ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2025Справа № 910/3854/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одумаді-Транс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівництва та ремонту колії" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 655 652,68 грн.,
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Одумаді-Транс" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівництва та ремонту колії" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, Залізниця) про стягнення 655 652,68 грн. інфляційних втрат, нарахованих у період з 01.09.2022 року по 09.02.2025 року в зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 24.11.2021 року № 21-187.
Ухвалою від 01.04.2025 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням Товариству строку і способу усунення її недоліків.
02.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства від 02.04.2025 року про усунення недоліків позовної заяви.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 04.04.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/3854/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
16.05.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява відповідача від 16.05.2025 року, в якій останній просив суд поновити строк на подання відзиву на позов та здійснювати розгляд справи № 910/3854/25 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 19.05.2025 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позов та одночасно продовжив Залізниці процесуальний строк на надання відзиву на позов до 29.05.2025 року. Цією ж ухвалою суд залишив без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи № 910/3854/25 за правилами загального позовного провадження.
27.05.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Залізниці від 27.05.2025 року, в якому остання заперечила проти задоволення вимог позивача. У відзиві відповідач вказав, що 17.12.2024 року Північний апеляційний господарський суд затвердив мирову угоду в справі № 910/9635/22 за позовом Товариства до Залізниці про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання. Зважаючи на порушення затвердженого мировою угодою графіку ремонту/модернізації рихтувальників гідравлічних групових моторних КВ.РГГМ-4, позивач запропонував укласти договір про зміну порядку виконання мирової угоди у справі № 910/9635/22, який у подальшому був укладений та виконаний сторонами без будь-яких претензій. Разом із тим, у пункті 7 мирової угоди сторони погодили, що у випадку своєчасного та належного виконання ними цієї мирової угоди вони не будуть мати (пред'являти) майнових або немайнових вимог, які стосуються або випливають з даної мирової угоди та які були предметом спору за договором поставки від 24.11.2021 року № ЦБРК-21-187 у справі № 910/9635/22. Отже, підписавши мирову угоду, яка затверджена судом апеляційної інстанції, сторони врегулювали наявний між ними спір та узгодили те, що жодних інших компенсацій, розрахунків, виплат сторони не проводять. Крім того, уклавши мирову угоду, сторони фактично розстрочили сплату заборгованості за договором поставки. Тобто, за умовами мирової угоди сторони за взаємною згодою змінили та визначили інші строки сплати основного боргу. Відтак, позивач, уклавши мирову угоду, погодив сплату боргу в інші, ніж передбачені в договорі строки, а тому зобов'язання відповідача щодо сплати основного боргу за договором по суті не є простроченим, що виключає підстави для нарахування та стягнення спірної суми інфляційних втрат за вказаний Товариством у позові період.
30.05.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Товариства від 30.05.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій останнє вказало, що наведений відповідачем у відзиві розрахунок штрафних санкцій не стосується предмета даного спору та є необґрунтованим з огляду на те, що питання належності якості товару та його заміни вже було вирішено в рамках справи № 910/2101/24.
Крім того, на виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2023 року в справі № 910/9635/22 Товариство вже сплатило на користь Залізниці 179 098,92 грн. пені та 168 168,00 грн. штрафу щодо 11 рихтувальників, які позивач добровільно погодився модернізувати, тобто доопрацювати їх на підставі наданих замовником побажань. У постанові від 01.05.2024 року в справі № 910/9635/22 Верховний Суд зазначив, що така добровільна згода на проведення модернізації товару не може бути розцінена як визнання ним наявності істотних недоліків щодо якості, а свідчить, за висновками судів попередніх інстанцій, про добросовісність його поведінки.
Також позивач зазначив, що він добросовісно виконав усі умови мирової угоди. Відсутність претензій у Залізниці щодо якості та кількості модернізованих рихтувальників підтверджується актами приймання-передачі від 09.01.2025 року (1 шт.), від 10.01.2025 року (9 шт.), від 17.01.2025 року (8 шт.), від 11.02.2025 року (4 шт.).
06.06.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Залізниці від 04.06.2025 року № ЦБРК-08/427н, в яких остання наголосила, що наведений у відзиві розрахунок штрафних санкцій опосередковано відноситься до предмета спору в справі № 910/3854/25, є одним із ключових моментів договору поставки від 24.11.2021 року № 21-187 та доказом поставки постачальником товару неналежної якості.
