справа № 619/1985/25
провадження № 3/619/823/25
іменем України
20 червня 2025 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Риков М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
29 березня 2025 року біля 21:20 водій ОСОБА_2 в м. Дергачі по вул. Сумський Шлях, буд. 10, Харківського району Харківської області керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21013», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують увагу та швидкість реакції на місці зупинки транспортного засобу, та в установленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамеру № 1113031965/116, раніше двічі протягом року вчиняв правопорушення та притягався до відповідальності, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Раніше, 12 грудня 2024 року ОСОБА_2 вже був притягнутий Дергачівським районним судом Харківської області доадміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП (справа № 619/9662/24, провадження 3/619/2705/24) у зв'язку з чим відповідальність за вказане правопорушення, передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Крім того,29 березня 2025 року біля 21:20 водій ОСОБА_2 в м. Дергачі по вул. Сумський Шлях, 10, Харківського району Харківської області повторно протягом року керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21013», д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи особою, яка позбавлена права керування ТЗ, на підставі постанови Дергачівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2024 року (справа № 619/9662/24, провадження 3/619/2705/24 та постанови ВП № 3 (м. Дергачі) ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області у справі адмін. правопорушення серії ЕНА/2392633 від 14.06.2024, що зафіксовано на бодікамеру № 1113031965/116, чим порушив вимоги пункту 2.1 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 5 статті 126 КУпАП.
У судові засідання, призначені на 21.05.2025 о 09:00, 02.06.2025 о 12:45 та 20.06.2025 о 15:30 ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином за допомогою SMS-повідомлення на номер телефона, який зазначений в матеріалах справи. Будь-яких заяв та клопотань, в порядку статті 268 КУпАП, суду не надав, станом розгляду справи не цікавився, що свідчить про свідоме ігнорування обов'язку щодо явки в суд за викликом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 41 рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП, ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою та судом вичерпані заходи щодо повідомлення ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, суд вважає можливим проводити судовий розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.08.2023 по справі № 208/712/19 (провадження № 13-47зво22).
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, долучений до справи відеозапис нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції (боді-камери) та автомобільного відеореєстратора, дійшов наступних висновків.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. У ній, зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статей 245, 280 та 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен надати належну оцінку.
Згідно з пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції частиною 3 статті 130 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Положеннями статті 16 Закону України «Про дорожній рух» закріплено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Таке положення ПДР є формою правового забезпечення працівників поліції у процесі визначення здатності водіїв здійснювати безпечне керування транспортними засобами.
Водієм, згідно з пунктом 1.10 ПДР, є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_2 одночасно прийняв на себе і обов'язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У рішенні по справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до диспозиції частини 5 статті 126 КУпАП адміністративним правопорушенням є повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Згідно з пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 130 та частиною 5 статті 126 КУпАП, доведена:
- відомостями, викладеними в протоколах про адміністративне правопорушеннясерії ЕПР 1 № 285334 від 29.03.2025 та серії ЕПР 1 № 285350 від 23.03.2025, які відповідають вимогам статті 256 КУпАП, містять виклад суті вчинених правопорушень та є джерелом доказової інформації про подію правопорушень та особу, яка їх вчинила, а отже, є належними та допустимими доказами у справі. Протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 складені уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що їх складали в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зафіксована відмова ОСОБА_2 від проходження огляду;
- направленням ОСОБА_2 на огляд до медичного закладу КНП ХОР «ОНКЛ», за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18 А, з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 29.03.2025, у якому також зафіксовано відмову останнього від проходження огляду;
- відомостями, викладеними в письмових поясненнях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 29.03.2025 відповідно до яких, останні пояснили, що були в якості пасажирів в автомобілі марки «ВАЗ 21013», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який спочатку вжив алкогольне пиво, а потім вони поїхали;
- постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 12.12.2024 відповідно до якої ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 125, ч. 2 ст. 130 КУпАП (справа № 619/9662/24, провадження 3/619/2705/24), у зв'язку з чим відповідальність за вказане правопорушення, передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП;
- довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, із якої вбачається, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА/2392633 від 14.06.2024, складеної уповноваженою особою відносно ОСОБА_2 за керування ТЗ, будучи позбавленим права керування, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП, та постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 12.12.2024 відповідно до якої ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 125, ч. 2 ст. 130 КУпАП (справа № 619/9662/24, провадження 3/619/2705/24), у зв'язку з чим відповідальність за вказане правопорушення, передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП;
- відеозаписами з місця події, долученими до матеріалів справи 2 компакт-диски, на яких міститься відеофайли з місця події, знятими уповноваженою особою (поліцейським), в яких відображені обставини, що мали місце 29 березня 2025 року біля 21:20 за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
- довідкою інспектора САП ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області Гаврющенко Д. про те, щовідповідно до інформаційно-комунікаційної системи «ІПНП» пошук «ГСЦ АМТ» транспортний засіб, д.н.з. НОМЕР_2 на причетність власності транспортного засобу в базі даних не значиться. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення, при перевірці реєстраційного документу на транспортний засіб було встановлено, що транспортний засіб марки «ВАЗ 21013», д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 .
В протоколах про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 не висловив будь-яких зауважень щодо їх змісту, зокрема: не висловив заперечень відносно того, що він керував транспортним засобом, не знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, бажав проходити огляду на стан алкогольного сп'яніння, та не маючи права керування транспортними засобами.
Вказані докази суд бере до уваги, так як вони не викликають сумнівів чи протиріч та підтверджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи відповідно до ст. 280 КУпАП.
Надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_2 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Проаналізувавши вищевказані документи, відеофайли, суддя доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми для прийняття рішення. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Сукупність вищенаведених доказів повністю підтверджують обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, які викладені в протоколах про адміністративні правопорушення і є безсумнівними доказами порушення ним пп. 2.5, 2.1 а Правил дорожнього руху.
Таким чином, суддя всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт вчиненняОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують увагу та швидкість реакції, яка тричі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за відмову особи, яка керує транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Крім цього, суддя вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, а саме: повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (постанова серії ЕНА/2392633 від 14.06.2024 ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та постанова Дергачівського районного суду Харківської області від 12.12.2024, ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 125, ч. 2 ст. 130 КУпАП (справа № 619/9662/24, провадження 3/619/2705/24).
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 , ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Як передбачено ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Суддя приймає до уваги характер та обставини вчинення правопорушення, його суспільну небезпеку, особу правопорушника, його ставлення до скоєного та ті обставини, що ОСОБА_2 вчинив суспільно-небезпечні, грубі адміністративні правопорушення, які відносяться до категорії підвищеної суспільної небезпечності. Крім того, ОСОБА_2 притягався до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, проте належних висновків для себе не зробив та знову вчинив суспільно-небезпечні грубі адміністративні правопорушення протягом року, що свідчить про його небажання робити для себе відповідні висновки та ставати на шлях виправлення.
З огляду на наведене, враховуючи суспільну небезпеку вчинених ОСОБА_2 правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, а також характер їх скоєння, дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, загальні основи накладення адміністративних стягнень, вимоги ч. 2 ст. 36 КУпАП, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, яким є ч. 3 ст. 130 КУпАП у виді адміністративного арешту з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років.
Оскільки саме це стягнення, буде необхідним і достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При цьому суд враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Призначення ж більш м'якого виду адміністративного стягнення, не буде сприяти вихованню ОСОБА_2 , враховуючи той факт, що він раніше вже неодноразово притягався за аналогічні правопорушення, та систематично продовжує їх вчиняти, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив адміністративні правопорушення.
При цьому, судом враховано, що відповідно до вимог статті 28 КУпАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.
Також, суддя зауважує, що відповідно до вимог статті 29 КУпАП суддя може вирішити питання про конфіскацію транспортного засобу, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, що полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може були лише транспортний засіб, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законом України. Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, які не підлягають конфіскації, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно зі статті 41 Конституції України (норма прямої дії), кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Адміністративні матеріали містять відомості про належністьВАЗ 21013», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 .
Отже, накладаючи адміністративне стягнення в межах ч. 3 ст. 130 КУпАП суд врахував, що згідно із протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 рухався на автомобілі, що належить ОСОБА_3 , тобто транспортний засіб не належить особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому автомобіль, який може бути у приватній власності правопорушника, не є знаряддям вчинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення. Відтак, підстави для застосування до ОСОБА_2 стягнення у виді конфіскації транспортного засобу чи його оплатного вилучення відсутні.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
Суддею встановлено, що на підставі постанови Дергачівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2024 року (справа № 619/9662/24, провадження 3/619/2705/24) ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130, ч. 2 ст. 36 КУпАП до штрафу у розмірі 40 800 грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років, без оплатного транспортного засобу.
Таким чином, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 30 КУпАП, невідбута частина стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами становить 4 роки 5 місяців 22 дні.
Тому, остаточне адміністративне стягнення ОСОБА_2 в частині позбавлення права керування транспортними засобами, в силу ч. 3 ст. 30 КУпАП, підлягає визначенню шляхом складання призначеного стягнення по цій справі про адміністративне правопорушення та стягнення, призначеного ОСОБА_2 за постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 12.12.2024.
При застосуванні до ОСОБА_2 остаточного адміністративного стягнення, враховуючи той факт, що транспортний засіб не є власністю правопорушника, тому суддя вважає необхідним застосувати до нього стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 (п'ятнадцять) діб з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 14 років 5 місяців 22 дні без конфіскації транспортного засобу.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що як джерело права суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Оскільки рішенням Європейського суду з прав людини від 30.10.2014 року у справі «Швидка проти України», яке набуло статусу остаточного 30.01.2015 року та яким було констатовано порушення статті 2 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо негайного виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення у виді арешту, вважаю за необхідне дану постанову про накладення стягнення у виді адміністративного арешту звернути до виконання після набрання нею законної сили, а строк адміністративного арешту відраховувати з моменту затримання особи.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Пунктом 5 частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
Керуючись статтями 27, 33-36, 40-1, статтями 126, 130, 221, 268, 282, 283, 284 КУпАП, суддя,
постановив:
Визнати ОСОБА_2 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 , винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та, із застосуванням частини 2 статті 36 КУпАП, визначити йому адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 (п'ятнадцять) діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу.
На підставі частини 3 статті 30 КУпАП до адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного даною постановою, приєднати невідбуту частину адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 12.12.2024, та остаточно визначити ОСОБА_2 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 (п'ятнадцять) діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 14 років 5 місяців 22 дні, без конфіскації транспортного засобу.
Постанову звернути до виконання після набрання нею законної сили.
Строк адміністративного арешту ОСОБА_2 відраховувати з моменту його затримання.
Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Реквізити для сплати судового збору у розмірі 605,60 грн: отримувач коштів ГУК у м. Києві/ м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір» Дергачівський районний суд Харківської області, справа № 619/1985/25, провадження № 3/619/823/25.
Копію постанови для виконання направити начальнику ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Зобов'язати ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області повідомити про виконання даної постанови.
Суддя М. І. Риков