Рішення від 02.07.2025 по справі 910/2010/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2025Справа № 910/2010/19 (910/4456/21)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича

до ОСОБА_1 - 1

ОСОБА_2 - 2

про визнання недійсними договорів про переведення боргу

в межах справи № 910/2010/19

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Україна ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро"

про банкрутство

Суддя Івченко А.М.

Представники: відповідно до протоколу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/2010/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Україна ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" про банкрутство.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними договорів про переведення боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. в межах справи № 910/2010/19; позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначити підготовче засідання на 02.06.21; встановлено відповідачам строк для подання відзивів на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України до 20.04.2021; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзиви з урахуванням ст. 166 ГПК України до 15.05.2021.

23.04.2021 від відповідача -2 надійшов відзив.

11.05.2021 від відповідача -2 надійшли документи по справі.

13.05.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив.

01.06.2021 від відповідача -1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

01.06.2021 від відповідача -2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 відкладено розгляд справи на 07.07.21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 закрито підготовче провадження з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. в межах справи № 910/2010/19; призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. в межах справи № 910/2010/19 до розгляду по суті на 15.09.21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 відкладено розгляд справи на 10.11.21.

10.11.2021 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 клопотання позивача задоволено; зупинено провадження у справі № 910/2010/19 (910/4456/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів про переведення боргу в межах справи № 910/2010/19 до вирішення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справ: № 910/2010/19 (910/17948/20) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1" про визнання недійсним договору в межах справи № 910/2010/19; № 910/2010/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", Фермерського господарства "Ружин", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Фермерське господарство "Престиж Агролюкс" про визнання недійсним договору № 585 про відступлення права вимоги від 16.04.2018 в межах справи № 910/2010/19; № 910/2010/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", Фермерського господарства "Віктор", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Фермерське господарство "Престиж Агролюкс" про визнання недійсним договору № 522 про відступлення права вимоги від 16.04.2018 в межах справи № 910/2010/19.

01.03.2023 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 поновлено провадження у справі та призначити розгляд справи на 02.07.25; викликано у судове засідання, призначене на 02.07.25; зобов'язано позивача, ліквідатора банкрута, відповідачів надати пояснення по справі.

30.06.2025 від ліквідатора банкрута надійшли пояснення.

В судовому засіданні представники учасників провадження у справі надали пояснення по суті та виступили із промовами у судових дебатах.

Судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач у поданій позовній заяві посилається на Договір №23/01/1 про переведення боргу від 23.01.2018 по Договору поворотної фінансової допомоги №б/н від 04.12.2017 у розмірі 1 200 000,00 грн.; Договір №01/02 про переведення боргу від 01.02.2018 по межах Договору поворотної фінансової допомоги №30/01/01 від 30.01.2018 у розмірі 1 300 000,00 грн.; Договір №22/03 про переведення боргу від 22.03.2018 по Договору поворотної фінансової допомоги №12/01/2 від 12.01.2018 у розмірі 6 000 000,00 грн.; Договір №28/03/1 про переведення боргу від 28.03.2018 по Договору поворотної фінансової допомоги №19/02/01 від 09.02.2018 у розмірі 1 500 000,00 грн.

Зазначені договори, про переведення права боргу укладені між ТОВ «Імперія-Агро» (Кредитор), ОСОБА_1 (Новий боржник) та ОСОБА_2 (Первісний боржник). Дані договори є за своїм змістом та предметом однорідними, укладені між тими ж сторонами, з тих самих підстав.

Відповідно до умов даних Договорів, Первісний боржник переводить на Нового боржника грошові зобов'язання про повернення поворотної фінансової допомоги, що виникли на підставі Основного договору, а Новий боржник погоджується виконати зазначені грошові зобов'язання, що виникли на підставі Договорів поворотної фінансової допомоги, укладених між ТОВ «Імперія-Агро» та ОСОБА_2 , у період від 04.12.2017 до 09.02.2018.

Згідно з п.2.1. оспорюваних Договорів, «не пізніше 10 календарних днів з дати підписання даного договору Первісний боржник компенсує Новому боржнику суму переведеного боргу, шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок Нового боржника, або в інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству».

В подальшому, ТОВ «Імперія-Агро» надала ОСОБА_2 . Довідку №311 від 28.03.2018 про відсутність у ОСОБА_2 боргу за Договорами поворотної фінансової допомоги №12/01/2 від 12.01.2018; б/н від 04.12.2017; №30/01/01 від 30.01.2018; №09/02/1 від 09.02.2018 на загальну суму 10 000 000,00 грн.. Поряд з іншим, в довідці зазначається, що вона видана у зв'язку з виконанням п.2.1. Договорів про переведення боргу.

Отже, зазначеною Довідкою підтверджується факт того, що ОСОБА_2 компенсував Новому боржнику - ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 10 000 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Позивач зазначає також те, що за даними відкритих джерел аналітичної системи для комплаенсу, аналізу ринків, ділової розвідки та розслідувань - УouСоntrol, ОСОБА_1 з 21.12.2012 по 03.04.2019 володів 50 відсотками розміру в статутному капіталі ТОВ «Імперія-Агро», а з 04.07.2016 по 25.09.2018 був керівником ТОВ «Імперія-Агро».

ОСОБА_1 з 03.08.2016 до 03.04.2019 залишався ще й кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «Імперія-Агро».

Оспорювані Договори про переведення боргу були укладені 22.03.2018; 23.01.2018; 01.02.2018; 28.03.2018, тобто у той час, коли ОСОБА_1 був керівником, учасником та кінцевим бенифіціаром ТОВ «Імперія-Агро».

