ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.07.2025Справа № 910/14711/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Батій О. В., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Атлант»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдберрі»
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Громадська організація «Львівська група»
про захист ділової репутації
за участю представників:
від позивача: Ярош С.В., Захарчук І.А.
від відповідача: Кучерук Н.С.
від третьої особи: Воробйов Є.Л.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво Атлант» (далі - ТОВ «Видавництво Атлант», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдберрі» (далі - ТОВ «Голдберрі», відповідач) про захист ділової репутації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.08.2024 на веб-сайті www.ngl.media, власником домену якого є Громадська організація «Львівська група», було поширено публікацію авторства ОСОБА_6 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - публікація) (ІНФОРМАЦІЯ_2/). У подальшому коротке викладення, відеоролик з інтерв'ю ОСОБА_6 та гіперпосилання для переходу на першоджерело публікації - ІНФОРМАЦІЯ_3) було розміщено на веб-сайті https://espreso.tv/, власником домену якого є відповідач (ТОВ «Голдберрі»). Позивач вважає, що вказана публікація містить негативні відомості про позивача, які завдали шкоди його діловій репутації.
У позові ТОВ «Видавництво Атлант» просило:
1) визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації ТОВ «Видавництво Атлант» інформацію, яка була поширена на веб-сайті ТОВ «Голдберрі» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом публікації відеозапису розмови з журналісткою ОСОБА_6, розміщення гіперпосилання на публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщену за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, а також шляхом розширення допису зі скороченим викладенням змісту цієї публікації, а саме - твердження про те, що:
- вартість поліграфічних послуг по виготовленню на замовлення видавництва «Атлант» підручника «Здоров'я, безпека та добробут» становила 4,8 млн. грн., що мінімум в два рази перевищує вартість послуг на друк інших підручників з такими самими технічними характеристиками на замовлення іншої особи;
- видавництво «Атлант» менш, ніж за рік заволоділо істотною часткою ринку шкільних підручників завдяки узгодженим антиконкурентним діям зі сторони Міносвіти;
- видавництво «Атлант» укладало договори на поставку шкільних підручників на державне замовлення в неконкурентний спосіб (без проведення тендерів);
- видавництво «Атлант» завищило ціни на поліграфічні послуги по друку підручників мінімум вдвічі - видавництво «Атлант» має отримати незаконний прибуток від поставки підручників на державне замовлення в розмірі від 100 та 120 млн. грн;
2) зобов'язати ТОВ «Голдберрі» спростувати поширену ним недостовірну інформацію, розмістивши на веб-сайті www.espreso.tv перед публікацією за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 резолютивну частину даного рішення з відповідною позовною вимогою протягом 5 днів з дня набрання рішення законної сили;
3) зобов'язати ТОВ «Голдберрі» опублікувати відповідь на веб-сайті www.espreso.tv перед публікацією за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 наступного змісту:
Заголовок: «Відповідь ТОВ «Видавництво Атлант»
Текст відповіді: 05.08.2024 року NGLmedia було поширено матеріали розслідування ОСОБА_6, про те, що Міністерство освіти сприяє видавництву «Атлант» в підкоренні ринку шкільних підручників без тендеру, закуповуючи у нього підручники за завищеними цінами, вартість друку яких як мінімум вдвічі більша порівняно з цінами незалежних друкарень, у зв'язку з чим може мати прибуток від 100 до 120 млн.грн.
Ця інформація є недостовірною і не відповідає дійсності.
Видавництво «Атлант» спеціалізується на виданні підручників для осіб з особливими освітніми потребами та осіб, які навчаються мовами національних меншин, ринок яких становить лише приблизно 5 % від загального ринку шкільних підручників.
Видавництво заздалегідь уклало договори з авторськими колективами і розробило кілька десятків різних найменувань підручників та навчальних посібників, які пройшли державну експертизу та були представлені на конкурс.
В червні - липні 2024 року за результатами проведеного конкурсу держава з дотриманням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» за допомогою електронної торгової системи «Прозоро» уклала з видавництвом договори про закупівлю за бюджетні кошти 83 найменувань таких спеціалізованих підручників закупівель на загальну суму близько 163 млн. грн.
Видавництво «Атлант» доручило друк замовлених підручників п'яти різним типографіям, вартість поліграфічних послуг яких була приблизно однаковою і виконало державне замовлення в строк, хоча держава свої зобов'язання по оплаті закуплених підручників не виконала (оплата за них находила частинами і нерегулярно). Якщо держава повністю розрахується за придбані нею підручники, то видавництво «Атлант» має отримати близько 8 млн. грн. прибутку.
Вартість друку навчальної літератури об'єктивно майже завжди є вищою, ніж вартість друку аналогічної художньої літератури, що обумовлено особливими умовами їх видання - необхідністю в пік сезону протягом короткого часу без попередньої оплати надрукувати велику кількість різних найменувань малими, а іноді й мізерними тиражами, використовуючи сертифіковані витратні матеріали та обладнання.
Для коректного порівняння вартості друку підручників різними друкарнями недостатньо відомостей тільки про їх тираж та кількість сторінок - обов'язково потрібно враховувати формат друку, кількість кольорів, наявність чи відсутність ілюстрацій та фотографій та вищевказані умови закупівель.
Розслідування, проведене ОСОБА_6, ґрунтується на некоректному порівнянні цін на поліграфічні послуги та не містить інформації про реальний стан справ на ринку державних закупівель підручників для осіб з особливими освітніми потребами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки. Цією ж ухвалою до розгляду справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Громадську організацію «Львівська група» (далі - ГО «Львівська група», третя особа).
Відповідач, у строк встановлений законом надав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що вимоги позивача про спростування, визнання інформації недостовірною, такою, що порушує його право на недоторканність ділової репутації, є надуманими та безпідставними, оскільки відповідачем не поширювалася інформація в тій редакції, яку наводить позивач у прохальній частині позову і яку він просить визнати недостовірною. Відповідач зазначив, що відповідно до ст. 117 Закону України «Про медіа» він не несе відповідальності за поширення інформації, оскільки першоджерелом цієї інформації є інше медіа, ТОВ «Голдберрі» лише відтворило опубліковану іншим медіа інформацію на своєму веб-сайті. Відповідач також вказав, що чинним законодавством не передбачено одночасне спростування недостовірної інформації та реалізація права на відповідь як спосіб захисту порушеного права. Крім того запропонована позивачем редакція не відповідає вимогам ст. 43 Закону України «Про медіа».
