Справа № 193/1102/24
провадження 1-кп/216/351/25
іменем України
15 липня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12024046580000025 від 08.06.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Саксагань, П'ятихаського району, Дніпропетровської області, який має базову середню освіту, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винуватою у вчиненні яких визнається обвинувачена.
07.06.2024 приблизно о 20:00 годині, ОСОБА_5 , маючи на меті протиправний умисел на зайняття рибним промислом, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Закону України «Про тваринний світ» та «Правил любительського рибальства», затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 19.09.2022 №700, в яких зазначено, що забороняється лов водних живих ресурсів з використанням сіток та пасток усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями лову, маючи при собі заздалегідь підготовлені знаряддя для вилову риби, у вигляді гумового риболовного комбінезону та 5 риболовних сіток, прибув до Макортівського водосховища, неподалік села Макорти, Криворізького району, Дніпропетровської області, на якому на той час діяла нерестова заборона відповідно до наказу начальника Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області від 21.03.2024 №59.
Після чого, ОСОБА_5 , не маючи належного, законного дозволу на зайняття рибним добувним промислом, виданого компетентним органом, розуміючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, для своїх особистих потреб, використовуючи гумового риболовного комбінезону, пройшов кілька метрів від берегу в акваторії Макортівського водосховища, де виставив належні йому заборонені знаряддя лову, а саме риболовні сітки у кількості 5 штук, з наступними параметрами: 1 риболовецьку сітку, довжиною близько 100 метрів, висотою близько 4 метри, вічко 65x65 мм та 4 риболовецькі сітки довжиною близько 80 метрів, висотою близько 4 метри, вічко 60x60 мм, після чого повернувся на берег.
Далі, 08.06.2024 близько 03:00 години, ОСОБА_5 , з використанням гумового риболовного комбінезону, повернувся до залишених у водоймищі сіток та за допомогою вищевказаних риболовних сіток здійснив незаконний вилов риби та був виявлений працівниками відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» в Дніпропетровській області, за незаконне зайняття рибним промислом без належного дозволу, в недозволеному місці, забороненим знаряддям лову - риболовними сітками.
Внаслідок своїх протиправних дій, ОСОБА_5 , незаконно добув рибу по видам та кількості: карась сріблястий - 75 штук; судак звичайний - 19 штук; лящ - 10 штук, загальною вагою 42 кг, яка відноситься до водних живих ресурсів загальнодержавного значення, чим заподіяв істотну шкоду рибному господарству України, в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області, згідно такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування або знищення громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства цінних порід риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських рибних об'єктах України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 року №1209 із змінами внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1039 від 06.10.2021, на загальну суму 203218 гривень.
Таким чином ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене частиною 1 статті 249 КК України, а саме незаконне зайняття рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду.
ІІ. Позиція обвинуваченого.
Обвинувачений у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (проступку) визнав частково, а саме, визнав описані в обвинувальному акті обставини, однак вважав, що має нести відповідальність за ч. 4 ст. 85 КУпАП, оскільки стороною обвинувачення не доведено заподіяння істотної шкоди як обов'язкового елементу кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 249 КК України.
Зазначив, що дійсно 07.06.2024 приблизно о 20:00 годині приїхав на попутних автомобілях до Макортівського водосховища маючи при собі риболовний комбінезон та риболовні сітки у кількості 5 штук з тими параметрами, які зазначені у обвинувальному акті. Виставив усі п'ять сіток в різних місцях у водосховищі вдовж берегу там де дозволяла глибина. Приблизно через три години витягнув сітки разом з виловленою рибою. Кількість та види виловленої риби відповідають зазначеним у обвинувальному акті. Зазначив, що не мав дозволу на промисловий вилов риби та знав про дію нерестової заборони, однак, оскільки після спливу нерестової заборони на водосховищі буде багато рибалок, вирішив поставити сітки саме у цей день.
