Єдиний унікальний номер 341/487/25
Номер провадження 3/341/136/25
14 липня 2025 року м. Галич
Суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області Островська Н. І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Згідно з протоколом 13.03.2025 о 17-00 годин ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Gelly Atlas PRO, н. з. НОМЕР_1 , на стоянці Бурштинської ТЕС, рухаючись заднім ходом, не впевнився у безпечності, та скоїв зіткнення із автомобілем марки Mercedes Benz Vito, н. з., НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався позаду, унаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що подія щодо ДТП була вчинена 13.03.2025, однак протокол про адміністративне правопорушення працівниками поліції складений 22.03.2025, тобто працівником поліції були порушені вимоги ст. 254 КУпАП. Із складеним протоколом не погоджується. Вину не визнає. Зазначає, що події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсним обставинам справи, та не враховують положення дорожнього руху України. Вважає, що зіткнення автомобілів 13.03.2025 о 17-03 годин скоїв саме водій ОСОБА_2 , який з місця вчинення правопорушення скрився. Ним були викликані працівники поліції, які прибули на місце події через 30 хвилин, відібрали пояснення, склали схему ДТП. Під час огляду ДТП працівники поліції жодних претензій до нього не мали і протокол відносно нього не складали. Крім того пояснив, що рушаючи зі стоянки, переконався у камері заднього виду, що перешкод руху немає і заднім ходом рушив. Надалі побачив автомобіль марки Mercedes Benz Vito, який рухався йому назустріч, загальмував. Після повної зупинки автомобіля почув удар у задню частину транспортного засобу. Вийшовши зі свого автомобіля побачив, що водій автомобіля марки Mercedes Benz Vito, різко поіхав, залишивши місце вчиненого ДТП. Просив провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події вказаного правопорушення.
Надалі в судові засідання особа не з'являлась, двічі подавав заяви про розгляд справи без його участі з врахуванням його пояснень в судовому засіданні.
Судом також вживались заходи для забезпечення явки в судове засідання інспектора відділення поліції № 3 (м. Галич) Куриляка В. В. для надання пояснень по справі, проте до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з поясненнями ОСОБА_2 у судовому засіданні, 13.03.2025 близько 17-00 годин рухався на автомобілі марки Mercedes Benz Vito, який належить його синові ОСОБА_3 . По вулиці Станція в м. Бурштин залишив автомобіль на стоянці та пішов на станцію у справах. Коли повернувся, сів в автомобіль та почав рухатись. В цей час із стоянки виїжджав транспортний засіб марки Gelly Atlas PRO. Чи зачепив він його автомобіль в той час не помітив, однак надалі, через декілька днів працівники поліції ознайомили його із відео, яке було знято камерами відеоспостереження, де відбулось зіткнення з автомобілем марки Gelly Atlas PRO. З місця ДТП не скривався та не покидав його, оскільки не помітив моменту зіткнення автомобілів.
Відповідно до рапорта працівника поліції 13.03.2025 надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_1 про те, що на вулиці Станція в м. Бурштин відбулась ДТП на стоянці. Вказане ДТП відбулось за участі автомобіля Mercedes Benz Vito, водій якого скрився з місця події.
Як вбачається з матеріалів справи на ОСОБА_2 складено протокол за порущення вимог ст. 122-4 КУпАП (а. с. 6), оскільки особа скоївши ДТП, залишила місце пригоди.
Протоколом серії ЕПР1 № 278434 від 22.03.2025 підтверджено, що ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення із автомобілем марки Gelly Atlas PRO (а. с. 7). Постановою від 24.04.2025 ОСОБА_2 притягнуто за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50-ти (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Постановою серії ЕНА № 4327732 на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення в розмірі 425,0 грн, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП (а. с. 8).
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Ст. 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ст. 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Крім того, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом і на засадах додержання принципу презумпції невинуватості.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний на підставі досліджених доказів з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова судді згідно зі статтею 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Вказана стаття КУпАП є нормою з матеріальними складом, тому умовою настання адміністративної відповідальності за цією статтею є наявний причинний зв'язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди, що в судовому засіданні з розгляду протоколу щодо ОСОБА_1 не доведено.
Надані ОСОБА_1 пояснення узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні доказами, не спростовані потерпілим, свідками, іншими доказами, а отже судом не здобуто доказів винуватості ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП не знайшла підтвердження і він не може бути притягнений до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а провадження у справі необхідно закрити з наступних підстав.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Структура складу адміністративного правопорушення містить: об'єкт правопорушення - суспільні відносини в тій чи іншій сфері, на нормальний розвиток яких посягає правопорушення; об'єктивну сторону - конкретні дії, що виразилися в порушені встановлених правил; суб'єкт правопорушення - конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку; суб'єктивну сторону складу - ставлення особи до вчиненого нею діяння, тобто вину у формі умислу чи необережності.
Усі перераховані ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП може бути будь яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин.
При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушень Правил дорожнього руху.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи.
За таких умов, на думку суду, на цьому етапі, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 ст. 124 КУпАП є сумнівними, що є не прийнятним, та не кореспондується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, а тому, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не підтверджується належними та допустимими доказами по справі.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у справі № 688/788/15-к від 04 липня 2018 року, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.
Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України є не будь-яке порушення правил дорожнього руху, а саме те порушення, яке знаходиться у причинному зв'язку із настанням наслідків.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, дослідивши надані суду письмові докази, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху, що призвело до виникнення ДТП, внаслідок якої транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, під час розгляду справи в суді, не доведена. Беззаперечних доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ДТП не встановлено.
Таким чином в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, на підставі ст. 124, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя
постановив:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА