вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.07.2025м. ДніпроСправа № 904/5337/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОТЕХІНВЕСТ"
до Відповідача-1 Марганецької міської ради
Відповідача-2 Комунального підприємства "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади"
про встановлення сервітуту
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судових засідань: Морозі А.О.
Представники:
Позивача - Бедрінець А.І.
Відповідача-1 - Сідельникова О.Л.
Відповідача-2 - Шпак В.І.
Позивач просить встановити на користь останнього строковий оплатний земельний сервітут на земельну ділянку площею 69,7359 га (кадастровий номер 1211300000:01:002:0007), загальна площа ділянки 70,0 га, місце розташування - Дніпропетровська область, місто Марганець, район залізничної станції "Піралюзит" на території колишньої рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова.
Відповідач-1 позов заперечує, посилаючись на те, що від Позивача на адресу Відповідача-1 надійшли два звернення від 04.10.2024 в порядку ст. 149 ЗК України та від 02.10.2024 в порядку ст. 66, 124-1 ЗК України. За результатами опрацювання цих звернень, оскільки вони надійшли майже одночасно і вимоги в них були взаємовиключними, Марганецька міська рада підготувала та направила відповідь № 18/14-1690 від 08.11.2024. Також Відповідач-1 наполягає, що жодних заяв Позивача не надходило до постійного землекористувача - КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади". Позивач вимагає встановлення оплатного земельного сервітуту на земельну ділянку площею 69,7359 га (кадастровий номер 1211300000:01:002:0007 загальною площею 70,0 га), разом з тим, згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами №4582 від 18.12.2007, площа земельної ділянки становить 64,5 га, а не 69,7359, як визначено Позивачем. Натомість, Позивач не надав доказів необхідності збільшення площі земельної ділянки порівняно з тими розмірами ніж зазначено в спеціальному дозволі, наявності технічної документації про встановлення оплатного земельного сервітуту на земельну ділянку кадастровий номер 1211300000:01:002:0007 загальною площею 70,0 га для видобування шламів марганцевих руд з метою їх збагачення та отримання марганцевого концентрату для використання в металургійній промисловості з правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності та відмови органу місцевого самоврядування у погоджені такої документації, що виключає задоволення заявленого позову. Технічна документація розроблялась саме для визначення можливості встановлення земельного сервітут - 07.10 (право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху), а не для використання в металургійній промисловості з правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності, як зазначено в позовній заяві. Чинне законодавство передбачає можливість, а не обов'язок встановлення земельного сервітуту, та вимагає встановлення вжиття заходів щодо встановлення сервітуту в добровільному порядку. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Крім того, закон вимагає від Позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому, Позивач має довести, що задоволення його потреб неможливо здійснити яким-небудь іншим способом. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Позивач не стане власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, у випадку задоволення позову, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України). У зв'язку з цим розрахунки Позивача плати за користування земельною ділянкою є неправильними.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що на виконання ч. 1 ст. 124-1ЗК України, письмово звертався до КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади" з листами-вимогами № 157 від 12.09.2024р. та №158 від 17.09.2024р. з проханням надати Позивачеві письмове погодження на укладання договору про встановлення земельного сервітуту та погодити надіслану технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки для сервітуту, виконану сертифікованим інженером-землевпорядником Конторчік С.А., шляхом її підписання і скріплення печаткою. В цих двох листах ТОВ "НЕОТЕХІНВЕСТ" зазначало про бажання укласти договір про встановлення земельного сервітуту. Однак, зазначені листи-вимоги КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади" з поштового відділення навмисно або з інших невідомих причин не забрало, а тому листи-вимоги були повернуті відправникові у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання. Відповідач-1 отримавши 07.10.2024 клопотання № 162 зобов'язаний розглянути саме це клопотання окремо та прийняти одне з двох можливих рішень: забезпечити укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надати мотивовану відмову у його встановленні. Підставою повторного звернення із заявою від 04.10.2024 № 166 до Відповідача-1 є передача права постійного користування КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади". Клопотання № 162 від 02.10.2024 р., направлене в порядку ст. 66, 124-1 ЗК України, про надання згоди на встановлення земельного сервітуту, та заява товариства № 166 від 04.10.2024 р., направлена в порядку ст. 149 ЗК України, про вилучення земельної ділянки з постійного користування, не є взаємовиключними, і кожне звернення (заяву, клопотання) підлягає розгляду Відповідачем окремо відповідно до поставленого питання (прохання). Втім жодної мотивованої відповіді або мотивованого рішення щодо кожного із заявленого Позивачем клопотання (заяви) Марганецькою міською радою на сьогоднішній час не надано. Лист Відповідача-1 № 18/14-1690 від 08.11.2024 р., окрім власної думки Відповідача-1 не містить у відповідності до ст. 1241 ЗК України ні відповіді та/або рішення Відповідача-1 про надання згоди на укладення з Позивачем договору про встановлення земельного сервітуту, ні мотивованої відмови у його встановленні, а також взагалі не містить посилання на певні норми права. Позивач є власником Спеціального дозволу на користування надрами № 4582 від 18.12.2007р. на видобування шламів марганцевих руд корисні копалини загальнодержавного значення з метою їх збагачення та отримання марганцевого концентрату для використання в металургійній промисловості у шламосховищі рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова у Дніпропетровській області (техногенне родовище) площею 64,5 га, яке знаходиться в м. Марганець. Отже, ділянка надр, що є об'єктом надрокористування (це шламосховище рудозбагачувальної фабрики ім.Максимова) згідно зі Спеціальним дозволом на користування надрами № 4582 від 18.12.2007р. становить 64,5 га, а згідно Акту про надання гірничого відводу (в останній редакції) від 27.07.2018 № 3357 - 68,6 га. Це ділянки самого басейну, де знаходиться шлам. Крім того, враховуючи особливості видобування шламу зі шламосховища та враховуючи мету видобування шламів марганцевих руд - з метою їх збагачення та отримання марганцевого концентрату для використання в металургійній промисловості, ТОВ "НЕОТЕХІНВЕСТ" необхідна територія для розміщення техніки, за допомогою якої буде видобуватися шлам, та територія для розміщення обладнання (комплекс) для переробки і збагачення вказаного шламу та отримання з нього марганцевого концентрату.
28.01.2025 Позивач звернувся до суду із заявою про залучення співвідповідача у справі - КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади" та зміну позовних вимог та просить:
- визнати незаконними дії Відповідача-2 щодо не розгляду та ненадання у відповідності до ст. 124-1 ЗК України письмового погодження як землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007, площею 70 га (цільове призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами);
- встановити з моменту набрання рішенням суду законної сили, на користь Позивача строковий оплатний земельний сервітут на земельну ділянку площею 69,7359 га (кадастровий номер 1211300000:01:002:0007, загальна площа ділянки 70,0 га, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами; місце розташування - Дніпропетровська область, місто Марганець, район залізничної станції "Піралюзит" на території колишньої рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова; право постійного користування земельною ділянкою належить Відповідачу-2, для видобування шламів марганцевих руд з метою їх збагачення та отримання марганцевого концентрату для використання в металургійній промисловості з правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності, в межах визначених Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, виготовленої фізичною особою- підприємцем (інженером-землевпорядником) Конторчік С.А., на строк дії Спеціального дозволу на користування надрами, виданого Державною службою геології та надр № 4582 від 18.12.2007 р. із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 129 901,49 гривень на місяць, яка виплачується протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
Відповідач-1 в запереченнях на заяву про зміну предмета позову, зазначає, що в поданій заяві Позивачем одночасно змінюється предмет і підстава позову. В первісній заяві Позивач не посилався, як на підставу позовних вимог на незаконність дій Відповідача-2. Отже, має місце одночасна зміна предмету і підстав позову. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога Позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Відповідач-2 у поясненнях зазначив, що жодних листів не отримував від Позивача, крім того, Позивач в жодний інший спосіб не намагався зв'язатись з Відповідачем-2 для вирішення питання.
