Справа № 346/5460/19
Провадження № 2/346/19/25
15 липня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді Яремин М.П.
з участю секретаря Урбанович І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якого залучено ОСОБА_3 , про визнання права власності на 3/4 частки житлового будинку, господарських будівель та споруд, реальний їх поділ,-
позивач в судові засідання, призначені на 26.05.2025 року, 18.06.2025 року та 15.07.2025 року не з'явилася, про час і місце цих засідань повідомлялася за адресою, вказаною нею в позовній заяві, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. Про причини неявки в зазначені судові засідання позивач не повідомила та не звернулася із заявою про розгляд справи в її відсутності чи про відкладення судового засідання. Крім того, представник позивача, адвокат Волошанська О.І. також не з'явилася в зазначені судові засідання, причини неявки суду не повідомила. Позивач також повідомлялася про виклик в судові засідання 26.05.2025 року, 18.06.2025 року та 15.07.2025 року шляхом надсилання SMS-повідомлення на вказаний нею в позовній заяві та заявці на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою sms-повідомлення (том 1, а.с. 1, 65) на номер мобільного телефону, що стверджується відповідними довідками про доставку SMS-повідомлення від 18.04.2025 року, 27.05.2025 року та 19.06.2025 року. Крім того, її представник, адвокат Волошанська О.І. також повідомлялася про виклик в зазначені судові засідання шляхом надсилання повідомлень у додаток “ Viber », що стверджується відповідними довідками про доставку.
Відповідач в судове засідання також не з'явилася,про його час і місце повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Згідно з п.1 ч. 8, ч. 13 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до ч.5 ст.130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
В свою чергу, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду ( близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).
Як зазначено в ст. 10 ЦПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.
Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, заявник як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Позивач звернулась до суду із вказаною позовною заявою, яку згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 14.11.2019 року розподілено судді Беркещук Б.Б.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи 15.04.2025 року судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Яремин М.П. розподілена вказана справа у зв'язку з тривалим перебуванням судді Беркещук Б.Б. на лікарняному.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Між тим, ст.ст. 223, 257 ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.
Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
ВС роз'яснив, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Суд зауважив, що правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності заявника.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 07.12.2020 року у справі № 686/31597/19 (провадження № 61-15254св20), від 20.01.2021 року у справі № 450/1805/18 (провадження № 61-2329св20), від 28.03.2023 року у справі № 711/7486/19 (провадження № 61-10183св21).
Згідно зі ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на розумні строки розгляду справи, та те, що позивач/представник повторно не з'явилася в судове засідання для розгляду справи, а також не повідомила про причини неявки, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду.
В зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.
На підставі наведеного, та, керуючись ч. 2 ст.247, п.3 ч.1 ст.257, ст.ст. 260, 261, 354 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якого залучено ОСОБА_3 , про визнання права власності на 3/4 частки житлового будинку, господарських будівель та споруд, реальний їх поділ, залишити без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: Яремин М. П.