Рішення від 01.07.2025 по справі 917/1693/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000,

адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607,

тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2025 Справа № 917/1693/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", вул. Ковпака, 21, м. Полтава, 36007

про стягнення ринкової вартості частки учасника підприємства, враховуючи висновок експерта, 3% річних в розмірі 3,00 грн та інфляційних втрат в розмірі 4,82 грн,

Секретар судового засідання: Ісенко М.В.

Представники учасників процесу: відповідно протоколу судового засідання,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Позивачка просить суд стягнути з Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" ринкову вартість частки учасника підприємства, враховуючи висновок експерта, 3% річних та інфляційні втрати.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Позивачка вийшла зі складу засновників (учасників) Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" згідно поданої заяви, проте у визначені строки не отримала ні інформації щодо вартості частки, ні виплати вартості частки, чим порушено її корпоративні права.

Правовими підставами позову вказано ст. 84, 96, 190, 208, 625 Цивільного Кодексу України, ст. 62, 63, 139 Господарського Кодексу України, ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Як докази обґрунтованості позовних вимог позивачка надала наступні докази (т.с. 1, а.с. 8-33): розрахунок 3% річних та інфляційних, розрахунок судових витрат, копія паспорту та код Позивачки, копія довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, копія заяви на вихід зі складу засновників від 09.02.2022, копія відповіді на заяву від 09.02.2022, копія Статуту Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", копія протоколу № 2 загальних зборів, копія запиту від 06.04.2023, копія відповіді на запит від 06.04.2023.

Відповідач надав суду за вх № 12534 від 03.10.2023 року відзив на позовну заяву (т.с. 1, а.с. 47-60), за мотивами якого проти позову заперечує, стверджуючи про неправомірність позовних вимог з огляду на безоплатне отримання позивачкою частки у статутному капіталі Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" на підставі укладеного 21.06.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Договору дарування частки, та відсутність інформації щодо сплати вказаної частки ОСОБА_2 до статного капіталу підприємства; неправильне визначення Позивачкою дати виходу із складу учасників підприємства (11.07.2022, а не 30.03.2023); Позивачка не була засновником підприємства.

Правовими підставами заперечень проти позову зазначено ст. 63 Господарського кодексу України, ст. 140, 144 Цивільного Кодексу України, ч. 5, 7, 8 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Як докази обґрунтованості заперечень проти позовних вимог представник відповідача надав наступні докази (т.с. 1, а.с. 51-60): витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Відповідача, протокол загальних зорів засновників Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" від 22.04.2022, заява ОСОБА_1 від 09.02.2022 про вихід зі складу членів (засновників) Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр".

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

11.09.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" про стягнення ринкової вартості частки учасника підприємства, враховуючи висновок експерта, 3% річних в розмірі 3,00 грн та інфляційних втрат в розмірі 4,82 грн.

За текстом позовної заяви Позивачка стверджує про наявність права прохати суд забезпечити докази відповідно до статей 110-112 ГПК України без надання відповідної заяви, а також просить суд призначити експертизу для визначення ринкової вартості частки засновника підприємства та для проведення експертизи витребувати від відповідача фінансові документи.

Також Позивачка до позовної заяви надала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого очікувані витрати на професійну правничу допомогу складають 15 000,00 грн, витрати на експертизу складають 10 000,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 року справу № 917/1693/23 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 18.09.2023 року прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 12.10.2023 року на 09:30, а також відклав розгляд процесуальних клопотань позивачки до підготовчого судового засідання, в тому числі для з'ясування думки відповідача.

Відповідач надав суду заяву вх № 12064 від 26.09.2023 року про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, стверджуючи про зазначення позивачкою у вчиненій у нотаріальній формі заяві від 09.02.2022 року про вихід з підприємства-відповідача про відсутність будь-яких претензії до Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр".

Відповідач надав клопотання про відкладення підготовчого засідання вх № 12874 від 10.10.2023 з огляду на перебування його представника в іншому судовому засіданні, яке суд задовольнив.

Представник Позивачки надав суду клопотання вх № 12915 від 10.10.2023 про ознайомлення з матеріалами справи, яке суд задовольнив.

У судовому засіданні 12.10.2023 суд оголосив протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 14.11.2023 до 09:00 год.

Судове засідання, призначене на 14.11.2023 року, не відбулося в зв'язку з перебуванням судді Ківшик О.В. на лікарняному.

Суд ухвалою від 18.12.2023 року призначив дату підготовчого засідання на 18.01.2024 року на 10:00.

Представник Позивачки надав суду клопотання вх № 688 від 18.01.2024 року про витребування у приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької Ірини Вікторівни для огляду в судовому засіданні матеріали нотаріальної справи та копію договору дарування частки в статутному капіталі Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", укладеного 21.06.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 18.01.2024 року представники сторін заявлені клопотання підтримали, представник Позивачки заявив суду усне клопотання про надання йому можливості виправити опущену описку в клопотанні про призначення експертизи.

Суд 18.01.2024 року протокольною ухвалою клопотання Позивачки про витребування доказів залишив без задоволення, відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про закриття провадження у справі, задовольнив клопотання представника Позивачки про оголошення перерви у судовому засіданні та оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 30.01.2024 року до 09:00 год.

При цьому суд виходив з такого.

У судовому засіданні представник Позивачки уточнив, що клопотання про витребування доказів подається ним відповідно до ст. 81 ГПК України.

За приписами ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Крім того, у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено, зокрема, заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу та причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Оскільки означене клопотання подане Позивачкою з порушенням встановлених строків для його подання без наведення поважності причин щодо цього, до клопотання не додано доказів на підтвердження заходів та неможливості самостійного отримання таких доказів (лист приватного нотаріуса Святецької І.В. на імя ОСОБА_3 суд не оцінює як належний), суд клопотання Позивачки при витребування доказів залишив без задоволення.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Аналогічну правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду у справі № 13/51-04 (постанова від 26.06.2019 року) і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема у справах № 916/144/18 (постанова від 25.07.2019 року), № 910/13848/20 (постанова від 10.09.2021 року).

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати Відповідачем суми, яка є предметом позову у даній справі, зазначення Позивачкою у вчиненій у нотаріальній формі заяві від 09.02.2022 року про вихід з підприємства-відповідача про відсутність будь-яких претензії до Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" не позбавляє останню права на звернення до суду з вимогою про стягнення належної їй вартості частки на підставі закону, суд не оцінює як обґрунтоване і правомірне твердження Відповідача про відсутність предмету спору та наявність підстав для закриття провадження у справі в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Ст. 4 ГПК України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Представник Відповідача надав суду за вх № 844 від 22.01.2024 заяву про вступ представника у справу.

Представник Позивачки надав суду клопотання вх № 1116 від 26.01.2024 року, відповідно до якого просить суд:

- визнати поважними пропуск строк на подання доказів, а саме : матеріалів нотаріальної справи у приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької Ірини Вікторівни;

- витребувати у приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької Ірини Вікторівни для огляду в судовому засіданні матеріали нотаріальної справи та копію договору дарування частки в статутному капіталі Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", укладеного 21.06.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- витребувати у Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" наступні фінансові документи: баланс підприємства Ф-1 та звіт про фінансовий результат Ф-2 за 2021, 2022, 2023 роки; бухгалтерські відомості (журнали-ордери, відомості про рух основних засобів, матеріали інвентаризації основних та оборотних засобів) щодо наявного у підприємства майна та активів за 221, 2022, 2023 рік;

- призначити по справі судову оціночну експертизу та поставити перед експертами наступні питання: визначити реальну ринкову вартість частки ОСОБА_1 в статутному капіталі Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", на момент її виходу із засновників підприємства.

Представник Відповідача проти витребування фінансових документів за 2021 та 2023 року заперечив, проти призначення експертизи заперечив, письмового обґрунтування заперечень суду не надав.

Суд ухвалою від 30.01.2024 :

- клопотання позивача вх. № 1116 від 26.01.2024 року про витребування доказів в частині витребування у приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу матеріалів нотаріальної справи та Договору дарування частки в статутному капіталі Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", укладеного 21.06.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишив без задоволення;

- клопотання позивача вх. № 1116 від 26.01.2024 року про витребування доказів в частині витребування у Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" фінансових документів задовольнив;

- витребував від Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" : Баланс підприємства Ф-1 та звіт про фінансові результати Ф-2 за 2021 та 2022 роки, бухгалтерські відомості (журнали-ордери, відомості про рух основних засобів, матеріали інвентаризації основних та оборотних засобів) щодо наявного у підприємства майна та активів за 2021 та 2022 роки;

- відклав підготовче судове засідання на 08.02.2024 року на 10:00.

Супровідним листом вх № 1585 від 06.02.2024 Відповідач надав суду фінансову звітність малого підприємства (баланс станом на 31.12.2021, 31.12.2022) та інвентаризаційний опис необоротних активів станом на 03.01.2023.

Відповідач надав суду за вх № 1656 від 07.02.2024 року заперечення щодо призначення експертизи, стверджуючи про її недоцільність через безоплатне отримання позивачкою частки у статутному капіталі підприємства, а також надав Звіт про оцінку майна щодо визначення ринкової вартості корпоративних прав, що становлять 100% статутного капіталу Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр".

У судовому засіданні 08.02.2024 року суд протокольною ухвалою зазначений звіт про оцінку майна не прийняв до розгляду в силу приписів ч. 8 ст. 80 ГПК України (поданий з порушенням встановленого строку без клопотання про його поновлення та без обґрунтування поважності причин пропущення строку), а також оголосив протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 12.03.2024 до 09:30.

Супровідним листом вх № 2207 від 20.02.2024 Відповідач надав суду фінансову звітність малого підприємства (баланс станом на 31.03.2021, 30.06.2021, 30.09.2021, 31.12.2021, 31.03.2022, 30.06.2022, 30.09.2022, 31.12.2022) та обротно-сальдові відомості (т.с. 2, а.с. 1-32).

Представник Позивачки за вх № 2991 від 04.03.2024 надав суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке суд задовольнив.

Судове засідання, призначене на 12.03.2024 року, не відбулося в зв'язку з перебуванням судді Ківшик О.В. на лікарняному.

Суд ухвалою від 15.03.2024 призначив дату підготовчого засідання на 03.04.2024 року на 09:00.

У судовому засіданні 15.03.2024 року представник Позивачки клопотання про призначення судової експертизи підтримав, представник Відповідача заперечив проти призначення та проведення судової експертизи, перелік питань на дослідження судовому експерту та експертну установу не запропонував.

Крім того, у судовому засіданні 03.04.2024 року представники обох сторін на запитання головуючого щодо адреси ОСОБА_2 для вирішення питання щодо залучення його до участі у справі в порядку ст. 50 ГПК України повідомили про його смерть.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні та вийшов до нарадчої кімнати для вирішення заявленого процесуального клопотання, повідомивши представників сторін про орієнтовний час оголошення ухвали.

03.04.2024 року о 09:16 оголошено повітряну тривогу.

Після закінчення повітряної тривоги суд вийшов з нарадчої кімнати для оголошення вступної та резолютивної частини ухвали у справі та з'ясував, що представники сторін представництво не забезпечили, надали суду заяву вх № 4514 від 03.04.2024 року та клопотання вх № 4515 від 03.04.2024 року, за мотивами яких прохали суд провести судове засідання після закінчення повітряно тривоги за їх відсутності.

Суд ухвалою від 03.04.2024 :

- задовольнив клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі судової експертизи;

- призначив у справі № 917/1693/23 комплексну судову експертизу, проведення якої доручив Полтавському відділенню при Національному науковому центрі Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (вул. Маршала Бірюзова, 47, м. Полтава, 36004);

- поставив на вирішення судового експерта наступні запитання:

1. Яка дійсна (ринкова) вартість частки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) у статутному капіталі Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" (вул. Гайового, 30, м. Полтава, 36005, ідентифікаційний код 32370949) станом на 10.07.2022, пропорційно до розміру частки ОСОБА_1 , яка складає 20%.?