Разом з тим, обвинувачений заперечував, що мав на меті незаконний вилов риби. Свої дії пояснив наступним. В той період знизився рівень води у водосховищі через що риба не могла нереститись та почала гинути. Обвинувачений який раніше працював у рибному господарстві, був вказаними обставинами дуже занепокоєний та з метою перевірки ходу нересту хотів виловити декілька зразків риби. Обвинувачений зазначив, що на його думку риба була приречена, а реалізувати виловлену рибу наміру не мав.
Окрім того, обвинувачений повідомив, що добровільно видав інспекторам відділу охорони ВБ «Рибоохоронний патруль» виловлену рибу сітки та комбінезон. Сітки та риболовний комбінезон забрала поліція, а рибу інспекторам відділу охорони ВБ «Рибоохоронний патруль». Зазначив, що спочатку до нього підійшло два інспектора відділу охорони ВБ «Рибоохоронний патруль» та зателефонували третьому, який підійшов пізніше, інших цивільних на водосховищі не було.
ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 1 статті 249 КК України, підтверджується сукупністю досліджених в ході судового розгляду доказів, а саме:
-протоколом огляду місця події, а саме відкритої ділянки місцевості на березі річки Саксагань с. Макорти Кріворіжського району Дніпропетровської області від 08 червня 2024 року з фототаблицями до нього, згідно з яким на ділянці місцевості за координатами 48°14'44.1''N 33°46'28.9''Е виявлено рибу, а саме: карась сріблястий - 75 штук; судак звичайний - 19 штук; лящ - 10 штук, сітки у кількості 5 штук, з наступними параметрами: 1 риболовецьку сітку, довжиною близько 100 метрів, висотою близько 4 метри, вічко 65x65 мм та 4 риболовецькі сітки довжиною близько 80 метрів, висотою близько 4 метри, вічко 60x60 мм та гумовий захисний костюм (комбінезон) з гумовими чоботами;
-копією протоколу про адміністративне правопорушення серія ДП № 000075 від 08 червня 2024 року складеного головним державним інспектором сектору Криворізько-Нікопольскої територіальної ділянці відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» ОСОБА_8 в якому зафіксовано виявлення та вилучення у ОСОБА_5 речових доказів, а саме риболовні сітки у кількості 5 штук, риболовного комбінезону та риби: карась сріблястий - 75 штук; судак звичайний - 19 штук; лящ - 10 штук. Як вбачається з матеріалів справи ( відповіді Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області) та перевірено за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, вказаний протокол до суди не направлявся, ОСОБА_5 за вказаним протоколом до адміністративної відповідальності не притягався
Слід зауважити, що протокол про адміністративне правопорушення виступає засобом фіксації обставин правопорушення та доказування у справах про адміністративні правопорушення і хоча в рамках кримінального провадження вказаний документ не може бути самостійним та безумовним доказом, однак у сукупності з іншими документами містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
-копією опису знарядь незаконного добування водних живих ресурсів, плавучих, транспортних засобів, зброї та боєприпасів, спеціальних документів, водних живих ресурсів вилучених у ОСОБА_5 згідно протоколу серія ДП № 000075 від 08 червня 2024 року складеного головним державним інспектором сектору Криворізько-Нікопольскої територіальної ділянці відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» ОСОБА_8 , з якого вбачається, що вилучено сітки з наступними параметрами: 1 риболовецьку сітку, довжиною близько 100 метрів, висотою близько 4 метри, вічко 65x65 мм та 4 риболовецькі сітки довжиною близько 80 метрів, висотою близько 4 метри, вічко 60x60 мм; карась сріблястий - 75 штук; судак звичайний - 19 штук; лящ - 10 штук;
-копією розрахунку збитків до протоколу серія ДП № 000075 від 08 червня 2024 року складеного головним державним інспектором сектору Криворізько-Нікопольскої територіальної ділянці відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» ОСОБА_8 з якого вбачається, що загальна вартість риби, а саме: карась сріблястий - 75 штук; судак звичайний - 19 штук; лящ - 10 штук становить 203218 грн;