Інших заяв чи клопотань від сторін на адресу суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
24.11.2021 року між Залізницею (покупець) та Товариством (постачальник) був укладений договір поставки № ЦБРК-21-187 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався у 2021 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію (далі - товар) відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.
Найменування товару: рихтувальник гідравлічний груповий моторний КВ.РГГМ-4 (пункт 1.2 Договору).
Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток № 1), технічним вимогам, які зазначені в тендерній документації.
За умовами пункту 2.2 Договору підтвердженням якості товару з боку постачальника є декларація постачальника про відповідність, яка надається покупцю разом із кожною партією товару.
Згідно з пунктом 2.3 Договору вхідний контроль, приймання товару по якості та кількості поводиться кінцевим одержувачем - структурним підрозділом покупця, згідно із пунктами 6.6 та 6.7 Договору.
Пунктами 6.6 та 6.7 Договору передбачено, що приймання товару по кількості здійснюється згідно порядку, встановленого Інструкцією "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству" від 15.06.1965 року № П-6. Приймання товару по якості здійснюється згідно порядку, встановленого Інструкцією "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству" від 15.06.1966 року № П-7.
Відповідно до пункту 3.2 Договору його загальна сума становить 2 063 880,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 343 980,00 грн.
Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі відповідно до рахунку-фактури на дану партію товару. Виконавець надає два оригінали рахунку: один - структурному підрозділу, другий - філії "Центр з будівництва та ремонту колії" (пункт 4.1 Договору).
Пунктом 4.2 Договору передбачено термін оплати - на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної на поставлену партію товару, обумовлену пунктом 6.3 Договору, оформлену та зареєстровану відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з пунктом 5.7 Договору датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної та акта приймання-передачі. Зі сторони покупця акт приймання-передачі підписують уповноважені особи структурних підрозділів, зазначених у пункті 5.1, відповідно до виданих довіреностей.
Перехід права власності на товар відбувається після його фактичної передачі на підставі належно оформлених первинних документів (товарно-транспортної накладної, видаткової накладної, акта приймання-передачі) на склад покупця (пункт 5.10 Договору).
Відповідно до пункту 7.1.2 цієї угоди покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар.
У разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати (пункт 8.2.1 Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 року включно, а в частині розрахунків і гарантійних зобов'язань - до повного виконання їх сторонами (пункт 14.1 означеного правочину).
У специфікації № 1 до Договору сторони погодили товар - рихтувальник гідравлічний груповий моторний КВ.РГГМ-4, кількістю 27 шт, ціною 63 700,00 грн. без ПДВ, на загальну суму 2 063 880,00 грн. з ПДВ.
10.12.2021 року Залізниця направила Товариству замовлення на поставку товару відповідно до Договору на загальну суму 2 063 880,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 343 980,00 грн.
22.12.2021 року Товариство отримало лист відповідача № ЦБРК-18/877 з пропозицією продовжити строк дії Договору із збільшенням кількості товару на 20 % від суми, яка зазначена у Договорі, за умови поставки продукції до 31.03.2022 року.
У відповідь на цю пропозицію позивач листом від 22.12.2021 року надав згоду на продовження строку дії Договору зі збільшенням кількості товару на 20 % від суми, яка зазначена в Договорі, за умови поставки продукції до 31.03.2022 року.
29.12.2021 року сторони підписали додаткову угоду № 1 до Договору, якою виклали пункти 1.1, 1.4, 1.5, 2.1, 3.1, 3.2, 3.3.2, 3.3.3, 13.1, 14.1 Договору в новій редакції та доповнили Договір пунктом 16.2.
Згідно з пунктом 14.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 29.12.2021 року № 2 до нього) Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.03.2022 року включно, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання їх сторонами.
На виконання умов Договору Товариство поставило Залізниці товар на загальну суму 2 063 880,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 29.12.2021 року та видатковими накладними: від 29.12.2021 року № РРН0000073 на суму 840 840,00 грн., № РРН0000074 на суму 840 840,00 грн. та № РРН0000075 на суму 382 200,00 грн.
Крім того, Товариство зареєструвало відповідні податкові накладні.
29.12.2021 року Товариство надіслало Залізниці рахунки на оплату: від 29.12.2021 року № РСФ0000043, № РСФ0000044, № РСФ0000045.
