14.07.2025 Справа № 914/674/25
Суддя Господарського суду Львівської області Бургарт Т.І., розглянувши позовну заяву Громадської організації «Народна дія Львів» як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про визнання недійсним і скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності
у справі за позовом Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Мартиняка Івана Володимировича (79005, м.Львів, вул. Богомольця, ЄДРПОУ 0291003122);
до Відповідача-1: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79000, м.Львів, вул. Коперніка, 4, ЄДРПОУ 42899921);
Відповідача-2: Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ 04055896);
Відповідача-3: Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Провесінь» (79067, м.Львів, вул. Тракт Глинянський, 152, ЄДРПОУ 00854400);
Відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю «Провесінь - Агроінвест»(79067, м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 152, ЄДРПОУ 34857761);
Відповідача-5: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракт Інвест Груп» (79028, м.Львів, вул. Бузкова, 13, ЄДРПОУ 44198178);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, проспект Чорновола, 4, ЄДРПОУ 39769942);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне агенство водних ресурсів України (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 8; код ЄДРПОУ 37472104);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (79017, Львівська область, м. Львів, вул. Родини Крушельницьких, буд.14, ідентифікаційний код: 01038909);
про: усунення перешкод щодо користування та розпорядження водними ресурсами шляхом визнання в частині недійсним наказу, договорів купівлі-продажу, ухвал, договору оренди та скасування державної реєстрації права приватної власності на водні об'єкти, державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх прав, а також повернення земельної ділянки та водних об'єктів у власність територіальної громади,
Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Мартиняк Іван Володимирович звернувся до суду із позовною заявою до Відповідача-1: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Відповідача-2: Львівської міської ради, Відповідача-3: Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Провесінь», Відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю «Провесінь Агроінвест», Відповідача-5: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракт Інвест Груп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне агенство водних ресурсів України; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну про усунення перешкод щодо користування та розпорядження водними ресурсами шляхом визнання в частині недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України, скасування державної реєстрації права приватної власності, зобов'язання передачі водних об'єктів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання недійсними договору про поділ майна в натурі, визнання недійсною та скасування ухвали Львівської міської ради, визнання недійсним договору оренди землі, державної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх прав, а також повернення земельної ділянки та водних об'єктів у власність територіальної громади.
09.07.2025 Громадська організація «Народна дія Львів» в рамках розгляду вказаної справи звернулася з позовною заявою як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у якій просить прийняти позовну заяву та залучити її до розгляду справи у зазначеному процесуальному статусі, заявивши такі позовні вимоги:
- визнати незаконним і скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України від 30.09.1996 року № 2413 «Про перетворення в процесі приватизації агрофірми-радгоспу «Провесінь» у ВАТ «Агрофірма «Провесінь» в частині включення до Переліку нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству «Агрофірма «Провесінь»: ставка 0,6 га (інвентарний номер-0174), ставка №3 пл. 4.3 га, (інвентарний номер - 0183), ставка №1 пл.1,95 га, (інвентарний номер - 0209), ставка №2 (інвентарний номер - 0210), ставка №4 (інвентарний номер - 0211), зазначені у п. 93, 102, 103, 104, 105 відповідно, що знаходяться по вул. Тракт Глинянський, 152 у м. Львові;
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТзОВ «ТРАКТ ІНВЕСТ ГРУП» (ідентифікаційний код: 44198178, адреса вул. Бузкова, 13, м. Львів, 79035) на: об'єкт нерухомого майна, тип об'єкта теплично-овочевий комбінат, позначений літ. « 2Б-1», загальною площею 34 179,9 кв.м (реєстраційний номер 2482295546060), ставок №3 площею 4,1785 га, згідно паспорта водного об'єкта, який є складовою частиною цього майна.
Розглянувши заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення цієї заяви, як такої, яка не відповідає вимогам статей 49, 180, 162, 173 ГПК України, виходячи з тих мотивів, що:
1. Позовна заява третьої особи не містить самостійних вимог на предмет спору;
2. Заявлені позовні вимоги частково виходять за предмет спору між позивачем та відповідачами;
3. Відсутні підстави для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, оскільки законом не передбачено право громадської організації на звернення до суду з цим позовом;
4. Вказана заява подана з порушенням правил об'єднання позовних вимог.
1. Недоведеність самостійного характеру вимог
Відповідно до статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Статтею 180 ГПК України передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі 910/12744/22 (п.8.11 - 8.11.1) зазначив, що позовна заява третьої особи має містити саме самостійні вимоги заявника щодо предмета спору у справі. У свою чергу, самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу(ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.
Прокурор, звертаючись з первісним позовом, просить суд (крім іншого):
- визнати незаконним і скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України від 30.09.1996 року № 2413 «Про перетворення в процесі приватизації агрофірми-радгоспу «Провесінь» у ВАТ «Агрофірма «Провесінь» в частині включення до Переліку нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству «Агрофірма «Провесінь»: ставка 0,6 га (інвентарний номер-0174), ставка № 3 пл. 4.3 га, (інвентарний номер 0183), ставка № 1 пл.1,95 га, (інвентарний номер 0209), ставка № 2 (інвентарний номер 0210), ставка № 4 (інвентарний номер 0211), зазначені у п. 93, 102, 103, 104, 105 відповідно, що знаходяться по вул. Тракт Глинянський, 152 у м.Львові; (Позовна вимога №1);
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТзОВ «ТРАКТ ІНВЕСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 44198178) на: ставок № 3, який є складовою частиною об'єкта нерухомого майна, тип об'єкта теплично-овочевий комбінат, позначений літ. « 2Б-1», загальною площею 34179,9 кв.м. (реєстраційний номер 2482295546060), шляхом виключення такого водного об'єкта ставка № 3 з опису нерухомого майна; (Позовна вимога №8).
Як вбачається з позовної заяви третьої особи, її позовні вимоги повністю (дослівно) дублюють позовні вимоги № 1 та № 8 первісного позову прокурора. Така дослівна тотожність не лише формально, але й змістовно унеможливлює визнання цих вимог як самостійних у розумінні статті 49 ГПК України. Зміст позовної заяви свідчить, що третя особа не формулює власну, окрему правову позицію, не висуває жодного альтернативного чи відмінного способу захисту порушеного права, а лише повністю повторює окремі вимоги первісного позову. Така поведінка вказує на відсутність у позовних вимогах третьої особи елементів індивідуалізованого правового інтересу, що є обов'язковим критерієм самостійності вимог.
Крім того, повна ідентичність вимог свідчить про відсутність будь-якого процесуального конфлікту або навіть відтінку конкуренції між вимогами прокурора та третьої особи. У цьому випадку третя особа фактично не ставить під сумнів позицію позивача, не формує власного суб'єктивного бачення спору, не претендує на результат вирішення справи на свою користь, а лише підтримує позовні вимоги іншого суб'єкта. Таким чином, така позовна заява не лише не виконує функції забезпечення захисту прав третьої особи, а й перетворює її участь у процесі на дублювання дій однієї зі сторін, що суперечить природі інституту третіх осіб із самостійними вимогами. Це виключає можливість кваліфікації позову ГО «Народна дія Львів» як такого, що відповідає вимогам статті 49 ГПК України.
Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги третьої особи ГО «Народна дія Львів» не є самостійними вимогами на предмет спору у розумінні статті 49 ГПК України, а є ідентичними частині вимог первісного позову, без наявності характеру самостійності, зокрема у частині вимог № 1 та №8 первісного позову.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу на ухвалу про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у подібних правовідносинах у справі 910/12744/22 (постанова від 30.08.2023).
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, повинні бути юридично відмінними від вимог первісного позову, мати самостійний характер і бути спрямованими на захист власного права або охоронюваного законом інтересу, а не дублювати вимоги іншої сторони спору. Водночас, як вбачається із встановлених господарськими судами обставин у справі, що розглядалася Верховним Судом, позовні вимоги третьої особи збігалися за змістом з вимогами позивача у первісному позові. Отже, Верховний Суд виснував, що такі вимоги не мали ознак самостійності, що виключає можливість розгляду заяви у порядку статті 49 ГПК України.
