вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" липня 2025 р. м. Київ
Справа № 911/2211/25
Суддя Господарського суду Київської області А.Р. Ейвазова, розглянувши матеріали позовної заяви Національної спілки композиторів України до Бучанської міської ради про розірвання договору пожертви та витребування майна з чужого незаконного володіння,
Національна спілка композиторів України (далі - позивач, НСКУ) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Бучанської міської ради (далі - відповідач, Бучанська МР) та просить:
- розірвати договір пожертви від 29 травня 2019 року;
- витребувати у Бучанської МР об'єкти нерухомого майна на користь НСКУ клуб-їдальню літ. «А1», площею 982,9м2 та пансіонат літ. «Б1», площею 541,1м2, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Пушкінська, 1-В.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов договору пожертви від 29.05.2019 №573, не використовується передане йому майно для задоволення соціальних, культурно-мистецьких та освітньо-просвітницьких потреб територіальної громади, а відповідні будівлі перебувають у занедбаному та аварійному стані. Позивач вважає, що невикористання переданого за договором майна свідчить про істотні порушенням умов договору пожертви та є підставою для його розірвання, а також витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.
Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що відповідна позовна заява подана без дотримання вимог законодавства, чинного на момент її подання.
Відповідно до п.8 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Проте, у поданій позовній заяві позивач не вказує, де знаходяться оригінали документів, які ним долучені до поданої позовної заяви у електронних копіях.
Також, в силу п.9 ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
До судових витрат, як визначено ч.1 ст.123 ГПК України, віднесено: судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.
Частиною 3 вказаної статті установлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
- на професійну правничу допомогу;
- пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
- пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
- пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст.124 ГПК України: разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому, як установлено ч.3 такої статті, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Між тим, у поданій позовній заяві позивач не вказує орієнтовного розрахунку суми судових витрат, які поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; такий розрахунок не є частиною поданої позовної заяви. Фактично у поданій позовній заяві позивач зазначає про витрати які поніс та очікує понести, пов'язані зі сплатою судового збору та на професійну правничу допомогу, однак, який орієнтовний розмір таких витрат у поданій позовній заяві не вказано.
Разом з тим, відповідно до п.2 ч.1 ст.164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В силу з ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про судовий збір»: судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат.
Як визначено ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви: майнового характеру встановлена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, як унормовано ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір»: за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру
У поданій позовній заяві позивачем фактично об'єднано одну вимогу немайнового характеру (розірвання договору) та одну вимогу майнового характеру (витребування майна з чужого незаконного володіння).
Законом України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3 028 гривень.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на те, що позовну заяву НСКУ подало в електронній формі через систему «Електронний суд», судовий збір за немайнову вимогу, підлягає сплаті у розмірі 2 422,40грн (3 028*1*0,8).
Водночас, позивач не надав доказів сплати судового збору за немайнову вимогу з поданої позовної заяви у встановленому порядку та розмірі.
Відносно сплаченого судового збору за майнову вимогу - суд зазначає наступне.
У поданій позовній заяві позивачем ціна позову вказана у розмірі 207 736,44грн, разом з тим, суд не може погодитися з такою ціною, враховуючи наступне.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.163 ГПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Виходячи зі змісту вказаної статті, ціна позову повинна визначатися, виходячи із дійсної вартості витребуваного майна.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість (ч.5 ст.9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу (п.3 «Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440).
Як визначено ч.1 ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»: звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору; звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч.4 ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Відповідно до п.п.1, 2 розд.І «Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17.05.2018 №658 (далі - Порядок №658), цей Порядок визначає механізм ведення Фондом державного майна України (далі - Фонд) Єдиної бази даних звітів про оцінку, формування електронних довідок про оціночну вартість об'єкта нерухомості та реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб'єктами оціночної діяльності (оцінювачами) для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню у випадках, передбачених Податковим кодексом України; для цілей цього Порядку об'єктом оцінки є нерухоме майно (житловий будинок, квартира або їх частини, кімнати, садовий (дачний) будинок (включаючи земельну ділянку), земельні ділянки з поліпшеннями або вільні від поліпшень (з урахуванням норм безоплатного передавання земельних ділянок громадянам, визначених статтею 121 Земельного кодексу України), об'єкти нежитлового фонду, іншого майна, що відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України належить до нерухомого майна (нерухомості)), що належить платнику податку - фізичній особі, та вартість яких підлягає визначенню відповідно до Податкового кодексу України (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою) (далі - об'єкт оцінки).
