10 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/16187/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Бенедисюка І. М., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
позивача - Приватного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод" - Дитинюк Я.Л.,адвокат(дов б/н від 14.02.2025),
відповідача-1 - Акціонерного товариства "Кваліфікаційний закритий корпоративний інвестиційний фонд "Оброк" - Барсученко О.В., адвокат (ордер АІ № 1935761 від 30.06.2025),
відповідача-2 - Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"- Козелецька Н.О. (самопредставництво),
відповідача-3- Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернофарм" - Барсученко О.В., адвокат (ордер АІ № 1935888 від 30.06.2025)
відповідача-4- Міністерства охорони здоров'я України - не з'явились,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Кваліфікаційний закритий корпоративний інвестиційний фонд "Оброк" (далі - Фонд; відповідач-1)
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 та (головуючий - суддя Бондаренко-Легких Г.П.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 (головуючий - суддя Остапенко О.М., судді Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод" (далі- ПАТ "Київський вітамінний завод"; позивач)
до: 1) Фонду;
2) Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - УКРНОІВІ);
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернофарм" (далі - ТОВ "Тернофарм"; відповідач-3)
4) Міністерства охорони здоров'я України
про захист прав інтелектуальної власності,
Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2025, у складі колегії суддів Булгакової І.В. (головуючої), Власова Ю.Л., Колос І.Б., відкрито касаційне провадження на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі №910/16187/23. Розгляд справи призначено на 10.07.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2025, у складі колегії суддів Булгакової І.В. (головуючої), Власова Ю.Л., Колос І.Б., задоволено клопотання ТОВ "Тернофарм" про зупинення виконання (дії) рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 07.07.2025 у зв'язку з відпусткою судді Колос І.Б. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/16187/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуюча), Бенедисюк І.М., Власов Ю.Л.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ПАТ "Київський вітамінний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду, Державної організації та ТОВ "Тернофарм" (відповідач-3) та Міністерства охорони здоров'я України (відповідач-4), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 18.11.2023 року, просило суд:
- визнати недійсним повністю Свідоцтво України №263229 від 12.08.2019 на знак для товарів і послуг "ВЕНОРМ";
- зобов'язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання недійсним повністю Свідоцтва України №263229 від 12.08.2019 на знак для товарів і послуг "ВЕНОРМ" та повідомити про це у офіційному електронному бюлетені НОІВ.
- заборонити ТОВ "Тернофарм" використовувати всіма можливими способами позначення "ВЕНОРМ" стосовно товарів і послуг, таких самих і споріднених з наведеними у Свідоцтві України №230665 від 28.08.2017 на знак для товарів і послуг "НОРМОВЕН".
- визнати недійсним Наказ Міністерства охорони здоров'я України №1128 від 13.05.2020 "Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів (медичних імунологічних препаратів), в тому числі лікарських засобів для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19), та внесення змін до реєстраційних матеріалів" в частині реєстрації та внесення до Державного реєстру лікарських засобів України лікарського засобу з торговельним найменуванням "ВЕНОРМ" (реєстраційне посвідчення №UA/18081/01/01 від 13.05.2020).
- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України припинити дію реєстраційного посвідчення №UA/18081/01/01 від 13.05.2020 на лікарський засіб "ВЕНОРМ", заявник - ТОВ "Тернофарм".
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він є власником прав інтелектуальної власності на торговельну марку "НОРМОВЕН" за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №230665 від 28.08.2017.
Позивач використовує торговельну марку для виробництва лікарських засобів за торгівельним найменуванням "НОРМОВЕН" понад 17 років (реєстраційне посвідчення №UA/4475/01/01 від 26.04.2006, від 02.11.2010, від 23.09.2015, від 10.02.2020), втім, 14.09.2023 року представник позивача виявив у продажу на території України і закупив лікарський засіб під торгівельним найменуванням "ВЕНОРМ" (реєстраційне посвідчення №UA/18081/01/01 від 13.05.2022).
На думку позивача, торговельна марка "ВЕНОРМ" за свідоцтвом України №263229 від 12.08.2019, що належить відповідачу-1, та позначення, яке використовується відповідачем-3 при маркуванні власного товару, не відповідають умовам надання правової охорони, визначеним законом.
Зокрема, обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, позначення "ВЕНОРМ" є схожим настільки, що його можна сплутати, зокрема асоціювати, з торговельною маркою "НОРМОВЕН" згідно свідоцтва України №230665 від 28.08.2017, раніше зареєстрованою на ім'я позивача для таких самих і споріднених товарів (абзац другий частини 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"), а торговельна марка (знак) "ВЕНОРМ" є схожою з торговельною маркою (знаком) "НОРМОВЕН" за свідоцтвом України №230665 від 28.08.2017, що належить позивачу, настільки, що її можна сплутати з такою торговельною маркою позивача, яка була зареєстрована раніше щодо особи виробника (абзац другий частини 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного госопдарського суду від 24.04.2025 у справі №910/16187/23 позов задоволено повністю; визнано недійсним повністю свідоцтво України №263229 від 12.08.2019 на знак для товарів і послуг "ВЕНОРМ"; зобов'язано Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання недійсним повністю Свідоцтва України №263229 від 12.08.2019 на знак для товарів і послуг "ВЕНОРМ" та повідомити про це у офіційному електронному бюлетені НОІВ; заборонено ТОВ "Тернофарм" використовувати всіма можливими способами позначення "ВЕНОРМ" стосовно товарів і послуг, таких самих і споріднених з наведеними у Свідоцтві України №230665 від 28.08.2017 на знак для товарів і послуг "НОРМОВЕН"; визнано недійсним Наказ Міністерства охорони здоров'я України №1128 від 13.05.2020 "Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів (медичних імунологічних препаратів), в тому числі лікарських засобів для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19), та внесення змін до реєстраційних матеріалів" в частині реєстрації та внесення до Державного реєстру лікарських засобів України лікарського засобу з торговельним найменуванням "ВЕНОРМ" (реєстраційне посвідчення №UA/18081/01/01 від 13.05.2020); зобов'язано Міністерство охорони здоров'я України припинити дію реєстраційного посвідчення №UA/18081/01/01 від 13.05.2020 на лікарський засіб "ВЕНОРМ", заявник - ТОВ "Тернофарм"; присуджено до стягнення з АТ "Кваліфікаційний закритий корпоративний інвестиційний фонд "Оброк" на користь ПрАТ "Київський вітамінний завод" 5368,00 грн. судового збору за подання позовної заяви, 1342,00 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову, 20000,00 грн. витрат на проведення експертиз; присуджено до стягнення з ТОВ "Тернофарм" на користь ПрАТ "Київський вітамінний завод" 8052,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 20000,00 грн. витрат на проведення експертиз; решту судових витрат позивача покладено на останнього.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції погодився з доводами позивача, які підтверджені належними та допустимими доказами, що спірна торговельна марка (знак) відповідача-1 не відповідає умовам надання правової охорони, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання зазначеного свідоцтва недійсним на підставі підпункту "а" пункту 1 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", а також задовольнив інші похідні вимоги. При цьому, судом не було встановлено обставин пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, про що було заявлено відповідачами-1, -3.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Фонд, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі Фонд з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема: статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, частини четвертої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", статей 73-79, 86, 236 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах, про які скаржник зазначає у касаційній скарзі. Позивач зокрема зазначає про неврахування судами висновків викладених у постновах Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №910/1242/22 та від 19.08.2021 у справі №910/570/16;
обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у пунктах 55-56 постанови від 15.07.2019 у справі № 910/18587/16;
в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 19 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 15.03.2022 №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування вказаної норми у подібних правовідносинах;
в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та підлягають скасуванню на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.
Позиція інших учасників справи
ТОВ "Тернофарм" подало відзив на касаційну скаргу в якому підтримав доводи викладені у касаційній скарзі та просив задовольнити касаційну скаргу Фонду, рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі № 910/16187/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
УКРНОІВІ також подав відзив на касаційну скаргу. У відзиві УКРНОІВІ підтримав доводи скаржника, зазначаючи про їх обґрунтованість, і просив її задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
ПАТ "Київський вітамінний завод" надав суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про необгрунтованість доводів скаржника та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення у справі залишити без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
ПАТ "Київський вітамінний завод" є власником прав інтелектуальної власності на торговельну марку "НОРМОВЕН" за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №230665 від 28.08.2017 (заявка №m201601942 від 05.02.2016), що зареєстрована для товарів 05 класу МКТП: Фармацевтичні препарати; ліки для людини; лікарські засоби для лікування хронічної венозної недостатності; ангіопротектори; капіляростабілізуючі засоби; біофлавоноїди на фармацевтичні потреби; дієтичні добавки для людей; дієтичні харчові продукти лікарські (медичні); поживні (харчові) добавки; білкові харчові продукти на лікарські (медичні) потреби; вітамінні препарати; лікувальні чаї, напої, настої і настоянки; лікарський чай для худнення; лініменти (рідкі мазі); льодяники лікувальні; магнезія на фармацевтичні потреби; мазі на фармацевтичні потреби.
Позивач використовує торговельну марку для виробництва лікарських засобів за торгівельним найменуванням "НОРМОВЕН" понад 17 років (реєстраційне посвідчення №UA/4475/01/01 від 26.04.2006, від 02.11.2010, від 23.09.2015, від 10.02.2020). Також, позивач стверджує, що у 2022 році розширив власну лінійку препаратів торговельної марки "НОРМОВЕН", зареєструвавши лікарський засіб «НОРМОВЕН 1000» (реєстраційне посвідчення №UA/19787/01/01 від 19.12.2022).
Втім, 14.09.2023 представник позивача виявив у продажу на території України і закупив лікарський засіб під торгівельним найменуванням "ВЕНОРМ" (реєстраційне посвідчення №UA/18081/01/01 від 13.05.2022).
У маркуванні лікарського засобу "ВЕНОРМ" використано належну Фонду торговельну марку "ВЕНОРМ" за свідоцтвом України №263229 від 12.08.2019 (заявка №m20172247 від 12.10.2017), що зареєстрована для товарів 05 класу МКТП: Амінокислоти на медичні потреби; антибіотики; бактерицидні засоби; бальзами на медичні потреби; бинти для перев'язування; еліксири (фармацевтичні препарати); анестетики; імуностимулятори на медичні потреби; капсули для ліків; ліки для людей; лікувальні напої (мікстури); лікувальні настої; лініменти; цукерки на медичні потреби; мазі на фармацевтичні потреби; препарати з мікроелементами для людей або тварин; настоянки на медичні потреби; пігулки (пілюлі) на фармацевтичні потреби; послаблювальні засоби; проносні препарати; жарознижувальні засоби; антисептики; проти паразитарні препарати; сиропи на фармацевтичні потреби; снодійні засоби; сульфаміди (ліки); таблетки на фармацевтичні потреби; трав'яні чаї на медичні потреби; фармацевтичні препарати; ензими на медичні потреби; ферменти на фармацевтичні потреби; ензимні препарати на медичні потреби; фунгіциди (протигрибкові препарати); дієтичні харчові продукти, призначені на медичні потреби; хіміко-фармацевтичні препарати; хімічні препарати на медичні потреби; хімічні препарати на фармацевтичні потреби; цукерки лікувальні; фармацевтичні препарати для догляду за шкірою.
На думку позивача, торговельна марка "ВЕНОРМ" за свідоцтвом України №263229 від 12.08.2019 є схожою з торговельною маркою "НОРМОВЕН" за свідоцтвом України №230665 від 28.08.2017, що належить ПрАТ «Київський вітамінний завод», настільки, що її можна сплутати з такою торговельною маркою позивача, яка була зареєстрована раніше.
У зв'язку з вищенаведеним, позивач, керуючись:
- абзацом другим частини 3 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» в редакції від 21.05.2015 року - звертається з позовом до відповідача-1 (АТ «КЗКІФ «Оброк»), як до власника спірного свідоцтва України №263229 від 12.08.2019;
- частиною 2 статті 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» в редакції чинній на дату подання позову - звертається до відповідача-2 (ДО «УКРНОІВІ»), як до установи, що виконує функції Національного органу інтелектуальної власності, який веде Держаний реєстр свідоцтв України на торговельні марки;
- абзацом 4-5 пункту 5 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» в редакції чинній на дату подання позову - звертається до відповідача-3 (ТОВ «Тернофарма»), як до виробника лікарського засобу «ВЕНОРМ»;
- звертається до відповідача-4 (Міністерства охорони здоров'я), як до суб'єкта, який видав спірний наказ від 13.05.2020 №1128 про реєстрацію лікарського засобу «ВЕНОРМ»;
Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідачів:
- визнати недійсним повністю Свідоцтво України №263229 від 12.08.2019 на знак для товарів і послуг "ВЕНОРМ" (до відповідача-1);
- зобов'язати Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (ідентифікаційний код 44673629; вул. Годзенка Дмитра, будинок 1) внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання недійсним повністю Свідоцтва України №263229 від 12.08.2019 на знак для товарів і послуг ВЕНОРМ та повідомити про це у офіційному електронному бюлетені НОІВ (до відповідача-2);
- заборонити ТОВ "Тернофарм" використовувати всіма можливими способами позначення "ВЕНОРМ" стосовно товарів і послуг, таких самих і споріднених з наведеними у Свідоцтві України № 230665 від 28.08.2017 на знак для товарів і послуг НОРМОВЕН (до відповідача-3);
- визнати недійсним Наказ Міністерства охорони здоров'я України №1128 від 13.05.2020 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів (медичних імунологічних препаратів), в тому числі лікарських засобів для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19), та внесення змін до реєстраційних матеріалів» в частині реєстрації та внесення до Державного реєстру лікарських засобів України лікарського засобу з торговельним найменуванням «ВЕНОРМ» (реєстраційне посвідчення № UA/18081/01/01 від 13.05.2020) (до відповідача-4);
- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України припинити дію реєстраційного посвідчення № UA/18081/01/01 від 13.05.2020 на лікарський засіб «ВЕНОРМ», заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернофарм" (ідентифікаційний код 35414585; 46010, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця Фабрична, будинок 4) (до відповідача-4);
Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями;
- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;
- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Скаржник посилається на постанови Верховного Суду у справах №910/1242/22 та №910/570/16, зазначаючи про те, що судом апеляційної інстанції застосовано положення 261 Цивільного кодексу України без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.03.2024 у справі №910/1242/22 та від 19.08.2021 у справі №910/570/16.
Предметом розгляду у цій справі є:
- визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг;
- зобов'язання відповідача-2 внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг, здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність»;
-заборонити ТОВ "Тернофарм" використовувати всіма можливими способами позначення "ВЕНОРМ" стосовно товарів і послуг, таких самих і споріднених з наведеними у Свідоцтві України № 230665 від 28.08.2017 на знак для товарів і послуг «НОРМОВЕН» ;
- визнати недійсним Наказ Міністерства охорони здоров'я України №1128 від 13.05.2020 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів (медичних імунологічних препаратів), в тому числі лікарських засобів для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19), та внесення змін до реєстраційних матеріалів» в частині реєстрації та внесення до Державного реєстру лікарських засобів України лікарського засобу з торговельним найменуванням "ВЕНОРМ" .
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на невідповідність оспорюваної торговельної марки умовам надання правової охорони станом на дату подання заявки на її реєстрацію, оскільки, спірна торговельна марка є схожою настільки, що її можна сплутати з торговельною маркою позивача за свідоцтвом України, яка раніше була заявлена на реєстрацію на ім'я позивача для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.