Окремої правової оцінки заслуговує і той факт, що ГО «Народна дія Львів», звертаючись з позовною заявою, всупереч вимог ст. 49 ГПК України не зазначає, до кого саме зі стрін процесу вона заявляє вимоги.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що недотримання ГО «Народна дія Львів» вимоги статті 49 ГПК України щодо чіткого визначення відповідачів, до яких заявлено позовні вимоги, є істотним процесуальним недоліком. Така невизначеність унеможливлює встановлення процесуального статусу учасників справи, порушує принцип правової визначеності та перешкоджає реалізації сторонами їхнього права на належний захист. Відсутність чіткого формулювання адресата позовних вимог виключає можливість прийняття позову у порядку, передбаченому статтею 49 ГПК України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 180 ГПК України, позов третьої особи приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що заявлений позов цим вимогам не відповідає, оскільки не містить самостійних, юридично відмінних від первісного позову вимог, не спрямований на захист власного порушеного права або інтересу третьої особи, не формує окремого предмета позову та не створює процесуального протистояння з первісним позивачем.
Згідно з приписами частини 6 статті 180 ГПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1 та 2 статті 180 ГПК України, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ГО «Народна дія Львів» як такої, що подана з порушенням вимог частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
2. Невідповідність заявлених вимог межам предмета спору у первісному позові
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №916/542/18 вказала, що позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
Зі змісту вимог позовної заяви третьої особи вбачається, що окрім дублювання вимог № 1 та №8 первісного позову, ГО «Народна дія Львів» просить також:
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТзОВ «ТРАКТ ІНВЕСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 44198178) на: об'єкт нерухомого майна, тип об'єкта теплично-овочевий комбінат, позначений літ. « 2Б-1», загальною площею 34179,9 кв.м. (реєстраційний номер 2482295546060).
У даному випадку предметом первісного позову є вимоги прокурора щодо незаконного включення до приватизації, подальшої реєстрації та набуття права приватної власності саме на водні об'єкти (ставки), які, на його думку, мали залишатися у комунальній власності. Зокрема, вимога № 8 первісного позову стосується скасування державної реєстрації приватної власності на ставок № 3 як складової частини об'єкта нерухомого майна теплично-овочевого комбінату (літ. « 2Б-1»), але виключно в частині цього водного об'єкта.
Натомість третя особа - ГО «Народна дія Львів» - у своїй заяві просить скасувати державну реєстрацію права власності на об'єкт у цілому, тобто на весь теплично-овочевий комбінат літ. « 2Б-1», площею 34179,9 кв.м. Така вимога явно виходить за межі предмета первісного спору, оскільки стосується іншого матеріально-правового об'єкта - нерухомого майна, яке не охоплюється позовними вимогами прокурора.
Отже, зазначена вимога третьої особи є такою, що спрямована на оспорювання іншого правового титулу, який не є предметом первісного позову, а відтак не може розглядатися в межах провадження за правилами статті 49 ГПК України. Така вимога може бути заявлена лише у самостійному позові в окремому провадженні, а не як самостійна вимога у справі, де предметом спору в частині скасування державної реєстрації права власності не є теплично-овочевий комбінат.
3. Відсутність підстав для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи
Обґрунтовуючи право на звернення до суду, ГО «Народна дія Львів» покликається на те, що до організації звернулися мешканці Личаківського району громади міста Львова ОСОБА_1 та інші, які неодноразово зверталися до інших органів державної влади зі зверненнями щодо незаконної забудови міста Львова, які не знайшли належного реагування з боку держави. Відтак, як вказує третя особа в позовній заяві, мешканці не мають іншого способу захисту, оскільки державні органи ігнорують їх численні звернення щодо вжиття заходів для здійснення незаконної забудови (абзац 6, аркуш 9 позовної заяви третьої особи).
При цьому, третя особа зазначає, що право на звернення ГО до суду з позовом в інтересах невизначеного кола осіб з метою захисту їх екологічних прав передбачено її статутом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013, у якому надана оцінка правовим підставам звернення громадських організацій з позовами в інтересах її членів та невизначеного кола осіб.
Вирішуючи питання про наявність підстав для звернення ГО «Народна дія Львів» з цим позовом до суду в інтересах мешканців міста Львова, суд вважає за необхідне зазначити, що сама третя особа, як і особи в інтересах яких заявлено нею позов, не перебувають у правовідносинах із жодним із відповідачів.