Третя особа (ГО «Львівська група») подала письмові пояснення по суті позову, в яких вказала про те, що позивач не довів наявності складу відповідного цивільного правопорушення в діях відповідача, не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про недостовірність оскаржуваної інформації, про наявність шкоди діловій його репутації, а по деякій оскаржуваній інформації - не довів, що вона стосується саме його. ГО «Львівська група» вказала, що позивач пред'явив позов до неналежного відповідача, оскільки ТОВ «Голдберрі» є перепоширювачем інформації та в силу ст. 117 Закону України «Про медіа» не є тією особою, що несе відповідальність за поширення недостовірної інформації. Також третя особа вказала, що позивач оскаржує як викладену у публікації інформацію, що є оціночними судженнями, так і правдиву інформацію, що містить суспільний інтерес, здійснюючи фактично тиск на медіа.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що незалежно від наявності вини та обставин, передбачених ст. 117 Закону України «Про медіа», у відповідача наявний обов'язок спростувати поширену ним недостовірну інформацію та опублікувати відповідь згідно з ч. 6 ст. 227 ЦК України. Також позивач вказав, що у порядку ст. 43 Закону України «Про медіа» декілька разів звертався до відповідача із заявою про спростування недостовірної інформації та оприлюднення відповіді на поширену інформацію, проте, ТОВ «Голдберрі» безпідставно відмовило у публікації відповіді. Інші твердження відповідача ТОВ «Видавництво Атлант» вважало необґрунтованими.
У підготовчому засіданні позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій він виклав дослівне визначення конкретних цитат, які підлягають спростування у публікації, та просив:
1) визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації ТОВ «Видавництво Атлант» інформацію, яка була поширена 07.08.2024 на веб-сайті ТОВ «Голдберрі» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом розміщення гіперпосилання на публікацію від 05.08.2024 року під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщену за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2/, а також шляхом поширення допису з скороченим викладенням змісту цієї публікації, а саме - наступну інформацію:
- в назві публікації: «ІНФОРМАЦІЯ_1»;
- в абз. 2 публікації: «Лише за останні два місяці державна наукова установа Міносвіти «Інститут модернізації змісту освіти» уклала 83 угоди на видання підручників з ТОВ «Видавництво Атлант». Ці угоди на загальну суму майже 163 млн грн укладені впродовж червня-липня напряму, без оголошення тендерів»;
- в абз. 5 публікації: «В угоду включені технічне завдання і планова калькуляція, де розписані усі витрати і прибуток видавництва. Очікувано найбільшою статтею витрат є поліграфічні послуги - 4,8 млн грн»;
- в абз. 6 - 11 публікації: «Щоб з'ясувати виправданість таких витрат на поліграфічні послуги NGL.media звернулися до кількох українських друкарень з проханням надати розрахунки вартості їхніх послуг з друку підручника за таким же технічним завданням (наклад, обсяг, щільність паперу, колір тощо).
У результаті виявилось, що вартість поліграфічних послуг у калькуляції «Атланту» завищена у щонайменше два рази.
NGL.media звернулися до трьох друкарень, обладнання і потужності яких дозволяють віддрукувати необхідний тираж підручників.
Друкарня «Арт-Прес» (Дніпро) готова виконати замовлення за 2,082 млн грн. З урахуванням додаткових витрат і 5% рентабельності, закладених «Атлантом», загальна вартість угоди могла б становити 2,575 млн грн. (215 грн за підручник). Термін виконання замовлення - один місяць.
Друкарня «Україна» (Дніпро) готова виконати замовлення за 1,725 млн грн. У цьому випадку загальна вартість склала би 2,2 млн грн (184 грн за підручник). Термін виконання замовлення - три місяці.
Типографія «Від А до Я» (Київ) готова виконати замовлення за 1,165 млн грн. Загальна вартість у цьому випадку знизиться до 1,611 млн грн. (135 грн за підручник).Термін виготовлення накладу 12 тижнів.
- в абз. 18 публікації: «Звичайно, варто було б детально аналізувати кожну з цих угод, але проглянувши надіслані вами техзавдання і планові калькуляції, можу впевнено сказати, що вартість завищена у два-три рази, а подекуди і більше. Це очевидно будь-кому на нашому ринку», - сказав NGL.media технічний директор одного з українських видавництв, яке також користується послугами ТОВ «ПЕТ» ;
- в абз. 19 публікації: «Виходячи з таких оцінок, прибуток «Атланту» від кількамісячної співпраці з державним «Інститутом модернізації змісту освіти» може сягнути 100-120 млн грн»;
- в абз. 20 публікації: «Директорка ТОВ «Видавництво Атлант» ОСОБА_5 фактично відмовилась від коментарів з приводу завищення вартості виготовлення підручника «Здоров'я, безпека та добробут», наполягаючи у письмовій відповіді NGL.media, що «такий факт відсутній».
2) зобов'язати ТОВ «Голдберрі» спростувати поширену ним недостовірну інформацію, розмістивши на веб-сайті www.espreso.tv перед публікацією за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 резолютивну частину даного рішення протягом 5 днів з дня набрання рішення законної сили;
3) зобов'язати ТОВ «Голдберрі» опублікувати відповідь на веб-сайті www.espreso.tv перед публікацією за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 наступного змісту:
Заголовок: «Відповідь ТОВ «Видавництво Атлант»
Текст відповіді: 05.08.2024 року NGLmedia було поширено матеріали розслідування ОСОБА_6, про те, що Міністерство освіти сприяє видавництву «Атлант» в підкоренні ринку шкільних підручників без тендеру, закуповуючи у нього підручники за завищеними цінами, вартість друку яких як мінімум вдвічі більша порівняно з цінами незалежних друкарень у зв'язку з чим може мати прибуток від 100 до 120 млн.грн.
ТОВ «Видавництво Атлант» вважає, що ця інформація є недостовірною і не відповідає дійсності.
Видавництво «Атлант» спеціалізується на виданні підручників для осіб з особливими освітніми потребами та осіб, які навчаються мовами національних меншин, ринок яких становить лише приблизно 5 % від загального ринку шкільних підручників.
Видавництво заздалегідь уклало договори з авторськими колективами і розробило кілька десятків різних найменувань підручників та навчальних посібників, які пройшли державну експертизу та були представлені на конкурс.