Як визначено в п.6 розд.І Порядку №658, електрона довідка про оціночну вартість об'єкта нерухомості - документ, сформований на запит фізичної або юридичної особи на підставі даних про об'єкт нерухомості, внесених до Єдиної бази даних звітів про оцінку за допомогою мережі Інтернет, та містить оціночну вартість такого об'єкта, розраховану модулем електронного визначення оціночної вартості.
Відповідно до п.1 розд.ІІІ Порядку №658, у випадках, визначених Податковим кодексом України, на запити фізичних або юридичних осіб здійснюється електронне визначення оціночної вартості об'єкта нерухомості, розраховане Модулем Єдиної бази.
Зі змісту п.п.2, 4-5 розд.ІІІ Порядку №658: з метою електронного визначення оціночної вартості об'єкта нерухомості фізична або юридична особа повинна зареєструватися, авторизуватися (ідентифікуватися) та внести до сервісу електронного визначення оціночної вартості дані про об'єкт нерухомості; доступ, внесення даних про об'єкт нерухомості, перевірка інформації до/з Єдиної бази здійснюється безоплатно; на підставі даних про об'єкт нерухомості Модуль Єдиної бази розраховує оціночну вартість такого об'єкта нерухомості; за результатом визначення оціночної вартості об'єкта нерухомості Модулем формується довідка про оціночну вартість об'єкта нерухомості відповідно до додатка 2 цього Порядку, з автоматичним присвоєнням кожній довідці унікального реєстраційного номера.
Частиною 2 ст.163 ГПК України визначено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
Позивачем розраховано ціну позову на підставі власного листа від 07.05.2019 вих.№31, у якому вказано, що вартість нерухомого майна відповідно до відомостей Бюро технічної інвентаризації станом на 07.05.2019 становить 207 736,44грн, однак, самої довідки до поданої позовної заяви не долучено.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ціна майна, що зазначена у такому листі станом на 07.05.2019, є значно нижчою аніж ціна такого майна відповідно до договору. що позивач просить розірвати, що визначена на підставі звіту від 20.05.2019 №2-038/2019 про оцінку майна, складеного ФОП Козачок Ф.Д. та становить 4 108 262грн.
Інших доказів вартості відповідного майна,, що витребовується, у т.ч. станом на момент подання позову не надано.
З урахуванням матеріалів позовної заяви, враховуючи, що за останньою оцінкою майна, яке витребовує позивач, його вартість становить 4 108 262грн, суд враховуючи положення ч.2 ст.163 ГПК України, вважає за необхідне попередньо визначити розмір судового збору, входячи з вартості витребуваного майна у розмірі 4 108 263грн
З огляду на те, що позовну заяву НСКУ подало в електронній формі через систему «Електронний суд», судовий збір, враховуючи ціну позову, підлягає сплаті у розмірі 49 299,14грн (4 108 262*1,5: 100*0,8).
Як вбачається з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 04.07.2025 №0266810019, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 116,10грн.
Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір: за немайнову вимогу у розмірі 2 422,4грн, а також здійснити доплату судового збору за майнову вимогу у розмірі 46 183,04грн (49 299,14-3 116,10).
Недотримання вимог ст.ст.162,164,172 ГПК України є підставою для залишення позовної заяви без руху у відповідності з ч.1 ст.174 ГПК України.
Враховуючи, що позивачем не дотримано вимог чинного процесуального законодавства на момент звернення з позовом, відповідна позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом надання (з направленням копії відповідачу): інформації щодо знаходження оригіналів документів, які додані до позовної заяви у електронних копіях; попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести; доказів сплати судового збору у загальному розмірі 48605,44грн (2422,40+46183,04).
У разі не усунення встановлених недоліків заява вважається неподаною та може бути повернута відповідно до ч.4 ст.174 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 234-235 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню окремо не підлягає.
Суддя А.Р. Ейвазова