Справа № 354/343/25
Провадження № 3/354/352/25
15 липня 2025 року м.Яремче
Суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Єрмак Н.В., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановив:
ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння за наступних обставин.
13.02.2025 року о 09.50 год. в м. Яремче по вул. Свободи 233, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Murano д.н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п 2.5 ПДР України.
В судове засідання ОСОБА_1 до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
До суду від захисника ОСОБА_1 - адвоката Жируна Р.М. подано клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, в обґрунтування якого зазначає, що свою вину ОСОБА_1 не визнає та відмовляється від свідчень, наданих при спілкуванні з поліцейськими, оскільки вони тиснули на нього та не надали можливість скористатись послугами адвоката. Відеозапис є неналежним доказом, оскільки здійснений власним телефоном. Відсутні докази керування транспортним засобом, будь-яких порушень ПДР, за які слід було зупинити ОСОБА_1 , останній не вчиняв. Ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 відсутні. Також відсутній відеозапис складання протоколу. Не роз'яснені права.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність водія за відмову від проходження огляду на стан будь-якого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Заперечення сторони захисту судом не приймаються, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються наявними доказами.
Досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, є послідовним, має безсторонній характер, містять відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, для виявлення або фіксування правопорушення.
Законом не передбачено вимог щодо показань технічних приладів, що мають функції відеозапису, як доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Твердження сторони захисту про те, що матеріали справи і відеозаписи не мають доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та здійснення тиску з боку поліцейських, судом відхиляється, оскільки з відеозапису вбачається, що працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 про причину зупинки, жодних заперечень щодо причин зупинки чи керування ним транспортним засобом останній не висловлював. Через виявлення ознак сп'яніння, поліцейським кілька разів було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу чи у медичному закладі, однак ОСОБА_1 свідомо відмовився від проходження будь-якого огляду на стан сп'яніння. Жодного тиску з боку поліцейського судом не вбачається.
Позицію сторони захисту щодо відмови ОСОБА_1 від всіх свідчень, наданих під час спілкування з поліцейським, суд розцінює як обраний спосіб захисту та намагання уникнути відповідальності.
Твердження сторони захисту про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки сп'яніння, а також йому не роз'яснені права, не є слушним та спростовується відеозаписом з якого вбачається, що працівник поліції під час спілкування з ОСОБА_1 повідомив про причину зупинки, зазначив, що вбачає у нього ознаки сп'яніння, внаслідок чого кілька разів запропонував пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки та і у медичному закладі, однак ОСОБА_1 відмовився. Також відеозаписи фіксують як працівник поліції в подальшому пояснив ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відсутність зафіксованого моменту роз'яснення прав ОСОБА_1 не доводить, що працівниками поліції не було роз'яснено йому його права.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 підписаний протокол без зауважень, також стоїть підпис про роз'яснення йому прав.
Також слід зазначити, що реалізація прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, виникає не в момент зупинення водія, а з моменту складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та під час розгляду справи судом, оскільки в справі про притягнення до адміністративної відповідальності рішення приймає суд, а не працівники поліції.
В матеріалах провадження наявне клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, яке подане уповноваженим захисником, тобто після складання протоколу та під час розгляду справи, ОСОБА_1 було реалізовано право на правову допомогу адвоката, тому суд вважає, що у даному випадку не порушено права ОСОБА_1 на захист.
Крім того, згідно п.5 розділу ІІ Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Тобто зазначені документи, при проведенні огляду на стан сп'яніння, мають бути надані лише на вимогу особи, відносно якої проводить такий огляд.
З наявних матеріалів справи, в тому числі відеозапису вбачається, що вимог до поліцейських щодо надання сертифікату чи свідоцтва про повірку з боку ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу не надходило.
Крім того, суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суд вважає, що доводи заперечень сторони захисту мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення суду не надано.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Суд також зазначає, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 13.02.2025 року серія ЕПР1№245520 за ч.1 ст.130 КУпАП, актом огляду, направленням, рапортом, відеозаписом.
Суд вважає, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суд звертає увагу на те, що санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, а саме, призначення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з обов'язковим позбавленням правопорушника права керування транспортними засобами строком на один рік.
З метою виховання останнього і запобіганню вчинення нових правопорушень, слід накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ч.1 ст.40-1 КУпАП із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст.40-1, ч. 1 ст.130 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суд,-
постановив:
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 ( сімнадцять тисяч ) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Судовий збір сплачується за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 банк отримувача: Казначейство України(ЕАП) рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001код класифікації доходів бюджету:22030106.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її постановлення до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області.
Суддя: Наталія ЄРМАК