Листом від 30.12.2021 року № 134 Залізниця повідомила позивача про те, що вхідним контролем підприємства призупинено приймання продукції: "Рихтувальних гідравлічний груповий моторний КВ.РГГМ-4" в кількості 11 штук, що поставлені 29.12.2021 року за рахунком-фактурою від 29.12.2021 року № РСФ0000043 та видатковою накладною № РРН0000073, через невідповідність умовам Інструкцій П-6, П-7, а саме:
- відсутність паспортів та інструкцій з експлуатації на кожну одиницю товару;
- товар не може бути використаний за призначенням через невірне розташування ручки рихтувальних домкратів та розташування приєднаних шланг до рихтувальних домкратів.
Враховуючи наведені обставини, Залізниця просила Товариство направити його представників для участі у вхідному контролі переліченої вище продукції 04.01.2022 року о 09:00 год. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. С. Параджанова, 37.
Позивач, з урахуванням зауважень відповідача, направляв Залізниці листи від 06.01.2022 року № 292/01, від 10.01.2022 року № 293/01, від 10.01.2022 року № 295/01, від 18.02.2022 року № 315/02 з проханням повернути товар для його модернізації.
12.08.2022 року сторони склали акт випробувань обладнання, в якому дійшли згоди, що в результаті випробувань встановлено, що всі функції рихтувальника працюють задовільно, кількісні та якісні показники відповідають ТЗ.
Разом із тим, враховуючи несплату Залізницею вартості поставленого їй товару, Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з відповідним позовом про стягнення із Залізниці заборгованості у розмірі 2 063 880,00 грн., 161 717,72 грн. пені, 36 810,57 грн. 3 % річних та 371 478,16 грн. інфляційних втрат.
Водночас Залізниця подала зустрічну позовну заяву з вимогами до Товариства про стягнення штрафу відповідно до пункту 8.3.2 Договору в розмірі 20 % від вартості поставленого неякісного товару, що становить 412 776,00 грн., а також 537 831,84 грн. пені, з урахуванням заяви про зміну предмета зустрічного позову.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що постачальником було поставлено покупцеві товар, проте при вхідному контролі були виявлені недоліки продукції в кількості 11 шт., поставлених 29.12.2021 року за рахунком-фактурою від 19.12.2021 року № РСФ0000043 та видатковою накладною № РРН0000073, внаслідок чого складено акти від 30.12.2021 року "Про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції" та від 05.01.2022 року "Про фактичну якість і комплектність продукції" про невідповідність товару вимогам Інструкцій П-6, П-7. Крім того 21.02.2022 року Залізниця надіслала Товариству лист з проханням усунути невідповідність 27 одиниць або замінити на інший товар, проте вказані недоліки останнє не усунуло.
Рішенням від 09.03.2023 року в справі № 910/9635/22 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 року) господарський суд міста Києва первісні позовні вимоги задовольнив частково та стягнув із Залізниці на користь Товариства 2 063 880,00 грн. основного боргу, 16 171,77 грн. пені, 36 810,57 грн. 3 % річних і 371 478,16 грн. інфляційних втрат. У задоволенні решти первісного позову суд відмовив.
Разом із тим, означеним рішенням суд частково задовольнив зустрічний позов у справі № 910/9635/22 та стягнув з Товариства на користь Залізниці 179 098,92 грн. пені та 168 168,00 грн. штрафу. У задоволенні решти вимог зустрічного позову суд відмовив.
Проте постановою від 01.05.2024 року Верховний Суд скасував рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 року в справі № 910/9635/22 в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення 16 171,77 грн. пені, 36 810,57 грн. 3 % річних та 371 478,16 грн. інфляційних втрат і направив справу в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 року в справі № 910/9635/22 Верховний Суд залишив без змін.
При новому розгляді справи (у скасованій Верховним Судом частині) рішенням від 15.10.2024 року господарський суд міста Києва частково задовольнив позов Товариства та стягнув із Залізниці на користь Товариства 229 905,71 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 22 498,49 грн. 3 % річних з простроченої суми та 16 171,77 грн. пені. У задоволенні решти вимог Товариства суд відмовив.
Разом із тим, ухвалою від 17.12.2024 року Північний апеляційний господарський суд затвердив укладену між Товариством та Залізницею мирову угоду в справі № 910/9635/22, провадження у справі № 910/9635/22 - закрив та визнав нечинним рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2024 року в справі № 910/9635/22.
