10 липня 2025 рокуСправа № 921/12/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання Бега В.М.
розглянув заяву б/н від 26.05.2025 (вх. №3850 від 27.05.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “САНАТА Т» про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом - Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4 в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “САНАТА Т», вул. Текстильна, 21, оф. 34, м. Тернопіль, 46023
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області, вул. За Рудкою, 35, м. Тернопіль, 46003
про виселення з орендованого державного нерухомого майна.
За участі від:
прокуратури - Михайлюк Т.В.
позивача - Ткач Р.М.
третьої особи - Вальчук В.Ю.
відповідача - не з'явився
Суть справи.
У січні 2025 року Заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “САНАТА Т» про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “САНАТА Т» з орендованого державного нерухомого майна, а саме: частини площадки з залізобетонним покриттям №14 площею 864,0 кв.м., інвентарний номер 101000032, реєстровий номер 05379205.40.ББФЕРЮ039, що розміщена за адресою: вул. Текстильна, 30а, м. Тернопіль.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області у складі судді Гевка В.Л. від 14.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/12/25 за правилами загального позовного провадження. В ухвалі від 14.01.2025 судом повідомлено, зокрема, що відповідач відповідно до статей 165, 178 ГПК України вправі надати суду відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
30.01.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю “САНАТА Т» надійшов відзив б/н від 29.01.2025 (вх. №758), у якому відповідач просив суд залишити позов без розгляду, а у випадку розгляду судом справи по суті - відмовити у задоволенні позову.
У тексті відзиву ним наведено перелік вартості послуг на правову допомогу, а також зазначено, що докази на підтвердження їх розміру будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
11.02.2025 судом залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області.
19.05.2025 Господарським судом Тернопільської області у складі судді Гевка В.Л. у справі №921/12/25 ухвалено рішення, яким: відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, викладеного у відзиві на позовну заяву від 29.01.2025 (вх. №758 від 30.01.2025); відмовлено у задоволенні позову; судові витрати, в порядку ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладено на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області; стягнено з Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області на користь Тернопільської обласної прокуратури 3028 грн судового збору.
У повному тексті рішення від 19.05.2025 зазначено, що згідно з п. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судом встановлено, що саме Регіональним офісом водних ресурсів у Тернопільській області, як балансоутримувачем, вчинялись дії для припинення договору оренди № 1368 від 29.01.2019 (написання листів орендарю та орендодавцю), проте, як встановлено судом, такі дії третьої особи вчинялись з порушенням порядку, а саме, без обґрунтування використання такого майна для конкретних власних потреб, як це вимагає Закон України "Про оренду державного та комунального майна".
З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій саме Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області, то судові витрати, в порядку ч. 9 ст. 129 ГПК України, судом покладено на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області.
Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
27.05.2025 через систему "Електронний суд" представник відповідача - адвокат Свірський Т.В. звернувся до суду із заявою б/н від 26.05.2025 (вх. №3850) про ухвалення додаткового рішення, у якій просив суд стягнути з позивача 41000 грн витрат на правову допомогу, а розгляд цієї заяви - проводити без його участі.
В якості додатків до заяви від 26.05.2025 долучено копії: ордера серії ВО №1095833 від 21.01.2025, виданого адвокатом Свірським Т.В. на надання правничої допомоги ТОВ "Саната Т" у Господарському суді Тернопільської області, Західному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді на підставі договору про надання правничої допомоги від 27.07.2022; договору від 27.07.2022 про надання правничої допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Саната Т" та адвокатом Свірським Т.В.; додаткової угоди від 21.01.2025 до договору про надання правничої допомоги; акту надання - отримання послуг від 26.05.2025 на суму 41000 грн; сформованих у системі "Електронний суд" квитанцій про надіслання учасникам справи заяви про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Згідно ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 27.05.2025, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025 заяву передано на розгляд судді Шумському І.П.
З врахуванням приписів ст. 244 ГПК України, ухвалою суду від 27.05.2025 подану позивачем заяву б/н від 26.05.2025 призначено до розгляду в судовому засіданні 05.06.2025 та запропоновано надати позивачу в строк до 03.06.2025 письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/12/25.
30.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява б/н від 30.05.2025 (вх. №3979), у якій той просив суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, у зв'язку з тим, що рішенням суду у даній справі судові витрати покладено на третю особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в порядку ч.9 ст. 129 ГПК України.