В червні - липні 2024 року за результатами проведеного конкурсу держава з дотриманням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» за допомогою електронної торгової системи «Прозоро» уклала з видавництвом договори про закупівлю за бюджетні кошти 83 найменувань таких спеціалізованих підручників закупівель на загальну суму близько163 млн. грн.
Видавництво «Атлант» доручило друк замовлених підручників п'яти різним типографіям, вартість поліграфічних послуг яких була приблизно однаковою і виконало державне замовлення в строк, хоча держава свої зобов'язання по оплаті закуплених підручників не виконала (оплата за них находила частинами і нерегулярно). Якщо держава повністю розрахується за придбані нею підручники, то видавництво «Атлант» має отримати близько 8 млн. грн. прибутку.
Вартість друку навчальної літератури об'єктивно майже завжди є вищою, ніж вартість друку аналогічної художньої літератури, що обумовлено особливими умовами їх видання - необхідністю в пік сезону протягом короткого часу без попередньої оплати надрукувати велику кількість різних найменувань малими, а іноді й мізерними тиражами, використовуючи сертифіковані витратні матеріали та обладнання.
Для коректного порівняння вартості друку підручників різними друкарнями недостатньо відомостей тільки про їх тираж та кількість сторінок - обов'язково потрібно враховувати формат друку, кількість кольорів, наявність чи відсутність ілюстрацій та фотографій та вищевказані умови закупівель.
Розслідування проведене ОСОБА_6 ґрунтується на некоректному порівнянні цін на поліграфічні послуги та не містить інформації про реальний стан справ на ринку державних закупівель підручників для осіб з особливими освітніми потребами.
Указана заява про зміну предмету позову була прийнята судом до розгляду як така, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України.
У запереченнях до відповіді на відзив відповідач вказав, що як первісні, так і змінені позовні вимоги щодо визнання недостовірної інформації є необґрунтованими та надуманими, адже відповідач не поширював на сайті інформацію в тій редакції, яку наводить позивач у прохальній частині позову (в тому числі зміненого) і яку він просить визнати недостовірною. Відповідач знову зазначив, що на нього не покладається відповідальність за розміщення інформації, автором якої є інша особа. Також ТОВ «Голдберрі» вказало, що спірна інформація, належить до оціночних суджень або ж взагалі не стосується позивача, а обраний позивачем спосіб захисту, який він просить визначити у рішенні, суперечить ст. 43 Закону України «Про медіа», ст. 277 ЦК України та ст. 238 ГПК України, що є достатніми правовими підставами для відмови у позові.
У підготовчому засіданні ГО «Львівська група» заявило клопотання про закриття провадження у справі з огляду на те, що особа, яка поширила спірну інформацію, є фізична особа - ОСОБА_6, а відтак, спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку учасників справи, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 20.02.2025, відмовив відповідачу у його задоволенні як у необґрунтованому, виходячи з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які на думку позивача є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Зважаючи на характер спірних правовідносин та суб'єктний склад учасників у цій справі, суд зазначає, що дана справа підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства.
Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Видавництво Атлант» про забезпечення доказів, як у необґрунтованому з підстав, наведених у вказаній ухвалі.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 20.02.2025, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
До початку розгляду справи по суті ТОВ «Видавництво «Атлант» заявило клопотання про долучення доказів до справи, а саме - публікації під назвою «ОСОБА_7, NLG.media: Ми висвітлюємо дуже неприємні факти. Але замовчувати й не показувати - не вихід та клопотання про поновлення строку на подачу цього доказу.
За змістом ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку для подання доказів, представник позивача зазначив, що вказаний доказ підтверджує випадки, коли третя особа публікує статтю без з'ясування обставин, не надавши можливості реалізації права на відповідь, а оскільки дана стаття опублікована 25.02.2025 та позивач про неї дізнався - 10.03.2025, тобто після закриття підготовчого провадження, і позивач з об'єктивних причин не міг подати цей доказ завчасно.
Розглянувши наведені позивачем обґрунтування, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 10.03.024, визнав поважними причини пропуску ТОВ «Видавництво «Атлант» процесуального строку для подання доказів та відповідно до ст. 119 ГПК України поновив позивачу строк на їх подання, долучивши до матеріалів справи.
У судовому засіданні, призначеному для розгляду справи по суті, представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав, наведених у відзиві.
Представник третьої особи у судовому засіданні вважав, що позов задоволенню не підлягає з викладених ним підстав.
Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 05.08.2024 на веб-сайті www.ngl.media було поширено публікацію авторства ОСОБА_6 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - публікація) (ІНФОРМАЦІЯ_2/).
Із відомостей на сайті www.ngl.media вбачається, що власником домену цього веб-сайту є Громадська організація «Львівська група» (третя особа).
07.08.2024 коротке викладення вказаної публікації було розміщено на веб-сайті https://espreso.tv/, а також відеозапис з інтерв'ю ОСОБА_6 та гіперпосилання для переходу на першоджерело публікації - ІНФОРМАЦІЯ_3).
Із відомостей, оприлюднених на веб-сайті https://espreso.tv/, вбачається, що власником домену цього сайту є відповідач (ТОВ «Голдберрі).
У вказаній публікації викладена інформація наступного змісту, яку оскаржує позивач:
- назва публікації: «ІНФОРМАЦІЯ_1»;
- абз. 2 публікації: «Лише за останні два місяці державна наукова установа Міносвіти «Інститут модернізації змісту освіти» уклала 83 угоди на видання підручників з ТОВ «Видавництво Атлант». Ці угоди на загальну суму майже 163 млн грн укладені впродовж червня-липня напряму, без оголошення тендерів»;
- абз. 5 публікації: «В угоду включені технічне завдання і планова калькуляція, де розписані усі витрати і прибуток видавництва. Очікувано найбільшою статтею витрат є поліграфічні послуги - 4,8 млн грн»;
- абз. 6 - 11 публікації: «Щоб з'ясувати виправданість таких витрат на поліграфічні послуги NGL.media звернулися до кількох українських друкарень з проханням надати розрахунки вартості їхніх послуг з друку підручника за таким же технічним завданням (наклад, обсяг, щільність паперу, колір тощо).
У результаті виявилось, що вартість поліграфічних послуг у калькуляції «Атланту» завищена у щонайменше два рази.
NGL.media звернулися до трьох друкарень, обладнання і потужності яких дозволяють віддрукувати необхідний тираж підручників.