ГО «Народна дія Львів» мотивує звернення до суду необхідністю захисту окремих мешканців територіальної громади міста Львова. В той же час, прокурор, звертаючись з позовом, аналогічно мотивує таке звернення необхідністю захисту інтересів Львівської територіальної громади, представницький орган якої допустив, на думку прокурора, неправомірні дії.
Відтак, представництво інтересів держави в особі всієї територіальної громади міста Львова при розгляді справи уже забезпечив прокурор, тому звернення ГО «Народна дія Львів» в інтересах окремих мешканців міста з вимогами, що дублюють вимоги прокурора, є процесуально необґрунтованим та таким, що не відповідає приписам статті 49 ГПК України.
Крім цього, відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013, на яке покликається третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Конституційний Суд України виходить з того, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
ГО «Народна дія Львів» зазначає, що право на звернення ГО до суду з таким позовом передбачено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», яким встановлено повноваження громадських організацій у галузі охорони навколишнього природного середовища, серед яких - право звернення з позовом до суду.
Зокрема, згідно з пунктом Ж частини першої статті 21 згаданого Закону, громадські природоохоронні організації мають право подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров'ю громадян і майну громадських організацій.
Однак, заявлений позов не стосується відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, не спрямований на захист екологічних прав у розумінні ст. 21 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища».
Третя особа у своєму позові ставить питання незаконності приватизаційних процесів, порушень при розпорядженні майном територіальної громади та підстав для скасування державної реєстрації речових прав, що свідчить про іншу правову природу спору, яка не надає громадській організації правових підстав діяти в межах, передбачених положеннями Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Таким чином, заявлений позов не відповідає вимогам статті 21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», що спростовує доводи третьої особи про наявність права громадської організації «Народна дія Львів» на звернення до суду з таким позовом.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність у ГО «Народна дія Львів» повноважень на звернення до суду з позовом, предметом спору у якому є не відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Пунктом 4 частини 5 статті 174 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву також у разі, коли відсутні підстави для звернення з позовом особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ГО «Народна дія Львів» не має передбачених законом повноважень на звернення до суду з позовом у цій справі в інтересах інших осіб, а тому, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 174 ГПК України, позовна заява підлягає поверненню заявнику.
4. Порушення правил об'єднання позовних вимог
Згідно з частиною 3 статті 180 ГПК України, вимоги за зустрічним позовом (у цьому випадку - позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору) об'єднуються судом в одне провадження з первісним позовом. При цьому, як встановлено частиною 4 цієї ж статті, такий позов повинен відповідати, зокрема, вимогам статті 173 ГПК України, яка регулює правила об'єднання та роз'єднання позовів.
Перевіривши, чи відповідає позов третьої особи вимогам статті 173 ГПК України, суд дійшов висновку, що його спільний розгляд з первісним позовом є неможливим. Це порушує пряму заборону, закріплену в частині 4 цієї статті, яка передбачає, що не можна об'єднувати в одне провадження вимоги, що мають розглядатися в різних видах судочинства, якщо інше прямо не передбачено законом.
Вказаний висновок суду обґрунтовується таким.
Відповідно до статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.
За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного суду, що послідовно й усталено закріплена в практиці (див. напр. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/6125/20 та від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом. Вказаний висновок суду є сталим та застосовується в практиці (див.напр. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі 357/8277/19).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про громадські об'єднання" громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів; за організаційно-правовою формою воно утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
Частиною другою статті 21 цього Закону встановлено, що громадське об'єднання зі статусом юридичної особи наділено правами бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню.
Отже, засновники (учасники) громадського об'єднання зі статусом юридичної особи наділяють таке об'єднання певними повноваженнями (компетенцією), що не виключає делегування йому функцій представництва для захисту їхніх прав та інтересів у правовідносинах із третіми особами, в тому числі щодо судового захисту.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ГО "Народна дія Львів" звернулася до суду з позовом у цій справі з метою захисту прав мешканців міста Львова, в тому числі Чайки В.І. та Козлової О.В.
У зазначеному спорі позивач у статусі громадської природоохоронної організації захищає не власні інтереси як юридичної особи, а фактично діє в інтересах фізичних осіб та представляє їхні інтереси в суді на підставі положень Орхуської конвенції (статті 2, 9), Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (статті 9 - 11, 21) та Закону України "Про громадські об'єднання" (статті 11, 21), а також відповідно до статутних завдань такої організації (пункти 2.2.4, 2.2.13 Статуту).