Надалі, 02.06.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява б/н від 02.06.2025 (вх. №4002), у якій позивач просив суд зменшити розмір витрат відповідача на правову допомогу до 2400 грн та покласти їх на Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області.
04.06.2025 через систему "Електронний суд" від Тернопільської обласної прокуратури надійшли заперечення №15-413 вих-25 15-1031-25 від 03.06.2025 (вх. №4048) на заяву про ухвалення додаткового рішення. У них прокурором зазначено, що з урахуванням характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником відповідача документів, час витрачений представником на виконання робіт, розмір гонорару адвоката за надання професійної правничої допомоги ТОВ "Саната Т" в сумі 41000 грн є необґрунтованим та порушує принцип справедливості, тому не підлягає задоволенню.
04.06.2025 через систему "Електронний суд" від Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області надійшли заперечення б/н від 04.06.2025 (вх. №4079), у яких третя особа просила суд відмовити у задоволенні заяви про стягнення із сторони позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 41000 грн або зменшити їх розмір, з урахуванням критерію розумності, обґрунтованості та співмірності.
05.06.2025 судом прийнято до розгляду подані прокуратурою, позивачем та третьою особою заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення. Щодо цього судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання від 05.06.2025.
В судовому засіданні 05.06.2025 оголошувались перерви до 12.06.2025, а пізніше до 03.07.2025 та до 10.07.2025.
Присутніми в судовому засіданні 10.07.2025 прокурором, представниками позивача і третьої особи підтримано їх позиції, викладені у вищезгаданих запереченнях.
Відповідач явку представника в судове засідання 10.07.2025 не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином.
Як вже зазначалось, у заяві від 26.05.2025 представник відповідача просив суд розгляд цієї заяви проводити без його участі.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно з ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З огляду на викладене, неодноразове оголошення перерв в судових засіданнях, скорочені строки розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у зв'язку з відсутністю повного тексту рішення суду від 19.05.2025 у даній справі, суд прийшов до висновку, що учасникам справи судом були створені належні умови для підготовки до розгляду заяви, надання заяв по суті її розгляду та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду заяви за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст. 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Згідно із ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно частини 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21, від 24.01.2023 у cправі № 922/4022/20.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відзив відповідача містить вказівку на те, що докази понесення витрат на правову допомогу та їх розмір будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
У зв'язку з цим, суд вважає, що заява від 26.05.2025 про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи на підтвердження понесення стороною відповідача витрат на правову допомогу, подана з дотриманням порядку та строків, визначених ГПК України.
Судом встановлено, що 27.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Саната Т" (надалі - клієнтом) та адвокатом Свірським Тарасом Володимировичем (надалі - адвокатом) укладено договір про надання правничої допомоги (надалі - договір), згідно з п. 1, п. 3, п. 4 якого предметом договору є:
забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі: позивача, відповідача, третьої особи, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого; потерпілого; особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні; особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію); цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та відповідальності за порушення митних правил, в тому числі під час розгляду справ про адміністративне правопорушення та про порушення митних правил;
надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення заяв, скарг, заперечень, клопотань, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
представництво інтересів клієнта у судах, в тому числі під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, судочинства в справах про адміністративні правопорушення, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, в тому числі в рамках виконавчого провадження.
Відповідно до розділу 2 договору адвокат зобов'язався представляти і захищати права та інтереси клієнта, а клієнт зобов'язався оплатити адвокату гонорар та інші додаткові (фактичні) витрати, понесені останнім у зв'язку із виконання даного договору в порядку та строки, передбачені даним договором та/або додатковими угодами.
Згідно з розділом 2 договору адвокат має право: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали - суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом; складати та підписувати від імені клієнта заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; самостійно, на власний розсуд, без обов'язкового окремого погодження з клієнтом ( у випадку якщо це не суперечитиме інтересам клієнта): визначати правову позицію в тій чи іншій справі; визначати стратегію та тактику захисту клієнта (представлення його інтересів); формувати перелік питань, необхідних для з'ясування та перелік дій, які необхідно вчинити, визначати їх черговість; тощо.
У п. 1 розділу 3 договору зазначено, що послуги, що становлять предмет даного договору, надаються на платній основі.
