Справа № 344/20074/24
Провадження № 2/344/1190/25
10 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Татарінової О.А.,
секретаря Кондратів Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначається, що у період з 20.07.2005 до 25.11.2021 вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу з відповідачем народилося троє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивачкою зазначається, що у період шлюбу ними, як подружжям, для спільного проживання придбані: житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_1 , розмір частки 1/1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.04.2027; двокімнатна квартира АДРЕСА_2 .
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22.11.2021 у справі №352/2083/21, яке набрало законної сили 25.12.2021, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 20.07.2005 року.
Згідно з рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 липня 2021 року у цивільній справі №344/5063/21, яке набрало законної сили 19.08.2021 року, стягуються з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей, дочки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), дочки ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та дочки ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) щомісячно в розмірі по 2000,00 грн. на кожну дитину, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.04.2021 року, до досягнення дітьми повноліття.
Також, рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2024 року у справі №352/1173/24, яке набрало законної сили 10.09.2024 року, відмовлено у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22.02.2024 у справі №352/1173/24, яка набрало законної сили 22.02.2024, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини у частині оспорювання батьківства щодо повнолітньої дочки сторін - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач частку позивачки у спільному майні подружжя не визнає, зазначає, що саме його на підставі державної реєстрації права власності визнано одноосібним власником квартири. Між нею та відповідачем не укладався шлюбний договір та угоди щодо майна, яке є особистою власністю подружжя або за якою вона відмовлявся від частки належного майна. Отже, придбані ними, як подружжям, за час шлюбу житловий будинок АДРЕСА_3 , зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_1 , та двокімнатна квартира АДРЕСА_4 , зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 , є об'єктами спільної сумісної власності подружжя.
Також позивачкою зазначається, що з початку 2021 року вона самостійно та в повній мірі утримує трьох неповнолітніх дітей (дочка ОСОБА_3 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Відповідач фактично за власною ініціативою повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своїх неповнолітніх дочок, без поважних причин залишив їх без батьківської уваги і турботи. ОСОБА_10 ухиляється від виконання свого батьківського обов'язку щодо матеріального забезпечення дітей, сплату аліментів у визначеному рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 липня 2020 року розмірі не здійснює, не бере безпосередньої участі у вихованні та утриманні дітей, в результаті чого виникла заборгованість зі сплати аліментів за період з 05 квітня 2021 року до 09 вересня 2024 року у загальній сумі 185 601,24 грн., з яких 11 601,24 грн. - заборгованість за 2021 рік; 72 000,00 грн. - заборгованість за 2022 рік; 70 000,00 грн. - заборгованість за 2023 рік; 32 000,00 грн. - заборгованість за січень-серпень 2024 року.
Незважаючи на те, що в рамках судового розгляду справи №352/1173/23 висновком молекулярно-генетичної експертизи №7/2023-мг(п) від 26.03.2024, проведеної КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи», підтверджено кровне споріднення між ОСОБА_2 і його дітьми: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив співпадіння генотипу зразка крові ОСОБА_2 з генотипом зразка крові ОСОБА_9 , що підтверджує батьківство з ймовірністю не менше 99,99989 %; проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив співпадіння генотипу зразка крові ОСОБА_2 з генотипом зразка крові ОСОБА_8 , що підтверджує батьківство з ймовірністю не менше 99,99986 %, Відповідач продовжує ухилятися та взагалі не виконує обов'язок по вихованню та утриманню неповнолітніх дітей.
Виконання позивачкою, як матір'ю, одноособово обов'язку по вихованню та утриманню неповнолітніх дітей ставить її у більш невигідне матеріальне становище поряд із відповідачем. Вважає, що ці обставини вказують на наявність правових підстав для застосування положень частин другої та третьої статті 70 СК України, у редакції, чинній з 08 липня 2017 року. З огляду на те, що вона самостійно та в повній мірі утримує неповнолітніх дітей, та враховуючи передусім інтереси їхніх дочок, одна з яких на даний час є ще малолітньою, вважає, що має право на збільшення частки у спільному майні подружжя, а тому просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , та на 2/3 частки двокімнатної квартира АДРЕСА_2 .
Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали, з підстав наведених у позовній заяві, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справа або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_7 , батьками якої зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, Серія НОМЕР_1 від 08.12.2005 року (а.с.18).
Із рішення виконавчого комітету Колодіївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області №2 від 30.01.2006 року «Про визнання права власності на житловий будинок» вбачається, що за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 на праві приватної власності в розмірі частки 1/1 належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно б/н від 26.04.2007 року (а.с.22).
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського ОБТІ від 26.04.2007 року домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності б/н від 26.04.2007 року, в розмірі частки 1/1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с.21).
ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_8 , батьками якої зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, Серія НОМЕР_2 від 15.12.2008 року (а.с.19).
22.05.2014 року між ПП «Будінвест-Т» та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому №32/44, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність Покупця квартиру, яка буде створена ним у майбутньому, а Покупець зобов'язується прийняти квартиру у відповідності до умов даного Договору та оплатити її. За даним Договором продається двокімнатна квартира, загальною проектною площею 64,0 кв.м., на 8 поверсі, згідно генплану житловий будинок з приміщеннями громадського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Загальна площа квартири за даним Договором не є остаточною оскільки вирахувана виходячи з відповідних проектних даних. Остаточна загальна площа житлового приміщення за Даним Договором буде визначена виходячи з даних технічної інвентаризації наданих уповноваженим суб'єктом, який пройшов атестацю та отримав сертифікат. Планове закінчення будівництва та введення Об?єкта в експлуатацію ІІ (другий) квартал 2016 року.
П.4.1.-4.2. Договору передбачено, що загальна сума договору та на момент укладання становить 192000 грн. Покупець сплачує загальну суму договору готівкою або на поточний рахунок Продавця до «01» вересня 2015 року.
02.11.2015 року між ПП «Будінвест-Т» та ОСОБА_2 підписано акт №32 приймання-передавання приміщення в будинку АДРЕСА_5 , а саме квартири АДРЕСА_6 на 8 поверсі, загальною площею 64,0 кв.м. на підставі якого винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зазначеної квартири за ОСОБА_2 та зареєстровано право приватної власності в розмірі частки 1/1, індексний номер 49636093 від 11.12.2015 року.
19.10.2015 року ПП ОСОБА_11 виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 народилась ОСОБА_9 , батьками якої зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, Серія НОМЕР_3 від 12.06.2017 року (а.с.20).
Згідно рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 липня 2021 року, яке набрало законної сили 19.08.2021 року, вирішено стягувати із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно в розмірі по 2000,00 грн. на кожну дитину, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.04.2021 року, до досягнення дітьми повноліття (а.с.31-32).
02.09.2021 року державним виконавцем Тисменицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66672520 з виконання виконавчого листа №344/5063/21, виданого Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області від 25.08.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_12 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно в розмірі по 2000,00 грн. на кожну дитину, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.04.2021 року, до досягнення дітьми повноліття (а.с.31-32).
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22.11.2021 у справі №352/2083/21, яке набрало законної сили 25.12.2021, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 20.07.2005 року (а.с.28).
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22.02.2024 у справі №352/1173/24, яка набрало законної сили 22.02.2024, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини у частині оспорювання батьківства щодо повнолітньої дочки сторін - ОСОБА_7 (а.с.37).
З витягу з реєстру територіальної громади від 19.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.38).
Як вбачається з витягу з реєстру територіальної громади від 23.07.2024 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.39).
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2024 року у цивільній справі №344/5063/21, відмовлено ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_1 про виключення відомостей про особу, як батька з актового запису про народження дитини (а.с.35-36).
Із копії розрахунку із сплати аліментів згідно виконавчого листа №344/5063/21 встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів ОСОБА_1 станом на 01.09.2024 року становить 185 601,24 грн. (а.с.34).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.09.2024 року ОСОБА_2 на праві власності, в розмірі частки 1/1 належить двокімнатна квартира АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 802555526101 (а.с.26-27).
