справа № 208/1958/25
провадження № 1-кп/208/966/25
11 липня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),
обвинуваченого: ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ),
захисника: ОСОБА_5
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 м. Кам'янське у кримінальному провадженні №62025050010004751 від 29.01.2025 клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м.Харків, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, який проходить військову службу на посаді оператора 2 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який має вищу освіту, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого, ч. 4 ст. 402 КК України,-
В провадженні Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України. Обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
У справі розпочато судовий розгляд.
Під час судового провадження прокурором подано клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Клопотання вмотивоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років. На думку прокурора, суворість можливого доводить існування ризику переховування обвинуваченого від суду. Також, інші ризики, визначені ст.177 КПК України, продовжують існувати, тому просив продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання, надав пояснення аналогічні змісту клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 , заперечили щодо вказаного клопотання, та просили суд обрати інший вид запобіжний захід не пов'язаного із триманням під вартою.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 14.05.2025 ОСОБА_4 продовжено дію вищевказаного запобіжного заходу до 12.07.2025.
Підставою для обрання і надалі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_4 під варту, і продовження такого запобіжного заходу та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому ОСОБА_4 , більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.
Таким чином, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його характеризуючи дані, ризики, які стали підставою для обрання і надалі продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які продовжують існувати і не зменшилися, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, за даних обставин суд вважає недоцільним, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , а тому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити.
Водночас, ч.8 ст.176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402 КК України, відтак, враховуючи положення ч.8 ст.176 КПК України, відносно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні може бути обрано запобіжний захід виключно у виді тримання під вартою.
Будь-яких інших даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому ОСОБА_4 , більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його характеризуючи дані, ризики, які стали підставою для обрання і надалі продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає, що саме застосування вказаного запобіжного заходу нієлювали мождивість знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, за даних обставин суд вважає недоцільним, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , а тому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити.
Щодо характеру особи обвинуваченого та його моральності, стану його здоров'я, суд зазначає, що наявність у обвинуваченого відповідних соціальних зв'язків, на що, як на підставу зміни запобіжного заходу наголошувала сторона захисту, само по собі не є достатнім стримуючим фактором порушення ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
Також суд враховує положення ч. 8 ст. 176 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 ч. 1 цієї статті, тобто запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З огляду на вищенаведене, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або особистої поруки слід відмовити.
Крім того, суд звертає увагу, що хоча в матеріалах справи і наявне відповідне клопотання про взяття на поруки обвинуваченого, однак особа, яка виявила таке бажання до зали суду не з'явилась.
Водночас, згідно положень ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. При цьому, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити без змін раніше визначений розмір застави, який здатний забезпечити належний спосіб процесуальної поведінки обвинуваченого.
Згідно статті 197 КПК України, строк дії ухвали про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 376 КПК України, суд-
Клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб по 08.09.2025 включно, з утриманням в умовах гаупвахти.
Клопотання захисника ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді застави задовольнити частково.
Визначити розмір застави 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн., які обвинувачений або заставодавець мають право внести у будь-який момент, що є підставою для звільнення обвинуваченого з-під варти, і останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки, а саме:
- прибувати до прокурора, суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або роботи;
- обмежитись у спілкуванні із свідками у даному кримінальному проваджені;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання вищеперерахованих обов'язків, та якщо будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин, застава буде звернена в дохід держави.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або особистої поруки відмовити.
Строк дії обов'язків визначити в межах строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто до 08.09.2025, з моменту звільнення особи під заставу.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду підозрюваним, його захисником, прокурором протягом 5 днів з дня її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Повний текст ухвали складено і проголошено 15.07.2025 о 16.50 год.
Головуючий суддя: ОСОБА_1