15.07.2025м. СумиСправа № 920/846/20
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши матеріали справи № 920/846/20
за позовом: Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення “Інструмент Центр» (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 5, код ЄДРПОУ 20282472)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сулім Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ОКПО НОМЕР_1 )
про стягнення 32142,35 грн,
представники сторін у судове засідання не з'явились
До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява до відповідача, в якій позивач просить стягнути з відповідача 32142,35 грн., з яких: 18965,01 грн. сума основного боргу за поставлений товар, 9815,60 грн. пеня, 1896,50 грн. штраф, 1465,24 грн. 3% річних, а також стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2118,00 грн.
Ухвалою суду від 21.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/846/20 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2020.
Ухвалою суду від 23.09.2020 призначено розгляд справи по суті на 08.10.2020.
08 жовтня 2020 року суд ухвалив: клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задовольнити; зупинити провадження у справі № 920/846/20 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України; зобов'язати відповідача повідомити суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження.
Сторони не повідомили суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, водночас, суд неодноразово листами звертався до сторін з проханням повідомити про перебування ОСОБА_1 в складі Збройних Сил України, чи про відсутність цієї обставини на даний час, про актуальність позовних вимог, пропозиції щодо судового розгляду спору (можливість поновлення провадження, вирішення справи по суті тощо).
Ухвалою від 09.06.2025 суд постановив: провадження у справі № 920/846/20 поновити; призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 24.06.2025; зобов'язати позивача інформувати суд щодо актуальності позовних вимог, їх розміру, доказів погашення тощо.
Ухвалою від 24.06.2025 суд повторно зобов'язав позивача інформувати суд щодо актуальності позовних вимог, їх розміру, доказів погашення тощо та розгляд справи по суті відкладено на 15.07.2025.
08.07.2025 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до закінчення військового стану та мобілізації його з війська.
В обгрунтування клопотання відповідач зазначив, що на даний час є слухачем Національного Університету оборони України та проходить навчання за програмою підготовки офіцерів та не має можливості брати участь у розгляді справи.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд відповідно зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Верховний Суд зауважує, що зупинення провадження у справі має бути доцільним і мотивованим. Суд аналізує ймовірні наслідки зупинення з урахуванням суті спірних правовідносин, щоб це не призвело до безпідставного затягування строків розгляду справи (постанова ВС від 01.02.2022 у справі №160/12705/19).
Водночас, слід зазначити, що обов'язок суду зупинити провадження у справі має бути зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду такої справи.
У постанові Верховного Суду України від 11.03.2025 у справі № 904/4027/22 зазначено, що для вирішення питання про зупинення провадження недостатньо самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони у складі ЗСУ, оскільки не кожен структурний елемент у складі ЗСУ переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій. До того ж згідно з п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Разом з тим, Верховний Суд сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України (п.3 ч. 1 ст. 227 ГПК України), в матеріалах справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, беруть участь у виконанні бойових завдань (постанови Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 у справі № 461/5209/19).
Так, належним письмовим доказом для зупинення провадження у зв'язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України є наказ по особовому складу, виданий у порядку п.12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Інші докази (довідки, листи з військової частини) Верховний Суд визнає недостатніми для встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом (постанова від 29.03.2023 у справі №756/3462/20).
Виходячи зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте клопотання відповідача не містить допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 перебуває у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Саме по собі перебування сторони на навчанні не є достатнім для зупинення провадження по справі. Прецедентна практика Верховного Суду вимагає від сторін надання доказів залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на військовий стан тощо.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Як установлено судом, позивач вимог ухвал суду від 09.06.2025, 24.06.2025 не виконав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча ухвали суду були доставлені до його електронного кабінету 09.06.2025, 24.06.2025, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
Водночас позивачем не заявлялось клопотань про відкладення розгляду справи та розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд ураховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.11.2022 № 905/458/21, згідно із якими дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 ГПК України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
У системно-логічному зв'язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.
Ураховуючи, що позивач у судові засідання не з'являється, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, доказів поважності причин неявки у суд не надав, вимог ухвал суду не виконав, суд вважає, що позов стосовно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України слід залишити без розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судові витрати (витрати позивача на судовий збір) покладаються на позивача.
Керуючись ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.
2. Позовну заяву Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення «Інструмент Центр» до Фізичної особи-підприємця Суліма Володимира Миколайовича про стягнення 32142,35 грн залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили 15.07.2025 та відповідно до статтей 256-257 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя В.В. Яковенко