Справа № 346/2863/25
Провадження № 1-в/346/246/25
15 липня 2025 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника ДУ
"Коломийська виправна колонія № 41" ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в м. Коломия подання начальника ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого:
Засудженого: 22.05.2020 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області з урахуванням ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 22.01.2021 за ч.2 ст.186, ч.4 ст.152, 70 КК України до 10 років позбавлення волі
Початок строку: 07.11.2017 р.
Кінець строку: 07.11.2027 р.
Начальник ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» звернувся до Коломийського міськрайонного суду з поданням про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_5 . В його обґрунтування зазначив, що даний засуджений на теперішній час відбув понад 3/4 строку призначеного йому покарання. За час тримання в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» допускав порушення режимних вимог, накладалося 3 стягнення, які на даний час погашено, заходи заохочення не застосовувались. З 19.08.2021 відбуває покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)». За час відбування покарання допускав порушення встановленого порядку відбування покарання, накладено 1 дисциплінарне стягнення , яке на даний час погашено, застосовано 3 заохочення. Працевлаштований у виробничій майстерні установи. До праці ставиться добросовісно. У відношенні до інших засуджених не конфліктний, дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення до персоналу. Бере участь в реалізації програм диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення». Соціально-корисні зв'язки збережені. Має заборгованість за виконавчими листами, загальна сума позову 440230 грн., всього погашено - 1843,59 грн. Вину в скоєному злочині не визнає. Вважає, що засуджений довів своє виправлення.
В судовому засіданні представник ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» подання підтримав та просив його задовольнити. Додав, що засуджений виконує роботи з благоустрою без оплати праці позачергово.
Прокурор в судовому засіданні вказав, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення в мірі, достатній для його умовно-достроковому звільнення. Просив в задоволенні подання відмовити.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд задовольнити подання та звільнити його умовно-достроково на невідбутий ним строк покарання. Зазначив, що під час розгляду справи та відбуття покарання не визнавав своєї вини в інкримінуємих злочинах, але зараз переосмислив все та вину визнає. Працював коли була робота і в тих обсягах, які були необхідні, в середньому 2 рази на тиждень по 3-4 години. Роботи по благоустрою установи виконував. Заборгованість по виконавчим листав погашав по мірі надходження заробітку.
Захисник ОСОБА_6 просив задовольнити подання та звільнити засудженого умовно-достроково на строк що залишився.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали подання та особової справи засудженого, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.05.2020 р. засуджений за ч.2 ст.186, ч.3 ст.153, 70,72 КК України до 10 років позбавлення волі.
Відповідно до ухвали Івано-Франківського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.01.20214 вирок щодо ОСОБА_5 змінено в частини кваліфікації його дій, а саме його дії кваліфіковано за ч.2 ст.186, ч.4 ст.152 ( в редакції Закону №2227 - VІІІ від 06.12.2017, який набрав чинності 11.01.2019), 710 КК України та призначено остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі. В решті вирок залишено без змін.
Відповідно до розпорядження про виконання судового рішення, що набрало законної сили, вирок щодо ОСОБА_5 набрав законної сили 22.01.2021.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.08.2021 щодо ОСОБА_5 внесено інформацію до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
З 19.08.2021 ОСОБА_5 відбуває покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія №41»
Відповідно до правил ч.1 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Згідно з положеннями ч.2, п.3 ч.3 вказаної статті, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року N2 “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
В п. 17 цієї Постанови Пленум Верховного Суду України зазначає, що судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Згідно ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки; свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та виконання всіх покладених на засудженого обов'язків.
Під чесним ставленням до праці розуміється постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів та обладнання.
Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
З матеріалів особової справи засудженого вбачається, що засуджений в місцях позбавлення волі перебуває з 09.11.2017 року.