Позивач у поясненнях щодо заперечень Відповідача на заяву про зміну позовних вимог зазначив, що підставою для звернення Позивача з позовом стала відмова Відповідача-1 (як органу самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою комунальної власності) та бездіяльність Відповідача-2 в розгляді у відповідності до чинного законодавства України (ст. 124-1 ЗК України) звернень Позивача щодо письмового погодження на укладення договору про встановлення земельного сервітуту, підписання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, щодо надання згоди на встановлення строкового оплатного земельного сервітуту та укладення Позивачем відповідного договору про встановлення земельного сервітуту (проект якого було направлено Відповідачеві-1). 28 січня 2025 року Позивач надав до суду заяву (вих. № 23) про зміну позовних вимог та залучення співвідповідача у справі, Позивач не змінює підстави позову та посилається на одні й ті ж обставини та зазначає одні й ті ж норми матеріального права, якими керується при зверненні до суду з даним позовом, а матеріально-правова вимога, викладена у заяві про зміну позову, не є самостійною матеріально-правовою вимогою, а є тісно пов'язаною з основною вимогою щодо встановлення земельного сервітуту.
Ухвалою суду від 06.02.2025 залучено до участі у справі співвідповідача - Комунальне підприємство "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади".
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Оскільки тільки 17 грудня 2024 року Відповідачем-2 (коли він був заявлений в якості третьої особи) отримано копію позовної заяви. Саме того дня Відповідач - 2 дізнався про наявність спору з Відповідачем-1, про намагання встановити сервітут, про спроби отримати погодження на встановлення сервітуту від Відповідача - 2, а найголовніше - про начебто направлення на адресу Відповідача - 2 листа вимоги № 157 від 12.09.2024, додаткового листа № 158 від 17.09.2024. Крім того, Відповідачем-1 заборонено Відповідачеві-2 без рішень Відповідача-1 укладати договори з охоронними фірмами, договори про співпрацю без погодження з міською радою, а також вчиняти інші дії відносно земельної ділянки за адресою м. Марганець, район залізничної станції "Піралюзит", кадастровий номер: 1211300000:01:002:0007, площею 70,00 га. (пункт 2 рішення Марганецької міської ради від 25.01.2024 р. № 1475-51/VIII "Про розгляд заяви директора комунального підприємства "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади").
Позивач у відповіді на відзив, зазначає, що доводи Відповідача-2 безпідставні, незаконні та надумані, а незаконними діями Відповідачів досягається все та ж мета - навмисне затягування вирішення питання щодо надання в користування Позивачеві, як надрокористувачеві, земельної ділянки, видом цільового призначення якої є розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами. Намагання Відповідачем-2 довести, що Позивач не направляв листа-вимогу № 157 від 12.09.2024 з додатками та додаткового листа №158 від 17.09.2024 з оригіналом технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки - є безглуздими та необґрунтованими. Відповідач-1 добре обізнаний, що на спірну земельну ділянку в 2007 році виданий Спеціальний дозвіл на користування надрами № 4582, проте вчиняє незаконні маніпуляції щодо безпідставної передачі даної земельної ділянки разом з ділянкою надр пов'язаній особі, яка немає ніякого відношення ні до розробки надр, ні до їх видобування та немає будь-яких дозволів на використання надр. До сьогоднішнього часу (до початку судового розгляду у цій справі) ані Відповідач-1, ані Відповідач-2 не розглядають і не збираються розглядати звернення Позивача, про які Відповідачі добре обізнані і які були направлені Позивачем у відповідності до Земельного кодексу України до звернення до суду.
Позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме лист Відповідача-1 від 07.02.2025 № 16-27/21, в якому останній повідомив, що клопотання про встановлення земельного сервітуту від 02.10.2024 р. за № 162 розглядається і в ході його розгляду виявлено певні недоліки, після усунення яких, а також узгодження істотних умов запропонованого договору розгляд клопотання може бути продовжено. При цьому, наведені Відповідачем-1 в листі № 16-27/21 від 07.02.2025 "недоліки" є безпідставними, необґрунтованими та незаконними з підстав, наведених Позивачем у Відповіді на відзив Відповідача від 26.12.2024 р. за № 196, який є в матеріалах даної судової справи. Проте, Позивач не може усунути вказані Відповідачем-1 недоліки з підстав їх відсутності та небажання Відповідачів не те що узгоджувати, а й навіть розглядати подане Позивачем клопотання про встановлення земельного сервітуту.
За клопотанням Сторін судові засідання проводилися в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.
У судовому засіданні оголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін господарський суд
Державна служба геології та надр України надала ТОВ "Ландшафт" спеціальний дозвіл на користування надрами № 4582 зі строком дії з 18.12.2007 до 18.12.2037 (дійсний), в якому визначено мета користування надрами як: видобування шламів марганцевих руд з метою їх збагачення та отримання марганцевого концентрату для використання в металургійній промисловості, вид користування: видобування, назва родовища: шламосховище рудозбагачуваної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище), вид корисної копалини: Руди марганцю, площа 64,5 га.
Актом про надання гірничого відводу № 3357 від 27.07.2018 засвідчено надання ТОВ "Ландшафт", з метою розробки шламосховища рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище) гірничого відводу, що знаходиться у м. Марганець Дніпропетровської області, площа проекції гірничого відводу, показана на копії топографічного плану кутовими точками, становить 68,6 га. Термін чинності акту про надання гірничого відводу до 18.12.2037 року.
01.07.2021 ТОВ "Ландшафт" та Марганецькою міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки № 0057/21, відповідно до розділу предмет Договору орендодавець на підставі рішення Марганецької міської ради № 68-3/1 від 24.12.2020 передає, а "Орендар" - ТОВ "ЛАНДШАФТ" приймає у строкове платне користування земельну ділянку комунальної власності із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, обороті та іншого призначення, площею 70,00 га з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами: м. Марганець, район залізничної станції "Піралюзит".
30.06.2023 ТОВ "Ландшафт" з ТОВ "МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ" уклали Договір купівлі-продажу прав на користування надрами, за яким ТОВ "Ландшафт" відчужує, а ТОВ "МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ" набуває права на користування надрами, надані ТОВ "Ландшафт" спеціальним дозволом на користування надрами Державної служби геології та надр України, реєстраційний номер 4582, дата видачі 18.12.2017, підстава надання наказ Держгеонадр України від 11.12.2018 № 494.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 задоволено позов керівника Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Марганецької міської ради до ТОВ "Ландшафт" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2 642 345, 38 грн. за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007, загальною площею 70,0 га, розірвання договору оренди вказаної земельної ділянки №0057/21 від 01.07.2021, укладений між Марганецькою міською радою та ТОВ "Ландшафт", повернення земельної ділянки, кадастровий номер 1211300000:01:002:0007 площею 70,0 га, за актом приймання-передачі Марганецькій міській раді.
Рішенням Марганецької міської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 25.01.2024 № 1475-51/VІІІ передано на баланс Відповідача-2 спірну земельну ділянку. Відповідачеві-2 доручено контроль за цільовим використанням земельної ділянки та заборонено без рішень Відповідача-1 укладати договори з охоронними фірмами, договори про співпрацю без погодження з міською радою, вчиняти будь-які інші дії відносно вказаною земельної ділянки.
11.04.2024р. на підставі договору купівлі-продажу прав на користування надрами ТОВ "НЕОТЕХІНВЕСТ", як Покупець, придбало у ТОВ "МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ", як Продавця, права на користування надрами, надані Продавцеві Спеціальним дозволом на користування надрами Державною службою геології та надр України, реєстраційний номер 4582, дата видачі 18 грудня 2007 року, з метою видобування руд марганцю Шламосховиша рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище) у Дніпропетровській області.