2. Чи підтверджується документально внесення ОСОБА_2 вкладу (внеску) до статутного (фонду) капіталу Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" та у якому розмірі?

- попередив експерта (ів), який (і) безпосередньо проводитиме (проводитимуть) судову експертизу, про відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків;

- витрати по проведенню експертизи поклав на Позивачку, зобов'язавши її на вимогу експертів оплатити вартість експертизи;

- зобов'язав судових експертів Полтавського відділення при Національному науковому центрі Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України після завершення проведення експертизи та складання висновку, висновок судового експерта разом з наданими документами направити до Господарського суду Полтавської області;

- зупинив провадження у справі №917/1693/23 на час проведення комплексної судової експертизи;

- матеріали справи №917/1693/23 надіслав до Полтавського відділення при Національному науковому центрі Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (вул. Маршала Бірюзова, 47, м. Полтава, 36004).

Полтавське відділення при Національному науковому центрі Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України листом повідомило суд про відсутність фахівців даного напрямку та неможливість проведення призначеної судом експертизи.

Оскільки комплексна судова експертиза не була проведена у визначеній судом експертній установі, суд з метою визначення іншої експертної установи, у якій буде можливість проведення експертизи з наданням відповіді на поставлене судом питання, ухвалою від 18.09.2024 поновив провадження по справі №917/1693/23 та призначив підготовче судове засідання на 02.10.2024 на 09:30 год.

01.10.2024 представник Відповідача через підсистему "Електронний суд" надав суду заяву (вх. № 12997), у якій пропонує доручити проведення експертизи Київському науково-дослідного інституту судових експертиз. При цьому, представник Відповідача не повідомив суд про наявність відповідних фахівців для проведення призначеної судом експертизи у вказаній експертній установі.

02.10.2024 представник Позивачки через підсистему "Електронний суд" надав суду клопотання (вх. № 13029) про призначення судової оціночної експертизи, проведення якої пропонує доручити Запорізькому відділенню Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та на дослідження експерту поставити питання щодо визначення реально ринкової вартості частки ОСОБА_1 в статутному капіталі Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" на момент її виходу із засновників підприємства. Також представник Позивачки повідомив суд, що 27.09.2024 ним було зроблено запит № 17/21-2 до вищезазначеної експертної установи щодо можливості проведення судової оціночної експертизи. У відповіді на запит (№ 6473/1499/18-24/26.2-13 від 02.10.2024) Запорізьке відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України повідомило про можливість у залученні відповідних фахівців для проведення експертного дослідження.

Суд ухвалою від 02.10.2024 доручив Запорізькому відділенню Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Перемоги, 50, м. Запоріжжя, 69018) проведення призначеної ухвалою від 03.04.2024 року у справі № 917/1693/23 комплексної судової експертизи та зупинив провадження у справі №917/1693/23 на час проведення судової експертизи.

На адресу суду супровідним листом від 312/16-06/-24 від 15.11.2024 (вх. № 15885 від 25.11.2024) надійшло клопотання експертів № 1140-24 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення комплексної судової експертизи.

Суд ухвалою від 04.12.2024 поновив провадження у справі № 917/1693/23; клопотання судових експертів задовольнив; зобов'язав сторони надати суду в десятиденний строк від дня отримання даної ухвали додаткові матеріали, необхідні для проведення комплексної судової експертизи; зупинив провадження у справі №917/1693/23 на час проведення судової експертизи.

Суд листом від 14.01.2025 № 01-19/40/2025 направив на адресу експертної установи надані відповідачем додаткові матеріали для проведення комплексної судової експертизи.

23.01.2025 Запорізьке відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України листом № 24/16-06/25 (вх. № 1457 від 04.02.2025) повідомило суд про неможливість виконання ухвали суду від 02.10.2024 по справі № 917/1693/23 щодо проведення призначеної судом експертизи, з огляду на недостатність наданих на дослідження матеріалів.

Суд ухвалою від 25.02.2025 провадження по справі №917/1693/23 поновив, призначив підготовче судове засідання на 11.03.2025 на 11:00 год.

Представник Відповідача надав суду аз вх № 2967 від 05.03.2025 клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке суд задовольнив.

Представник Позивачки надав суду за вх № 3214 та вх № 3230 від 10.03.2025 клопотання про відкладення підготовчого засідання та встановлення додаткового строку на подання письмового доказу - звіту про визначення ринкової вартості 100% корпоративних прав Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", в додатки до якого залучено Договір №1343-025 від 06.03.2025 із суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Авто Маркет», Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Авто Маркет», платіжне доручення про здійснення оплати.

У зв'язку з відсутністю технічної можливості проведення судового засідання через збій у підсистемі відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua, судове засідання 11.03.2025 року об 11:00 не відбулося.

Суд ухвалою від 11.03.2025 призначив наступне судове зсідання на 08.04.2025 року на 09:00 год.

Представник Позивачки надав суду за вх № 4583 від 07.04.2025 заяву про збільшення розміру позовних вимог (т.с. 2, а.с. 163-188, тотожна за містом заява - т.с. 2, а.с. 189-214), відповідно до якої просить суд стягнути з Відповідача ринкову вартість частки учасника підприємства в сумі 705 400,00 грн, 128 787,21 інфляційне збільшення та 44 817,06 грн 3% річних за період з 20.02.2023 по 07.04.2025, а також покласти на Відповідача понесені Позивачкою судові витрати : судовий збір в сумі 13 185,06 грн, 15 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу, 50 000,00 грн витрати на проведення оцінки.

В додатки до заяви додано: Звіт про оцінку вартості 100% корпоративних прав Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", виконаний ТОВ «Авто Маркет», Рецензійний висновок ТОВ «С-Тиматика», квитанція про доплату судового збору.

Відповідач надав суду за вх № 4599 від 07.04.2025 письмові пояснення.

У судовому засіданні 08.04.2025 суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника Позивачки про встановлення додаткового строку для подання доказів, прийняв додаткові докази, прийняв до розгляду заяву Позивачки про збільшення розміру позовних вимог та метою надання Відповідачу можливості надати реагування на заяву про збільшення розміру позовних вимог оголосив протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 22.04.2025 до 09:00.

При цьому суд врахував приписи п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України щодо права позивача збільшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання та відповідність вказаної заяви нормам процесуального права щодо її форми, змісту та порядку подання.

Представник Відповідача надав суду за вх № 5266 від 21.04.2025 заяву про оголошення перерви у судовому засіданні та встановлення додаткового строку Відповідачу для подання письмового доказу - Рецензії на Звіт про оцінку ринкової вартості 100% корпоративних прав Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", виконаний ТОВ «Авто Маркет».

В додатки до заяви залучено (т.с. 3, а.с. 3-84): заяву про надання рецензії, Звіт про оцінку майна.

Представник Позивачки надав суду за вх № 5276 від 2204.2025 заяву про проведення судового засідання по справі без його участі та повідомив про те, що не заперечує проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті.

Через оголошення сигналу "повітряна тривога" призначене на 22.04.2025 року на 09:00 год судове засідання не відбулося.

Суд ухвалою від 22.04.2025 повідомив сторони про наступну дату підготовчого засідання: 15.05.2025 на 11:00.

Представник Відповідача надав суду за вх № 6370 від 13.05.2025 заяву, у якій повідомляє про отримання ним Рецензії на Звіт про оцінку ринкової вартості 100% корпоративних прав Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" від 08.05.2025 та просить суд долучити до матеріалів справи означену Рецензію (т.с. 3, а.с. 90-97).

Судове засідання, призначене на 15.05.2025 року, не відбулося в зв'язку з перебуванням судді Ківшик О.В. на лікарняному.

Суд ухвалою від 27.05.2025 призначив наступну дату підготовчого засідання на 19.06.2025 на 09:00.

Представники сторін надали суду за вх № 8182 від 19.06.2025 та за вх № 8183 від 19.06.2025 заяви про проведення підготовчого судового засідання без їх участі, у яких зазначають, що не заперечують проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

У судовому засіданні 19.06.2025 року з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 ГПК України, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.07.2025 року на 11:00.

Представник Позивачки надав суду пояснення вх № 8694 від 01.07.2025, відповідно до яких фактично збільшує розмір позовних вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних через збільшення періоду їх обрахунку, наводить спростування щодо Рецензії на Звіт про оцінку вартості корпоративних прав, виконаний ТОВ «Авто Маркет», у ГО «Всеукраїнське об'єднання «Українське товариство оцінювачів», та Звіту про оцінку ринкової вартості корпоративних прав 100% Статутного капіталу Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", виконаного ФОП Волоков К.Е.

В додатки до пояснення залучено : Договір про надання правової допомоги № 17/21 від 06.08.2023, Акт виконаних робіт № 1 від 30.06.2025, квитанцію про оплату юридичних послуг та порівняльну таблицю проведених оцінок вартості корпоративних прав.

Суд не приймає до розгляду заяву Позивачки про збільшення розміру позовних вимог, оскільки така подана з порушенням приписів ст. 46 ГПК України після закінчення підготовчого засідання.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 01.07.2025 представники сторін підтримали своїх правові позиції щодо предмету спору: представник Позивачки на задоволенні позовних вимог наполягав, представник Відповідача проти позову заперечував; суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 01.07.2025 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та оголосив орієнтовний час проголошення рішення.

У судовому засіданні 01.07.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

З огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, предметом доказування у даній справі є питання наявності права Позивачки на отримання вартості частки учасника підприємства-відповідача, дотримання Відповідачем вимог чинного законодавства та статуту Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" щодо проведення розрахунків з Позивачкою як учасником, що вибув, факту порушення корпоративних прав позивачки, які б підлягали судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

Науково-виробниче приватне підприємство "Еко-Центр" (ідентифікаційний код 32370949) створене та зареєстроване 07.03.2003 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 15881200000001450 від 15.03.2005 року (т.с. 1, а.с.13-16).

21.06.2021 між ОСОБА_2 як засновником Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", який володіє 49% Статутного капіталу Підприємства, та ОСОБА_1 , було укладено Договір безоплатної передачі частини частки у Статутному капіталі Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", відповідно до якого ОСОБА_2 безоплатно передав свою частину частки і майнових прав в розмірі 20% Статутного капіталу Підприємства номінальною вартістю 200,00 грн, а ОСОБА_1 прийняла вищезазначену частину частки в Статутному капіталі Підприємства і майнових прав (т.с. 2, а.с. 134-135).

21.06.2021 було проведено загальні збори засновників Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", на яких були присутні засновник Підприємства ОСОБА_2 , що володіє 49% Статутного капіталу підприємства, та засновник ОСОБА_4 , що володіє 51% Статутного капіталу підприємства, які у сукупності володіють 100% голосів, та прийнято рішення, зокрема, про :

- включення до складу Засновників Підприємства ОСОБА_1 ;

- розподіл Статутного капіталу Підприємства наступним чином: ОСОБА_2 - 29% Статутного капіталу Підприємства номінальною вартістю 290,00 грн, ОСОБА_1 - 20% Статутного капіталу Підприємства номінальною вартістю 200,00 грн, ОСОБА_4 - 29% Статутного капіталу Підприємства номінальною вартістю 510,00 грн;

- затвердження Статуту Підприємства у новій редакції (т.с. 2, а.с. 136-137).

Відповідно протоколу загальних зборів засновників Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" №1 від 21.06.2021 затверджено нову редакцію Статуту Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" (т.с. 1, а.с. 19-24).

