Справа № 352/1119/25
Провадження № 2/352/720/25
заочне
15 липня 2025 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Гриньків Д.В.,
секретар судового засідання Івасів В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,-
І. Короткий зміст позовних вимог.
13.05.2025 року представник позивача звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2016 року шлюб між сторонами розірвано. Рішенням того ж суду від 04 квітня 2017 року у справі № 348/76/17 ухвалено про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача вказує, що на час визначення розміру аліментів в 2017 році видатки на утримання дитини були значно меншими, ніж зараз. Спільна дитина росте, а тому збільшуються витрати на її утримання: постійно зростають ціни на продукти харчування, речі першої необхідності, одяг та ліки, а тому витрати на дитину зростають пропорційно. Крім того, на час попереднього визначення розміру аліментів син сторін досяг лише п'яти років, а зараз сину вже тринадцять років, а отже виникають додаткові витрати на його навчання, розвиток та дозвілля. Таким чином, розмір аліментів, які зараз стягуються з відповідача, є явно недостатнім для забезпечення дитині належного рівня життя. В свою чергу, відповідач є молодою працездатною особою. Інших утриманців, окрім сина, у відповідача, як на відомо позивачу, немає. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, на праві власності у відповідача є автомобіль HYUNDAI VELOSTER, 2012 року випуску. Враховуючи вищевикладене, позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача.
ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.
Позивач та її представник в судове засідання не з"явились. Представник позивача до суду надіслала заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати без участі сторони позивача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону. Правом на подання відзиву не скористався, будь-яких клопотань від нього до суду не надходило. Судом здійснювалось належне повідомлення відповідача про день та час слухання справи відповідно до вимог закону, проте поштове відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення повернулося як не вручене, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 16.05.2025 року відкрито провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 15.07.2025 року не з'явилися, суд, з дотриманням положень ч. 5 ст.268 ЦПК України зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст.268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.
ІV. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 08.06.2016 року Надвірнянським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 (а.с. 14).
Згідно рішення Надвірнянського районного суду від 22.07.2016 року у справі №348/1082/16-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишено проживати разом із матір'ю (а.с.8-9).
Рішенням Надвірнянського районного суду у справі №348/76/17 від 04.04.2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено та ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утриманні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10-11).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 13.05.2025 року за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровано транспортний засіб HYUNDAI VELOSTER, 2012 року випуску (а.с.20).
V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України та Конвенцією про права дитини.
Конституцією України визначено основні права й обов'язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 51 Основного Закону - батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються також і Законом України «Про охорону дитинства» та Сімейним кодексом України.
Так відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до положень ч.8 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Нормою ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ст. 182 цього кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України, визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження, стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
VІ. Висновки суду.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
З врахуванням встановлених обставин, виходячи з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, визначення вказаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до рівності прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.
Відтак слід змінити спосіб присуджених аліментів та стягувати в подальшому з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі однієї четвертої частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з часу набрання рішенням законної сили, що в свою чергу відповідає конкретним обставинам справи. Такий розмір аліментів буде відповідати закону, і не порушує прав і законних інтересів неповнолітньої дитини та відповідача.
VІІ. Судові витрати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню із відповідача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 180-183 СК України, ст.ст. 3, 4, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Надвірнянського районного суду у справі №348/76/17 від 04.04.2017 року та стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів у зміненому способі розпочати з дня набрання рішенням законної сили.
Припинити стягнення аліментів, визначених рішенням Надвірнянського районного суду у справі №348/76/17 від 04.04.2017 року, з дня набрання даним рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у дохід державного бюджету в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
представник позивача: ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Рішення складене в повному обсязі 15.07.2025 року.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області Гриньків Д.В.