У затвердженій апеляційним господарським судом мировій угоді сторони погодили, що відповідач (Залізниця) визнає перед позивачем (Товариством) заборгованість за Договором станом на 16.12.2024 року в розмірі 2 633 886, 45 грн., з яких:
- основний борг - 2 063 880,00 грн.;
- пеня - 161 717,72 грн. за період з 12.02.2022 року по 11.08.2022 року;
- 3 % річних - 36 810,57 грн. за період з 12.02.2022 року по 16.09.2022 року;
- інфляційні втрати - 371 478,16 грн. за період з 12.02.2022 року по 31.08.2022 року.
Сторони також домовились, що понесені Товариством судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 19 754,00 грн., що складає 50 % в процесі розгляду даного судового спору, сплачуються Залізницею. Інші судові витрати, відмінні від судового збору, покладаються виключно на сторону, яка їх понесла.
Товариство зобов'язується провести огляд та модернізацію рихтувальників гідравлічних групових моторних КВ.РГГМ-4 у кількості 26 штук, що є предметом договору поставки від 24.11.2021 року № ЦБРК-21-187, аналогічно до проведеної модернізації згідно акту приймання-передачі товару від 02.12.2024 року, а саме:
- заміна шлангів на більші за діаметром;
- встановлення 6-тиходового крану;
- встановлення дроселю для скиду тиску при закритті системи;
- під'єднання шлангів для штуцерів;
- перенос двигуна та масляного баку;
- вкорочення корпусу на 20 см.
Дані зміни призводять до наступних змін рихтувальників:
- час підйому домкратів рихтувальника КВ.РГГМ-4 скорочується до 1 хв;
- покращується доступ до паливного баку;
- зменшується вага та габаритні розміри;
- поліпшується управління рихтувальника.
Транспортування рихтувальників відбувається за рахунок та силами Залізниці на територію виробника м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 136 л.
Сторони домовились, що зазначені у п. 2 та у п. 3 Мирової угоди суми Залізниця зобов'язується сплатити трьома платежами протягом 5 (п'яти) банківських днів на користь Товариства на поточний рахунок за наступними реквізитами: НОМЕР_1 в АТ "Полтава - банк", МФО 331489 згідно графіка:
- 1 000 000,00 грн. - протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання мирової угоди (залишок заборгованості - 1 633 886,45 грн.);
- 1 000 000,00 грн. - до 06.01.2025 року (залишок заборгованості - 633 886,45 грн.);
- 633 886,45 грн. - до 10.01.2025 року.
Сторони домовились, що зазначені у п. 4 Мирової угоди дії щодо рихтувальників гідравлічних групових моторних КВ.РГГМ-4 у кількості 26 штук Товариство проводить партіями, які будуть надані Залізниці згідно з графіком:
- період доставки Залізницею виробнику рихтувальників у кількості 10 шт. - до 23.12.2024 року; період модернізації рихтувальників у кількості 10 шт. - до 30.12.2024 року;
- період доставки Залізницею виробнику рихтувальників у кількості 10 шт. - до 31.12.2024 року; період модернізації рихтувальників у кількості 10 шт. - до 10.01.2025 року;
- період доставки Залізницею виробнику рихтувальників у кількості 2 шт. - до 10.01.2025 року; період модернізації рихтувальників у кількості 2 шт. - до 15.01.2025 року.
Сторони домовились, що 4 рихтувальники гідравлічних групових моторних КВ.РГГМ-4 будуть передані Залізницею додатково (поза затвердженим графіком), після отримання рихтувальників від структурного підрозділу (що знаходиться на тимчасово окупованій території) філії "ЦБРК" Залізниці.
Станом на день укладання цієї Мирової угоди рихтувальник гідравлічний груповий моторний КВ.РГГМ-4 в кількості 1 (однієї) штуки модернізовано, що підтверджується актом приймання-передачі товару від 02.12.2024 року.
У пункті 7 Мирової угоди сторони запевнили одна одну, що у випадку своєчасного та належного виконання Мирової угоди сторони не будуть мати (пред'являти) майнових або немайнових вимог, які стосуються або випливають з даної Мирової угоди та які були предметом спору за договором поставки від 24.11.2021 року № ЦБРК-21-187 та у справі № 910/9635/22, яка розглядалася господарським судом міста Києва.
