Справа № 215/4191/25
1-кп/215/657/25
15 липня 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу
у складі:головуючого- судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025041760000257 щодо обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,
У провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурором заявлено письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому посилаючись на те, що необхідно провести судовий розгляд справи, враховуючи тяжкість злочину, відсутність соціальних зв'язків і місця роботи, суспільну небезпеку злочину, сувору міру покарання, наявність судимостей, дію воєнного стану, через продовження існування ризиків вчинення нового злочину, ухилення від суду і перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином .
Обвинувачений і захисник в судовому засіданні заперечували щодо клопотання. Вказували на відсутність ризиків, наявність в нього житла, просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд прийшов до такого висновку.
Згідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Згідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку суду, обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися та є актуальними, тому суд вважає, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, в т.ч. домашній арешт, не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Так, встановлено, що як і раніше ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, який призвів до загибелі людини, що викликає значний суспільний інтерес і за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років, неодружений, міцних соціальних зв'язків не має, тому він може ухилитися від явки до суду і перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на свідків з метою уникнення від можливого суворого покарання. При цьому, він раніше судимий, не працевлаштований, що в сукупності з іншим свідчить про ризик вчинення нового злочину, з метою відшукання коштів для свого існування.
Водночас, суд враховує практику ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р., згідно якої суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Доводи сторони захисту не спростовують вказані обставини і є недостатніми для зміни запобіжного заходу на цей час, тому судом відхиляються.
Враховуючи викладене, інтереси правосуддя, в т.ч. необхідність проведення судового розгляду, та зважаючи на значний суспільний інтерес до такої категорії справ, суд вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою ще на 60 днів .
Керуючись ст.ст.177, 199, 183, 184, 331 КПК України, суд -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів до 13 вересня 2025 року .
Клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відхилити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення .