15 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/2652/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Новікової Р. Г.
від 23.10.2024 та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Парусніков Ю. Б., Верхогляд Т. А., Іванов О. Г.
від 17.04.2025
за позовом Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг"
про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди від 30.09.2021 до договору поставки нафтопродуктів № 327/2/2118 від 31.03.2020
Розпорядженням В. о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/1456 від 10.07.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 904/2652/24 у зв'язку із відпусткою судді Вронської Г. О.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2025 для розгляду справи № 904/2652/24 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Баранець О. М., Кондратова І. Д.
В червні 2024 року Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди від 30.09.2021 до договору поставки нафтопродуктів № 327/2/2118 від 31.03.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткова угода від 30.09.2021 до договору поставки нафтопродуктів від 31.03.2020 № 327/2/2118 від імені Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" підписана особою з перевищенням повноважень.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 у справі № 904/2652/24 позов задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення пункт 2 додаткової угоди від 30.09.2021 до договору поставки нафтопродуктів від 31.03.2020 № 327/2/2118, укладеної між сторонами, згідно з яким розділ 4 "Ціна та порядок розрахунків" договору доповнено п. 4.4. в наступній редакції: "4.4. Оплату вартості товару, який поставлено по даному договору станом на 30.09.2021 (включно) на суму 536 151 996,76 грн (п'ятсот тридцять шість мільйонів сто п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто шість гривень 76 коп.) у тому числі ПДВ, покупець здійснює - не пізніше 30.09.2031". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою від 17.04.2025 Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 у справі № 904/2652/24.
27 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" звернулося до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких, зокрема, просило поновити строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/2652/24; скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/2652/24; ухвалити у справі № 904/2652/24 нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" відмовити у повному обсязі.
Ухвалою від 16.06.2025 Верховний Суд постановив розглядати касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" як одну касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/2652/24; касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" залишив без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом наведення інших підстав для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. У вказаній ухвалі Суд встановив, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/2652/24 вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" 30.04.2025, а з огляду на приписи частини 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України, скаржник мав безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга була би подана ним протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, тобто до 20.05.2025; відхилив доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", наведені в обґрунтування причин пропуску процесуального строку щодо зміни керівництва, складу учасників та назви юридичної особи, які, як зазначив сам скаржник, провадилися з 28.04.2025 до 07.05.2025, та зауважив це є суто суб'єктивною причиною, пов'язаною із організацією діяльності самого скаржника. При цьому Суд врахував, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" не зазначило що саме перешкоджало звернутися до Суду з касаційною скаргою з 08.05.2025, тобто після вказаних скаржником обставин, до 20.05.2025 включно.
Суд також роз'яснив Товариству з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", що у разі не наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження або визнання таких підстав неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження.
25 червня 2025 року на адресу Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій стосовно наведення інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/2652/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" повторно послалося на зміну керівництва, складу учасників та назви юридичної особи та наголосило, що строк ним був пропущений лише на сім календарних днів, два з яких були вихідними днями, а отже, зважаючи на незначний пропуск строку, об'єктивну неможливість чинного керівника ознайомитися з повним текстом оскаржуваної постанови раніше, аніж 07.05.2025, подання касаційної скарги 27.05.2025, наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" послалося на введення воєнного стану, якій діє на території України з 24.02.2022 згідно із Указом Президента України № 64/2022, та зауважило, що така обставина об'єктивно впливає на нормальне функціонування Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг": у період з 01.05.2025 до 07.05.2025 у Миколаївській області повітряну тривогу оголошували 23 рази, загальною тривалістю більше 18 годин; у період з 07.05.2025 по 27.05.2025 у Дніпропетровській області повітряну тривогу було оголошено 37 разів, середньою тривалістю в 1 годину 05 хвилин та загальною - у 37 годин; у цей період відбулося 7 обстрілів Дніпропетровської області, а кількість загроз артилерійського обстрілу перевищила позначку в 400, що підтверджується інформацією з загальновідомих джерел. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" наголошує, що непрості обставини здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану, обмеженої кількості працівників, постійних повітряних тривог, непередбачувана зміна реєстраційних відомостей щодо товариства та інші обставини суттєво ускладнили юридичну роботу, обсяг якої наразі є значним.
26 червня 2025 року на адресу Суду надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження, в яких Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" зауважує, що зміни керівництва, складу учасників та назви юридичної особи не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження, а сам факт посилання на введення воєнного стану в Україні, без наведення доказів прямого впливу обставин воєнного стану на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження: вся територія України, всі державні, недержавні органи, юридичні та фізичні особи - перебувають під дією воєнного стану; всі відчувають негативний вплив від подій війни; суди та інші державні органи, працюють у визначеному режимі; обставина перебування на території України під час дії воєнного стану не звільняє особу від юридичної відповідальності, не зупиняє процесуальних строків відносно цієї особи. З огляду на наведене, Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" просить визнати неповажними підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у справі № 904/2652/24 та відмовити скаржнику у відкритті касаційного провадження.
Розглянувши наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, врахувавши заперечення Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" проти відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пономарьов проти України").
Відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).
Таким чином, як органи державної влади, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами 1 та 4 статті 26 зазначеного Закону встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина 1 статті 10 Закону № 389-VIII).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22.
Враховуючи, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" щодо зміни керівництва, складу учасників та назви юридичної особи, наведені у якості підстави пропуску строку на касаційне оскарження, вже відхилені Судом в ухвалі від 16.06.2025 та визнані неповажними причинами пропуску процесуального строку, Суд дійшов висновку, що посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" на факт введення воєнного стану в Україні, непрості обставини здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану, обмежену кількість працівників, постійні повітряні тривоги також не можуть бути розцінені як поважні. Суд зауважує, що у вказаних обставинах наразі вже четвертий рік перебувають всі юридичні та фізичні особи в Україні, а також органи державної влади та місцевого самоврядування, у тому числі суди; повітряні тривоги лунають по всій території України, проте вони не були постійним безперервним явищем протягом встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на подання касаційної скарги.
Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 904/2652/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025.
Керуючись статтями 234, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд,
1. Підстави, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, визнати неповажними.
2. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/2652/24.
3. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/2652/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді О. М. Баранець
І. Д. Кондратова