14 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 918/1061/24(450/2433/24)
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2025
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025
у справі №918/1061/24(450/2433/24)
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,
про визнання удаваним попереднього договору, визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав та визнання майнових прав на квартиру
та зустрічним позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.05.2024 відкрито провадження у справі №450/2433/24 (провадження №2/450/394/24) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання удаваним попереднього договору, визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав та визнання майнових прав на квартиру.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 січня 2025 року постановлено передати цивільну справу №450/2433/24 (провадження №2/450/394/24) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання удаваним попереднього договору, визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав та визнання майнових прав на квартиру та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири до Господарського суду Рівненської області на розгляд у межах справи №918/1061/24 про неплатоспроможність ОСОБА_3 .
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.02.2025 справу №450/2433/24 прийнято до свого провадження суддею Марачем В.В., постановлено здійснювати розгляд справи №450/2433/24 у межах справи №918/1061/24 про неплатоспроможність ОСОБА_3 .
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.03.2025 у справі №918/1061/24(450/2433/24) відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову. Судові витрати за первісним позовом покладено на позивача - ОСОБА_2 . Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним попередній договір купівлі-продажу квартири, укладений 10.04.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бабій О.В., зареєстрований у реєстрі за №916.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій він просив суд апеляційної інстанції змінити мотивувальну частину та скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2025 у справі №918/1061/24(450/2433/24) в частині зустрічних позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2025 у справі №918/1061/24(450/2433/24) залишено без змін.
До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 у справі № 918/1061/24(450/2433/24); скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2025 у справі № 918/1061/24(450/2433/24) в частині вирішення спору за позовом ОСОБА_3 та прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити; змінити рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2025 в частині вирішення спору за позовом ОСОБА_2 шляхом виключення з мотивувальної частини висновків, які скаржник виклав у прохальній частині.
Також скаржником подано клопотання про зупинення дії рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2025 у справі № 918/1061/24(450/2433/24).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №918/1061/24(450/2433/24) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого судової справи між суддями від 23.06.2025.
За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
У касаційній скарзі, як на підстави касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та на пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, скаржником не обґрунтовано пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України належним чином, а тому скаржнику необхідно надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, а саме зазначити норму права (пункт, абзац, частина тощо) щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення цієї справи.
При цьому, скаржнику необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.
Отже ОСОБА_1 не дотримався вимог пункта 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
Також, відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України в касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.
При цьому вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими статті 308 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.
Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.
Правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги.
Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам скаржник не викладав у тексті касаційної скарги.
За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, як вже було зазначено судом, рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.03.2025 у справі №918/1061/24(450/2433/24) відмовлено у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій він просив суд апеляційної інстанції змінити мотивувальну частину та скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2025 у справі №918/1061/24(450/2433/24) в частині зустрічних позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2025 у справі №918/1061/24(450/2433/24) залишено без змін.
У вступній частині постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 зазначено, що предметом апеляційного перегляду у справі 918/1061/24(450/2433/24) є зустрічний позов. Посилаючись на статтю 269 ГПК Украни, судом апеляційної інстанції вказано, що з огляду на зміст доводів та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів здійснює перегляд оскарженого рішення в їх межах.
Наведене дає підстави для висновку, що у цій справі апеляційним господарським судом здійснено перегляд рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - в частині визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири, укладеного 10.04.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
Водночас, у прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_1 , окрім іншого, просить змінити рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2025 в частині вирішення спору за позовом ОСОБА_2 , тобто в частині первісного позову, шляхом виключення з мотивувальної частини висновків, які скаржник виклав у прохальній частині, який не був предметом апеляційного перегляду.
Зважаючи на викладене та з огляду на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в частині, ОСОБА_1 необхідно уточнити вимоги касаційної скарги.
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження;
- уточнити вимоги касаційної скарги.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 у справі №918/1061/24(450/2433/24) залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. ОСОБА_1 усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:
- надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження;
- уточнити вимоги касаційної скарги.
4. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Жуков