікуюча ознака повторності керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, а відтак склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме: повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Як вбачається із довідки «ІПНП про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення» 01.01.2025 ОСОБА_1 вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного штрафу у розмірі 3 400 грн 00 коп. (постанова № ЕНА/3768838 від 01.01.2025).
Таким чином, відповідно до ст. 35 КУпАП, у діях ОСОБА_1 наявна кваліфікуюча ознака повторності, а відтак склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 , ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Як передбачено ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Суддя приймає до уваги характер та обставини вчинення правопорушення, його суспільну небезпеку, особу правопорушника, його ставлення до скоєного та ті обставини, що ОСОБА_1 вчинив суспільно-небезпечні, грубі адміністративні правопорушення, які відносяться до категорії підвищеної суспільної небезпечності. Крім того, ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, проте належних висновків для себе не зробив та знову вчинив суспільно-небезпечні грубі адміністративні правопорушення протягом року, що свідчить про його небажання робити для себе відповідні висновки та ставати на шлях виправлення.
З огляду на наведене, враховуючи суспільну небезпеку вчинених ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, а також характер їх скоєння, дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, загальні основи накладення адміністративних стягнень, вимоги ч. 2 ст. 36 КУпАП, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, яким є ч. 3 ст. 130 КУпАП у виді адміністративного арешту з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років.
Оскільки саме це стягнення, буде необхідним і достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При цьому суд враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Призначення ж більш м'якого виду адміністративного стягнення, не буде сприяти вихованню ОСОБА_1 , враховуючи той факт, що він раніше вже неодноразово притягався за аналогічні правопорушення, та систематично продовжує їх вчиняти, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив адміністративні правопорушення.
При цьому, судом враховано, що відповідно до вимог статті 28 КУпАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.
Також, суддя зауважує, що відповідно до вимог статті 29 КУпАП суддя може вирішити питання про конфіскацію транспортного засобу, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, що полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може були лише транспортний засіб, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законом України. Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, які не підлягають конфіскації, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно зі статті 41 Конституції України (норма прямої дії), кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Адміністративні матеріали містять відомості про належністьавтомобіля марки «ВАЗ 21051», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 04.06.2009 ВРЕР УДАІ в м. Києві).
Отже, накладаючи адміністративне стягнення в межах ч. 3 ст. 130 КУпАП суд врахував, що згідно із протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 рухався на автомобілі, що належить ОСОБА_2 , тобто транспортний засіб не належить особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому автомобіль, який може бути у приватній власності правопорушника, не є знаряддям вчинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення. Відтак, підстави для застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді конфіскації транспортного засобу чи його оплатного вилучення відсутні.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що як джерело права суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Оскільки рішенням Європейського суду з прав людини від 30.10.2014 року у справі «Швидка проти України», яке набуло статусу остаточного 30.01.2015 року та яким було констатовано порушення статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо негайного виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення у виді арешту, вважаю за необхідне дану постанову про накладення стягнення у виді адміністративного арешту звернути до виконання після набрання нею законної сили, а строк адміністративного арешту відраховувати з моменту затримання особи.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Пунктом 5 частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 36, ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130, ст.ст. 283-284 КУпАП,-
постановив:
Визнати ОСОБА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_4 , винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та, із застосуванням ст. 36 КУпАП, визначити йому адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 (п'ятнадцять) діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу;
Постанову звернути до виконання після набрання нею законної сили.
Строк адміністративного арешту ОСОБА_1 відраховувати з моменту його затримання.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Реквізити для сплати судового збору у розмірі 605,60 грн: отримувач коштів ГУК у м. Києві/ м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір» Дергачівський районний суд Харківської області, справа № № 619/1695/25, провадження № 3/619/725/25.
Копію постанови для виконання направити начальнику ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Зобов'язати ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області повідомити про виконання даної постанови.
Суддя М. І. Риков