Наказом Державної служби геології та надр України № 200 від 29.04.2024р. внесено відповідні зміни до Спеціального дозволу на користування надрами Державної служби геології та надр України, реєстраційний номер 4582, дата видачі 18 грудня 2007 року, в тому числі щодо власника.
07.05.2024 Державна служба геології та надр з Позивачем уклали угоду № 4582 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, додатком 1 до якої є характеристика ділянки надр з визначенням просторових та географічних координат кутових точок цієї ділянки.
25.04.2024 за Відповідачем-2 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007, площею 70 га.
Відповідно до Витягу № НВ-1200672332024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, кадастровий номер 1211300000:01:002:0007, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 208 629 507,89 грн. Дата формування витягу 13.09.2024.
11.07.2024 Фізичною особою-підприємцем (інспектором-землевпорядником) Конторчік С.А. за участю Позивача складено акт встановлення та узгодження меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту в натурі (на місцевості) та узгоджено межі частини земельної ділянки (кадастровий номер 1211300000:01:002:0007), на яку поширюється право сервітуту 07.10 (інші земельні сервітути), площею 69,7359 га, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Марганець, район залізничної станції "Піралюзит" на території колишньої рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова.
12.09.2024 Позивач направив Відповідачеві-2 з листа-вимогу виходячи зі ст. 124-1 ЗК України про надання Позивачеві письмового погодження від землекористувача Відповідача-2, справжність підпису на якому засвідчити нотаріально, на укладання договору про встановлення земельного сервітуту між Позивачем та Відповідачем-1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007 з метою користування надрами загальнодержавного знамення згідно до Спеціального дозволу на користування надрами №4582 від 18.12.2007, виданого Державною службою геології та надр України, в додатках до цього листа були копія виписки з ЄДРПОУ ТОВ "НЕОТЕХІНВЕСТ", копія спеціального дозволу на користування надрами, виданого Державною службою геології та надр № 4582 від 18.12.2007, інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12.09.2024.
17.09.2024 Позивач направив Відповідачеві-2 додаткового листа № 158, в якому вимагав надати погодження від землекористувача Відповідача-2 шляхом підписання відповідальною особою і скріплення печаткою відповідних розділів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, яка додається. Додаток до цього листа: оригінал технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту.
02.10.2024 Позивач скерував на адресу Відповідача-1 клопотання про прийняття рішення про надання згоди на встановлення строкового оплатного земельного сервітуту Позивачеві, як власникові Спеціального дозволу на користування надрами, виданого Державною службою геології та надр № 4582 від 18.12.2007, з метою користування частиною земельної ділянки кадастровий помер 1211300000:01:002:0007, загальна площа ділянки 70,0 га, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами; місце розташування - Дніпропетровська область, місто Марганець, район залізничної станції "Піралюзит" на території колишньої рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова; право постійного користування земельною ділянкою належить Відповідачеві-2, площею 69,7359 га для видобування шламів марганцевих руд з метою їх збагачення та отримання марганцевого концентрату для використання в металургійній промисловості з правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності, в межах визначених Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, виготовленої фізичною особою- підприємцем (інспектором-землевпорядником) Конторчік С.А., на строк дії Спеціального дозволу на користування надрами, виданого Державною службою геології та надр № 4582 від 18.12.2007 із автоматичним продовженням строку дії сервітут в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами; укласти з Позивачем договір про встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки (кадастровий номер 1211300000:01:002:0007) площею 69,7359 га з метою користування надрами загальнодержавного значення згідно зі Спеціальним дозволом на користування надрами № 4582 під 18.12.2007 р., виданого Державною службою геології та надр України. Додатком до цього листа був проект договору про встановлення земельного сервітуту.