- копією накладної № 126 про передачу ОСОБА_8 на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_9 водних біоресурсів, а саме: карась сріблястий - 75 штук; судак звичайний - 19 штук; лящ - 10 штук;
- квитанцією отримання на зберігання речових доказів, а саме: сітки у кількості 5 штук, з наступними параметрами: гумового риболовного комбінезону, 1 риболовецьку сітку, довжиною близько 100 метрів, висотою близько 4 метри, вічко 65x65 мм та 4 риболовецькі сітки довжиною близько 80 метрів, висотою близько 4 метри, вічко 60x60 мм;
- розсипкою про отримання ОСОБА_10 на відповідальне зберігання металевого човна (т. 1, а. п. 21);
- показами свідка ОСОБА_8 , який безпосередньо допитаний судом і який зазначив, що обіймає посаду головного державного інспектора сектору Криворізько-Нікопольскої територіальної ділянці відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства в Дніпропетровській області. Вночі на 08 червня 2024 року свідок у складі рибоохоронного патруля разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 здійснював рибоохоронні заходи. В ході відпрацювання був виявлений чоловік, що розставляв сітки у водосховищі. Свідок разом із зазначеними особами сіли у засідку, та коли побачили, що чоловік витягує сітки підійшли до нього та представились, чоловік назвався ОСОБА_5 . Було виявлено риболовні сітки у кількості 5 штук та рибу, а саме: карась сріблястий - 75 штук; судак звичайний - 19 штук; лящ - 10 штук, Після чого ОСОБА_8 склав протокол про адміністративне правопорушення, розрахунок збитків проведений на підставі Такси, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України та опису знарядь незаконного добування водних живих ресурсів, плавучих, транспортних засобів, зброї та боєприпасів, спеціальних документів, водних живих ресурсів вилучених у ОСОБА_5 . Подальша доля протоколу свідку не відома. Після цього було викликано слідчо-оперативну групу, які в свою чергу фіксували обставини події. Під час приїзду слідчо-оперативної групи риба вже була вилучена з сіток та розкладена, виймав рибу з сіток особисто ОСОБА_5 . Вилучену сітку та комбінезон було передано на зберігання до відділу поліції, а рибу передано на відповідальне зберігання ФОП з яким укладено договір відповідального зберігання. Свідок зазначив, що вилов вказаної риби зафіксований у період дії нерестової заборони яка діяла з 01 квітня 2024 року по 10 червня 2024 року;
- показами свідка ОСОБА_13 , який безпосередньо допитаний судом і який зазначив, що є громадським інспектором охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» близко семи років, заробітну плату за вказану діяльність не отримує, а працює на громадських засадах. Вночі на 08 червня 2024 року свідок у складі рибоохоронного патруля разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_8 здійснював патрулювання Макортівського водосховища. В ході патрулювання виявили ОСОБА_5 , який розставляв сітки у водосховищі. Свідок разом із зазначеними особами сіли у засідку щоб піймати ОСОБА_5 разом з доказами. Коли побачили, що ОСОБА_5 витягує рибу з сітки підійшли до нього Після чого ОСОБА_8 склав протокол про адміністративне правопорушення та викликав слідчо-оперативну групу. У ОСОБА_5 було виявлено: рибацький комбінезон, риболовні сітки у кількості 5 штук та рибу, а саме: карась сріблястий - 75 штук; судак звичайний - 19 штук; лящ - 10 штук. Вилов риби був здійснений у період дії нерестової заборони. Під час приїзду слідчо-оперативної групи ОСОБА_13 пішов патрулювати водосховище. Повноважень складати протокол, розрахунок збитків та передавати рибу на відповідальне зберігання ОСОБА_13 не має.;
Від допиту свідка ОСОБА_11 сторона обвинувачення відмовилась. Сторона захисту не заявляла клопотання про допит вказаного свідка.
Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінальних правопорушень, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у Кримінальному процесуальному кодексі України (далі - КПК України), зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
Щодо розбіжностей зазначеного у протоколі місця проведення огляду місця події та зазначеного у обвинувальному акті місця вчинення кримінального правопорушення суд зазначає наступне.