У п. 4.8 Статуту визначено, що для забезпечення господарсько-підприємницької та іншої діяльності Підприємства за рахунок грошових вкладів Засновників створено Статутний капітал у розмірі 1 000,00 грн, що становить 100% Статутного капіталу:

- ОСОБА_2 - 29% Статутного капіталу Підприємства номінальною вартістю 290,00 грн,

- ОСОБА_1 - 20% Статутного капіталу Підприємства номінальною вартістю 200,00 грн,

- ОСОБА_4 - 29% Статутного капіталу Підприємства номінальною вартістю 510,00 грн.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 03.12.2021 розмір статутного капіталу Відповідача 1000,00 грн, засновниками (учасниками) юридичної особи - Відповідача були:

- ОСОБА_2 , розмір частки 290,00 грн,

- ОСОБА_4 , розмір частки 510,00 грн,

- ОСОБА_1 , розмір частки 200,00 грн (т.с. 1, а.с.13-16).

Протоколом загальних зборів засновників Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" №2 від 10.12.2021 у зв'язку з укладенням Договору безоплатної передачі частки у статутному капіталі Підприємства і майнових прав від 07.12.2021 від ОСОБА_2 ОСОБА_4 в розмірі 29% Статутного капіталу прийнято рішення виключити зі складу засновників Підприємства ОСОБА_2 і розподілити статутний капітал Підприємства наступним чином:

- ОСОБА_4 - 80% Статутного капіталу Підприємства номінальною вартістю 800,00 грн,

- ОСОБА_1 - 20% Статутного капіталу Підприємства номінальною вартістю 200,00 грн (т.с. 1, а.с. 25-26).

Відповідно протоколу загальних зборів засновників Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" №2 від 10.12.2021 затверджено нову редакцію Статуту Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" (т.с. 2, а.с. 112-117). Номер запису про державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про юридичну особу - відповідача 1009571070025000829 від 15.12.2021.

- ОСОБА_4 - 80% Статутного капіталу Підприємства номінальною вартістю 510,00 грн

- ОСОБА_1 - 20% Статутного капіталу Підприємства номінальною вартістю 200,00 грн.

Заявою від 09.02.2022 року ОСОБА_1 добровільно вийшла зі складу членів (засновників) Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" (т.с. 1, а.с. 17, 56).

Інформації щодо дати надання цієї заяви відповідачу матеріали справи не містять.

Загальними зборами засновників Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" від 22.04.2022 року (протокол - т.с. 1, а.с. 55) прийняте рішення про погодження виходу ОСОБА_1 зі складу учасників (засновників) Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" та проведення оцінки належної їй частки в порядку ч. 6 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Як повідомив суд представник Позивачки, із заявою про державну реєстрацію виходу з Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" Позивачка до державного реєстратора в порядку Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" не зверталася.

Державна реєстрація виходу Позивачки зі складу учасників Відповідача проведена 11.07.2022 року на підставі заяви Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" (номер запису 1009571070026000829), про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т.с. 1, а.с. 51-54).

06.04.2023 Позивачка звернулася до Відповідача з вимогою щодо прийняття рішення про скликання загальних зборів учасників Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" з повідомленням її про дату та місце їх проведення, направлення на її адресу зазначених у вимозі документів щодо фінансово-господарської діяльності Товариства (т.с. 1, а.с. 27), у задоволенні якої Відповідач відмовив листом (т.с. 1, а.с. 28).

При цьому у листі Відповідач вказав про проведення загальних зборів учасників та виключення Позивачки зі складу учасників Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" з проведенням у липні 2023 державної реєстрації відповідних змін до Статуту, а також про те, що розгляне можливість проведення оцінки майна підприємства та неправомірність вимог щодо поділу належної Відповідачу нерухомості.

Як вказує Позивачка, вартість належної їй до виплати частки Відповідачем у встановлений законом строк не визначена, обґрунтований розрахунок вартості частки не наданий, вартість частки не виплачена, інших строків виплати частки, ніж встановлені законом, статут Відповідача не містить.

Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулася до Господарського суду Полтавської області з цим позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки суду за наслідками вирішення спору.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до положень ч.2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Науково-виробниче Приватне підприємство "Еко-Центр" за всіма визначальними ознаками (створено з метою одержання прибутку; має статутний капітал, поділений на частки; не випускає акції; учасники (засновники) не несуть відповідальності за зобов'язаннями приватного підприємства) є господарським товариством - тобто добровільним об'єднанням вкладів учасників з визначенням статутного капіталу поділеного на частки, отже на нього поширюються законодавчі норми, що стосуються товариства з обмеженою відповідальністю на час розгляду спору - Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також відповідні норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Подібна правова позиція в частині визначення виду підприємницького товариства стосовно приватного підприємства здійснено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №916/2813/18 (пункти 8.13-8.26).

Права учасників (засновників, акціонерів, пайовиків) юридичних осіб (корпоративні права) визначені ст. 96-1 ЦК України.

Відповідно до ст. 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи. Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об'єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Ст. 116 ЦК України та ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено право учасника товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" Статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону.

Відповідно до п. 9.2 та другої частини п. 9.4 Статуту Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", затвердженого загальними зборами засновників, протокол №2 від 10.12.2021, Засновник Підприємства має право вийти в установленому прядку з Підприємства, Засновник може вийти зі складу Засновників, подавши заяву про вихід в письмовій формі.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

Як встановив суд, Позивачка була учасником Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" з часткою у статутному капіталі 20% та заявою від 09.02.2022 року добровільно вийшла зі складу членів (засновників) Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", із заявою про державну реєстрацію виходу з Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" Позивачка до державного реєстратора в порядку Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" не зверталася.

Державна реєстрація виходу Позивачки зі складу учасників Відповідача проведена 11.07.2022 року на підставі заяви Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т.с. 1, а.с. 51-54).

Отже, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що Позивачка з 11.07.2022 року вважається такою, що вийшла з товариства.

Відповідно до ч. 6-12 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань".

Товариство зобов'язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов'язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов'язанням із передачі іншого майна.

Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.

Товариство зобов'язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.

Статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб'єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Отже, корпоративне право Позивачки щодо отримання належної їй вартості частки статутного капіталу товариства після реалізації права на вихід з товариства є порушеним з 12.07.2023.

Згідно з ч.1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Частиною першою статті 66 та ст. 139 ГК України встановлено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

Частиною 10 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.

З аналізу зазначеної частини статті вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника", тим самим визначив, що обов'язок товариства виплатити учаснику вартість його частки обмежується розміром оплаченої частини частки.

Тобто для вирішення спору про стягнення з товариства на користь учасника, який вийшов з товариства, вартості частки учасника вирішальним є встановлення розміру оплаченої частини частки учасника, достатнім є факт оплати частки учасником незалежно від подальшого відчуження частки.

Заперечення Відповідача проти позову з посиланням на безоплатне отримання Позивачкою частки у Статутному капіталі Підприємства та ненадання Позивачкою доказів оплати подарованої частки ОСОБА_2 суд оцінює критично.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п.4 ч.3 ст.2 ГПК). Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог (ч.3 ст.13 ГПК).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц; п.9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19).

Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу) (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 16 квітня 2025 у cправі № 922/5322/23).

На підтвердження цих посилань Відповідач не надав жодного доказу та не послався на існування таких, повністю переклавши на Позивачку доведення цих обставин, що є неприпустимим в силу наведеного вище.

Крім того, відповідно до п. 2.21 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 39 від 25.02.2000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за № 161/4382, у статті "Неоплачений капітал" відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Надана Відповідачем фінансова звітність суб'єкта малого підприємництва Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" свідчить про відсутність заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу станом на 31.03.2021, 30.06.2021, 30.09.2021, 31.12.2021, 31.03.2022, 30.06.2022, 30.09.2022, 31.12.2022 (т.с. 1, а.с. 115, 119, т.с. 2, а.с. 2, 6, 10, 14, 18, 21, 24, 30, 118).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також статтю 13 ЦК України про заборону зловживання правами, та зазначає, що поведінка Відповідача не є добросовісною.

Також суд бере до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.09.2021 у справі №920/831/20, де зауважено, що за наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами. До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про правомірність вимоги Позивачки щодо стягнення 705 400,00 грн вартості частки учасника, що вийшов з товариства.

При визначенні розміру вартості частки суд враховує таке.

З матеріалів справи вбачається, що призначена судом з метою визначення дійсної (ринкової) вартості частки ОСОБА_1 у статутному капіталі Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" станом на 10.07.2022, пропорційно до розміру частки ОСОБА_1 , яка складає 20% судова експертиза проведена не була, 23.01.2025 Запорізьке відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України листом № 24/16-06/25 (вх. № 1457 від 04.02.2025) повідомило суд про неможливість виконання ухвали суду від 02.10.2024 по справі № 917/1693/23 щодо проведення призначеної судом експертизи з огляду на недостатність наданих на дослідження матеріалів.

В силу приписів ч. 4 ст. 102 ГПК України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Позивачка надала суду Звіт про оцінку вартості 100% корпоративних прав Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", виконаний ТОВ "Авто Маркет", відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 30.06.2022 року становить 3 527 000,00 грн без ПДВ.

Звіт виконано директором ТОВ "Авто Маркет" оцінювачем Дірявкою Є.В., кваліфікаційний сертифікат оцінювача № 813 від 09.04.1998 року, свідоцтво про реєстрацію у державному реєстрі оцінювачів № 1966 від 17.12.2004, оцінювачем Бондарєвим О.Г., кваліфікаційний сертифікат оцінювача № 0027/х від 26.09.1998 року, свідоцтво про реєстрацію у державному реєстрі оцінювачів № 9685 від 19.02.2013 (т.с. 2, а.с. 165-183).

Суду надано два рецензійні висновки на вказаний звіт про оцінку:

- Рецензійний висновок ТОВ "С-Тиматика" (т.с. 2, а.с. 184-187), відповідно до якого Звіт про оцінку вартості 100% корпоративних прав Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", виконаний ТОВ "Авто Маркет", повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;

- Рецензійний висновок ГО "Всеукраїнське об'єднання "Українське товариство оцінювачів" (т.с. 3, а.с. 91-96), відповідно до якого Звіт про оцінку вартості 100% корпоративних прав Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", виконаний ТОВ "Авто Маркет", не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний.

Відповідач в реагування проведену за замовленням Позивачки оцінку корпоративних прав надав суду Звіт про оцінку майна щодо визначення ринкової вартості корпоративних прав, що становлять 100% статутного капіталу Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" (т.с. 1, а.с. 8-84), виконаний ФОП Волковим К.Е. 15.04.2022, відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 15.03.2022 року становить 1 197 000,00 грн. без ПДВ.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до с. 79 ГПК України стандарт доказування підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з уведенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тобто, на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж ні.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 6.19, 6.20 постанови Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №910/11534/18).

Оскільки вказані рецензії на звіт оцінки носять взаємовиключний характер, Звіт про оцінку майна щодо визначення ринкової вартості корпоративних прав, що становлять 100% статутного капіталу Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", виконаний ФОП Волковим К.Е., містить застереження щодо терміну дії звіту : 6 місяців з дати завершення складання звіту та його затвердження замовником, який сплив на час вирішення спору у суді, суд оцінює надані Позивачкою докази на підтвердження вартості 100% корпоративних прав Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" (Звіт, виконаний ТОВ "Авто Маркет", відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 30.06.2022 року становить 3 527 000,00 грн без ПДВ) більш вірогідними.

Крім того, Звіт про оцінку майна щодо визначення ринкової вартості корпоративних прав, що становлять 100% статутного капіталу Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр", виконаний ФОП Волковим К.Е., містить ряд невідповідностей.

Зокрема, в означеному Звіті вказано, що оціночна вартість нежитлових приміщень, визначена в рамках доходного підходу складає 3 812 760,00 грн (арк.107 Звіту). Проте під час проведення узгодження результатів оцінки було вказано вартість нежитлових приміщень, визначена в рамках доходного підходу, в сумі 3 183 000,00 гривень (арк.118, 120 Звіту). В подальшому ця вартість і була використана оцінювачем. Вказана арифметична помилка спричинила зменшення вартості нежитлових приміщень на 629 760,00 грн.

Також, ФОП Волков К.Е. застосував для визначення ринкової вартості нежитлових приміщень витратний підхід. Вартість нежитлових приміщень, визначена витратних підходом, склала 1 403 000,00 гривень. В подальшому, при узгодженні результатів оцінки, вказана вартість вплинула на визначення ринкової вартості.

Проте, відповідно до п.6 Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого Постановою КМУ № 1442 витратний підхід доцільно застосовувати для проведення оцінки нерухомого майна, ринок купівлі-продажу або оренди якого є обмеженим (наприклад будівлі ТРП, насосні станції та т.і). Проте вказане нежитлове приміщення є офісним, ринок оренди офісних приміщень в м.Полтава не є обмеженим і тому оцінювачем безпідставно було враховано цей метод оцінки, що спричинило зменшення вартості частки в статутному капіталі підприємства.

Згідно наданого Відповідачем Звіту оцінювачем визначено ринкову вартість об'єкта оцінки станом на 31.12.2021 (арк. 129 Звіту).

При цьому датою виходу Позивачки зі складу учасників Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" є 11.07.2022, вартість частки в силу приписів ч. 6 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" мала бути визначена станом на 10.07.2022, найбільш наближеною датою до якої є 30.06.2022 - дата визначення ринкової вартості об'єкта оцінки відповідно Звіту, виконаного ТОВ "Авто Маркет".

Будь-яких інших доказів на спростування ринкової вартості об'єкта оцінки Відповідач суду не надав, на наявність таких не послався.

Щодо зазначення у Звіті ринкової вартості об'єкта оцінки без ПДВ суд зазначає, що в силу приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачка за заявою за вх № 4583 від 07.04.2025 про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути з Відповідача 128 787,21 інфляційних втрат та 44 817,06 грн 3% річних за період з 20.02.2023 по 07.04.2025.

Здійснивши перевірку нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд доходить висновку про їх часткову правильність за період з 12.07.2023 по 07.04.2024 з огляду на момент порушення права Позивачки, а відтак і стягненню в розмірі 116 405,82 грн інфляційних втрат, 36 816,08 грн 3% річних. В частині стягнення решти інфляційних втрат та 3% річних за період з 20.02.2023 по 11.07.2023 у позові слід відмовити через їх неправомірність.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що позовні вимоги є частково правомірними, обґрунтованими як поданими доказами, так і нормами права, Відповідачем не спростовані, а тому судом задовольняються в частині стягнення 705 400,00 грн ринкової вартості частки учасника підприємства, 116 405,82 грн інфляційних втрат, 36 816,08 грн 3% річних.

При цьому інші доводи та заперечення сторін судом почуті, проте не оцінюються як обґрунтовані та правомірні, оскільки не впливають на зроблені судом висновки.

Згідно з положеннями 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

1. Судовий збір

При пред'явленні позову позивачем квитанцією №0358-9121-1254-6118 від 07.09.2023 було сплачено судовий збір в розмірі 22 684,00 грн. (т.с. 1, а.с. 29) та платіжною інструкцією № 0.0.4287730738.1 від 03.04.2025 було сплачено судовий збір в розмірі 10 501,06 грн. (т.с. 3, а.с. 214).

Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідними виписками (т.с. 1, а.с. 35, т.с. 3, а.с. 215).

У відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України сплачений Позивачкою судовий збір покладається на відповідача повністю в сумі 13 185,06 грн.

2. Витрати на проведення оцінки.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 4 ст. 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" від 28.11.2002 (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, призначена судом судова експертиза проведена не була, що спричинило звернення Позивачки до суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Авто Маркет" для визначення ринкової вартості 100% корпоративних прав Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" для визначення розміру вартості належної їй частки.

06.03.2025 між Хероїм Д.Б. (Замовник) та Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Авто Маркет" (Оцінювач) було укладено Договір №1343-025 на проведення незалежної оцінки, за умовами якої Замовник доручає, а Оцінювач бере на себе обов'язки по виконанню робіт з незалежної оцінки ринкової вартості 100% корпоративних прав Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" (т.с. 2, а.с. 154).

У п. 2.1 Договору Сторони погодили вартість робіт у розмірі 50 000,00 грн.

Платіжною інструкцією №0.0.4232368352.1 від 07.03.2025 Позивачка перерахувала 50 000,00 грн в оплату послуг з незалежної оцінки (т.с. 2, а.с. 156).

Суду був наданий звіт про оцінку ринкової вартості 100% корпоративних прав Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" (т.с. 2, а.с. 165-183), який суд прийняв як належний та допустимий доказ у справі, відповідні посилання на вказаний висновок містяться у мотивувальній частині цього рішення.

Отже, наявними у цій справі доказами підтверджуються витрати Позивачки на проведення оцінки в загальній сумі 50 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4-7 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом п. 1 ч. 4, ч. 5, ч. 8 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд звертає увагу на те, що у позовній заяві по цій справі, Позивачка просила суд вирішити питання щодо стягнення понесених нею судових витрат, відповідна заява зроблена її представником у судовому засіданні до закінчення судових дебатів.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги те, що позов у цій справі задоволено частково, проте спір виник внаслідок неправомірних дій Відповідача, понесені Позивачкою витрати на проведення оцінки у розмірі 50 000,00 грн, підлягають покладенню на Відповідача згідно приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України.

3. Витрати на професійну правничу допомогу.

06.08.2023 між Позивачкою (надалі - Замовник) та Адвокатом Петько Антоном Володимировичем (надалі - Адвокат) укладено Договір № 17/21 про надання правової допомоги (надалі - Договір, т.с. 3, а.с. 127).

У Договорі сторони узгодили зокрема, наступне :

- Адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу в обсязі та не умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені Договором (п. 1.1 Договору);

- обсяг послуг Адвокат сторони узгодили у п. 1.2 Договору;

- Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 06.08.2026 (п. 2.1 Договору);

- за правову допомогу Замовник сплачує Адвокату винагороду за надані послуги в розмірі, визначеному Актом (-ми) отриманих послуг, що є додатками до цього Договору (п. 3.1 Договору);

- розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються Сторонами в додатках до цього Договору та рахунка-фактурах (п. 4.1 Договору).

30.06.2025 між Адвокатом та Позивачкою підписано Акт № 1 отриманих послуг по справі № 917/1693/23 (т.с. 3, а.с. 126).

Відповідно до Акту № Адвокат надав, а Замовник прийняв згідно Договору № 17/21 від 06.08.2023 юридичні послуги :

- консультація Клієнта, узгодження правової позиції (2 год), вартість 2 000,00 грн;

- збір доказів, складання та подання позовної заяви (5 год), вартість 5 000,00 грн;

- підготовка клопотання про призначення експертизи (1 год), вартість 1 000,00 грн;

- підготовка та проведення оцінки вартості корпоративних прав (2 год), вартість 2 000,00 грн;

- участь адвоката у судових засіданнях (4 год), вартість 4 000,00 грн;

- підготовка та подання письмових пояснень (2 год), вартість 2 000,00 грн.

Загальний вартість послуг з правової (професійної правничої) допомоги у справі №917/1693/23 становить 16 000,00 грн.

На підтвердження фактичного понесення судових витрат на професійну правничу допомогу Позивачка надала суду квитанцію № 17/21-1 від 06.08.2023 про сплату адвокату Петько А.В. 15 000,00 грн (т.с. 3, а.с. 128).

У матеріалах справи наявний ордер на надання правничої правової допомоги від 06.09.2023, серія ВІ № 1110625 (т.с. 1, а.с. 33, т.с. 2, а.с. 89, 155, т.с. 3, а.с. 125).

У Єдиному реєстрі адвокатів України наявні відомості щодо адвокат Петько А.В., свідоцтво адвоката № 406, видане Радою адвокатів Полтавської області 27.10.2004.

Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 (провадження № 14-435цс18)).

Основні підстави та принципи відшкодування витрат викладено у пунктах 7.1-7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22). Такі ж висновки сформульовані в пунктах 106-108, 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Також Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду розглядав питання про витрати на оплату послуг адвоката у постанові від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 та від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21.

Суд враховує наведені висновки Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/12876/19 від 15 червня 2022 року.

Крім того, у даній постанові суд дійшов висновку, що поряд з вищевикладеним чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як вказав суд вище, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).

Отже, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

У судовому засіданні представник Відповідача просив суд надати оцінку розмір витрат Позивачки на професійну правничу допомогу з огляду на їх співмірність та адекватність складності справи.

Матеріалами справи підтверджується, що при визначенні розміру гонорару (винагороди) адвоката враховано, зокрема, наступні обставини : складність справи та обсяг виконання адвокатом робіт (надання послуг), необхідності вивчення і аналізу доказів, обставин справи, кваліфікація і досвід адвоката.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що понесений Позивачкою розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю даної справи; витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг), у зв'язку з перебуванням справи № 917/1693/23 в провадженні Господарського суду Полтавської області; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для Позивачки та необхідності звернення до суду.

Отже, витрати Позивачки на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 16 000,00 грн, відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з обставин даної справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

З огляду на надані докази суд дійшов висновку, що заявлений розмір адвокатських витрат в сумі 16 000,00 грн є підтверджений матеріалами справи та співрозмірним наданому об'єму адвокатських послуг.

Пунктом 9 ст. 129 ГПК України встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене вище, витрати на професійну правничу допомогу Позивачки покладаються на Відповідача у сумі 16 000,00 грн.

Керуючись ст. 126, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Науково-виробничого приватного підприємства "Еко-Центр" (вул. Ковпака, 21, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код юридичної особи 32370949) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 705 400,00 грн ринкової вартості частки учасника підприємства, 116 405,82 грн інфляційних втрат, 36 816,08 грн 3% річних, 50 000,00 грн витрати на проведення оцінки, 16 000,00 грн витрати на правову допомогу, 13 185,06 грн витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення суду підписане 11.07.2025.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик

Попередній документ

128847225

Наступний документ

128847227

Інформація про рішення:

№ рішення:	128847226
№ справи:	917/1693/23
Дата рішення:	01.07.2025
Дата публікації:	16.07.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Полтавської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (14.08.2025)
Дата надходження:	11.09.2023
Предмет позову:	стягнення ринкової вартості частки учасника підприємства, враховуючи висновок експерта, 3% річних в розмірі 3,00 грн та інфляційних втрат в розмірі 4,82 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (17)

12.10.2023 09:30	Господарський суд Полтавської області
14.11.2023 09:00	Господарський суд Полтавської області
18.01.2024 10:00	Господарський суд Полтавської області
30.01.2024 09:00	Господарський суд Полтавської області
08.02.2024 10:00	Господарський суд Полтавської області
12.03.2024 09:30	Господарський суд Полтавської області
03.04.2024 09:00	Господарський суд Полтавської області
02.10.2024 09:30	Господарський суд Полтавської області
11.03.2025 11:00	Господарський суд Полтавської області
08.04.2025 09:00	Господарський суд Полтавської області
22.04.2025 09:00	Господарський суд Полтавської області
15.05.2025 11:00	Господарський суд Полтавської області
19.06.2025 09:00	Господарський суд Полтавської області
01.07.2025 11:00	Господарський суд Полтавської області
01.09.2025 12:00	Східний апеляційний господарський суд
25.09.2025 12:15	Східний апеляційний господарський суд
13.10.2025 11:15	Східний апеляційний господарський суд