04.10.2024 Позивач на адресу Відповідача-1 направив заяву в порядку ст. 149 ЗК України, в якій вимагав прийняти відповідне рішення про вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування Відповідача-2 та передати цю земельну ділянку Позивачеві на умовах сервітуту згідно з ч.4 ст. 66 ЗК України.
08.11.2024 Відповідач-1 надав Позивачеві відповідь на звернення від 02.10.2024 № 162 та 04.10.2024 № 164 в якій зазначив, що заяви є взаємовиключними. Частиною 3 ст.149 ЗК України передбачений порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування, статтею 124-1 ЗК України визначається порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної комунальної власності. У зв'язку з чим просив повідомити, яка з заяв є актуальною для розгляду.
07.02.2025 Відповідач-1 надав відповідь Позивачеві на заяву від 07.01.2025 № 12 та повідомив, що в ході розгляду даної заяви виявлено ряд недоліків після усунення яких, і узгодження істотних умов запропонованого договору розгляд клопотання може бути продовжено. А саме, згідно спеціального дозволу на користування надрами №4582 від 18.12.2007, площа земельної ділянки становить 64,5 га, проте Позивач вимагає встановлення оплатного сервітуту на земельну ділянку площею 69,7359. Надана технічна документація містить ряд недоліків. Щодо плати за земельний сервітут, то відповідно до підп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок справляється з власників земельних ділянок та постійних землекористувачів. Позивач не стане власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, у випадку задоволення позову, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Після усунення вказаних в цьому листі недоліків розгляд клопотання буде відновлено.
Позивач, вважаючи, що у діях Відповідача-1, як власника земельної ділянки, та Відповідача-2, як балансоутримувача, має місце бездіяльність щодо розгляду звернення Позивача про укладення договору сервітуту на користування надрами та прийняття відповідного рішення, що позбавляє надрокористувача у законний спосіб встановити строковий платний земельний сервітут на земельну ділянку площею 70,0 га, звернувся з даним позовом до суду.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у цій справі є матеріально-правові вимоги про визнання незаконними дій Відповідачів щодо ненадання письмового погодження та не встановлення строкового оплатного земельного сервітуту.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч.1 ст. 13 та ч.1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Відповідно до ст. 1 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками.
Частиною 1 ст. 14 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування для: геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовищ); видобування корисних копалин.
Відповідно до ст. 18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.
Частиною 1 ст. 19 Кодексу України про надра передбачено, що право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 24 Кодексу України про надра передбачено, що користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції.
Права та обов'язки користувача надр виникають з дня, наступного за днем внесення інформації про спеціальний дозвіл на користування надрами до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами, якщо в такому спеціальному дозволі на користування надрами не передбачено більш пізній строк, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення прав на користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених Кодексом України про надра (ч. 4 ст. 24 Кодексу України про надра).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 66 ЗК України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.
Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення.
Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч.1 ст. 100 ЗК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1241 ЗК України особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з клопотанням у разі, якщо:
а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності;
б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.
У клопотанні має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.
До клопотання додаються:
а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності);
б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально;
в) проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки);
г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту);
ґ) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки).
У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці:
особа відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні;
особа відповідно до пункту "б" частини першої цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні.
Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачі заперечують проти задоволення позовних вимог, з викладених у відзиві підстав.
Проаналізувавши матеріали справи, суд не приймає позицію Позивача.
Так, 11.04.2024р. ТОВ "НЕОТЕХІНВЕСТ", як Покупець, придбало у ТОВ "МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ", як Продавця, права на користування надрами, надані Продавцю Спеціальним дозволом на користування надрами Державної служби геології та надр України, реєстраційний номер 4582, дата видачі 18 грудня 2007 року, з метою видобування руд марганцю Шламосховиша рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище) у Дніпропетровській області.
Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007 має площу 70 га, є сформованою, місце розташування земельної ділянки - Дніпропетровська область, м. Марганець, район залізничної станції "Піралюзит" на території колишньої рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова, відомості про суб'єктів права власності на земельну ділянку: Марганецька міська рада, відомості про суб'єкта речового права на земельну ділянку: КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади", вид речового права: право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 18.12.2007, виданого Державною службою геології та надр України, площа земельної ділянки становить 64,5 га, з координатами відображеними у відповідному спеціальному дозволі.
Відповідно до угоди №4582 від 07.05.2024 про умови користування надрами просторові межі та географічні координати кутових точок ділянки надр (водозабірних споруд (для підземних вод), яка є предметом цієї Угоди, ступінь геологічного вивчення та освоєння об'єкта надрокористування, відомості про затвердження (апробацію) запасів корисної копалини, гірничо-геологічні, гідрогеологічні особливості ділянки надр, інформація про хімічний склад (якісні показники) підземних вод, відомості щодо діючого дозволу на спеціальне водокористування (у разі наявності), відомості щодо свердловин (номери у Державному реєстрі артезіанських свердловим, глибина, тощо), інформація про розрахунок зони санітарної охорони та спостережні свердловини,(у разі наявності) (для підземних вод) та загальна кількість запасів/ресурсів на час надання/продовження строку дії/внесення змій до Дозволу вказуються Надрокористувачем у характеристиці ділянки надр, яка є додатком 1 та невід'ємною частиною цієї Угоди.
Характеристикою ділянки шламосховище рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова, розташованої на заході м. Марганець Дніпропетровської області, яка є додатком до Угоди, передбачено, що площа ділянки надр становить 64,5 га.
З метою реалізації свого права на користування надрами та видобування корисних копалин у Шламосховищі рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище) у Дніпропетровській області, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м.Марганець, район залізничної станції "Піралюзит" на території колишньої рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова, у відповідності до отриманого спеціального дозволу на користування надрами №4582 від 18.12.2007 Позивач замовив ФОП Конторчік С.А. виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, якою визначено місце розташування (межі) строкового оплатного земельного сервітуту на частині земельної ділянки, кадастровий номер 1211300000:01:002:0007, землекористувачем якої є КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади", площею (площа сервітуту) 69,7359 га.
Позивач, звертаючись до Відповідачів, а в подальшому до суду із позовною заявою, просить встановити сервітут на земельну ділянку площею 70,0 га, тобто на площу земельної ділянки більшу, ніж та, на яку видано спеціальний дозвіл на користування надрами.
При цьому, Позивач вказує, що одним з дозвільних документів на видобування корисних копали є Акт про надання гірничого відводу (в останній редакції) від 27.07.2018 № 3357, виданий Державною службою України з питань праці, яким встановлено площу проекції гірничого відводу з метою розробки шламосховища рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище) у м. Марганець Дніпропетровської області, яка становить 68,6 га.
Також Позивач наполягає, що з урахуванням особливостей видобування шламу зі шламосховища та враховуючи мету видобування шламів марганцевих руд - з метою їх збагачення та отримання марганцевого концентрату для використання в металургійній промисловості, Позивачеві необхідна територія для розміщення техніки, за допомогою якої буде видобуватися шлам, та територія для розміщення обладнання (комплекс) для переробки і збагачення вказаного шламу та отримання з нього марганцевого концентрату.
Отже, для здійснення господарської діяльності з видобування шламів марганцевих руд та їх переробки і збагачення Позивач потребує встановлення сервітуту на частину сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007 площею 69,7359 га згідно з координатами, зазначеними в Технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту.
Обов'язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає Позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на Позивача у спорі про встановлення земельного сервітуту (постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №905/798/19, від 02.11.2022 №915/442/21).
Наявна в матеріалах справи Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту не містить обґрунтованого висновку щодо необхідності збільшення розміру земельної ділянки, як то передбачено Спеціальним дозволом.
За приписами абз. 2 ч. 4 ст. 66 ЗК України, земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення.
