ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.07.2025Справа № 910/1551/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 31, ідентифікаційний код 34814419)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
про визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційної дії,
за участю представників
від позивача: Шумейко І.П.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
До Господарського суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційної дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дізналася, що її призначено на посаду керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ", однак жодного відношення до цього товариства позивач не має, згоду на призначення її керівним не надавала, чим і було порушено права позивача. Разом з цим, за твердженням позивача, відповідне рішення було прийняте на Загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ", оформлених протоколом №1 від 29.11.2010, що вбачається з матеріалів кримінального провадження №42020081020000157. У зв'язку з викладеним позивач просить суд визнати недійним рішення Загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ", оформлені протоколом №1 від 29.11.2010 та скасувати реєстраційну дію "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" (Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи), проведену 06.12.2010 за №14151070003015404 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1551/25, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.03.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 відкладено підготовче засідання на 09.04.2025, зобов'язано Відділ поліції № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області надати суду належним чином засвідчену копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 34814419), вилученої 11.08.2023 у Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, яка перебуває в матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020081020000157, в строк до 08.04.2025 включно.
28.03.2025 до відділу діловодства суду від Запорізького районного управління поліції відділення поліції №3 на виконання ухвали суду від 12.03.2025 надійшов лист з доданою копією реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 34814419).
01.04.2025 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказу до матеріалів справи, а саме: копії трудової книжки ОСОБА_1 .
У підготовчому засіданні 09.04.2025 суд у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення до участі у справі ОСОБА_2 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та відкладення підготовчого засідання на 30.04.2025.
У підготовчому засіданні 09.04.2025 суд у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/1551/25 до розгляду по суті на 14.05.2025.
У судовому засіданні 14.05.2025 судом відкладено розгляд справи по суті на 28.05.2025.
23.05.2025 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження по справі № 910/1551/25, в якому остання просила суд повернутися зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження, обґрунтоване тим, що під час розгляду справи по суті виникла необхідність у поданні додаткових пояснень щодо ефективного способу захисту та необхідності подати заяву про зміну предмету позову.
Цією ж датою, відділом діловодства суду зареєстровано заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсним, з моменту прийняття, рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ", оформлене протоколом № 1 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" від 29 листопада 2010 року, в частині призначення директором Товариств з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 30 листопада 2010 року (пункт 7 порядку денного) та скасувати реєстраційну дію "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" (в частині дії "Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи"), проведену 06 грудня 2010 року об 11:45:24 за № 1415107000.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 клопотання позивача ОСОБА_1 про повернення до стадії підготовчого провадження у справі № 910/1551/25 задоволено, вирішено здійснити повернення зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі № 910/1551/25, прийняти до розгляду заяву позивача про зміну предмету спору, відкладено підготовче засідання на 12.06.2025.
У підготовчому засіданні 12.06.2025 суд у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/1551/25 до розгляду по суті на 03.07.2025.
У судовому засіданні 03.07.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу представники відповідача та третьої особи у засідання не прибули, хоча про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.
За приписами частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 03.07.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" №1 від 29.11.2010, за результатами розгляду порядку денного, зокрема, прийнято рішення призначити директором Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" (ідентифікаційний номер 2424509364) ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з 30.11.2010 (пункт 7 порядку денного).
На підставі вказаного рішення був виданий наказ №14-к по особовому складу, підписаний від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" ОСОБА_1, відповідно до якого остання приступила до виконання обов'язків директора товариства з 30.11.2010.
06.12.2010 було проведено реєстраційну дію "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" (Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи) №14151070003015404, згідно якої ОСОБА_1 вказано керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ", починаючи з 30.11.2010.
Позивач зазначає, що жодного відношення до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" не має, згоду на призначення її керівником не надавала, жодного документу цього підприємства не підписувала та не перебувала у трудових відносинах із цим підприємством, отже 29.11.2010 Загальні збори учасників відповідача прийняли рішення, яким без згоди та без відома позивача призначили її керівником відповідача, що є незаконним та порушує її права.
Викладене стало підставою для звернення до суду з даним позовом про визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ", оформлене протоколом № 1 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" від 29.11.2010 у відповідній частині (пункт 7 порядку денного).
Як наслідок недійсності такого рішення загальних зборів, позивач просить суд скасувати реєстраційну дію "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" (в частині дії "Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи"), проведену 06.12.2010 об 11:45:24 за №14151070003015404 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ".
Згідно із частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).
Згідно з частинами 1, 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень частин 1, 6 статті 96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України до підвідомчості господарських судів України віднесено справи з корпоративних спорів, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов'язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов'язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудових відносин одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов'язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у справі №448/362/22 року від 14.06.2023.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22 також виснувала, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.
Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача, яка значиться директором Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ", про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства в частині призначення її директором товариства, а тому даний спір є корпоративним та має розглядатися в порядку господарського судочинства, оскільки є спором, пов'язаним з управлінням юридичною особою.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
У Рішенні №1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 Конституційний Суд України також наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Наведені висновки також підтримані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц та від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, де остання також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 Цивільного кодексу України). У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього.
Частиною 4 статті 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
Підставою набуття виконавчим органом товариства (членами правління та головою правління) повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами членів товариства як вищого органу управління товариства.
Отже, підставою для набуття ОСОБА_1 повноважень з управління товариством є призначення її загальними зборами учасників товариства директором товариства.
Поряд з цим, позивач зазначає, що будь-якої згоди на призначення її директором Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" не надавала.
У матеріалах справи наявний висновок експерта від 26.09.2024 №СЕ-19/108-24/17359-ПЧ, складений судовим експертом Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного інституту Тетяною Іваненко.
За результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи, які містяться в Реєстраційній справі ТОВ "Кабель-Світло-України" на документах:
- сторінка 30 між текстом "Директор ТОВ "Кабель-Світло-України" та "ОСОБА_1" у документі "НАКАЗ №14-К";
- сторінка 62 між текстом "Директор" та " ОСОБА_1 " у документі "ДОВІРЕНІСТЬ" від 22.12.2010;
- сторінка 65 у графі "сторінку заповнив" у документі: "Форма №3 реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи";
- сторінка 67 у графі "Сторінки 1-3 картки заповнив" у документі:"Сторінка 3 реєстраційної картки "Форма №3"
виконані, ймовірно, не ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповісти на питання в категоричній формі не виявилось можливим через обмежений об'єм почеркознавчої інформації, який міститься в досліджуваних підписах.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" встановлено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.
Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Згідно ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
За умовами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
З огляду на наведене вище, суд приймає до уваги висновок експерта від 26.09.2024 №СЕ-19/108-24/17359-ПЧ, складений судовим експертом Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного інституту Тетяною Іваненко, яка була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку, оскільки висновок судової експертизи узгоджений між собою, обґрунтований, не суперечать іншим матеріалам справи і не викликає сумнівів у його неправильності.
При цьому, згідно з наявною в матеріалах справи заявою свідка ОСОБА_1 від 24.01.2025 остання жодного відношення до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" не має, згоду на призначення її керівником не надавала, жодного документу цього підприємства не підписувала, жодної довіреності не видавала та не перебувала у трудових відносинах із цим підприємством; призначення її керівником підприємства відбулося без її згоди та без її відома.
Також, у матеріалах справи наявна копія трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 , з якої вбачається, що станом на 29.11.2010 позивач працювала у ПАТ "Запорізький хлібозавод №5" на посаді провідного фахівця з методів розширення ринку збуту; жодних записів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" трудова книжка не містить.
При цьому, в статті 2, 13 Господарського процесуального кодексу України закріплений принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач під час розгляду справи не надав жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення ОСОБА_1. волевиявлення щодо призначення її на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ".
Із поданих доказів суд встановив, що позивача призначено на посаду директора товариства за відсутності відповідного волевиявлення останньої. Відтак обрання ОСОБА_1 на посаду директора товариства без згоди останньої є порушенням конституційного права позивача на свободу праці.
Тоді як, відповідно до приписів статті 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
У частині другій статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21, від 14.12.2022 у справі №477/2330/18 та від 22.10.2019 у справі №923/876/16.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Отже, коли особа звернулася до суду за захистом порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №911/3135/20 від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18).
Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.
Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи з принципу верховенства права, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред'явлення позову по суті спрямоване на припинення правовідносин між ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ", суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку, буде такий спосіб захисту як визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" в частині призначення на посаду директора товариства ОСОБА_1 .
Рішення загальних зборів є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Тоді як, у даному випадку, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність будь-якого волевиявлення позивача на призначення її на посаду директора відповідача, а відтак саме відповідним рішенням загальних зборів відповідача порушено права позивача, яку визначено директором товариства без її волевиявлення, що свідчить про наявність правових підстав для визнання оскаржуваного рішення недійсним в цій частині.
Таким чином, прийняття Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" рішення, оформленого протоколом № 1 від 29.11.2010, про призначення директором Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" ОСОБА_1 з 30.11.2010 (пункт 7 порядку денного) є порушенням прав позивача щодо вільного вибору праці, тому наявні достатні підстави для задоволення позову в цій частині.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема, відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
У частині 1 статті 25 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, а також судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.
З аналізу приписів частини 1 статті 25 вищевказаного Закону слідує, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Як вже зазначалось судом, статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 року в справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Отже, вирішивши питання про правомірність позовних вимог про визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" в частині призначення ОСОБА_1 на посаду директора, суд має вирішити питання щодо внесення цієї інформації до Єдиного державного реєстру, враховуючи той факт, що саме такий спосіб захисту порушених прав позивача сприятиме процесуальній економії та забезпечить їх відновлення, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування реєстраційної дії щодо внесення відомостей про позивача як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним, з моменту прийняття, рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ", оформлене протоколом № 1 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" від 29.11.2010, в частині призначення директором Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 30.11.2010 (пункт 7 порядку денного).
3. Скасувати реєстраційну дію "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" (в частині дії "Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи"), проведену 06.12.2010 об 11:45:24 за № 14151070003015404 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ".
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-СВІТЛО-УКРАЇНИ" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 31, ідентифікаційний код 34814419) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 6 056 грн 00 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2025.
Суддя Л.Г. Пукшин