Друкарня «Арт-Прес» (Дніпро) готова виконати замовлення за 2,082 млн грн. З урахуванням додаткових витрат і 5% рентабельності, закладених «Атлантом», загальна вартість угоди могла б становити 2,575 млн грн. (215 грн за підручник). Термін виконання замовлення - один місяць.
Друкарня «Україна» (Дніпро) готова виконати замовлення за 1,725 млн грн. У цьому випадку загальна вартість склала би 2,2 млн грн (184 грн за підручник). Термін виконання замовлення - три місяці.
Типографія «Від А до Я» (Київ) готова виконати замовлення за 1,165 млн грн. Загальна вартість у цьому випадку знизиться до 1,611 млн грн. (135 грн за підручник).Термін виготовлення накладу 12 тижнів.
- абз. 18 публікації: «Звичайно, варто було б детально аналізувати кожну з цих угод, але проглянувши надіслані вами техзавдання і планові калькуляції, можу впевнено сказати, що вартість завищена у два-три рази, а подекуди і більше. Це очевидно будь-кому на нашому ринку», - сказав NGL.media технічний директор одного з українських видавництв, яке також користується послугами ТОВ «ПЕТ»;
- абз. 19 публікації: «Виходячи з таких оцінок, прибуток «Атланту» від кількамісячної співпраці з державним «Інститутом модернізації змісту освіти» може сягнути 100-120 млн грн»;
- абз. 20 публікації: «Директорка ТОВ «Видавництво Атлант» ОСОБА_5 фактично відмовилась від коментарів з приводу завищення вартості виготовлення підручника «Здоров'я, безпека та добробут», наполягаючи у письмовій відповіді NGL.media, що «такий факт відсутній».
Позивач вважає, що відповідач поширив на своєму веб-сайті публікацію третьої особи, яка містить недостовірну інформацію, оскільки вона викладена у формі твердження та висновки, зроблені у ній, не відповідають дійсності. Так, позивач стверджує, що поширена відповідачем інформація про те, що ТОВ «Видавництво Атлант» за сприянням Міносвіти без проведення тендерів постачає за державним замовленням шкільні підручники за завищеними цінами і таким чином незаконно отримало прибуток в сумі від 100 до 120 млн грн, завдала шкоди його діловій репутації, наслідком чого стало відкриття кримінального провадження правоохоронними органами, розпочате службове розслідування Міністерством освіти і науки України та призупинено оплату за поставлену продукцію.
Перевіряючи такі доводи позивача та вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Тобто кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У той же час нормами господарського процесуального законодавства на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги та підтвердити їх поданими доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Відповідно до положень ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Частиною другою статті 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27.02.2009 чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин У п. 15 вказаної постанови роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
1) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
2) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
3) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
4) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Як вже встановлено судом, у мережі Інтернет на веб-сайті відповідача https://espreso.tv/ було розміщене коротке викладення публікації третьої особи, а також відеозапис з інтерв'ю ОСОБА_6 та гіперпосилання для переходу на першоджерело публікації - ІНФОРМАЦІЯ_3).
Отже, вищевказана інформація вважається поширеною, загальнодоступною, що також не заперечується учасниками справи.
Як зазначено в ч. 1 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п. 12 вказаної постанови).
Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем (ч. 4 п. 9 вказаної постанови).
Крім того Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) вказав про те, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Відтак, оскільки у даному випадку відповідач поширив на своєму веб-сайті спірну інформацію щодо позивача з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, то він є належним відповідачем у даній справі, чим спростовуються доводи відповідача та третьої особи щодо неналежного відповідача з посиланням на ч. 1 ст. 117 Закону України «Про медіа».
Вирішуючи питання про те, чи стосується ця поширена інформація особи позивача (ТОВ «Видавництво Атлант»), суд виходив з такого.
Підставою для задоволення вимог у дифамаційному спорі (спорі про приниження честі, гідності та ділової репутації) є та обставина, що оспорювана інформація стосується саме певної юридичної особи, яка повинна ідентифікувати особу, щодо якої вона поширюється.
Із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що позивач є зареєстрованою в Україні юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво Атлант», місцезнаходження якого: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9А, офіс 369, ідентифікаційний код 45346323). Основний вид діяльності - Видання книг (58.11).
Зі змісту спірної публікації, викладеної на веб-сайтах відповідача та третьої особи йдеться про факти функціонування ринку шкільних підручників та діяльності ТОВ «Видавництво Атлант» щодо продажу навчальної літератури.
Указане свідчить про те, що вказану інформацію можна ідентифікувати з діяльністю позивача та визначити її такою, що стосувалася саме ТОВ «Видавництво Атлант».
Щодо ознак недостовірності поширеної інформації суд зазначає наступне.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Відповідно до ч. 2 ст. 302 Цивільного кодексу України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.
Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Отже юридична особа, як і фізична особа, у разі поширення інформації, зобов'язана переконатися в її достовірності, крім випадків, коли така інформація отримана з офіційних джерел та міститься посилання на таке джерело.
Поряд з цим, згідно з ч. 3 ст. 277 Цивільного кодексу України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Спростування поширеної недостовірної інформації має здійснюватися незалежно від вини особи, яка її поширила.
Пунктами 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" передбачено, що згідно з положеннями статті 277 Цивільного кодексу України і статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Суд, дослідивши текст спірної публікації, в якій за доводами позивача міститься про нього недостовірна інформація, встановив наступне.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
У абз. 2 публікації зазначено: «Лише за останні два місяці державна наукова установа Міносвіти «Інститут модернізації змісту освіти» уклала 83 угоди на видання підручників з ТОВ «Видавництво Атлант». Ці угоди на загальну суму майже 163 млн грн укладені впродовж червня-липня напряму, без оголошення тендерів».
Разом з тим, відповідно до пункту 3 Порядку забезпечення підручниками та посібниками здобувачів повної загальної середньої освіти і педагогічних працівників, затвердженого постановою КМ України від 23.01.2019 № 41 (в редакції постанови КМ України від 13.10.2020 № 957), видання підручників та посібників, а також придбання прав на використання електронних підручників здійснюється за результатами конкурсних відборів, що організовуються МОН, та укладених договорів з особами, яким належать виключні майнові права на такі підручники та посібники.
Так, наказом МОН «Про проведення конкурсного відбору підручників та посібників для осіб з особливими освітніми потребами у 2024 році» № 205 від 20.02.2024 оголошено конкурсний відбір підручників та посібників для осіб з особливими освітніми потребами у 2024 році; залучено до проведення конкурсу Державну наукову установу Інститут модернізації змісту освіти» (далі - ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти») .