Із копії розрахунку із сплати аліментів згідно виконавчого листа №344/5063/21 встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів ОСОБА_1 станом на 01.05.2025 року становить 127 811,61 грн.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2021 року по квітень 2024 року в розмірі 169 601 грн. 24 коп.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, частки майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є їх спільною сумісною власністю, є рівними.
За змістом ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
В матеріалах справи відсутні докази про домовленість між сторонами про порядок поділу майна.
За змістом статей 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Судом враховано, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 під час перебування в шлюбі із ОСОБА_2 набуто у власність домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .
Крім того, ОСОБА_2 під час перебування в шлюбі із ОСОБА_1 набуто у власність квартиру АДРЕСА_4 .
Позивачем зазначається, що згоди стосовно порядку розподілу спільної сумісної власності між ними не досягнуто, а тому такий спір підлягає вирішенню судом.
Суд вважає доведеним, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_4 є спільною сумісною власністю подружжя та кожному з них, згідно ч. 1 ст. 70 СК України на праві власності належить по 1/2 частині зазначеного спірного майна.
При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і інші обставини.
Як встановлено судом, домовленості між сторонами щодо збільшення або зменшення часток майна що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя не було, договір про поділ спільного майна між ними не укладався.
Таким чином, придбавши спірне домоволодіння та спірну квартиру під час перебування в шлюбі, сторони набули право спільної сумісної власності на дане майно, відповідно до зазначених положень, а право кожної із сторін на рівну частку в майні презюмується.
При вирішенні даного спору, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що чинним законодавством встановлена презумпція рівності часток подружжя, підстави для відступу від якої потребують доведення.
Сторони визнають, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_4 є спільною власністю подружжя, відтак зазначені обставини доказуванню не підлягають.
ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом про визнання за нею права власності на 2/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_4 , посилалась на те, що вона самостійно та в повній мірі утримує трьох неповнолітніх дітей (дочка ОСОБА_3 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 ), відповідач фактично за власною ініціативою повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своїх неповнолітніх дочок, без поважних причин залишив їх без батьківської уваги і турботи. Не здійснює, не бере безпосередньої участі у вихованні та утриманні дітей, в результаті чого виникла заборгованість зі сплати аліментів. Виконання позивачкою, як матір'ю, одноособово обов'язку по вихованню та утриманню неповнолітніх дітей ставить її у більш невигідне матеріальне становище поряд із відповідачем. Вважає, що ці обставини вказують на наявність правових підстав для застосування положень частин другої та третьої статті 70 СК України, у редакції, чинній з 08 липня 2017 року.
З огляду на те, що вона самостійно та в повній мірі утримує неповнолітніх дітей, та враховуючи передусім інтереси їхніх дочок, одна з яких на даний час є ще малолітньою, вважає, що має право на збільшення частки у спільному майні подружжя.
Однак, суд вважає, що проживання дітей з позивачкою само по собі не може бути підставою для відступу від рівності часток.
Крім того, ОСОБА_2 сплатив заборгованість по аліментам на утримання неповнолітніх дітей.
Матеріали справи не містять жодних доказів наявності обставин, визначених ч.2,3 ст.70 СК України, у тому числі доказів які б давали право суду відступити від засади рівності часток подружжя.
Таким чином, доводи позивача за первісним позовом ОСОБА_2 щодо необхідності відступлення від рівності часток при поділі спільного майна подружжя не знайшли свого підтвердження, а проживання дітей з позивачем, з огляду на встановлені судом обставини та положення статті 70 СК України, само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя. Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірної квартири, позивачем за первісним позовом не доведено.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справа або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи з заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов є частково обгрунтованим, оскільки придбане в період шлюбу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_4 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, належних доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя сторонами не надано, а тому, суд дійшов висновку про поділ між сторонами набутого під час шлюбу майна, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, по 1/2 частині.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір у 10090,00 грн.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. ст. 60, 69 ч.1, 70 ч.1, 71 Сімейного кодексу України, ст. ст. 16, 368 ч.3 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 12, 76, 81, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, задовольнити частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 10090 гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .
Суддя: О.А. Татарінова
Повний текст рішення складено 15 липня 2025 року