Обґрунтовуючи пред'явлені у даній справі (№ 910/3854/25) вимоги, Товариство посилалося на те, що за умовами укладеної між сторонами та затвердженої судом мирової угоди у справі № 910/9635/22 сума заборгованості Залізниці перед Товариством склала 2 633 886,45 грн., а заявлені до стягнення у вищенаведеній справі інфляційні втрати були нараховані до 31.08.2022 року. На виконання умов мирової угоди відповідач сплатив на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 2 633 886,45 грн. наступними платежами: 23.12.2024 року - 1 000 000,00 грн., 06.01.2025 року - 1 000 000,00 грн., 06.01.2025 року - 63 880,00 грн., 10.02.2025 року - 570 006,45 грн.
Враховуючи наведене, Товариство додатково нарахувало відповідачу та заявило до стягнення із Залізниці суму інфляційних втрат у загальному розмірі 655 652,68 грн., з яких: 648 812,60 грн. - інфляційні витрати, нараховані у період з 01.09.2022 року по 22.12.2024 року на суму основного боргу в розмірі 2 633 886,45 грн., 6 840,08 грн. - інфляційні витрати, нараховані у період з 07.01.2025 року по 09.02.2025 року на суму основного боргу в розмірі 570 006,45 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За умовами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Як було зазначено вище, 24.11.2021 року між Залізницею (покупець) та Товариством (постачальник) був укладений Договір, за умовами якого постачальник зобов'язався у 2021 році поставити і передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.
Враховуючи несплату Залізницею вартості поставленого їй товару, Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з відповідним позовом про стягнення із Залізниці заборгованості у розмірі 2 063 880,00 грн., 161 717,72 грн. пені, 36 810,57 грн. 3 % річних та 371 478,16 грн. інфляційних втрат (нарахованих у період з 12.02.2022 року по 31.08.2022 року).
Водночас Залізниця подала зустрічну позовну заяву з вимогами до Товариства про стягнення штрафу відповідно до пункту 8.3.2 Договору в розмірі 20 % від вартості поставленого неякісного товару, що становить 412 776,00 грн., а також 537 831,84 грн. пені, з урахуванням заяви про зміну предмета зустрічного позову.
Ухвалою від 17.12.2024 року Північний апеляційний господарський суд затвердив укладену між Товариством та Залізницею мирову угоду в справі № 910/9635/22, а провадження у справі № 910/9635/22 - закрив.
У затвердженій апеляційним господарським судом мировій угоді сторони погодили, що відповідач (Залізниця) визнає перед позивачем (Товариством) заборгованість за Договором станом на 16.12.2024 року в розмірі 2 633 886,45 грн., з яких:
- основний борг - 2 063 880,00 грн.;
- пеня - 161 717,72 грн. за період з 12.02.2022 року по 11.08.2022 року;
- 3 % річних - 36 810,57 грн. за період з 12.02.2022 року по 16.09.2022 року;
- інфляційні втрати - 371 478,16 грн. за період з 12.02.2022 року по 31.08.2022 року.
Сторони також домовились, що зазначені у Мировій угоді суми Залізниця зобов'язується сплатити трьома платежами протягом 5 (п'яти) банківських днів на користь Товариства згідно з таким графіком:
- 1 000 000,00 грн. - протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання мирової угоди;
- 1 000 000,00 грн. - до 06.01.2025 року;
- 633 886,45 грн. - до 10.01.2025 року.
Також, сторони запевнили одна одну, що у випадку своєчасного та належного виконання Мирової угоди вони не будуть мати (пред'являти) майнових або немайнових вимог, які стосуються або випливають з даної Мирової угоди та які були предметом спору за Договором та у справі № 910/9635/22.
Судом встановлено, що згідно з платіжними інструкціями від 23.12.2024 року № 964782 на суму 1 000 000,00 грн., від 06.01.2025 року № 1652 на суму 1 000 000,00 грн., від 06.01.2025 року № 1653 на суму 63 880,00 грн. та від 10.02.2025 року № 107319 на суму 570 006,45 грн. (з призначеннями платежів: "Перерахування коштів на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/9635/22, без ПДВ, ID 8169 (_901_)") Залізниця повністю погасила визнану сторонами в Мировій угоді заборгованість перед Товариством за Договором у загальному розмірі 2 633 886,45 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що за загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави наведено у статтях 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Разом із тим, суд встановив, що передбачений умовами мирової угоди обов'язок відповідача зі сплати Товариству грошових коштів у загальному розмірі 2 633 886,45 грн. (з яких: 2 063 880,00 грн. - основний борг, 161 717,72 грн. - пеня за період з 12.02.2022 року по 11.08.2022 року, 36 810,57 грн. - 3 % річних за період з 12.02.2022 року по 16.09.2022 року, 371 478,16 грн. - інфляційні втрати за період з 12.02.2022 року по 31.08.2022 року) у строк до 10.01.2025 року був порушений відповідачем, у зв'язку з чим останній вважається таким, що прострочив виконання відповідного зобов'язання (у тому числі зі сплати суми основного боргу за Договором).
