про залишення позовної заяви без руху
14.07.2025 р. Справа № 914/2109/25
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали
за позовом Фермерського господарства «РИСОВСЬКИЙ», село Зубра, Львівська область
до відповідача Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, село Солонка, Львівська область
про визнання протиправним розпорядження та стягнення моральної шкоди у розмірі 1920000,00 грн.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фермерського господарства «РИСОВСЬКИЙ» до відповідача Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, про визнання протиправним розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації про надання в приватну власність земельних ділянок з кадастровими номерами №4623683300:03:000:0008; №4623683300:03:000:0009 які знаходяться в межах присудженої земельної ділянки наказом господарського суду №5/79 від 13.10.1994 та стягнення моральної шкоди у розмірі 1920000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025, справу №914/2109/25 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити її без руху з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
З позовної заяви суду вбачається, що позивачем не зазначено повну назву відповідача, адже згідно поданої позовної заяви позивач звертається до Солонківської сільської ради, у той час як у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи 04369699 зареєстрована Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області. Враховуючи наведене, позивачу необхідно вірно зазначити найменування юридичної особи відповідача. Крім того, згаданими приписами Господарського процесуального кодексу України визначено, що при зверненні із позовною заявою позивач зазначає відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Однак, у позовній заяві позивачем не повідомлено суду про наявність та/або відсутність електронного кабінету у відповідача, що у свою чергу є порушенням вищенаведеної норми законодавства України.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
На титульній сторінці скерованої до суду позовної заяви позивачем зазначено про те, що позов не містить вимог майнового характеру, у той час як однією із заявлених позовних вимог є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення моральної шкоди у розмірі 1920000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Звертаючись до суду з позовом позивач зобов'язаний визначити предмет та підставу позову.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Суд наголошує на тому, що предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна частина рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, та повинна викладатися чітко й безумовно.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Згідно з пунктами 4, 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Зміст наведених положень законодавства дає підстави стверджувати, що позивач вправі об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні вимоги. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих підстав та, водночас, пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Враховуючи вищевикладене, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі №914/2191/16, від 23.10.2019 року у справі №902/434/19, від 30.10.2019 року у справі №922/1359/19.
З аналізу вищевикладеного сліду, що у справі вимоги можуть бути об'єднані в одній позовній заяві і таке об'єднання не матиме наслідком утруднення вирішення спору, а навпаки, дасть можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин, то вказане є доцільним.
Подібні висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 року у справі №911/414/18.
Враховуючи вище викидане, зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивач належним чином обґрунтував заявлену позовну вимогу щодо визнання протиправним розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації про надання в приватну власність земельних ділянок з кадастровими номерами №4623683300:03:000:0008, №4623683300:03:000:0009 які знаходяться в межах присудженої земельної ділянки наказом господарського суду №5/79 від 13.10.1994.
Відтак, позивачу необхідно обґрунтувати яким чином заявлені позовні вимоги мають розглядатися у межах однієї позовної заяви та яким чином, на думку позивача, заявлені позовні вимоги пов'язані між собою на підставі ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, одночасно надавши належне обґрунтування вище згаданої заявленої позовної вимоги.
Зважаючи на те, що у прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено одночасно дві позивні вимоги, що не були належним чином обґрунтовані позивачем у тексті позовної заяви, на що судом звертається увага позивача вище, беручи одночасно до уваги приписи п. 2 ч. 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви: майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» було визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року дорівнював 3028,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу. За подання до суду процесуальних документів в електронній формі судовий збір може бути сплачено за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу. Сплата судового збору за допомогою електронного платіжного засобу оформляється квитанцією платіжного термінала, чеком банкомата, сліпом або іншими документами за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій або електронній формі. Сплата судового збору за допомогою платіжного пристрою оформляється за допомогою касового документа (квитанції, чека тощо), який містить усі обов'язкові реквізити касового документа. За подання нерезидентами позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір може сплачуватися нерезидентами в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір»).
Крім того, з наведеного вище вбачається, що у прохальній частині позовної заяви позивачем фактично заявлено дві позовні вимоги: визнання протиправним рішення голови Пустомитівської райдержадміністрації (позивачем не зазначено яке саме розпорядження, номер та дату такого розпорядження) та стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1920000,00 грн.
Пунктом 11 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Відтак, суд зазначає про те, що до позовних заяв немайнового характеру відносять вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві та більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Враховуючи вище викладене, зважаючи на те, що позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із заявленими позовними вимогами шляхом формування позовної заяви через систему «Електронний суд», останній має сплати за позовну вимогу немайнового характеру судовий збір у розмірі 2422,40 грн (3028,00 грн *0,8).
Відповідно до викладеного суд дійшов висновку про те, що позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу майнового характеру щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 1920000,00 грн, однак щодо немайнової вимоги про визнання протиправним розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації позивач має сплатити судовий збір у розмірі та у відповідності до приписів Закону України «Про судовий збір», надавши суду належні докази здійсненої оплати.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Так, частинами 2, 4 та 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Дослідивши додані до матеріалів позовної заяви документи, судом зазначається про нечитабельність доказів, на які покликається позивач, а саме: розпорядження про державну реєстрацію статутів підприємства, наказ №5/79, розпорядження №304 від 20.05.2005.
Крім того, суд відзначає, що позивач покликається у позовній заяві на ряд документів, які не долучає до позовної заяви, а саме: рішення арбітражного суду Львівської області №5/78 від 13.10.1994; акт, складений в межах виконавчого провадження (якого саме позивачем не зазначено); рішення арбітражного суду Львівської області №3/19-11/58 від 08.05.2001, №3/97-11/127 від 2001 року; кримінальна справа №120315000004557 від 12.12.2013; винесені окремі ухвали на Міністерство юстиції України та Держгеокадастр України; заява позивача №29979/04 від 20.10.11 та заява №39827/17 від 25.05.17, разом з винесеними рішеннями у цих справах; справи на які покликається позивач (№914/3502/21; №914/2546/20; №914/263/19; №914/977/19; №914/1633/17; №914/586/21; №914/114/23).
Таким чином, зважаючи на усе вищенаведене, з урахуванням того, що позивач повідомив про те, що він володіє оригіналами документів, копії яких долучені до цієї позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що позивач повинен надати усі докази, на які він покликається у належній та читабельній якості, а також долучити усі докази, на які позивач покликається у позовній заяві із належним обґрунтуванням заявлених позовних.
Крім того, на виконання приписів п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позивачем не зазначено щодо доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою. А відтак, останній повинен надати суду відповідну інформацію.
Згідно пунктів 6, 7 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися. Всупереч згаданому, позивачем не повідомлено суду про здійсненні та/або не здійсненні відповідні заходи, що врегулюванні Господарським процесуальним кодексом України та мають обов'язково зазначатися у позовній заяві, поданій до суду.
Згідно з пунктом 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Позивач у позові зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат приблизно становить 2000,00 гривень. Однак позивач не зазначив правову природу цих витрат, зокрема не вказав до складу яких судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать ці витрати. Таким чином, позивач повинен надати суду належне обґрунтування попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вищенаведене, відповідно до вказаних норм Господарського процесуального кодексу України позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачеві спосіб і строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити Фермерському господарству «РИСОВСЬКИЙ» - десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.
У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.
Суддя Гоменюк З.П.