Як вбачається з відомостей з відкритих джерел Макортівське водосховище це водосховище у долині річки Саксагань, а саме у її верхній течії. Координати вказаного водосховища відповідають тим, що зазначені у протоколі огляду місця події від 08.06.2024. Таким чином, оскільки Макортівське водосховище є складовою частиною річки Саксагань, зазначені координати надають можливість чітко встановити місце проведення огляду, зазначення у протоколі огляду загальної назви «берег річки Саксагань» замість складового елементу - «Макортівське водосховище» не є порушенням.
Щодо клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими.
Окремо суд вважає необхідним зазначити, що самі по собі процесуальні рішення, такі як постанови і доручення, ухвалені під час досудового розслідування, судові рішення, витяги з ЄРДР, а також змагальні документи (клопотання, заяви, скарги тощо) не можуть оцінюватися з погляду допустимості, оскільки не є доказами у значенні статті 84 КПК.
Щодо відомостей, що містяться в документах та протоколах, суд зазначає про те, що правило частини 1 статті 87 КПК в частині визнання недопустимими похідних доказів може бути застосовано лише у разі, якщо первісні докази визнані недопустимими на підставі частин 1-3 статті 87 КПК. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК, саме по собі не дає підстав для застосування правила частини 1 статті 87 КПК до похідних від них доказів. Вказана позиція сформульована у постанові Верховного суду від 13 червня 2023 року справа № 520/2703/17.
Недопустимості доказів згідно вимог статей 87-89 КПК України судом не встановлено, оскільки всі докази встановлені, зібрані та досліджені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених статтею 87 КПК України, судом не встановлено. Досліджені у судовому засіданні докази узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у суду. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, судом встановлено не було.
При цьому, суд вважає безпідставними доводи захисника на те, що протокол огляду та протокол про адміністративне правопорушення є недопустимими доказами, оскільки проведені проведені із залученням у якості понятих та свідків відповідно осіб, які заінтересовані у результатах кримінального провадження, а саме працівників відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль», виходячи з наступного.
За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.
Тобто мета огляду насамперед полягає у виявленні та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 237 КПК України для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.
Згідно з приписами ч. 7 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
Водночас приписи статей 223 та 237 КПК України визначають вичерпний перелік випадків обов'язкової участі понятих та не зобов'язують слідчого залучати понятих у кожному випадку при проведенні огляду місця події, коли він проводиться на ділянці відкритої місцевості а не у житлі чи іншому володінні особи.
Окрім того, обвинувачений не заперечував фактичних відомостей зазначених у протоколі огляду місця події та протоколі про адміністративне правопорушення. У своїх показаннях підтвердив місце день та час вчинення кримінального правопорушення, факт вилову водних біоресурсів, вилучення у нього гумового риболовного комбінезону, риболовних сіток у кількості 5 штук та риби, а саме: карась сріблястий - 75 штук; судак звичайний - 19 штук; лящ - 10 штук.
При цьому суд зазначає, що не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів, і не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим.
Як вбачається висновків щодо застосування норм права Верховного Суду, не будь-яке формальне недотримання вимог закону під час отримання доказу автоматично спричиняє визнання його недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення законодавства істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час судового провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17, постанови Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 318/292/18, від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к, від 04.10.2022 у справі № 295/3910/18).
Разом з цим, захисником під час розгляду справи не обґрунтовано, яким чином порушення, на які він посилається, призвели до порушення прав і свобод обвинуваченого та унеможливили їх реалізацію як під час проведення огляду місця події, складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і під час розгляду справи в суді.
Щодо доводів сторони захисту про визнання неналежним та недопустимим доказомрозрахунку збитків до протоколу серія ДП № 000075 від 08 червня 2024 року.
На обґрунтування своєї позиції захисник зазначає, що відповідальність за кримінальне правопорушення проти довкілля, передбачене ст. 249 КК, настає лише за умови, що діями винної особи заподіяно істотну шкоду. На те, що шкода є істотною, можуть вказувати, зокрема, такі дані: знищення нерестовищ риби; вилов риби в період нересту, нечисленних її видів або тих, у відтворенні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено, тощо. Якщо внаслідок вчинених дій істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав може нести відповідальність за ч. З або ч. 4 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 242 КПК визначена обов'язковість призначення експертизи щодо визначення шкоди довкіллю.