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із системного аналізу приписів статей 612, 625 Цивільного кодексу України вбачається, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року в справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 року в справі № 905/600/18.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року в справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Суд зазначає, що предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за загальний період з 01.09.2022 року по 09.02.2025 року (тобто за період, відмінний від періоду нарахування позивачем цих компенсаційних виплат у справі № 910/9635/22) внаслідок невиконання грошового зобов'язання, розмір якого визначений в укладеній між сторонами та затвердженій судом мировій угоді (2 633 886,45 грн.).
Слід зазначити, що за нормами статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинення спору на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного примусу) врегулювання розбіжностей на погоджених ними умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року в справі № 916/661/20).
Мирова угода є одним із способів вирішення господарського спору, яка може стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмета позову. На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі: укладається у формі та на умовах, передбачених самими сторонами, проте на умовах, що не суперечать діючому законодавству; підлягає затвердженню господарським судом; не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.
Тобто, мирова угода не є договором у цивільному/господарсько-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано положеннями Господарського процесуального кодексу України, проте вона має на меті припинення спору на умовах, погоджених сторонами та затверджених судом (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 року в справі № 904/8731/17 та від 20.06.2018 року в справі № 913/869/14).
Під час розгляду даної справи суд врахував існування грошового зобов'язання (зі сплати основного боргу), що виникло та існувало за Договором у сумі 2 063 880,00 грн., строки виконання якого визначені умовами цього правочину на момент його укладення, а також грошового зобов'язання в сумі 2 633 886,45 грн., розмір та строк виконання якого сторони визначили мировою угодою, а саме: 1 000 000,00 грн. - протягом 5 банківських днів з моменту підписання мирової угоди, 1 000 000,00 грн. - до 06.01.2025 року, 633 886,45 грн. - до 10.01.2025 року.
При цьому, шляхом укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі № 910/9635/22 (в частині відповідних вимог Товариства) сторони спору фактично змінили матеріально-правові відносини, що існували на момент відкриття провадження у наведеній справі, а саме змінили строк виконання грошового зобов'язання за Договором та порядок його оплати.
Суд зазначає, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Тобто, внаслідок укладання мирової угоди сторони відповідно до їх взаємного волевиявлення вирішили питання про порядок погашення боржником заборгованості Залізниці перед Товариством за Договором (у тому числі основної суми боргу) на умовах розстрочення сплати боргу згідно з умовами мирової угоди, що має наслідком зміну порядку та строків окремих зобов'язань сторін Договору.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що зазначено у статті 11 Цивільного кодексу України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
Суд встановив, що Залізниця допустила прострочення не лише виконання договірного зобов'язання з оплати основного боргу за Договором, а й прострочення виконання умов мирової угоди у справі № 910/9635/22 в частині строків внесення передбачених цією угодою платежів, у зв'язку з чим відповідач вважається таким, що прострочив. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування інфляційних втрат на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
При цьому, суд зазначає, що постановлення судом ухвали про затвердження мирової угоди не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
У той же час, визначаючи розмір заборгованості, зокрема, в частині інфляційних втрат, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (у даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні власний розрахунок.
Судом встановлено, що з урахуванням умов укладеної між сторонами мирової угоди та дати її затвердження судом - 17.12.2024 року, відповідач мав виконати основне зобов'язання зі сплати, зокрема, 2 063 880,00 грн. заборгованості за Договором на умовах розстрочення сплати боргу в строк до 10.01.2025 року (з урахуванням погодженого сторонами графіку платежів).
Суд також врахував положення статті 534 Цивільного кодексу України, за якими у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Таким чином, початком перебігу періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з погашення недоплаченої суми боргу за Договором (зважаючи на фактичну зміну матеріально-правових відносин сторін за Договором та погодження сторонами у мировій угоді графіку здійснення трьох платежів, що включаються в себе суму боргу, пені та компенсаційних виплат, до 10.01.2025 року, а також беручи до уваги сплату Залізницею на користь Товариства до 06.01.2025 року включно грошових коштів у загальному розмірі 2 063 880,00 грн.) є 11.01.2025 року, у той час як позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат на загальну суму боргу в розмірі 2 633 886,45 грн. застосовано період нарахування, починаючи з 01.09.2022 року, що не відповідає дійсному періоду прострочення та наведеним приписам законодавства.
