Справа № 386/1173/25
Провадження № 2-а/386/22/25
Іменем України
14 липня 2025 року
Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Червоненка Д.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Онуфрак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Голованівськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
встановив :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови №107/1 від 13.06.2025 року про притягнення його до адміністративної за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в розмірі 17 000 грн., закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Вказує, що військовозобов'язаному ОСОБА_1 направлено через Укрпошту за адресою: АДРЕСА_1 , повістку про виклик на 14.00 годину 21.04.2025 року для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних.
21.04.2025 року о 14.00 годині військовозобов'язаний ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним, не прибув на виклик за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у встановлений термін, з'явився за викликом у строк та місце, заначений в повістці тим самим поруши вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», таким чином уповноваженою особою винесено протиправну постанову №107/1.
Позивач зазначає, що був необізнаний про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 21.04.2025 року, тому його вини не має. Відповідач надіслав повістку за невірною адресою за якою він не проживає, тому він не міг отримати повістку. В Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів задекларовано його адресу місця проживання: АДРЕСА_2 , при цьому в преамбулі оскаржуваної постанови також зазначено його вірну адресу проживання: АДРЕСА_2 , за якою повістка йому не направлялась. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
У відзиві на позов ІНФОРМАЦІЯ_4 вказує, що категорично не погоджується із заявленими позовними вимогами, адміністративний позов не визнає в повному обсязі та по суті заявлених позовних вимог зазначає наступне.
Постановою т.в.о.начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_2 від 13.06.2025 року №107/1 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 17 тис. гривень.
В постанові зазначено, 24.05.2025 року о 19.55 год. військовозобов'язаного ОСОБА_1 доставлено працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 для з'ясування обставин оголошення його розшуку.
Під час перевірки встановлено, що військовозобов'язаному ОСОБА_1 через систему АІТС «Оберіг» було сформовано та направлено через Укрпошту за адресою місця його реєстрації: АДРЕСА_1 , повістку №3135255 про виклик о 14.00 год. 21.04.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних.
21.04.2025 року о 14:00 год. військовозобов'язаний ОСОБА_1 , хоч і був завчасно належним чином оповіщений, не прибув на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув у 3-денний термін не повідомив про наявність поважних причин неявки, та в подальшому не прибув у строк, що не перевищує 7 календарних днів, чим порушив вимоги п. 21, 24,34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період , затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, ч.ч.1,3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.2 ч.10 ст.1 Закону України№про військовий обов'язок та військову службу», під час дії особливого періоду.
Відповідач зазначає, що протокол складався в присутності військовозобов'язаного до якого були доведені зміст ст.63 КУ, права і обов'язки передбачені ст.268 КУпАП, а також було повідомлено про час та місце розгляду справи, а саме 10.00 год. 13.06.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить підпис свідків, оскільки сам позивач від підпису відмовився. Вважає, що в позивача було достатньо часу для укладення договору з адвокатом, взяти участь у розгляді справи, у своєму поясненні він також підтвердив, що не з'явився за сімейними обставинами і за релігійними переконаннями. Таке пояснення підтверджує, що позивачу було відомо про повістку. Вказані причини до ТЦК, які зазначив позивач не є поважними.
Також зазначає, що у обліковій картці АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 , розділі 21 зазначено, що «3 19.10.2017 року 09:55 АДРЕСА_1 ». Дані на 2017 рік і після цього військовозобов'язаним не оновлювались. Оновлення його даний відбулось лише 03.06.2025 року, тобто з пропущенням вказаного строку, а не як зазначає позивач, що ним дані оновлені і він не підлягає адміністративній відповідальності. Просить в задоволенні позову відмовити.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву про розгляд заяви у його відсутність, просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника, судовий розгляд просить здійснювати на підставі наявних у суду матеріалів з урахуванням їх позиції, викладеної у відзиві та наданих доказів.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (пункт 4.1)
Судом встановлено, що ОСОБА_1 через систему АІТС «Оберіг» було сформовано та направлено через Укрпошту за адресою місця його реєстрації: АДРЕСА_1 , повістку №3135255 про виклик о 14.00 год. 21.04.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для уточнення даних.
У обліковій картці АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 , розділі 21 зазначено адресу місця реєстрації: «3 19.10.2017 року 09:55 АДРЕСА_1 ». Дані з 15.06.2016 по 17.10.2017 рік.
Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_2 від 13.06.2025 року №107/1 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 17 тис. гривень.
У постанові зазначено, що 24.05.2025 року о 19.55 год. військовозобов'язаного ОСОБА_1 доставлено працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 для з'ясування обставин оголошення його розшуку.
Під час перевірки встановлено, що військовозобов'язаному ОСОБА_1 через систему АІТС «Оберіг» було сформовано та направлено через Укрпошту за адресою місця його реєстрації: АДРЕСА_1 , повістку №3135255 про виклик о 14.00 год. 21.04.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних.
21.04.2025 року о 14:00 год. військовозобов'язаний ОСОБА_1 , хоч і був завчасно належним чином оповіщений, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 у встановлений термін не повідомив про наявність поважних причин своєї неявки, та в подальшому також не прибув на виклик у строк, що не перевищує 10 календарних днів, чим порушив вимоги абз.3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», абз.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підпункт 2 пункту 1Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, п.24, п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року №560.
Постанову 107/1 від 13.06.2025 року було направлено ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 .
З наданого суду витягу з застосунку Резерв+ місце проживання ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_2 .
Суд зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оборону» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який діє на даний час.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів затверджено Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.
Відповідно до п.1 цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Згідно п.47 Порядку у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки (додаток 13, для призовників - додаток 17 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:
- видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки у визначені ним строки, та надіслати копію наказу (розпорядження) у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки;
- вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки (за наявністю);
- письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
- забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки.
Зазначений порядок містить форму повістки (додаток 11) та розпорядження (додаток 13), як вказано у п. 47 наказ (розпорядження).
Всупереч вказаним нормам відповідачем не прийнято до уваги, що позивачу належним чином повістка не вручена, факт його відмови від отримання повістки не зафіксовано, тим самим не доведено правомірність оскаржуваного рішення та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
В силу ч.1 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, враховуючи, що підставами скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є не доведення відповідачем належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, з урахуванням встановлених КАС завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити адміністративний позов шляхом скасування рішень суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Ч.1 ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
З огляду на викладене, оскільки позов ОСОБА_1 , який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено, сплачений ним судовий збір у розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 оскільки відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 77, 90, 139, 159, 229, 241-246, 251, 255, 268, 269, 286, 288, 293, 294, 297 КАС України, суд
ухвалив:
Адміністративний позов задовольнити .
Скасувати постанову т.в.о.начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №107/1 від 13.06.2025 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 а за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 605,60 грн. .
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Д. В. Червоненко