На підтвердження своїх доводів посилається на Постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 25 листопада 2019 року (справа № 420/1667/18, провадження № 51- 10433кмо18) та ВС/ККС № 673/902/16-к від 22.01.2019.
Оцінюючи доводи сторони захисту у цій частині суд зазначає наступне.
Так, частиною 1 ст. 249 КК передбачена кримінальна відповідальність за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.
Об'єкт злочину - встановлений порядок раціонального використання, охорони і відтворення риб та інших об'єктів водної фауни як важливої складової частини навколишнього природного середовища. Водночас злочин є закінченим з моменту спричинення істотної шкоди, що є однією з ознак об'єктивної сторони злочину. Визначаючи розмір шкоди, заподіяної водній фауні, необхідно керуватись Таксами для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах України (далі - Такси).
Істотна шкода - поняття оціночне, визначається з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження. На те, що шкода є істотною, можуть вказувати такі дані: знищення нерестовищ риби; вилов риби у період нересту, нечисленних її видів або тих, у відновленні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено тощо.
Варто зауважити, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що Такси є інтегрованим вираженням шкоди, що завдається незаконним видобування водних біоресурсів. Ця шкода вирахувана для кожного виду біоресурсів і в перерахунку на визначену його кількість, і Суд вважає ці норми чітко і ясно сформульованими. Нормативний акт, яким затверджено Такси, і самі вони опубліковані й доступні кожній особі. Їх чіткість і доступність дозволяє будь-якій особі передбачати юридичні наслідки незаконного вилову риби, у тому числі розмір істотної шкоди довкіллю.
Як убачається з матеріалів справи, розрахунок матеріальної шкоди від 08 червня 2024 року складено головним державним інспектором сектору Криворізько-Нікопольскої територіальної ділянці відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» ОСОБА_8 , який також склав протокол про адміністративне правопорушення серія ДП № 000075 від 08 червня 2024 року. Крім того, Суд звертає увагу, що вказаний розрахунок проведений на підставі Такси. У вказаному розрахунку визначені види та розмір біоресурсів, що є визначальним, що узгоджується з даними протоколу огляду місця події.
Для встановлення істотної шкоди як обов'язкової складової кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, достатньо відповідного розрахунку, проведеного на підставі Такс, і проведення експертизи в цьому випадку є необов'язковою (див., наприклад, постанови Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 182/4973/15-к, від 24 жовтня 2022 року у справі № 539/2153/21, від 31 травня 2022 року у справі № 678/536/21 від 12 березня 2025 року у справі № 404/9155/23).
Позиції Верховного Суду на які посилається захисник не можуть бути застосовані у вказаному кримінальному провадженні, оскільки обставини, що були предметом розгляду Верховного суду не є релевантними даній справі. Так, у вказаних постановах висловлена позиція щодо необхідності проведення експертизи з метою обчислення завданої шкоди під час досудового розслідування та розгляду кримінального провадження за ст. ст. 185 та 246 КК України, тобто для доведення вини у вчиненні інших складів кримінального правопорушення.
Зважаючи на викладене, суд приходить обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання розрахунку збитків до протоколу серія ДП № 000075 від 08 червня 2024 року неналежним або недопустимим доказом.
З урахуванням викладеного та зважаючи на позицію викладену у постанові Верховного суду від 13 червня 2023 року справа № 520/2703/17 відсутні підстави для визнання похідних доказів недопустимими.
Надаючи оцінку показам обвинуваченого суд зазначає наступне.
Хоча обвинувачений під час судового розгляду і визнав фактичні обставини викладені у обвинувальному акті, однак при цьому зазначив, що вчиняв свої дії виключно з турботою про довкілля, а саме з метою перевірки ходу нересту та з'ясування стану водних біоресурсів.