Крім того, суд встановив, що Товариство у позовній заяві нараховувало заявлені до стягнення інфляційні втрати на загальну суму боргу за мировою угодою у розмірі 2 633 886,45 грн., тобто на зобов'язання зі сплати основного боргу за Договором в розмірі 2 063 880,00 грн. та компенсаційних виплат і пені (неустойки) на суму 570 006,45 грн.
Як було зазначено вище, виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань до повного виконання грошового зобов'язання.
При цьому, базою (основою) для нарахування інфляційних втрат згідно з вимогами наведеної норми є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року в справі № 914/712/16.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що нарахування позивачем інфляційних втрат, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, може здійснюватися лише на суму основного боргу, яка за умовами мирової угоди становила 2 063 880,00 грн. (з урахуванням періодів та сум її часткового погашення відповідачем), що виключає підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суми закріплених у мировій угоді компенсаційних виплат та пені.
Беручи до уваги наведене, а також зважаючи на те, що відповідачем контррозрахунку інфляційних втрат надано не було, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення із Залізниці цих компенсаційних виплат у розмірі 6 840,08 грн., нарахованих на несвоєчасно сплачену суму основного боргу в розмірі 570 006,45 грн. у період з 11.01.2025 року по 09.02.2025 року.
Отже, стягненню з відповідача на користь Товариства підлягає 6 840,08 грн. інфляційних втрат, тоді як у задоволенні вимоги позивача про стягнення із Залізниці 647 812,60 грн. інфляційних втрат слід відмовити.
При цьому, суд врахував наявність у матеріалах справи копії укладеного між сторонами 24.01.2025 року договору про зміну порядку виконання мирової угоди по справі № 910/9635/22, у пункті 6 якого сторони домовилися, що відповідач зобов'язується до 31.01.2025 року сплатити одним платежем протягом 5 (п'яти) банківських днів на користь Товариства на поточний рахунок суму в розмірі 570 006,45 грн.
Однак, ні умови цього договору, ні матеріали справи не містять належних відомостей та доказів на підтвердження правової природи цієї суми (основний борг, компенсаційні виплати, пеня тощо), а сам договір про внесення змін до мирової угоди, на відміну від власне мирової угоди, судом затверджений не був та не відповідає вимогам до виконавчого документа.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 року в справі № 703/2714/19 наведено висновок, відповідно до якого припинення судового спору між сторонами у спосіб укладення мирової угоди, за умови його затвердження судом шляхом постановлення ухвали із закриттям провадження у справі, не передбачає права сторони змінювати правовідношення шляхом зобов'язання внесення змін до мирової угоди та виключає можливість у подальшому в судовому порядку змінювати мирову угоду шляхом ухвалення іншого судового рішення про внесення змін до раніше затвердженої мирової угоди.
Посилання відповідача на положення у пункту 7 Мирової угоди, за якими у випадку своєчасного та належного виконання сторонами цієї мирової угоди вони не будуть мати (пред'являти) майнових або немайнових вимог, які стосуються або випливають з даної мирової угоди та які були предметом спору за Договором у справі № 910/9635/22, не беруться судом до уваги з огляду на відмінні бази та періоди нарахування інфляційних втрат у справі № 910/9635/22 та у даній справі, а також зважаючи на встановлений судом факт допущення Залізницею прострочення виконання взятих на себе грошових зобов'язань за означеною мировою угодою.
Інші заперечення Залізниці проти позову безпосередньо не стосуються предмета спору в даній справі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи та спростовуються її матеріалами.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної сплати суми заборгованості за Договором чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов'язків зі своєчасної оплати цієї суми боргу.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові зобов'язання, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Центр будівництва та ремонту колії" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01103, місто Київ, вулиця Залізничне шосе, будинок 5-Б; код ЄДРПОУ ВП 43112236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одумаді-Транс" (14034, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця 1 Травня, будинок 217; код ЄДРПОУ 40725353) 6 840 (шість тисяч вісімсот сорок) грн. 08 коп. інфляційних втрат, а також 82 (вісімдесят дві) грн. 08 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 15.07.2025 року.
Суддя В.С. Ломака