Загальну ціну цього договору становитиме вартість усіх послуг, наданих адвокатом під час його дії. Вартість конкретної послуги, наданої адвокатом по даному договору (гонорар), встановлюється у фіксованому розмірі та зазначається у відповідному підпункті даного пункту договору та/або у додаткових угодах до договору (п. 2 розділу 3 договору).
Згідно з п. 3 розділу 3 договору клієнт також зобов'язаний компенсувати адвокату додаткові (фактичні) витрати, понесені останнім у зв'язку із виконання даного договору. Такими витратами, зокрема, але не виключно, є: оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом; транспортні витрати; оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт; перекладу та нотаріального посвідчення документів; поштові витрати; витрати на отримання з державних реєстрів різноманітних довідок, витягів, інших документів; витрати на пересилання кореспонденції; тощо). Погашення зазначених витрат відбувається клієнтом шляхом авансування або, за усним погодженням з адвокатом, по факту їх несення у строк, який не повинен перевищувати 10 днів з моменту отримання відповідної вимоги від адвоката.
Розмір плати за надані адвокатом послуги (гонорару) та порядок сплати додатково можуть бути визначені у додатковій угоді, підписаній сторонами. Даний пункт застосовується також щодо компенсації додаткових витрат (пункт 4 розділу 3 договору).
У пункті 5 розділу 3 договору сторони між собою узгодили, що плата за надані послуги може бути здійснена на користь адвоката безпосередньо протилежною стороною судового спору, учасником якого являтиметься клієнт без окремої згоди на це клієнта (даний пункт застосовується у разі стягнення судовим рішенням із протилежної сторони судового спору на користь клієнта витрат на професійну правничу допомогу).
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 1 липня 2025 року. У разі відсутності до дати закінчення строку дії даного договору письмового повідомлення від будь-якої із сторін про його припинення, строк дії договору вважатиметься щорічно продовженим на 1 (один) рік (пункти 1, 2 розділу 4 договору).
21.01.2025 між сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, пунктом 1 якої змінено підпункт 2.1 пункту 2 розділу 3 «Плата за надані адвокатом послуги (гонорар). Компенсація додаткових витрат» договору, виклавши його в такій редакції:
2.1. Вартість послуг адвоката по наданню професійної правничої допомоги клієнту, пов'язаної із судовою справою №921/12/25, встановлюється в таких розмірах:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань - 1000 грн за одну консультацію/роз'яснення/інформацію;
- підготовка та складення адвокатських запитів для збору необхідних доказів та отримання необхідної інформації - 1500 грн за один запит;
- підготовка та складення відзиву на позовну заяву (в тому числі, але не виключно: правовий аналіз матеріалів та оцінка обставин і наявних доказів; правовий аналіз законодавства та судової практики; формування правової позиції) - 15000 грн;
- підготовка та складення заперечення чи іншого процесуального документу, який відповідатиме ознакам заяви по суті - 7000 грн;
- підготовка та складення апеляційної скарги та/або відзиву на апеляційну скаргу - 10000 грн за кожен із таких документів;
- підготовка та складення касаційної скарги та/або відзиву на касаційну скаргу - 10000 грн за кожен із таких документів;
- участь в судових засіданнях в судах усіх інстанцій (в тому числі в режимі відеозв'язку) - 2000 грн за одне судове засідання;
- підготовка та складення додаткових письмових пояснень та інших процесуальних документів (в судах усіх інстанцій) - 3000 грн за один із таких документів.
Пунктом 2 додаткової угоди доповнено пункт 2 розділу 3 «Плата за надані адвокатом послуги (гонорар). Компенсація додаткових витрат» договору підпунктом 2.2, виклавши його в такій редакції:
2.2. Послуги, зазначені у підпункті 2.1 цього пункту договору, вважатимуться наданими адвокатом з моменту підписання сторонами акту (актів) наданих послуг, який (які), в свою чергу, складається (складаються):
- після ухвалення рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи № 921/12/25 (на стадії розгляду справи судом першої інстанції);
- після винесення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи №921/12/25 (на стадії розгляду справи судом апеляційної інстанції);
- після винесення постанови суду касаційної інстанції за наслідками касаційного розгляду справи №921/12/25 (на стадії розгляду справи судом касаційної інстанції).
Пунктом 3 додаткової угоди змінено пункт 1 розділу 4 «Строк дії договору» договору, виклавши його в такій редакції:
1. Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 1 січня 2028 року.
Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та є невід'ємною частиною договору (п. 5 додаткової угоди).
26.05.2025 між клієнтом та адвокатом складено акт надання - отримання послуг про те, що згідно договору про надання правничої допомоги від 22.07.2022 (з урахуванням додаткової угоди) адвокат надав, а клієнт отримав адвокатські послуги (професійну правничу допомогу), пов'язані із судовим провадженням в суді першої інстанції у справі № 921/12/25, а саме:
- підготовка та складення відзиву на позовну заяву (в тому числі, але не виключно: правовий аналіз матеріалів та оцінка обставин і наявних доказів; правовий аналіз законодавства та судової практики; формування правової позиції), вартістю 15000 грн;
- підготовка та складення заперечення, вартістю7000 грн;
- підготовка та складення додаткових письмових пояснень, вартістю 3000 грн;
- участь в 8 (восьми) судових засіданнях, вартістю 16000 грн, загалом 41000 грн.
Відповідно до змісту п. 3, п. 4, п. 5 акту послуги надані в обсязі та на умовах, обумовлених сторонами. Клієнт зобов'язаний оплатити вартість послуг у спосіб, не заборонений чиним законодавством України, в термін до 31 грудня 2025 року. У клієнта відсутні будь які претензії чи зауваження до адвоката щодо виконання умов договору, зокрема стосовно повноти, своєчасності та якості наданих послуг.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, зокрема, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2021 по справі № 905/411/17 адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
Водночас, за нормами ч.6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч.ч. 5 та 6 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Інтереси позивача у справі №921/12/25 представляв адвокат Свірський Т.В., який здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва №000352, виданого 25.01.2019 Радою адвокатів Тернопільської області, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України.
Відомостей про зупинення або припинення права Свірського Т.В на заняття адвокатською діяльністю Єдиний реєстр адвокатів України не містить.
Судом з'ясовано, що адвокат Свірський Т.В. відповідно до умов договору від 27.07.2022, додаткової угоди від 21.01.2025, виданого ним ордера на надання правової допомоги серії ВО №1095833 від 21.01.2025, від імені ТОВ "Саната Т" здійснював представництво інтересів відповідача у даній справі, а саме:
- підготував та подав: заяву від 21.01.2025 про надання доступу до електронної справи та ознайомлення з матеріалами справи з додатками; відзив від 29.01.2025 з додатками; заяву від 04.03.2025 про проведення підготовчого засідання 04.03.2025 без участі представника відповідача; заперечення від 04.03.2025; додаткові пояснення від 30.03.2025;
- приймав участь в судових засіданнях 11.02.2025, 25.03.2025, 14.04.2025, 15.04.2025, 29.04.2025, 05.05.2025, 12.05.2025, 19.05.2025.
Акт надання - отримання послуг від 26.05.2025 оцінено судом як детальний опис робіт на загальну суму 41000 грн, з наведеною у ньому вартістю окремих наданих послуг.
У разі відмови в позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача (п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України).
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як зазначалось раніше, рішенням суду у даній справі від 19.05.2025 витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн покладено на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області, у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій третьої особи.
Норми процесуального закону (ст. ст. 2, 123, 129 ГПК України) визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом (подібний висновок міститься у пункті 8.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21).
При цьому чинним процесуальним законом не передбачено заборони стягувати витрати на професійну правничу допомогу з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (подібний висновок викладено у додаткових постановах Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 910/13137/21, від 08.04.2025 у справі №907/947/22).
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Не надаючи жодної правої оцінки наданим відповідачем доказам понесення витрат на професійну правничу допомогу та поданим іншими учасниками справи запереченням щодо стягнення витрат на правову допомогу, їх розміру, з урахуванням того, що спір у справі №921/12/25 виник з вини третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області, на яку рішенням суду від 19.05.2025 покладено витрати зі сплати судового збору, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача від 26.05.2025 про покладення витрат на правову допомогу на позивача.
Протилежне призвело б до виходу судом за межі прохальної частини заяви від 26.05.2025 про ухвалення додаткового рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 13, 14, 50, 53, 55, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 236-240, 244 ГПК України -
1. В задоволенні заяви б/н від 26.05.2025 (вх. №3850 від 27.05.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “САНАТА Т» про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 15.07.2025.
Суддя І.П. Шумський