Водночас, на переконання суду вказані доводи обвинуваченого повністю спростовуються наданими стороною обвинувачення доказами, зокрема протоколом огляду місця події в ході якого виявлено риболовні сітки у кількості 5 штук та рибу у загальній кількості 104 одиниці. Такий обсяг виловленої риби спростовує твердження обвинуваченого про намір виловити декілька зразків для перевірки стану нересту. Обвинувачений, працюючи у минулому у рибному господарстві, не міг не розуміти, що для вилову декількох зразків риби не має необхідності виставляти п'ять сіток довжиною 80 та 100 метрів на тривалий проміжок часу (що найменше 3 години).
Обвинувачений цілеспрямовано вирушив до Макортівського водосховища маючи при собі риболовний комбінезон та риболовні сітки у кількості 5 штук, що вочевидь забагато для реалізації цієї мети про яку заявляє ОСОБА_14 . Здійснював вилов риби у нічний час з метою приховати свої дії та розуміючи, що в період з 01 квітня 2024 року по 10 червня 2024 року діяла нерестової заборона.
Виходячи з викладеного, доводи обвинуваченого щодо його невинуватості суд розцінює як тактику захисту, спрямовану на уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Ст. 2, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.06 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов'язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ. Пріоритетність та загальна значущість норм Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» та практики ЄСПЛ закріплена і в принципі законності, визначеному в ст. 9 КПК України в редакції 2012 року, за якою положення відповідного міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України є обов'язковими, кримінально - процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Правова концепція доведення вини особи «поза розумним сумнівом» сформульована та обґрунтована у рішеннях ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини», «Кобець проти України» від 14.02.08 року, «Козинець проти України» від 06.12.17 року та ін.. За цією концепцією сукупність зібраних слідством та безпосередньо досліджених судом доказів з додержанням критеріїв їх належності, допустимості, достатності, виваженості та взаємозв'язку між собою з урахуванням особливостей національного кримінального та кримінально-процесуального закону повинна відповідати загальним принципам права особи на справедливий суд, закріпленим в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сам процес та результат доведення вини особи має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Таким чином, судом в повному обсязі досліджені докази, представлені сторонами обвинувачення (будь-які докази стороною захисту не надані), об'єктивний аналіз яких наданий у вироку в сукупності з усіма обставинами справи. Докази у справі узгоджуються між собою і підтверджують винуватість обвинуваченого у скоєнні ними кримінального правопорушення в обсязі, встановленому судом у процесі судового розгляду.
ІV. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.
Так, в обвинувальному акті зазначено як обставину, що пом'якшує покарання щире каяття ОСОБА_14 .
Разом з тим, суд звертає увагу, на послідовну практику Верховного Суду, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину; або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Однак з матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_14 не визнав усіх обставин кримінального правопорушення, зокрема оспорював розмір завданих збитків, мотиви вчинення інкримінованих дій, сторона захисту посилалась, у тому числі, на недопустимість доказів, зібраних під час дізнання, зацікавленість, допитаних свідків , тобто не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, формально вказавши на визнання факту вчинення дій, що йому інкримінуються, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття.
За таких обставин відсутні підстави для визнання обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_14 щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
V. Мотиви призначення обвинуваченому покарання за вчинені кримінальні правопорушення.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинені кримінального правопорушення (проступку), суд враховує наступне.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання для досягнення його цілей, визначених у статті 50 КК України.
Правова позиція щодо дотримання справедливості висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню; категорія справедливості передбачає, що покарання за повинно бути домірним кримінальному правопорушенню. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до положень ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Суд, обираючи вид та міру покарання, діє за своїм внутрішнім переконанням, дотримуючись вимог закону, та не пов'язаний з позицією з цього питання учасників судового провадження, в тому числі прокурора і сторони захисту, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 65 КК України.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_14 покарання суд враховує характер, спосіб та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення.
Так, передбачене частиною 1 статті 249 КК України кримінальне правопорушення віднесено до кримінальних проступків проти довкілля.
Незаконне, непідзвітне і нерегульоване рибальство є однією з головних причин погіршення стану популяцій водних біоресурсів і, як наслідок, посилення негативного антропогенного впливу на водні екосистеми. Неправомірний вилов, включаючи вилов риби незаконними методами чи у нерозумних обсягах, може загрожувати репродуктивності видів та порушити баланс у природних популяціях.