Також наказом МОН № 669 від 13.05.2024 затверджено перелік підручників та посібників для осіб з особливими освітніми потребами, що видаватимуться за кошти державного бюджету у 2024 році у кількості 83 шт., а на ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» покладено організація видання та придбання підручників та посібників для осіб з особливими освітніми потребами, згідно з переліком та відповідно до потреби в таких підручниках та посібниках і коштів, передбачених на зазначені цілі; під час укладання договорів про видання підручників та посібників за кошти державного бюджету передбачити згоду передання видавництвами на безоплатній основі Міністерству освіти і науки України, ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» права на розміщення підручників та посібників в електронному вигляді у форматі pdf на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України, веб-сайті Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» для безоплатного доступу користувачам мережі Інтернет строком на п'ять років.
У червні 2024 року ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» розмістила в електронній торговій системі «Прозоро» повідомлення про закупівлі цих підручників та навчальних посібників, переможцем якої за протоколом розкриття тендерних пропозицій визнано ТОВ «Видавництво Атлант».
Також із матеріалів справи вбачається, що за результатами вказаної закупівлі 27.06.2024 між ДНУ Інститут модернізації змісту освіти», як замовником, та ТОВ «Видавництво Атлант», як виконавцем, був укладений договір № 42/23-2024 про видання підручника за державні кошти (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язаний забезпечити видання підручника для осіб з особливими освітніми потребами закладів загальної середньої освіти «Здоров'я, безпека та добробут» підручник інтегрованого курсу для осіб з особливими освітніми потребами (Р70) 6 клас (авт. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 13.05.2024 № 669 «Про затвердження переліку підручників та посібників для осіб з особливими освітніми потребами, що видаватимуться за кошти державного бюджету у 2024 році, а замовник зобов'язується оплатити вартість послуг з видання підручника за рахунок коштів державного бюджету, передбачених за бюджетною програмою 2201260 «Загальнодержавні заходи у сфері освіти» відповідно до розділу IV цього договору (п. 1.2, 1.3 договору).
Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору оплата за виконання виконавцем узятих на себе за цим договором зобов'язань здійснюється замовником після надходження відповідних бюджетних коштів на його реєстраційний рахунок в органах Державної казначейської служби України. Оплата за видання підручника проводиться на підставі підписаного акту приймання-передачі продукції, видаткової накладної щодо отримання накладу або частини накладу підручника замовником, фактичної калькуляції витрат за статтями, документу (висновок/лист/сертифікат/протокол/тощо) компетентної експертної установи на підручник після надходження відповідних бюджетних коштів на реєстраційний рахунок замовника в органах Казначейства.
Отже позивачем доведено, а судом встановлено, що інформація про укладення з позивачем угод на видання підручників в неконкурентний спосіб та без оголошення тендеру є недостовірною.
У абз. 5 публікації зазначено: «В угоду включені технічне завдання і планова калькуляція, де розписані усі витрати і прибуток видавництва. Очікувано найбільшою статтею витрат є поліграфічні послуги - 4,8 млн грн»;
Проте відповідно до наданої позивачем планової калькуляції, яка є додатком до договору № 42/23-2024 про видання підручника за державні кошти від 27.06.2024, вартість поліграфічних послуг друку вищевказаного підручника становить 4 226 051,40 грн.
Таким чином вказана інформація є також недостовірною, оскільки в ній безпідставно стверджується про завищення вартості поліграфічних послуг та отримання позивачем надмірного прибутку.
У абз. 6 - 11 публікації зазначено: «Щоб з'ясувати виправданість таких витрат на поліграфічні послуги NGL.media звернулися до кількох українських друкарень з проханням надати розрахунки вартості їхніх послуг з друку підручника за таким же технічним завданням (наклад, обсяг, щільність паперу, колір тощо).
У результаті виявилось, що вартість поліграфічних послуг у калькуляції «Атланту» завищена у щонайменше два рази.
NGL.media звернулися до трьох друкарень, обладнання і потужності яких дозволяють віддрукувати необхідний тираж підручників.
Друкарня «Арт-Прес» (Дніпро) готова виконати замовлення за 2,082 млн грн. З урахуванням додаткових витрат і 5% рентабельності, закладених «Атлантом», загальна вартість угоди могла б становити 2,575 млн грн. (215 грн за підручник). Термін виконання замовлення - один місяць.
Друкарня «Україна» (Дніпро) готова виконати замовлення за 1,725 млн грн. У цьому випадку загальна вартість склала би 2,2 млн грн (184 грн за підручник). Термін виконання замовлення - три місяці.
Типографія «Від А до Я» (Київ) готова виконати замовлення за 1,165 млн грн. Загальна вартість у цьому випадку знизиться до 1,611 млн грн. (135 грн за підручник).Термін виготовлення накладу 12 тижнів.
Також у абз. 18 публікації зазначено:«Звичайно,варто було б детально аналізувати кожну з цих угод, але проглянувши надіслані вами техзавдання і планові калькуляції, можу впевнено сказати, що вартість завищена у два-три рази, а подекуди і більше. Це очевидно будь-кому на нашому ринку», - сказав NGL.media технічний директор одного з українських видавництв, яке також користується послугами ТОВ «ПЕТ» ;
Разом з цим з матеріалів справи вбачається, що 19.08.2024 адвокат Захарчук І.А. звернувся із адвокатськими запитами № 19/08-24-2, № 19/08-24-1, 19/08-24-3 до друкарні «Україна» (ТОВ «Типографія Україна»), ТОВ «Типографія «Від А до Я», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Арт-Прес», в яких просив повідомити чи зверталося до них NGLmedia (ГО «Львівська група») із запитом про вартість поліграфічних послуг і яким чином ним було сформульовано умови замовлення.
02.09.2024 ТОВ «Типографія Україна» надала відповідь на адвокатський запит № 02/09-1, в якій повідомила, що до неї зверталася невстановлена особа з проханням розрахувати вартість послуг з друку підручника «Безпека життєдіяльності», проте через неможливість ідентифікації цієї особи відповідь на вказане прохання ТОВ «Типографія Україна» не надало.
ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Арт-Прес» надала відповідь на адвокатський запит, в якій повідомила, що до неї зверталася з подібним запитом невідома особа, яка не ідентифікувала себе як представник NGLmedia (ГО «Львівська група»), із проханням надати розрахунки вартості наданих ними поліграфічних послуг з друку підручника «Безпека життєдіяльності». ТОВ «ВКФ «Арт-Прес» повідомила, що вартість послуг на виконання друку підручника відповідно до технічного завдання склала 2 082 240,00 грн з ПДВ, але без урахування вартості доставки за тиражем 12 000 шт. у строки: перший тираж 2 000 шт. протягом 12 робочих днів, решта тиражу - по факту виготовлення протягом одного місяця близько 10 днів. При цьому друкарня зазначила, що працює з повною 100% передоплатою, але у випадках значної суми замовлення є можливість 50% передплати, а решта суми по факту отримання з відтермінуванням у 10-15 календарних днів.
Друкарня «Від А до Я» відповіді на адвокатський запит не надала.
За таких обставин з наведеного неможливо встановити, що NGL.media дійсно зверталося до названих ним типографій, водночас, суд приймає до уваги те, що технічні завдання та умови друку, на підставі яких ці друкарні здійснювали розрахунки за зверненнями інших осіб, не були такими самими, як технічні завдання та умови друку підручника "Здоров'я, безпека та добробут", про який йдеться мова в публікації.
Таким чином суд вважає, що відомості про те, що NGL.media звернулося до кількох українських друкарень з проханням надати розрахунки вартості їхніх послуг з друку підручника «за таким же технічним завданням», а також висновок, зроблений на підставі цих даних, щодо завищеної вартості поліграфічних послуг у калькуляції ТОВ «Видавництво Атлант» щонайменше в два рази і прибутку позивача, який може сягнути 100-120 млн грн, є недостовірною інформацією, оскільки остання ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджується належними, допустимими доказами, або розрахунками.
У абз. 20 публікації зазначено: «Директорка ТОВ «Видавництво Атлант» ОСОБА_5 фактично відмовилась від коментарів з приводу завищення вартості виготовлення підручника «Здоров'я, безпека та добробут», наполягаючи у письмовій відповіді NGL.media, що «такий факт відсутній».
Поряд з цим матеріали справи свідчать, що 29.07.2024 на адресу електронної пошти позивача надійшов запит журналістки ОСОБА_6, в якому редакція NGL.media просить директорку ТОВ «Видавництво Атлант» Лєлю Мінакову усно або письмово прокоментувати та аргументувати факт завищення вартості поліграфічних послуг.
У свою чергу 30.07.2024 позивач надав відповідь, в якій заперечив факт завищення цін, надав інформацію про особливості процедур державної закупівлі підручників, запропонував за потреби надати додаткову розгорнуту відповідь з коментарями та аргументами, надати розрахунки, калькуляції, висновки фахівців, пропозиції інших друкарень.
З викладеного слідує, що інформація про те, що позивач відмовився надавати відповідь з приводу завищення вартості своїх робіт не відповідає фактичним обставинам, а тому вважається недостовірною.
У назві публікації зазначено: «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Зі змісту цього висловлювання вбачається, що через сприяння зі сторони МОН позивач заволодів значною часткою ринку шкільних підручників. Проте будь-яких посилань на докази, які б підтверджували вказаний висновок дана публікація не містить, відтак, вказане твердження не відповідає встановленим обставинам у справі.
Отже, поширена відповідачем спірна інформація в назві публікації щодо підкорення позивачем ринку шкільних підручників за сприянням МОН є недостовірною та неправдивою.
При цьому, зі свого боку, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що поширена ним інформація щодо позивача є достовірною та правдивою.
Щодо тверджень відповідача та третьої особи про те, що поширена ними інформація є оціночним судженням, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Згідно зі ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності, дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
Отже ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.
Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом. Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 927/791/18.
Для того, щоб відокремити фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі N 761/32924/19-ц від 22.11.2021.
У даному випадку, здійснивши аналіз змісту спірної публікації та фактичні обставини справи, суд встановив, що інформація, поширена відповідачем щодо позивача, не є припущенням чи критикою позивача, її можна перевірити на достовірність, вона не містить алегорій, сатири, гіпербол, тому вона є не оціночним судженням, а фактичним твердженням.
За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем було поширено недостовірну, тобто таку, що не відповідає дійсності, негативну інформацію про позивача саме у стверджувальній формі.
У той же час поширення в інформаційному просторі негативної та недостовірної інформації щодо позивача зі сторони відповідача є порушенням особистих немайнових прав позивача, як юридичної особи, на недоторканність її ділової репутації та завдало шкоди нематеріальним активам ТОВ «Видавництво Атлант»
Згідно з ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 927/791/18 зробив висновок про те, що під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Частиною 2 статті 34 Господарського кодексу України визначено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Встановивши фактичні обставини справи у сукупності з наданими позивачем доказами, суд дійшов висновку, що право на недоторканість ділової репутації позивача у спірних правовідносинах є порушеним, оскільки внаслідок поширення відповідачем недостовірної, неточної та неповної інформації щодо діяльності ТОВ «Видавництво Атлант» були відкриті кримінальні провадження щодо позивача за фактом завищення вартості підручників, що несе негативний вплив на його ділову репутацію та перешкоджає подальшій професійній та господарській діяльності позивача.
Отже судом встановлено сукупність всіх обставин юридичного складу правопорушення щодо поширення відповідачем на веб-сайті www.espreso.tv недостовірної інформації, яка стосується позивача та порушує його особисті немайнові права.
За таких обставин підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання інформації, яка була поширена на веб-сайті ТОВ «Голдберрі» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом публікації відеозапису розмови з журналісткою ОСОБА_6 та розміщення гіперпосилання на публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», що міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, а також шляхом розширення допису зі скороченим викладенням змісту цієї публікації, недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію ТОВ «Видавництво Атлант».
З приводу посилань відповідача на ст. 117 Закону України «Про медіа», за змістом положень якої, на його думку, він не несе відповідальності за перепоширення інформації, опублікованої іншим медіа, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 1 ст. 117 Закону України "Про медіа" передбачено, що суб'єкти у сфері медіа та їх працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, забороненої цим Законом, а також інформації, що не відповідає дійсності, порушує права і законні інтереси особи, якщо ця інформація: є дослівним або у переказі без спотворення суті відтворенням матеріалів, опублікованих іншим зареєстрованим медіа, або точним за змістом відтворенням оригінальних матеріалів іноземного медіа з посиланням на них.