Предметом розгляду справи №910/1242/22 було:
-визнання недійсним повністю свідоцтва № 21303 на знак для товарів і послуг "НАША МАРКА", зареєстроване на ім'я відповідача-1;
- зобов'язання відповідача-2 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю Свідоцтва України № 21303, зареєстрованого на ім'я відповідача-1, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність";
- заборонити відповідачу-1 використовувати позначення НАША МАРКА ("НАША МАРКА"), а також інші позначення, які є тотожними, або схожими настільки, що їх можна сплутати із знаком позивача "НАША МАРКА" за свідоцтвом України № 14590 відносно всіх товарів і послуг, для яких він зареєстрований, в тому числі шляхом нанесення їх на будь-який товар 33 класу МКТП, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, застосовування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
Предметом розгляду справи №910/570/16 було:
- визнання недійсними повністю належних АТ "Сбербанк" свідоцтв України: №183294 на знак для товарів і послуг, зареєстрований для всіх послуг 36 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП); №183296 на знак для товарів і послуг, зареєстрований для всіх послуг 36 класу МКТП;
- визнання частково недійсним належного АТ "Сбербанк" свідоцтва України №151584 на знак для товарів і послуг, зареєстрований для всіх товарів 14 класу МКТП;
- визнання недійсними повністю на території України належних ПАТ "Сбербанк Росії" міжнародних реєстрацій: №1069810 на торговельну марку, зареєстровану для всіх послуг 36 класу МКТП; №1114550 на торговельну марку, зареєстровану для всіх послуг 36 класу МКТП; №1117613 на торговельну марку, зареєстровану для всіх послуг 36 класу МКТП;
- визнання частково недійсними на території України належних ПАТ "Сбербанк Росії" міжнародних реєстрацій: №1113875 на торговельну марку, зареєстровану для всіх товарів 09 та послуг 36 класів МКТП; №1113876 на торговельну марку, зареєстровану для всіх товарів 09 та послуг 36 класів МКТП; №1116554 на торговельну марку, зареєстровану для всіх товарів 09 класу МКТП; №1120118 на торговельну марку, зареєстровану для всіх товарів 09 класу МКТП;
- зобов'язання Укрпатент внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсними повністю свідоцтв України №183294 та №183296, визнання недійсним частково свідоцтва України №151584, зареєстрованих для товарів 14 класу МКТП, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність";
- зобов'язання Укрпатент повідомити Міжнародне Бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсними повністю на території України міжнародних реєстрацій №1069810, №1114550 та №1117613, визнання частково недійсними на території України міжнародних реєстрацій №1113875 та №1113876, зареєстрованих для товарів і послуг 9, 36 та 38 класів МКТП;
- заборону АТ "Сбербанк" незаконно використовувати знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 82116, володільцем якого є позивач, зокрема, шляхом: надання послуг, ідентичних та/або споріднених із послугами, для яких даний знак зареєстрований; виготовлення та продажу товарів, споріднених із товарами, для яких даний знак зареєстрований; застосування його в комерційному найменуванні, в рекламі, в діловій документації, в мережі Інтернет, в назві доменних імен;
- зобов'язання АТ "Сбербанк" внести зміни до своїх установчих документів, якими видалити з найменування товариства слово "Сбербанк" та подати оновлений варіант установчих документів на реєстрацію до державного реєстратора протягом трьох днів після внесення таких змін;
- зобов'язання ФОП Олєйнікова І.В. здійснити переделегування доменного імені sberbank.ua на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" та вказати такі відомості у записі даного доменного імені: organization-loc: "Public Joint Stock Company "State Savings Bank of Ukraine", (JSC "Oschadbank"), e-mail: administrator@obu.com.ua, address: HOSPITALNA 12G, address: KIEV, KYIV, postal-code: 01001, country: UA, address-loc: n/a, country-loc: UA, phone: +380.442478485, fax: +380.442478609, status: ok, status: linked, created: 2014-03-31 17:47:06+03, source: UAEPP.
З огляду на вищевикладене, у результаті аналізу змісту судових рішень у цій справі та у справах №910/1242/22 та №910/570/16, Суд дійшов висновку, що у контексті спірних правовідносин у вказаних справах, з урахуванням предмету (визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг) та підставами позову (схожість торговельної марки відповідача настільки, що її можна сплутати з раніше зареєстрованим на ім'я позивача знаком для товарів і послуг для таких самих та однорідних товарів), нормативно-правове регулювання (Закон), то правовідносини у вказаних справах є схожими.
Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.03.2024 у справі №910/1242/22 та від 19.08.2021 у справі №910/570/16, а саме:
«...для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності має збігатись із моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.»;
«це право, зокрема, може бути повязане з початком виникнення відповідного конфлікту на ринку щодо оспорюваного позначення, наприклад, початком використання спірного позначення на ринку тощо. Разом з тим, за певних конкретних обставин справи, таке право може виникати і з моменту реєстрації спірного знаку.».
Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.
Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
Разом з тим, необхідно звернути увагу скаржника на те, що у постанові Верховного Суду від 19.08.2021 у справі №910/570/16 (на неврахування якої посилається скаржник) зазначено, серед іншого і про те, що вирішуючи спори щодо визнання правоохоронних документів недійсними, зокрема, свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, суд має виходити з того, що початок перебігу позовної давності для звернення до суду з такими позовами не може автоматично збігатися з датою публікації відомостей про реєстрацію об'єкту інтелектуальної власності. Для визначення початку перебігу строку позовної давності необхідно визначити початок конкуренції у використанні спірного позначення.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що строк позовної давності має відліковуватись, починаючи з дати виникнення конфлікту на ринку між учасниками спору, а відповідно і конкуренції двох торгівельних позначень, а саме з дати початку використання спірного позначення як відповіадчем-1, так і відповідачем-3.
Тобто висновки судів попередніх інстанцій фактично ґрунтуються на тому, що перебіг позовної давності до спірних правовідносин має бути прив'язаний безпосередньо до моменту коли позивачу стало відомо про факт порушення його права.
Судами зазначено, що використання торговельної марки власником свідоцтва вважається також використання її з дозволу власника свідоцтва іншою особою (абзац четвертий пункту 4 статті 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що фактично використання торговельної марки "ВЕНОРМ" почалось з 13.10.2020 у спосіб передбачений пунктом 4 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (нанесення маркування на упаковку та здійснення продажу лікарських засобів під торговельною маркою) а тому позовна давність мала б спливати 13.10.2023.
Крім того, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020.
Висновки про відсутність спливу позовної давності, передбаченої статтею 257 Цивільного кодексу України, під час дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", зокрема, наведено в постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №914/1896/22 та від 25.08.2021 у справі №914/1560/20.
За наслідками розгляду справи №910/18489/20 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 дійшла висновку, що початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 зазначеним Законом (про таке зазначено, зокрема, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №167/1058/20 та постанові Верховного Суду від 28.03.2024 у справі №903/877/20(903/932/23)).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Однак указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-ІХ, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 №3891-ІХ, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 №4024-ІХ, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 №4220-ІХ, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 №4356-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 07 серпня 2025 року.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19. Згідно з чинною редакцією вказаного пункту у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, відповідно до положень пунктів 12, 19 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у зв'язку із запровадженням з 12.03.2020 загальнодержавного карантину, який тривав до 30.06.2023, та введенням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, на момент звернення скаржника з позовом у цій справі 17.10.2023 позовна давність не спливла.
Водночас, оскільки законом встановлено, що строки, зокрема, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, тобто вони не спливли, а тому у Суду відсутні підстави для формування висновку щодо необхідності позивачів обґрунтовувати причини поновлення цього строку при зверненні до суду.
Водночас навіть якщо вважати, що строк позовної давності почав свій відлік з 13.05.2020 (дати реєстрації лікарського засобу), як про це зазначає скаржник, то строк позовної даіності відповідно до положень пунктів 12, 19 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у зв'язку із запровадженням з 12.03.2020 загальнодержавного карантину, який тривав до 30.06.2023, та введенням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, на момент звернення скаржника з позовом у цій справі 17.10.2023 не сплив.
Висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування частини першої статті 261 та частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України не суперечать висновкам Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №910/1242/22, від 19.08.2021 у справі №910/570/16, від 17.09.2024 у справі №910/10377/23, на які містяться посилання касаційній скарзі.
З огляду на наведене доводи касаційної скарги у цій частині також не знайшли свого підтвердження.
Окрім того, скаржник посилається на неврахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №910/10377/23 пункт 4.41 про те, що: «саме лише укладання договорів (у тому числі ліцензійних) щодо розпорядження майновими правами на знак для товарів і послуг не може вважатися використанням цього знака.»
Проте необхідно зазначити, що у пункті 4.41 постнови від 17.09.2024 у справі №910/10377/23 зазначено таке: " 4.41 У справах № 910/10935/20, № 910/11414/17, № 910/8180/17, № 910/1546/18 про дострокове повне / часткове припинення дії свідоцтв на знак для товарів і послуг, на висновок Верховного Суду в яких (справах) посилається скаржник, міститься висновок Суду, згідно з яким поширення на території України товарів із зображенням знака може бути підтверджено касовими чеками, квитанціями, накладними, іншими документами, що містять інформацію про найменування товару й місце його придбання, а в разі коли власником знака є нерезидент, підтвердженням ввезення товарів в Україну можуть бути митні декларації та інші митні документи. При цьому докази, які можуть підтвердити використання знака для товарів і послуг, повинні бути, як правило, обмежені п'ятирічним строком до дати звернення позивача до суду. Саме лише укладення договорів (у тому числі ліцензійних) щодо розпорядження майновими правами на знак для товарів і послуг не може вважатися використанням цього знака. Доказами використання певного позначення згідно з укладеним договором можуть виступати, зокрема, договори купівлі-продажу чи поставки товару, на якому розміщено знак, договори про розміщення рекламної продукції про такі товари на відповідних рекламних носіях тощо. Використання позначення може підтверджуватися й фактичними даними про використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва (доказами такого використання позначення мають бути такі ж документи, як і у випадку, якби власник знака використовував його у власній діяльності)."
Тобто, Верховний Суд у пункті 4.41 аналізує правові висновки викладені у справах № 910/10935/20, № 910/11414/17, № 910/8180/17, № 910/1546/18 на пердмет їх подібності, а не робить висновок, щодо застосування норми права.
Водночас у справах № 910/10935/20, № 910/11414/17, № 910/8180/17, № 910/1546/18 позови подані про дострокове повне / часткове припинення дії свідоцтв на знак для товарів і послуг у звязку з невикористанням спірних знаків за свідоцтвами України у строк визначений законодавством. Правовідносини у зазначених справах є неподібними зі справою № 910/16187/23.
Враховуючи наведене, не знаходить свого підтвердження і довід скаржника про неврахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №910/10377/23.
Щодо розгляду справи по суті спору, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач використовує торговельну марку (знак) "НОРМОВЕН" в своїй господарській діяльності для товарів віднесених до 05 класу МКТП. Відповідач-1 та відповідач-3 в своїй господарській діяльності використовують торговельну марку (знак) "ВЕНОРМ" також для товарів віднесених до 05 класу МКТП (при цьому, власником свідоцтва на торгівельну марку "ВЕНОРМ" є відповідач-1).
В частині першій статті 432 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (стаття 492 ЦК України).
Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом (частина 1 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" в редакції від 09.04.2015; далі - Закон №3689).
Пунктом 4 статті 16 Закону Закону №3689 визначено, що використанням знака визнається:
- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;
- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.
Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
Статтею 20 Закону № 3689 встановлено, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.
Не можуть одержати правову охорону позначення, які, зокрема, є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу (абзац п'ятий частини 2 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" в редакції від 09.04.2015).
Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг (абзац другий частини 3 статті 6 Закону №3689).
Свідоцтво на знак для товарів і послуг може бути визнане у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі, зокрема, невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони (підпункт "а" пункту 1 статті 19 Закону №3689).
Судом встановлено, що позивач використовує торговельну марку (знак) "НОРМОВЕН" в своїй господарській діяльності для товарів віднесених до 05 класу МКТП. Відповідач-1 та відповідач-3 в своїй господарській діяльності використовують торговельну марку (знак) "ВЕНОРМ" також для товарів віднесених до 05 класу МКТП (при цьому, власником свідоцтва на торгівельну марку "ВЕНОРМ" є відповідач-1).
Вирішуючи спори, пов'язані із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема про те, чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо виробника товару; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо), господарський суд, якщо схожість не має очевидного характеру, може призначити судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта (постанова Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №910/6920/17; аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 №910/2503/18).
Суди попередніх інстанцій під час дослідження доказів у справі встановили, що сторонами у порядку статті 98, 101 Господарського процесуального кодексу України надані висновки експертів, складені на замовлення учасників справи, а саме:
- висновок експертів Дорошенка О. Ф. та Мінченко Н. В. №47/11-2023 від 13.12.2023 за результатам проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності (надалі - Висновок експертів №47/11-2023 від 13.12.2023 або Висновок № 1), та Висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Голови І. Г. №СЕ-19-23/67238-ІВ від 11.12.2023 (надалі - Висновок експерта №СЕ-19-23/67238-ІВ від 11.12.2023 або Висновок № 2), що надані позивачем та складені на його замовлення;
- висновок експерта Андрєєвої А. В. №02-01/2024 від 30.01.2024 (надалі - Висновок експерта №02-01/2024 від 30.01.2024 або Висновок № 3) та Висновок експерта Андрєєвої А. В. №02-02/2024 від 29.02.2024 (надалі - Висновок експерта №02-02/2024 від 29.02.2024 або Висновок № 4) за результатами проведення дослідження об'єктів інтелектуальної власності, що надані відповідачем-1 та складені на його замовлення.
Суди попередніх інстанцій дослідили, що відповідно до Висновку експертів №47/11-2023 від 13.12.2023, експерти Дорошенко О. Ф. та Мінченко Н. В. дійшли наступних висновків:
1. Позначення "ВЕНОРМ" за заявкою №m201722747, зареєстроване в якості торговельної марки за свідоцтвом України №263229, станом на дату подання заявки №m201722747 від 12.10.2017 та станом на дату подання позовної заяви (17.10.2023) було та є схожим настільки, що його можна сплутати, зокрема, асоціювати, з торговельною маркою за свідоцтвом України №230665 від 28.08.2017, раніше зареєстрованого на ім'я АТ «Київський вітамінний завод» для тих самих і споріднених товарів.
2. Позначення за заявкою №m201722747 від 12.10.2017, зареєстроване у якості торговельної марки за свідоцтвом України №263229, використане на упаковці лікарського засобу "ВЕНОРМ" виробництва ТОВ "Тернофарм", є таким, що внаслідок такого його використання воно може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари - лікарські засоби "НОРМОВЕН" (реєстраційне посвідчення №UA/4475/01/01 від 21.09.2020) та "НОРМОВЕН 1000" (реєстраційне посвідчення №UA/19787/01/01 від 15.12.2022), - АТ «Київський вітамінний завод».
Також суди встановили, що відповідно до Висновку експерта №СЕ-19-23/67238-ІВ від 11.12.2023 експерт Голова І. Г. дійшла наступних висновків:
1. Станом на дату подання заявки №m201722747 від 12.10.2017 та станом на дату подання позовної заяви (17.10.2023) позначення "ВЕНОРМ" є схожим настільки, що його можна сплутати, зокрема асоціювати, з торговельною маркою "НОРМОВЕН" за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №230665 від 28.08.2017, раніше зареєстрованого на ім'я АТ "Київський вітамінний завод" для тих самих і споріднених товарів 05 класу, перелік яких наведено у таблиці 1 дослідницької частини висновку.
2. Позначення "ВЕНОРМ" за заявкою №m201722747 від 12.10.2017, використане на упаковці лікарського засобу "ВЕНОРМ" ТОВ "Тернофарм", є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари - лікарські засоби "НОРМОВЕН" (реєстраційне посвідчення №UA/4475/01/01 від 21.09.2020) та "НОРМОВЕН 1000") (реєстраційне посвідчення №UA/19787/01/01 від 15.12.2022), - АТ "Київський вітамінний завод".
Отже, експерти Дорошенко О. Ф. , Мінченко Н. В. та Голова І. Г дійшли до однакових по своїй суті висновків.
Натомість, відповідно до Висновку експерта №02-01/2024 від 30.01.2024, експерт Андрєєва А. В. дійшла наступних висновків:
1. Товари 05 класу МКТП за Свідоцтвом України №263229 від 12.08.2019 на торговельну марку "ВЕНОРМ", є такими самими або спорідненими із товарами 05 класу МКТП, щодо яких зареєстрована торговельна марка "НОРМОВЕН" згідно Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 230665 від 28.08.2017.
2. Торговельна марка "ВЕНОРМ" за Свідоцтвом України №263229 від 12.08.2019 за заявкою №m201722747 від 12.10.2017 не є схожою настільки, що її можна сплутати з торговельною маркою "НОРМОВЕН" згідно Свідоцтва України на знак для товарів і послуг №230665 від 28.08.2017, раніше зареєстрованою на ім'я АТ "Київський вітамінний завод" для таких самих і споріднених товарів.
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до Висновку експерта №02-02/2024 від 29.02.2024, експерт Андрєєва А. В. дійшла наступного висновку:
1. Знак для товарів і послуг "ВЕНОРМ" за Свідоцтвом України №263229 від 12.08.2019 (заявка №m201722747 від 12.10.2017), який заснований на зображеннях лицьових сторін упакувань лікарського засобу "ВЕНОРМ" виробництва ТОВ "Тернофарм" (упакування №1 та упакування №2) не є таким, що внаслідок його використання в такому вигляді може ввести в оману споживача щодо особи АТ "Київський вітамінний завод", яке виробляє товари - лікарські засоби "НОРМОВЕН" та "НОРМОВЕН 1000".
Отже, експерт Андрєєва А. В. прийшла до протилежних висновків, аніж експерти Дорошенко О. Ф., Мінченко Н. В. та Голова І. Г.
Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій досліджувані знаки для товарів і послуг є словесними і відповідно визначення їх схожості необхідно проводити за правилами визначення схожості словесних позначень.
Загальні підходи до встановлення схожості чи тотожності позначень визначені в Правилах складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 №116, в редакції чинній станом на дату подання заявки (надалі - Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг).
Згідно з п. 4.3.1.9. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг - до позначень, що є такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.
Відповідно до пункту 4.3.2.4. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг - позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах. Позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів. При перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно:
провести пошук тотожних або схожих позначень;
визначити ступінь схожості заявленого позначення та виявлених при проведенні пошуку позначень;
визначити однорідність товарів і/або послуг, для яких заявлено знак, в порівнянні з товарами і/або послугами, для яких зареєстровані або заявлені тотожні або схожі знаки, виявлені під час пошуку.
Відповідно до пункту 4.3.2.5. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг - при встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги. Для встановлення такої однорідності слід враховувати рід (вид) товарів і послуг; їх призначення; вид матеріалу, з якого товари виготовлені; умови та канали збуту товарів, коло споживачів.
Відповідно до пункту 4.3.2.6. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг - словесні позначення, заявлені як знаки, порівнюються з словесними та комбінованими позначеннями, до композиції яких входять словесні елементи. При встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що у всіх чотирьох висновках експерти констатували, що досліджувані торговельні марки (знаки) не містяться у словниках, не мають словникового тлумачення, отже є вигаданими, фантазійними, тобто такими, що не мають конкретного значення. Проте, зазвичай, назви лікарських засобів в силу їх особливостей несуть інформацію про властивості і переваги препаратів, що не враховано у Висновках експерта №02-01/2024 від 30.01.2024 та №02-02/2024 від 29.02.2024.
Суди встановили, що у висновку експертів №47/11-2023 від 13.12.2023, зазначено, що порівнюванні позначення "ВЕНОРМ" та "НОРМОВЕН" мають у своєму складі співпадаючі звукосполучення [норм] та [вен] та не дивлячись на розбіжність у їх розташуванні все ж порівнюванні позначення є схожими за вимовою. У Висновку експерта №СЕ-19-23/67238-ІВ від 11.12.2023 зазначено, що об'єкт дослідження "ВЕНОРМ" є анаграмою об'єкта дослідження "НОРМОВЕН" (переставлення літер у слові, завдяки чому утворюється нове значення, прочитуване у зворотному напрямку), та досліджувані об'єкти є фонетично схожими.
Отже, у Висновку експертів №47/11-2023 від 13.12.2023 та Висновку експерта №СЕ-19-23/67238-ІВ від 11.12.2023 експерти дійшли висновків про те, що досліджувані об'єкти є фонетично схожими.
Натомість, суди попередніх інстанцій зазначили, що у Висновках експерта №02-01/2024 від 30.01.2024 та №02-02/2024 від 29.02.2024 встановлено відсутність фонетичної схожості порівнюваних торговельних марок (знаків). Зокрема, експерт прийшов до висновків, що порівнювані об'єкти хоч і збігаються за наявністю у їх складовій літеросполучення [норм], проте ці частини різняться за вимовою, оскільки у складі торговельної марки "НОРМОВЕН" звук [о] наголошений, а у складі торговельної марки "ВЕНОРМ" звук [о] ненаголошений. Щодо звукосполучення [вен] експерт описав власні дослідження, проте кінцевого висновку щодо його використання у двох порівнюваних торговельних марках не навів.
Досліджено судами і те, що у Висновку експертів №47/11-2023 від 13.12.2023 та Висновку експерта №СЕ-19-23/67238-ІВ від 11.12.2023 зазначено, що порівнювані торговельні марки (знаки) є схожими за візуальними (графічними) ознаками.
У Висновках експерта №02-01/2024 від 30.01.2024 та №02-02/2024 від 29.02.2024 зазначено про наявність схожості досліджуваних об'єктів у їх домінуючих елементах за графічними (візуальними) ознаками. Проте, на думку, експерта, словесна торговельна марка позбавлена відмітних графічних ознак. Таким чином, все ж таки за усіма висновками експертів порівнювані позначення є схожими за графічними (візуальними) ознаками.
Суди також дійшли висновку, що оскільки порівнювані торговельні марки зареєстровані для товарів 05 класу МКТП, існує висока вірогідність того, що морфеми «вен» та «норм», які входять до складу цих знаків - покликані викликати асоціації із фармацевтичними властивостями цих товарів.
Суди першої та апеляційної інстанції виснували, що побудова слів "НОРМОВЕН" та "ВЕНОРМ" різними методами саме по собі на спростовує їх утворення за допомогою одних і тих самих слів "норма" та "вена", що є більш зрозумілим пересічному споживачу, мають певне значення (тлумачення) у фармацевтиці, через що набувають певного семантичного значення.
Саме тому, у Висновку експертів №47/11-2023 від 13.12.2023 та Висновку експерта №СЕ-19-23/67238-ІВ від 11.12.2023, на переконання судів першої та апеляційної інстанції, експерти прийшли більш обґрунтованого висновку про те, що як позначення "НОРМОВЕН", так і позначення "ВЕНОРМ" у свідомості пересічного споживача створює образ певних споживчих (лікувальних) властивостей цього препарату, шляхом поєднання смислового значення двох слів, які його утворюють, а саме, викликає асоціацію, пов'язану з приведенням вен людини у нормальний стан (норму) за допомого лікування цим препаратом.
Висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 зі справи №910/21067/17.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що порівнювані знаки є також схожими за смисловими (семантичними) ознаками.
Висновки експертів мають оцінюватись судом з урахуванням обставин справи з погляду споживача (пересічного або обізнаного), оскільки, сприйняття торговельних марок пересічним споживачем відіграє вирішальну роль при їх порівнянні і оцінюванні, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у пункті 53 постанови від 15.07.2019 у справі № 910/18587/16.
Суд також враховує, що Верховний Суд у пункті 5.19 постанови від 17.12.2020 у справі №910/9435/19, зазначив, що назви фармацевтичних препаратів, які можуть бути зареєстровані як торгівельні марки мають свої особливості реалізації на ринку, зокрема, застосування яких можливе за призначенням лікаря або рекомендацією фахівця, то в даному випадку назва препарату не відіграє вирішальну роль при їх виборі. Саме тому при вирішенні питання щодо встановлення обставин однорідності товарів (лікарських засобів, фармацевтичних препаратів) судам необхідно враховувати також умови та канали збуту, коло споживачів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що експерти у всіх чотирьох висновках відзначили, що відповідно до Інструкцій для медичного застосування лікарських засобів «НОРМОВЕН», «НОРМОВЕН 1000» та «ВЕНОРМ», останні відносяться до безрецептурних лікарських засобів та мають спільні канали збуту (аптечні мережі, лікувальні заклади, Інтернет), а також ідентичне коло споживачів.