Таким чином, негативні наслідки від вчинення кримінальних правопорушень передбачених ст. 249 КК України настають для необмеженого кола осіб, оскільки тривалий надмірний вилов може призвести до критичної депенсації, коли популяція риби більше не може підтримувати себе.
Суд при призначенні покарання враховує, що ОСОБА_14 не визнав спричинену його діями істотну шкоду, не усвідомив протиправності своїх дій їх наслідків та недопустимість такої поведінки в подальшому.
Також при призначенні покарання суд враховує відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно не працює, суспільно корисною працею не займається, має базову середню освіту, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання..
Одночасно суд враховує, що обвинувачений не міг не усвідомлювати характер своїх дій та наслідки для водної екосистеми, оскільки, як він повідомив, раніше працював у водному господарстві.
Однак незважаючи на це обвинувачений, усвідомлюючи свої дії, які полягали у незаконному зайнятті рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду умисно вчинив інкримінований йому кримінальний проступок.
Під час судового розгляду обвинувачений не змінив своїх переконань та зазначив, що він не завдав істотної шкоди та його дії мають бути предметом розгляду в порядку визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Приймаючи до уваги вказані вище обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, яке буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_14 та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому суд зазначає, що з огляду на те, що ОСОБА_14 офіційно не працевлаштований, це унеможливлює призначення йому покарання у вигляді штрафу, а також суд вважає недоцільним призначення покарання у вигляді пробаційного нагляду, оскільки такий вид покарання буде недостатній для виправлення ОСОБА_14 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстави для застосування положень статей 69, 69-1 КК України відсутні, оскільки відсутні обставини, передбачені статтею 66 КК України, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченою кримінальних правопорушень.
Разом з тим, суд вважає, що запропоноване в судовому засіданні прокурором покарання, у виді обмеження волі волі на строк 1 рік, тобто у мінімальному розмері визначеному санкцією ч. 1 ст. 249 КК України, за відсутності обставин, що пом'якшують покарання, не буде відповідати особистості обвинуваченого ОСОБА_14 , оскільки не досягне мети виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На переконання суду, з урахуванням наведених вище обставин призначення покарання у виді обмеження волі на строк два роки буде розумною відповіддю держави на вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення проти основ довкілля, надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.
Разом з тим, враховуючи, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок, раніше не судимий, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування призначеного покарання, у зв'язку з чим звільняє його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України. Вказаний строк, на переконання суду, з урахуванням конкретних обставин даної справи та особи обвинуваченого буде необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений довів своє виправлення.
Таке звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням в умовах передбаченого законом контролю за його поведінкою відповідатиме засадам гуманізму, буде співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам і забезпечить досягнення справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
VІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Щодо запобіжного заходу.
Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
При цьому, суд враховує, що на час ухвалення вироку щодо ОСОБА_14 не застосовано жодного запобіжного заходу та не покладені процесуальні обов'язки, передбачені
Ураховуючи, відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також характеризуючі відомості щодо осіб обвинуваченого, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_14 запобіжного заходу або покладення процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України..
Щодо вирішення цивільного позову.
Разом з обвинувальним актом до суду надійшов цивільний позов, згідно якого позивач Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області просить стягнути з ОСОБА_5 . 03.07.1971 р.и., на користь Держави в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області матеріальні збитки завдані рибному господарству України у розмірі 203 218 грн 00 коп.
У судовому засіданні 28 травня 2025 року представник потерпілого підтримала позов та просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Зазначила, що діє як представник Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, на підставі положення про Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, довіреності, посадової інструкції та наказу про призначення на посаду.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти позову.
Зокрема захисник посилався на те, що завдані кримінальним правопорушенням збитки не підтверджені належними та допустимими доказами, а саме висновком експерта.