Проте, відповідно п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, судам роз'яснено, що засоби масової інформації звільняються лише від обов'язку щодо відшкодування збитків та моральної шкоди. А оскільки спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не має компенсаційного та майнового характеру, відтак, на засоби масової інформації може бути покладено обов'язок опублікувати спростування.
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 10.02.2021 у справі № 753/338/19, від 21.07.2021 у справі № 757/47312/15-ц, від 10.10.2023 у справі № 910/12731/22, саме на відповідача покладаються обов'язки: переконатися у достовірності поширеної ним інформації; у разі відсутності доказів достовірності оспорюваної інформації, утриматися від її поширення; надати суду докази достовірності такої інформації, а в разі їх відсутності - видалити та спростувати її.
З огляду на викладене посилання відповідача у спірній публікації на інший зареєстрований медіа не є підставою для звільнення ТОВ «Голдберрі» від відповідальності (у вигляді її спростування) за поширення недостовірної інформації.
Так, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання ТОВ «Голдберрі» спростувати поширену ним недостовірну інформацію, розмістивши на веб-сайті www.espreso.tv перед публікацією за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 резолютивну частину даного рішення протягом 5 днів з дня набрання рішення законної сили.
Стаття 297 Цивільного кодексу України закріплює право на повагу до гідності та честі фізичної особи. Це означає, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, а ці поняття є недоторканними. Фізична особа, чиї гідність та честь були порушені, має право звернутися до суду з позовом про їх захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відтак суд дійшов висновку, що позивач, особисті немайнові права якого порушено внаслідок поширення про нього відповідачем недостовірної інформації, має право на спростування такої інформації.
При цьому з урахуванням частин 4, 7 статті 277 Цивільного кодексу України спростування такої недостовірної інформації має здійснити відповідач, як особа яка поширила інформацію, спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27.02.2009 якщо суд ухвалює рішення про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення.
Судом встановлено, що спірна інформація була поширена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі (веб-сайт) www.espreso.tv за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4
Таким чином заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію підлягає задоволенню тим самим способом, яким вона була поширена.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ТОВ «Голдберрі» опублікувати відповідь на веб-сайті www.espreso.tv перед публікацією за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу, та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про медіа» особа, яка вважає, що суб'єктом у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа щодо неї було поширено відомості, які не відповідають дійсності (викладені неповно чи неточно) та принижують її честь, гідність чи ділову репутацію, має право вимагати спростування недостовірної інформації або реалізації права на відповідь.
Водночас, як вже зазначалося, згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до ч. 6 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
З наведених норм вбачається наявність двох способів захисту - спростування поширеної інформації та оприлюднення відповіді на поширену інформацію, які позивач може обрати як окремо, так і поєднавши їх в одному позові.
Під "правом на спростування" слід розуміти право фізичної особи вимагати від особи, яка порушила особисте немайнове право фізичних осіб шляхом поширення недостовірної інформації, визнання цієї інформації неправдивою у формі, яка є ідентичною чи адекватною до форми поширення неправдивої інформації.
Водночас під "правом на відповідь" слід розуміти право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права.
Обидва способи захисту можуть мати місце у випадку, коли особисті немайнові права зазнали порушення внаслідок поширення інформації, а відмінність між ними полягає в тому, що: 1) відповідь передбачає внесення пояснення щодо поширених відомостей, тоді як спростування зводиться до визнання попередньо поширених відомостей неправдивими; 2) відповідь здійснюється особою, стосовно якої були поширені відомості, або членами її сім'ї, тоді як спростування особою, яка поширила ці неправдиві відомості.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 23.08.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про спростування недостовірної інформації та реалізацію права на відповідь, в якій запропонував поширити відповідь обсягом 1302 слова.
26.08.2024 ТОВ «Голдберрі» листом № 01-26/08/24 відмовило позивачу в опублікуванні відповіді ТОВ «Видавництво «Атлант», мотивуючи це її великим обсягом, та запропонувало свій варіант відповіді, яка знову містила недостовірну інформацію.
03.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про опублікування скороченої відповіді, однак, листом № 02-09/09/24 від 09.09.2024 відповідач повідомив позивача про свою незгоду з варіантом відповіді позивача, наполягаючи на своєму варіанті.
У відповідь на вказаний лист позивач листом № 13/1-24 від 13.09.2024 повідомив ТОВ «Голдберрі» про те, що із запропонованою відповідачем публікацією не погоджується, вважає, що вона не містить необхідних акцентів і не надає читачам можливість отримати повну та об'єктивну інформацію про суть ситуації, яка склалася.
Листом № 02-16/09/24 від 16.09.2024 відповідач зазначив, що запропонований позивачем текст значно перевищує обсяг поширеної інформації, тому ТОВ «Голддеррі», як суб'єкт онлайн-медіа, відмовляє в поширенні спростування на підставі п. 1 ч. 6 ст. 43 Закону України «Про медіа».
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України «Про медіа» обсяг спростування або відповіді має бути достатнім для донесення позиції заявника і не може перевищувати обсяг поширеної інформації. У разі якщо обсяг спростування або відповіді перевищує обсяг поширеної інформації чи спростування або відповідь не обмежується коментуванням інформації, яку заявник вважає недостовірною, суб'єкт у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа має запропонувати заявнику скоротити або змінити спростування або відповідь. Скорочення чи інші зміни у спростуванні або відповіді, поданих заявником, без його згоди не допускаються.
Дослідивши текст відповіді, наданої позивачем, суд зазначає, що варіант відповіді ТОВ «Видавництво «Атлант» не перевищує обсяг поширеної відповідачем інформації, а тому немає підстав для відмови у її публікації.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов'язання ТОВ «Голдберрі» опублікувати відповідь є обґрунтованими та доведеними, а відтак позов у цій частині також підлягає задоволенню.
При цьому, надаючи оцінку усім доводам учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому суд зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даному випадку, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України, суд вважає, що при ухваленні даного рішення ним повно і всебічно з'ясовано обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та надано оцінку всім аргументам та поданим учасниками справи доказам.