В той же час, між ГО "Народна дія Львів" чи мешканцями, в інтересах яких подано позов, відсутні господарські правовідносини з відповідачами в розумінні статті 3 ГК України, наявність яких є визначальним при віднесенні спору між юридичними особами до компетенції господарських судів. У даному випадку відсутній будь-який правовий зв'язок у площині господарської діяльності між сторонами спору.
Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у справі № 910/8729/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) зазначає, що позивач як природоохоронна громадська організація, представляючи інтереси своїх членів - фізичних осіб, помилково визначив належність цього спору до господарської юрисдикції з посиланням на відповідність його суб'єктного складу вимогам статті 4 ГПК України. Позов у цій справі подано громадською організацією в інтересах фізичних осіб задля захисту їх екологічних прав, а не на захист його власних інтересів як юридичної особи. Зазначені обставини спростовують доводи позивача про віднесення цього спору за суб'єктним критерієм до юрисдикції господарських судів.
Верховний Суд у справі № 910/8729/18 наголошував, що при визначенні підсудності спорів, у яких громадські природоохоронні організації звертаються до суду в інтересах фізичних осіб, слід перш за все враховувати характер правовідносин між сторонами. Зокрема, якщо спір виникає внаслідок порушення екологічних прав фізичних осіб, а громадська організація діє як їх представник, такий спір не є господарським, оскільки між сторонами відсутні господарські правовідносини, які визначені статтею 3 Господарського кодексу України. Верховний Суд підкреслював, що суб'єктний склад учасників спору сам по собі не визначає підсудність справи, а визначальним критерієм є природа правовідносин, з яких виник спір. У зв'язку з цим спори про захист екологічних прав фізичних осіб, у яких громадські організації виконують представницькі функції, належать до юрисдикції цивільних судів, а не господарських. Це розмежування виключає можливість віднесення таких справ до господарських судів на підставі формального статусу сторін, що є важливим для правильного застосування процесуальних норм та уникнення порушень принципу правової визначеності.
Аналогічний підхід до визначення компетенції суду слід застосовувати і в цій справі, враховуючи відсутність господарських правовідносин між ГО «Народна дія Львів» та відповідачами.
Відтак, враховуючи відсутність господарських правовідносин між третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору та відповідачами у справі, суд дійшов висновку, що розгляд позовної заяви ГО «Народна дія Львів», як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору в межах цієї справи призведе до об'єднання в одному провадженні кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, що, відповідно до ч. 4 ст. 173 ГПК України - не допускається.
Відповідно до вимог частини 5 статті 180 ГПК України, до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених статтею 173 ГПК України (об'єднання і роз'єднання позовів), застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву, подану з порушенням правил об'єднання позовних вимог.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про неможливість прийняття позовної заяви ГО «Народна дія Львів» та її розгляд в одному провадженні з первісним позовом, у зв'язку з чим така підлягає поверненню заявнику з підстав процесуальної невідповідності позовних вимог третьої особи вимогам, встановленим у статтях 49, 173, 174 та 180 ГПК України.
Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.
Разом з тим, ГО «Народна дія Львів» допустили порушення процесуальних норм при зверненні до суду з позовом як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Верховний Суд окремо відзначає, що повернення позовної заяви не є недоступом до правосуддя та/або порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), адже особа може подати вказаний позов в порядку передбаченому законом як окремий позов, за яким буде відкрито провадження у справі та розглянуто спір.
Отже, повернення позовної заяви ґрунтується не на формальних підставах, а на необхідності дотримання чітких процесуальних правил, які спрямовані на забезпечення законності, передбачуваності та ефективності судового розгляду. Це також сприяє уникненню дублювання позовних вимог та виключає ризик виникнення процесуальних колізій, що може негативно позначитись на захисті прав усіх учасників справи.
Керуючись вимогами статей 2, 3, 20, 49, 162. 173,174, 180 ГПК України, суд
1. Повернути позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову Громадської організації «Народна дія Львів» про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності.
2. Ухвала суду, у відповідності до частини 2 статті 235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України.
3. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Суддя Бургарт Т.І.