Таким чином, враховуючи, що порівнювані торговельні марки (знаки) зареєстровані для товарів 05 класу МКТП, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що існує висока вірогідність того, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №263229 від 12.08.2019 є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком (торговельною маркою) за свідоцтвом України №230665 від 28.08.2017, раніше зареєстрованим на ім'я позивача для таких самих товарів (абзац другий частини 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").
Крім того, Суд враховує, що судами встановлено, що позивач почав раніше виробляти та зареєстрував лікарський засіб "НОРМОВЕН" (з 2006 року) та надав до позовної заяви докази значних вкладень та витрат, які свідчать про вкладення значних коштів з просування назви лікарського засобу "НОРМОВЕН" на ринку, а також надав докази рекламування вказаного лікарського препарату.
В той же час як відповідач-1 як власник свідоцтва на знак для товарів та послуг подав заявку на реєстрацію знаку лише в 2017 року, та відповідач-3 як виробник лікарського засобу зареєстрував лікарський засіб та почав виробництво в 2020 роках, що додатково свідчить про те, що пересічному споживачу торгівельна марка позивача вже була відома, і він міг припускати, що використання схожого словесного позначення також свідчить про виробництво даного товару позивачем.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Відтак, Суд погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що з більшою вірогідністю торговельна марка (знак) відповідача-1 "ВЕНОРМ" за свідоцтвом України №263229 від 12.08.2019, що зареєстрована для товарів 05 класу МКТП не відповідає умовам надання правової охорони, у зв'язку з чим, зазначене свідоцтво підлягає визнанню недійсним на підставі підпункту "а" пункту 1 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".
У даному випадку зазначене є достатньою підставою для задоволення позову про визнання свідоцтва України №263229 від 12.08.2019 недійсним.
Водночас оскільки торговельні марки (знаки) "НОРМОВЕН" за свідоцтвом України №230665 від 28.08.2017 та "ВЕНОРМ" за свідоцтвом України №263229 від 12.08.2019 є словесними позначеннями, суди помилково послалися на висновки Верховного Суду викладені у п.55-56 постанови Верховного Суду від 1:5.07.2019 у справі №910/18587/16 в якому зазначено про те, що: " 55. Схожість до ступеня змішуваності базується на загальному враженні, що створюють знаки для товарів і послуг. Графічного елементу достатньо щоб виключити схожість.
56. Ступінь фонетичної схожості протиставлених у справі знаків для товарів і послуг у даному разі є менш важливим фактором, оскільки під час купівлі товару споживач зазвичай візуально сприймає знак, що позначає товари. Споживач сприймає упаковку та не аналізує окремо слова."
Необхідно зазначити, що у справі №910/18587/16 порівнювались два знаки, один з яких був словесний, а інший комбінований, тому у справі №910/18587/16 Суд дійшов висновку про те, що зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що факт схожості словесних елементів Знаків 1,2 не вказує на схожість протиставлених знаків. Наявність у Знаку 2 оригінальних графічних елементів впливає на загальне враження, яке передається цим знаком.
Водночас у справі, що розглядається №910/16187/23 спірні свідоцтва не мають зображувальних елементів, а є монооб'єктними словесними позначеннями, а тому суди під час вирішення спору, щодо визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку, здійснюючи перевірку обсягу правової охорони, не врахували, що правова охорона комбінованому позначенню не надавалась.
Доводи скаржника у цій частині заслуговують на увагу, проте зазначене не вплинуло на правильність судового рішення по суті спору.
Також, оскільки встановлені обставини та доказова база у справі №910/18587/16 є відмінними від тих, що були встановлені у справі №№910/16187/23 відсутні підстави для конкретизації висновку викладеного у пунктах 55-56 постанови Верховного Суду від 1:5.07.2019 у справі №910/18587/16, а саме чи слід застосовувати судам вказаний висновок Верховного Суду щодо порівняння комбінованих позначень у вигляді етикеток і упаковок та виключно словесних позначень однаково і порівнювати упаковки товару з точки зору пересічного споживача, або повинні бути застосовані все ж таки різні підходи до визначення ступеню змішування комбінованих позначень (етикетки, упаковки товарів) та виключно словесних позначень та вказати які саме способи повинні бути застосовані,
Суд, звертає увагу на те, що приписи статей 76, 77, 78, 86, 104 ГПК України хоч і є нормами процесуального права, мають загальний характер, втім, їх застосування відбувається з урахуванням особливостей конкретної справи, доказів, доводів, предмету доказування, тощо.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
Також не знайшли свого підтвердження доводи скаржника які були підставою для ксаційного оскарження визначені пунктами 2,3 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо іншої заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
Верховний Суд виходить з того, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19 та від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.
Проте, як уже зазначалося вище, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження, а тому і підстави для скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення цієї справи на новий розгляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду також відсутні.
Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, а також є такими, які не узгоджуються з підставою касаційного оскарження, визначеною самим скаржником.
Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73- 80, 86, 300 ГПК України.
Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог - відсутні.
Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи АТ "Київський вітамінний завод", викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.
Водночас Суд не приймає доводи ТОВ "Тернофарм" та УНОІВІ як такі, що не спростовують висновків викладених судами попередніх інстанцій.
Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України - необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України - залишити без задоволення.
Судові витрати
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Кваліфікаційний закритий корпоративний інвестиційний фонд "Оброк" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі № 910/16187/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Кваліфікаційний закритий корпоративний інвестиційний фонд "Оброк" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі № 910/16187/23 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі № 910/16187/23 залишити без змін.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі № 910/16187/23.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов