Справа № 210/3773/25
Провадження № 2-с/210/53/25
іменем України
09 липня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 подану в інтересах ОСОБА_2 про скасування судового наказу від 06 червня 2025 року за заявою Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про видачу судового наказу щодо стягнення боргу із ОСОБА_2 ,
07 липня 2025 року в провадження судді надійшла заява представника ОСОБА_1 подану в інтересах ОСОБА_2 про скасування судового наказу від 06 червня 2025 року за заявою Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про видачу судового наказу щодо стягнення боргу із ОСОБА_2 . В обґрунтування вимог представник боржника зазначив, що стягувачем не надано копії договору підписаного між ним та боржником, сума заборгованості не обґрунтована та різниця з інформацією наявною в автоматизований базі ТОВ «Новаком» а тому вказане майно йому не належить.
Дослідивши матеріали заяви, доходжу наступного висновку.
Відповідно до частини другої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов'язує перевіряти наявні матеріали справи, то відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу.
Згідно із частиною третьоюстатті 171 ЦПК Україниу разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження, в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленомустаттею 444 цього Кодексу.
Зазначені у заяві про скасування судового наказу доводи боржником можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку позовного провадження. Відтак, проаналізувавши обставини справи та вимоги закону, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 подана в інтересах ОСОБА_2 підлягає задоволенню, оскільки між сторонами існує спір.
Клопотання про поворот виконання судового наказу не заявлено.
За приписами частини другої статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Щодо вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
До заяви про скасування судового наказу додано докази оплати послуг адвоката у сумі 3000 грн, що підтверджується Договором про надання правової допомоги №450 від 01 липня 2025 року, ордером на надання правничої (правової) допомоги, актом виконаних робіт від 01 липня 2025 року.
За змістом положень ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до частини першої ст.42 ЦПК України, сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.
Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» звернулося до суду в порядку наказного провадження, в якому передбачено спрощене судове провадження. Заява про скасування судового наказу також подана у порядку наказного провадження
У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (ч.2 ст.42 ЦПК України).
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України "Наказне провадження". Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
Суддя зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, при цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов'язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі. Отже стягувач за правилами наказного провадження буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
Із зазначених норм матеріального права та процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3 та 8 ст.141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 9 статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). За вищенаведеного, колегія суддів вважає можливим застосування до даних правовідносин аналогії статті 141 ЦПК України.
А тому у випадку ухвалення судового рішення на користь особи, яка звертається із відповідною заявою, має наслідком або повернення сплаченого судового збору або стягнення його з протилежної сторони.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що судом задоволено заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу та судовий наказ скасовано, судовий збір за подання такої заяви мав би бути стягнутий з Комунального підприємства «Кривбасводоканал».
ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов'язок відшкодування боржнику судового збору.
Разом з тим, суд вважає, що понесення боржником витрат на заперечення проти судового наказу є складовою судового захисту.
Відмова у стягненні таких витрат, обумовлених виключно зверненням кредитора до суду, суперечитиме встановленому у ст. 19 ЦПК принципу верховенства права, фактично позбавляє боржника можливості компенсувати такі витрати.
Так, наразі спору між тими ж сторонами в позовному провадженні немає, а відтак остаточне врегулювання або вирішення спору у судовому порядку неможливе.
Суд враховує також ту обставину, що регулювання судових витрат належить до розд. I «Загальнi положення» ЦПК, а тому поширюється на всi категорії цивiльних справ, у тому числi на наказне провадження.
Таким чином, законодавство необхідно тлумачити системно, а отже, вважати, що компенсація судових витрат у наказному провадженні не суперечить закону.
Витрати на правову допомогу також належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Виходячи з цього можна зробити висновок про те, що в наказному провадженні витрати на сплату судового збору та правову допомогу за умови достатньої обґрунтованості їх розміру, повинні стягуватися з боржника або кредитора в залежності від наслідків розгляду справи.
Щодо заявленого розміру понесених витрат на правову допомогу, суд зазначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення
Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.
Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22
Враховуючи відсутність клопотань про зменшення витрат на правову допомогу від стягувача та наявність доказів отримання копії вказаної заяви з додатками, суд вважає, що з Комунального підприємства «Кривбасводоканал» підлягають стягненню витрати на правову допомогу понесені боржником під час подачі заяви про скасування судового наказу в розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 170, 171 ЦПК України, суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 подану в інтересах ОСОБА_2 про скасування судового наказу від 06 червня 2025 року за заявою Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про видачу судового наказу щодо стягнення боргу із ОСОБА_2 - задовольнити.
Судовий наказ, винесений 06 червня 2025 року у справі №210/3773/25 провадження №2-н/210/1376/25, виданий за заявою Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про видачу судового наказу щодо стягнення боргу із ОСОБА_2 за отримані послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.12.2024 року по 31.03.2025 в сумі 1332,82 грн., сплачений судовий збір в розмірі 302,80 грн. - скасувати.
Стягнути з Комунального підприємства «Кривбасводоканал», код ЄДРПОУ: 03341316, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , понесені витрати зі сплати судового збору за звернення до суду з вказаною заявою в розмірі 151,40 грн. (сто п'ятдесят одна гривня 40 копійок)
Стягнути з Комунального підприємства «Кривбасводоканал», код ЄДРПОУ: 03341316, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , понесені витрати на прааову допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень 00 копійок)
Роз'яснити заявнику його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: Н. Ю. Вікторович