Вважав, що згідно ст..ст. 48 ЦПК України, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області не може бути позивачем у даній справі, оскільки за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Управління Державного агентства меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40995974) не має статусу юридичної особи, а є відокремленим підрозділом філією - Державного агентства України з розвитку меліорації, рибногогосподарства та продовольчих програм. У зв'язку з чим, позов підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст.1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
За змістом ч.ч. 1, 2, 4 ст. 63 Закону України "Про тваринний світ" порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища. Громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування видів тваринного світу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Суд визнав провину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України із заподіянням шкоди 203 218 грн 00 коп., що підтверджено відповідними доказами.
Щодо посилання захисника на відсутність у Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області повноважень на звернення до суду із цивільним позовом суд зазначає наступне.
Як вбачається з обвинувального акту та цивільного позову, потерпілим у вказаному кримінальному провадженні є Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та саме від вказаної юридичної особи подано цивільний позов у кримінальному провадженні.
Так, затверджуючи своїм наказом Положення про Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області як свого структурного підрозділу, Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм уповноважило відповідний структурний підрозділ подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктам господарювання та громадянам внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів (п. 7.4 Положення). Тобто надало повноваження представляти інтереси Агентства у вказаних правовідносинах.
Таким чином посилання сторони захисту на те, що позов пред'явлено особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності не знайшло свого підтвердження. Позов пред'явлено Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, яке наділено цивільною процесуальною дієздатністю. Повноваження Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області представляти інтереси Агентства у вказаних правовідносинах підтверджуються відповідним положенням, повноваження представника потерпілого ОСОБА_4 підтверджуються довіреністю, посадовою інструкцією та наказом про призначення на посаду.
Виходячи з викладеного, цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо застосування спеціальної конфіскації
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 96-2 КК України визначені випадки застосування спеціальної конфіскації, зокрема у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Як на тому наголошено у постановах Верховного Суду у справах № 748/1457/19, № 712/4081/20 при вирішенні питання про спеціальну конфіскацію слід встановити чи не становитиме таке втручання непропорційне втручання в право особи на мирне володіння майном, оскільки спеціальна конфіскація не є покаранням, а належить до інших заходів кримінально-правового характеру, які полягають у передбачених законом обмеженнях прав і свобод особи, що не мають карального навантаження, тому при застосуванні конфіскації майна в кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».
У зв'язку із зазначеним, на підставі статей 96-1, 96-2 КК України слід застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати в дохід держави засоби вчинення кримінального правопорушення - 5 рибацьких жилкових сіток (4 шт. довжиною 80 м, 1 шт. довжиною 100 м) та один резиновий рибацький костюм (заброди) та майно, одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення - риби: карась сріблястий - 75 штук; судак звичайний - 19 штук; лящ - 10 штук.
Щодо вирішення питання про скасування арешту майна.
Відповідно до положень частини 4 статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Враховуючи те, що судом застосовано спеціальну конфіскацію відповідно до статей 96-1, 96-2 КК України, накладений ухвалою слідчого судді від 11.06.2024 у справі № 193/1002/24 арешт на належні обвинуваченому 5 рибацьких жилкових сіток (4 шт. довжиною 80 м, 1 шт. довжиною 100 м) та один резиновий рибацький костюм (заброди), скасуванню не підлягає.
Процесуальні витрати у кримінальному проовадженні відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.
Згідно з частиною 15 статті 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись статтями 368, 374, 376 КПК України суд
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч. 1, ч. 3 ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на засудженого такі обов'язки :
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту ухвалення вироку.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_5 не обирався.
Цивільний позов Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним проступком - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 . 03.07.1971 р.и., на користь Держави в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області матеріальні збитки завдані рибному господарству України у розмірі 203 218 грн 00 коп.
На підставі статей 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати в дохід держави засоби вчинення кримінального правопорушення - 5 рибацьких жилкових сіток (4 шт. довжиною 80 м, 1 шт. довжиною 100 м), один резиновий рибацький костюм (заброди) та майно, одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення - риби: карась сріблястий - 75 штук; судак звичайний - 19 штук; лящ - 10 штук.
Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому його захиснику та прокурору.
Суддя ОСОБА_15