14 липня 2025 року Справа № 915/1851/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
при секретарі судового засідання Шараєвій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Південьнафтозбут» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2025 у справі №915/1851/21
за позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Одеська залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Південьнафтозбут» (54052, м.Миколаїв, вул. Новобудівна, буд. 9, оф. 9, код ЄДРПОУ 30680154)
про стягнення 193740,00 грн
Представники учасників справи в судове засідання не з'явилися
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2025 у справі №915/1851/21 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Південьнафтозбут» на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» 77496,00 грн штрафу та 2906,10 грн судового збору; відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
23.06.2025 від ТОВ “Південьнафтозбут» до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява за вих. №312 від 21.06.2025, сформована в системі “Електронний суд» (вх. №9329/25), в якій товариство, посилаючись на ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить суд відстрочити виконання рішення щодо стягнення штрафу в сумі 77496 грн та 2906,10 грн судового збору на строк до закінчення воєнного стану в Україні чи на один рік, що дозволить відповідачу почати комерційну діяльність та негайно виконати судове рішення.
Ухвалою суду від 30.06.2025 призначено розгляд заяви ТОВ “Південьнафтозбут» про відстрочення виконання рішення суду на 14.07.2025 об 11:30; запропоновано ТОВ “Південьнафтозбут» уточнити прохальну частину заяви, оскільки вимоги повинні викладатися чітко й безумовно.
04.07.2025 від ТОВ “Південьнафтозбут» до суду надійшла заява-уточнення прохальної частини заяви про відстрочення виконання судового рішення за вих. №323 від 03.07.2025, сформована в системі “Електронний суд» (вх. №9990/25), в якій заявник просить відстрочити виконання рішення щодо стягнення штрафу в сумі 77496 грн та 2906,10 грн судового збору строком на один рік, що дозволить відповідачу почати комерційну діяльність та негайно виконати судове рішення.
Сторони явку повноважних представників у судове засідання 14.07.2025 не забезпечили, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.
Господарським судом також враховано, що явка представників учасників справи не визнавалась судом обов'язковою.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду у даній справі за відсутності представників учасників справи.
У судовому засіданні 14.07.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без її проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані до заяви письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Мотивуючи заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2025 у справі №915/1851/21 строком на один рік, ТОВ “Південьнафтозбут» зазначає, що на даний момент своєчасне і повне виконання зазначеного рішення суду ускладнене наступними підставами.
Відповідач наголошує на складному фінансовому становищі, у якому він опинився у зв'язку з його знаходженням на межі зони бойових дій та постійних артилерійських обстрілів (територія ТОВ “Миколаївський глиноземний завод» село Галицинівка Миколаївської області), комерційна діяльність ТОВ “Південьнафтозбут» повністю зупинена (починаючи з березня 2022 року). Також заявник вказує, що зі звіту про фінансові результати за 2023 рік (рядок 2350) вбачається про понесення компанією збитків у розмірі 269,9 тис. грн, а рядок 2280 показує, що доходу немає. Відповідно до звіту про фінансові результати за 2024 рік (рядок 2350) компанія продовжує нести збитки у розмірі 272,1 тис. грн, а рядок 2280 показує, що доходу немає. Крім того, відповідач зазначає, що із податкового розрахунку сум доходу фізичних осіб і сум утриманого з них податку у 2025 році вбачається, що нарахування відсутнє, підприємницька діяльність не здійснюється.
Відстрочення виконання рішення суду строком на один рік дозволить відповідачу почати комерційну діяльність та виконати судове рішення.
Отже, відповідач вказує, що обставини, які є незалежними від відповідача роблять негайне виконання рішення неможливим, оскільки:
- знаходження виробництва відповідача на межі зони бойових дій призвело до пошкодження виробництва та зробило неможливим ведення його комерційної діяльності;
- тяжкий матеріальний стан та повна відсутність коштів підтверджується фінансовими звітами відповідача;
- наявність форс-мажорних обставин, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Зі змісту заяви вбачається, що відповідач добровільно та негайно усунув несправності (відвантаження надлишку вантажу та компенсації зважування вагонів для перевірки маси вантажу), сплативши додаткові збори та платежі у сумі 22032 грн з ПДВ за доставку вагонів, щодо яких було виявлено надлишок вантажу, тобто позивачем вже стягнуто додаткову суму залізничного тарифу. Позивач не зазнав ніяких збитків, усі наслідки встановлення іншої маси вантажу було усунено, вартість перевезення вантажу відкоригована та донарахована.
Відповідач зазначає, що у позивача чи третіх осіб відсутні будь-які негативні наслідки в разі відстрочення виконання рішення, а запровадження воєнного стану та критично негативний фінансовий стан відповідача перетворює сплату штрафних санкцій на непомірний тягар для боржника, що призведе до банкрутства та ліквідації відповідача.
Дослідивши матеріали заяви та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Савіцький проти України» (Заява №38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Разом з тим, за приписами ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Частиною третьою цієї ж статті ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Вказана норма чітко встановлює, що строк для відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення рішення, яке підлягає відстроченню.
У даному випадку період відстрочення рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2025 у справі №915/1851/21 не може перевищувати більше одного року та тривати більше ніж до 31.03.2026.
Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Вирішуючи питання про відстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому, рішення про відстрочення виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі “Глоба проти України» №15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Проаналізувавши наведені ТОВ “Південьнафтозбут» (заявником, відповідачем у справі) обставини, якими останнє мотивує необхідність відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2025 у справі №915/1851/21, дослідивши докази, подані заявником в підтвердження важкого матеріального становища, суд дійшов висновку, що відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі.
Приймаючи до уваги ту обставину, що матеріали справи не містять документів, які б вказували на свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що ці обставини є тими конкретними винятковими обставинами, в розумінні ст. 331 ГПК України, які ускладнюють одночасне та повне виконання рішення суду у справі № 915/1851/21 і є підставою для надання ТОВ “Південьнафтозбут» можливості виконання судового рішення з відтермінуванням у часі, встановленим господарським судом.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Відстрочення виконання рішення в даному випадку не є інструментом ухилення для боржника від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.
Суд зауважує, що надання відстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі “Іммобільяре Саффі проти Італії»). За практикою Європейського Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (“Корнілов та інші проти України»).
З урахуванням викладеного, враховуючи фінансовий стан ТОВ “Південьнафтозбут» та матеріальні інтереси обох сторін, приймаючи до уваги фінансовий стан відповідача зважаючи на те, що виконання рішення суду у справі №915/1851/21 одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану відповідача, з метою реального виконання рішення суду та дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи загальновідомі обставини, зокрема, військову агресію Російської Федерації проти України, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність як позивача, так і відповідача, а отже негативно впливає на сторін спору, суд дійшов висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 ГПК України процедури відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2025 у справі № 915/1851/21 до 31.03.2026.
Таким чином, заява ТОВ “Південьнафтозбут» про відстрочення виконання судового рішення у справі № 915/1851/21 підлягає задоволенню.
Суд також звертає увагу, що відстрочення виконання судового рішення у даному випадку не сприяє ухиленню від його виконання відповідачем, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні.
Керуючись ст. 232-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Південьнафтозбут» №312 від 21.06.2025, з урахуванням заяви-уточнення №323 від 03.07.2025.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2025 у справі №915/1851/21 до 31.03.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 14.07.2025.
Суддя В.С. Адаховська