При цьому суд наголошує, що всі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак, вони не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Атлант» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9А, офіс 369, ідентифікаційний код 45346323) інформацію, яка була поширена 07.08.2024 на веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдберрі» (03087, м. Київ, вул. Адама Міцкевича, буд. 10, кв. 32, ідентифікаційний код 35920776) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом розміщення гіперпосилання на публікацію від 05.08.2024 року під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщену за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2/, а також шляхом поширення допису з скороченим викладенням змісту цієї публікації, а саме наступну інформацію:
- в назві публікації: «ІНФОРМАЦІЯ_1»;
- в абз. 2 публікації: «Лише за останні два місяці державна наукова установа Міносвіти «Інститут модернізації змісту освіти» уклала 83 угоди на видання підручників з ТОВ «Видавництво Атлант». Ці угоди на загальну суму майже 163 млн грн укладені впродовж червня-липня напряму, без оголошення тендерів»;
- в абз. 5 публікації: «В угоду включені технічне завдання і планова калькуляція, де розписані усі витрати і прибуток видавництва. Очікувано найбільшою статтею витрат є поліграфічні послуги - 4,8 млн грн»;
- в абз. 6 - 11 публікації: «Щоб з'ясувати виправданість таких витрат на поліграфічні послуги NGL.media звернулися до кількох українських друкарень з проханням надати розрахунки вартості їхніх послуг з друку підручника за таким же технічним завданням (наклад, обсяг, щільність паперу, колір тощо).
У результаті виявилось, що вартість поліграфічних послуг у калькуляції «Атланту» завищена у щонайменше два рази.
NGL.media звернулися до трьох друкарень, обладнання і потужності яких дозволяють віддрукувати необхідний тираж підручників.
Друкарня «Арт-Прес» (Дніпро) готова виконати замовлення за 2,082 млн грн. З урахуванням додаткових витрат і 5% рентабельності, закладених «Атлантом», загальна вартість угоди могла б становити 2,575 млн грн. (215 грн за підручник). Термін виконання замовлення - один місяць.
Друкарня «Україна» (Дніпро) готова виконати замовлення за 1,725 млн грн. У цьому випадку загальна вартість склала би 2,2 млн грн (184 грн за підручник). Термін виконання замовлення - три місяці.
Типографія «Від А до Я» (Київ) готова виконати замовлення за 1,165 млн грн. Загальна вартість у цьому випадку знизиться до 1,611 млн грн. (135 грн за підручник).Термін виготовлення накладу 12 тижнів.
- в абз. 18 публікації: «Звичайно, варто було б детально аналізувати кожну з цих угод, але проглянувши надіслані вами техзавдання і планові калькуляції, можу впевнено сказати, що вартість завищена у два-три рази, а подекуди і більше. Це очевидно будь-кому на нашому ринку», - сказав NGL.media технічний директор одного з українських видавництв, яке також користується послугами ТОВ «ПЕТ» ;
- в абз. 19 публікації: «Виходячи з таких оцінок, прибуток «Атланту» від кількамісячної співпраці з державним «Інститутом модернізації змісту освіти» може сягнути 100-120 млн грн»;
- в абз. 20 публікації: «Директорка ТОВ «Видавництво Атлант» ОСОБА_5 фактично відмовилась від коментарів з приводу завищення вартості виготовлення підручника «Здоров'я, безпека та добробут», наполягаючи у письмовій відповіді NGL.media, що «такий факт відсутній».
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Голдберрі» (03087, м. Київ, вул. Адама Міцкевича, буд. 10, кв. 32, ідентифікаційний код 35920776) спростувати поширену ним недостовірну інформацію розмістивши на веб-сайті www.espreso.tv перед публікацією за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 резолютивну частину даного рішення протягом 5 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Голдберрі» (03087, м. Київ, вул. Адама Міцкевича, буд. 10, кв. 32, ідентифікаційний код 35920776) опублікувати відповідь на веб-сайті www.espreso.tv перед публікацією за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 наступного змісту:
Заголовок: «Відповідь ТОВ «Видавництво Атлант»
Текст відповіді: 05.08.2024 року NGLmedia було поширено матеріали розслідування ОСОБА_6, про те, що Міністерства освіти сприяє видавництву «Атлант» в підкоренні ринку шкільних підручників без тендеру, закуповуючи у нього підручники за завищеними цінами, вартість друку яких як мінімум вдвічі більша порівняно з цінами незалежних друкарень у зв'язку з чим може мати прибуток від 100 до 120 млн.грн.
ТОВ «Видавництво Атлант» вважає, що ця інформація є недостовірною і не відповідає дійсності.
Видавництво «Атлант» спеціалізується на виданні підручників для осіб з особливими освітніми потребами та осіб, які навчаються мовами національних меншин, ринок яких становить лише приблизно 5 % від загального ринку шкільних підручників.
Видавництво заздалегідь уклало договори з авторськими колективами і розробило кілька десятків різних найменувань підручників та навчальних посібників, які пройшли державну експертизу та були представлені на конкурс.
В червні - липні 2024 року за результатами проведеного конкурсу держава з дотриманням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» за допомогою електронної торгової системи «Прозоро» уклала з видавництвом договори про закупівлю за бюджетні кошти 83 найменувань таких спеціалізованих підручників закупівель на загальну суму близько 163 млн. грн.
Видавництво «Атлант» доручило друк замовлених підручників п'яти різним типографіям, вартість поліграфічних послуг яких була приблизно однаковою і виконало державне замовлення в строк, хоча держава свої зобов'язання по оплаті закуплених підручників не виконала (оплата за них находила частинами і нерегулярно). Якщо держава повністю розрахується за придбані нею підручники, то видавництво «Атлант» має отримати близько 8 млн. грн. прибутку.
Вартість друку навчальної літератури об'єктивно майже завжди є вищою, ніж вартість друку аналогічної художньої літератури, що обумовлено особливими умовами їх видання - необхідністю в пік сезону протягом короткого часу без попередньої оплати надрукувати велику кількість різних найменувань малими, а іноді й мізерними тиражами, використовуючи сертифіковані витратні матеріали та обладнання.
Для коректного порівняння вартості друку підручників різними друкарнями недостатньо відомостей тільки про їх тираж та кількість сторінок - обов'язково потрібно враховувати формат друку, кількість кольорів, наявність чи відсутність ілюстрацій та фотографій та вищевказані умови закупівель.
Розслідування, проведене ОСОБА_6, ґрунтується на некоректному порівнянні цін на поліграфічні послуги та не містить інформації про реальний стан справ на ринку державних закупівель підручників для осіб з особливими освітніми потребами.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдберрі» (03087, м. Київ, вул. Адама Міцкевича, буд. 10, кв. 32, ідентифікаційний код 35920776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Атлант» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9А, офіс 369, ідентифікаційний код 45346323) судовий збір у сумі 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 03 липня 2025 року.
Повне рішення складене 14 липня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.