За час тримання ОСОБА_5 в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» до нього було застосовано заходи стягнення 09.11.2018, 27.08.2019, 13.05.2019 за порушення правил внутрішнього розпорядку, а саме за зберігання заборонених предметів, які на даний час погашено (т.1 а.о.с.74, 103, 134) Заходи заохочення до нього не застосовувались, що знайшло своє відображення в довідці про заохочення та стягнення засудженого від 18.07.2024 та 15.05.2025 ( а.пр.4)
19.08.2021 року засуджений прибув до ДУ «Коломийська ВК (№41)». Під час відбування покарання в даній установі, за порушення розпорядку дня до ОСОБА_5 застосовано одне стягнення 04.11.2022, яке на даний час погашено ( т.2 а.о.с.23), та застосовано 3 заохочення 04.04.2022, 03.01.2024, 02.10.2024 за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки (т.2 а.о.с. 15, 35, 65), що знайшло своє відображення в довідці про заохочення та стягнення засудженого від 18.07.2024 та 15.05.2025 ( а.пр.4), долученою до матеріалів подання.
Як вбачається з характеристики, затвердженої начальником ДУ «Коломийська ВК (№41)» від 15.05.2025, після прибуття в установу засуджений працевлаштований у виробничій майстерні. Санітарно-гігієнічних норм дотримується, зовнішній вигляд охайний. Брав участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення». У відношенні до представників адміністрації колонії тактовний, у відношенні до інших засуджених не конфліктний, підтримує стосунки із засудженими позитивної спрямованості. Зв'язок з родичами підтримує шляхом телефонних дзвінків. Отримує від них передачі. Вину в скоєному злочині не визнає. Має заборгованість за виконавчими листами.
Відповідно до довідки №187 про працевикористання засудженого ОСОБА_5 від 14.05.2025, засуджений на підставі договорів ЦПХ працював в період грудень 2023-лютий 2024, отримував заробітну плату 90-157.50 грн., квітень - листопад 2024, отримував заробітну плату 107.50 грн.-9391, 52 грн., січень - квітень 2025 року та отримував заробітну плату 60,00-192,00 грн.
В матеріалах особової справи містяться договори цивільно-правового характеру укладені ДУ «КВК №41» та ОСОБА_5 про надання певних послуг (виконання робіт), в період з червня 2024 по квітень 2025 (т.2 а.о.с. 49,50, 60,-64,71,72,74,75).
Крім того, на підставі заяв засудженого від 12.01.2022,19.01.2023, 28.05.2023 (т.2 а.о.с. 10, 30, 32) він залучався до робіт з благоустрою установи, ремонтних робіт приміщень позачергово без оплати праці.
З висновку комісії щодо ступеня виправлення засудженого слідує, що підсумок набраних ОСОБА_5 балів (86 бал) вказує, що останній довів своє виправлення та може бути представлений до умовно-дострокового звільнення.
З виписки з протоколу №10 від 15.05.2025 засідання адміністративної комісії з розгляду питань щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81, 107 КК України), вбачається, що ОСОБА_5 довів своє виправлення (т.1 а.о.с.267)
Суд звертає увагу на те, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов'язком відповідно до ст. 9 КВК України.
Засуджений характеризується як не конфліктний у відношеннях з іншими засудженими, тактовний по відношенню до адміністрації колонії, що розцінюється судом як виконання обов'язку засудженого відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу і само по собі не свідчить про його виправлення.
В судовому засіданні встановлено, що засуджений за весь час відбування покарання має чотири стягнення за порушення правил внутрішнього розпорядку за період з 2018 по листопад 2022 , які на даний час погашено, а також має три заохочення у виді подяки, за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки та правил внутрішнього розпорядку, за період 2022 та січень-жовтень 2024 року. Аналізуючи поведінку засудженого за весь період відбування покарання суд зазначає, що наявність 4 стягнень та 3 заохочень вказує на те, що засуджений більшу частину часу перебування в місцях позбавлення волі порушував встановлений внутрішній розпорядок, а саме не дотримувався визначених в КВК правил щодо заборони зберігання певних предметів, тобто не демонстрував бажання до позитивних змін та виправлення. І тільки з 2023 року, тобто на сьому році перебування в умовах позбавлення волі засуджений припиняє вчиняти порушення вимог режиму, його поведінка та ставлення до покладених обов'язків і додержання правил поведінки змінюється на краще, за що в 2024 році він отримує два заохочення, отже спостерігаються ті позитивні зміни в поведінці засудженого, які вказують на те, що він стає на шлях виправлення, але на думку суду вони не мають такого стійкого, системного та тривалого характеру, щоб стверджувати, що засуджений довів своє виправлення.