Проте, територія для розміщення обладнання (комплекс) для переробки і збагачення вказаного шламу та отримання з нього марганцевого концентрату, відноситься до діяльності з видобування корисних копалин, а, відтак, стосується підприємницької діяльності з переробки і збагачення вказаного шламу, якою займається Позивач, що не заперечується ним самим, а тому на земельну ділянку, що є більшою ніж встановлено Спеціальним дозволом не можуть поширюватися норми ст. 66 ЗК України.
На думку суду, виходячи з наведених норм та документів, Позивач має право вимагати встановлення сервітуту щодо земельної ділянки площею 64,5 га, в межах якої надано дозвіл на видобування шламів марганцевих руд.
Крім того, в проекті договору Позивач фактично занизив розмір плати за встановлення земельного сервітуту, що призвело б до недоотримання держави (місцевої громади) в особі Відповідача-1 грошових коштів.
Так, в п. 3.2 проекту Договору про встановлення земельного сервітуту зазначено, що плата за сервітутне користування обчислюється у відповідності до ст. 284.4 та ст. 274.1 Податкового кодексу України: плата за землю за земельні ділянки, надані для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин справляється у розмірі 25 відсотків податку, який відповідно до ст. 274 ПК України становить 3 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Щомісячна плата за сервітутне користування обчислюється відповідно до формули:
Пл.Серв. = ((Цн х Пл х 3%) х 25%) : 12 міс.
Згідно з п. 284.4 ст. 284 ПК України плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.
Пунктом 274.1 ст. 274 ПК України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Однак, для земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання, що не належать до державної та комунальної форм власності, встановлено обмеження розміру ставки не більше 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 274.2 статті 274 ПК України).
Отже, Позивач неправильно визначив розмір відсотків від нормативно грошової оцінки та не врахував приписи пункту 274.2 статті 274 ПК України та помилково при обрахунку застосував положення п. 274.1 ст. 274 ПК України.
Стосовно вимоги про визнання незаконними дії Відповідача-2 щодо не розгляду та ненадання у відповідності до ст. 1241 ЗК України письмового погодження як землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007, площею 70 га (цільове призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами).
Зі змісту статей 15, 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі №924/1288/21.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з погляду статті 13 Конвенції.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Проте засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року).
Водночас, ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що зазвичай, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5., 5.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16). Інакше кажучи - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021р. у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021р. у справі № 910/2861/18.
Проте, вимога про визнання незаконним дій Відповідача-2 щодо не розгляду та ненадання у відповідності до ст. 1241 ЗК України письмового погодження, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки не дозволить ефективно відновити права Позивача.
Обрання Позивачем неефективного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), тому у позові в частині визнання незаконними дії Відповідача-2 щодо не розгляду та ненадання у відповідності до ст. 1241 ЗК України письмового погодження як землекористувачем суд відмовляє.
Належним способом захисту порушеного права Позивача є саме зобов'язання Відповідача-2 розглянути та надати відповідь у відповідності до ст. 1241 ЗК України письмове погодження/не погодження як землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211300000:01:002:000, площею 70 га, цільове призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємства, що пов'язані з користуванням надрами).
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, як в частині визнання незаконними дій Відповідача-2 щодо не розгляду та ненадання письмового погодження, так і вимоги про встановлення строкового оплатного земельного сервітуту.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Позивача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОТЕХІНВЕСТ" (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Григорія Маркевича, буд. 17, код 45426183) до Марганецької міської ради (53407, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, буд. 29-а, код 35055650) та Комунального підприємства "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади" (53403, Дніпропетровська обл., Нікопольський район, м. Марганець, вул. Паркова, буд. 9, код 43466444) про визнання незаконними дій та встановлення строкового оплатного земельного сервітуту на земельну ділянку площею 69,7359 га (кадастровий номер 1211300000:01:002:0007), загальна площа ділянки 70,0 га.
Судові витрати у справі покласти на Позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 14.07.2025
Суддя С.Г. Юзіков