Таким чином, в силу положень абз. 6 ч.1 ст. 1 КУзПБ, ОСОБА_1 являвся заінтересованою особою стосовно ТОВ «Імперія-Агро» під час укладання вище зазначених Договорів про переведення боргу, що в свою чергу є підставою для визнання даних договорів недійсним на підставі абз.3 ч.2 ст.42 КУзПБ.

При перегляді справи № 910/2010/19 за позовом ТОВ «Центр Лойер Компані» до ТОВ «Імперія-Агро», ФГ «Віктор», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ФГ «Престиж Агролюкс» про визнання недійсним договору № 522 про відступлення права вимоги від 16.04.2018, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 04.11.2021 сформував наступну позицію.

« 38. Спірним питанням у зазначеній справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання договору недійсним.

39. Позивач правовою підставою заявлених вимог з-поміж іншого визначив приписи статті 42 КУзПБ, проте як правильно вказав апеляційний суд зважаючи на відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Імперія-Агро» до введення в дію КУзПБ підстави для застосування до спірних правовідносин статті 42 КУзПБ відсутні, що не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, відповідно до статті 20 Закону про банкрутство та/або на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв у справі від 02.06.2021 № 904/7905/16).

40. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

41. Суд звертає увагу, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

42. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

43. У справі, що переглядається спірний договір про відступлення права вимоги було укладено сторонами 16.04.2018, а провадження у справі № 910/2010/19 про банкрутство ТОВ «Імперія-Агро» відкрито Господарським судом міста Києва ухвалою від 13.03.2019.

Отже оспорюваний правочин вчинено боржником протягом одного року, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство у «підозрілий період», тобто у період дії Закону банкрутство від 22.12.2011 № 4212-УІ в редакції від 19.01.2013, що діяла до 21.10.2019, умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в якому було врегульовано статтею 20 цього Закону.

45. Порівняно до загальних умов недійсності правочинів у статті 215 ЦК України що стаття 20 Закону про банкрутство розширює підстави для визнання недійсними правочинів боржника та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17).

46. За цільовою спрямованістю норми статті 20 Закону про банкрутство запобігають та/або компёнсують наслідки вчинення боржником фраудаторних дій у «підозрілий період».

47. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

48. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувана за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

49. За змістом частини першої статті 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

50. Таким чином, період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, частиною першою статті 20 Закону про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми.».

У справі № 910/2010/19 (910/4456/21) до Договору № 22/03 про переведення боргу від 22.03.2018 та Договору № 28/03/1 про переведення боргу від 28.03.2018, які були укладені у підозрілий період: протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство № 910/2010/19, мають застосовуватися вимоги частини першої статті 20 Закону про банкрутство, якими встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, а тому мають бути визнані недійсними на підставі наведеної норми, оскільки боржник по суті безоплатно здійснив відчуження майна.

Що ж до договорів про переведення боргу № 23/01/1 від 23.01.2018 та № 01/02 від 01.02.2018, беручи до уваги дату відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Імперія-Агро» - 13.03.2019, слід звернутися до висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, які викладені у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, з метою формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування ст. 42 КУзПБ під час вирішення питання про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до набрання чинності та початку дії КУзПБ:

« 137. Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

138. Водночас укладення договору боржника поза межами «підозрілого періоду» (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.

139. КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

140. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.».

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 ЦК України, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є те, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та заслухавши учасників провадження у справі, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної заяви, оскільки, як вбачається з оспорюваних договорів та доказів, наявних у матеріалах справи, Відповідач 2 сплатив на користь Відповідача 1 суму боргу у загальному розмірі 10 000 000,00 грн., який у подальшому навмисно уникнув виконання зобов'язання як за Договорами поворотної фінансової допомоги так і за Договорами про переведення боргу щодо сплати боргу Позивачеві.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір №23/01/1 про переведення боргу від 23.01.2018 по Договору поворотної фінансової допомоги №б/н від 04.12.2017 року у розмірі 1200000,00 грн., укладений між ТОВ «Імперія-Агро» (Кредитор) (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 14-Б, код ЄДРПОУ 35472893), ОСОБА_1 (Новий боржник) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (Первісний боржник) ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

3. Визнати недійсним Договір №01/02 про переведення боргу від 01.02.2018 по Договору поворотної фінансової допомоги №30/01/01 від 30.01.2018 року у розмірі 1300000,00 грн.;, укладений між ТОВ «Імперія-Агро» (Кредитор) (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 14-Б, код ЄДРПОУ 35472893), ОСОБА_1 (Новий боржник) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

4. Визнати недійсним Договір Договору №22/03 про переведення боргу від 22.03.2018 по Договору поворотної фінансової допомоги №12/01/2 від 12.01.2018 року у розмірі 6000000,00 грн., укладений між ТОВ «Імперія-Агро» (Кредитор) (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 14-Б, код ЄДРПОУ 35472893), ОСОБА_1 (Новий боржник) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (Первісний боржник) ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

5. Визнати недійсним Договір №28/03/1 про переведення боргу від 28.03.2018 по Договору поворотної фінансової допомоги №19/02/01 від 09.02.2018 року у розмірі 1500000,00 грн., укладений між ТОВ «Імперія-Агро» (Кредитор) (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 14-Б, код ЄДРПОУ 35472893), ОСОБА_1 (Новий боржник) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (Первісний боржник) ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (ідентифікаційний код 35472893, 03150, м. Київ, вул. Ділова, 14-Б) судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

7. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (ідентифікаційний код 35472893, 03150, м. Київ, вул. Ділова, 14-Б) судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

9. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.07.2025.

Суддя А.М. Івченко