Крім того, згідно ч.1 ст. 118 КВК, засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг.
Згідно ч.5 ст. 118 КВК України, засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.
Судом встановлено, що засуджений за весь час відбування покарання працював періодично, починаючи з грудня 2024 року за договором ЦПХ в середньому по 2 рази на тиждень по 3-4 години, що підтвердив і сам засуджений в судовому засіданні. До робіт з благоустрою колоній засуджений дійсно залучався позачергово за його заявами в 2022 та в 2023 роках. Суд враховує, що засуджений виявляв ініціативу виконувати роботи з благоустрою установи понаднормово та поза чергою, але варто зазначити, що такі роботи виконувалися не регулярно і не протягом всього часу відбування покарання.
Таким чином, аналізуючи ставлення засудженого до праці за весь період відбування покарання, суд вважає, що відношення ОСОБА_5 до праці не було чесним в розумінні вимог законодавства, оскільки останній працював періодично, отже відсутня постійна старанність у роботі.
При вирішені питання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , суд звертає увагу також і на ставлення засудженого до вчиненого злочину. Так, відповідно до вироку, ОСОБА_5 не визнавав свою вину в інкримінованих злочинах в ході розгляду справи. З матеріалів особової справи, а саме характеристик на засудженого вбачається, що ставлення засудженого до вчиненого не змінилося. Разом з цим, під час розгляду подання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , останній зазначив, що переосмислив свій вчинок, та визнає свою вину. Суд не бере цю заяву до уваги, вважаючи її не щирою, зробленою засудженим для позитивної уяви про себе перед судом. Ані матеріали особової справи, ані в судовому засіданні не було надано доказів того, що засуджений не просто визнав вину, а щиро розкаявся у вчинені злочину, морально засуджує свою поведінку, має почуття сорому та бажання вибачитися перед потерпілою, прагне3усунути нанесену шкоду.
Відповідно до вирку суду з засудженого на користь потерпілої стягнуто 400000 грн. моральної шкоди. Відповідно до довідки про погашення за виконавчим листом, станом на 14.05.2025 року сума погашення складає 1843,59 грн., що є незначною сумою, яка становить майже 0,5 % від суми позову, яку засуджений погасив за весь час перебування в місцях позбавлення волі після набрання вироком законної сили.
Відтак, з урахуванням вищевикладених обставин та їхнього системного аналізу, суд приходить до висновку, що поведінка засудженого на час розгляду подання лише набуває ознак сумлінної, а відношення до праці лише стає чесним та добросовісним. Заборгованість за виконавчим листом засуджений почав погашати тільки з заробітної плати і ця погашена сума є незначною. Відношення до вчиненого злочину у засудженого почало змінюватися тільки у зв'язку із розглядом даного подання. Тобто, наявний процес позитивних змін в поведінці та особистості засудженого свідчить про те, що він на даний час тільки стає на шлях виправлення, однак свого виправлення в повній мірі ще не довів, а тому висновок комісії про виправлення засудженого, на думку суду, є передчасним.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що в ході розгляду подання не було наведено переконливих даних про те, що процес виправлення засудженого досягнув тієї стадії, на якій відбування призначеного покарання перестає бути доцільним і його подальше виправлення можливе в умовах перебування на волі.
В зв'язку з цим, суд погоджується з доводами прокурора та вважає, що на теперішній час наведених в поданні обставин для звільнення ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання умовно-достроково не достатньо.
Відтак, врахувавши, що застосування положень ст. 81 КК України є правом, а не обов'язком суду, то в задоволенні подання слід відмовити з зазначених вище підстав.
Керуючись ст.6 КВК України, ст.81 КК України, ст.336, 537, 539 КПК України, суд, -
В задоволенні подання начальника ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_5 - відмовити.
На ухвалу може бути подано апеляцію до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.
Повний текст ухвали складено та оголошено 15.07.2025 року.
Головуючий суддя : ОСОБА_1