вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"14" липня 2025 р. Cправа № 902/628/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Виноградського О. Є., за участю секретаря судового засідання Ганкіної А. Л.,
учасники справи не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Господарського суду Вінницької області справу № 902/628/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМПЕРСПЕКТИІВА» (місцезнаходження: площа Миру, буд. 33, смт. Лисянка, Лисянський район, Черкаська область, 19300, ідентифікаційний код юридичної особи 36330370)
до: Фермерського господарства «Довгополюк» (місцезнаходження: вул. Некрасова, буд. 12А, с. Джулинка, Гайсинський район, Вінницька область, 24450, ідентифікаційний код юридичної особи 37908406)
про стягнення 610287,69 грн
12.05.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМПЕРСПЕКТИІВА» звернулось в Господарський суд Вінницької області з позовом до Фермерського господарства «Довгополюк» про стягнення з відповідача на користь позивача 610 287,69 грн в тому числі 570' 859,32 грн основного боргу, 31' 968,10 грн інфляційних витрат, 7' 460,27 трьох відсотків річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що позивач з відповідачем уклали договір купівлі-продажу шляхом обміну документами та підписання спільних документів, зокрема видаткової накладної , де узгодили основні умови щодо ціни, кількості та якості товару.
Так, згідно накладної від 16 липня 2024 року № 80 відповідач отримав від позивача засобів захисту рослин на загальну суму 590 583 грн. Накладна підписана головою господарства та засвідчена печаткою. Позивачем також видано рахунок № 71 від 11 липня 2023 року на оплату.
Також, згідно накладної № 120 від 23 червня 2023 року відповідачу відпущено товар на суму 73307 грн. 68 коп., накладної № 79 від 16 липня 2024 року на суму 80276 грн. 32 коп., накладної № 81 від 16 квітня 2024 року на суму 100 000 грн. 00 коп., всього на суму 253 584 грн. та для оплати виписано рахунок № 66 від 22 червня 2023 року.
Відповідно до всіх видаткових накладних позивачем виписано податкові накладні та зареєстровано в ЄРПН (копії додаються).
Відповідач частково оплатив рахунки на суму 273 307 грн. 68 коп., що підтверджується копіями платіжних інструкцій. Отже, борг відповідача за отримані товари складає 570 859 грн. 32 коп.
Позивач стверджує, що починаючи з грудня 2024 року відповідач жодних розрахунків не проводить, на вимоги позивача погасити заборгованість не реагує жодним чином, а тому за захистом порушеного права вимушений звертатися до суду з даним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 справу розподілено судді Виноградському О. Є.
Ухвалою судді Господарського суду Вінницької області від 16.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 16.06.2025 о 10:00 год та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
16.05.2025 позивач отримав, надіслану йому через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, ухвалу про відкриття провадження у справі, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.27 т.1).
16.05.2025 відповідач отримав, надіслану йому через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, ухвалу про відкриття провадження у справі, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.27 т.1).
Відповідач не скористався своїм правом та не подав суду відзив на позовну заяву.
На визначену судом дату, 16.06.2025, повноважні представники сторін у судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
В зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи до 10:30 год 14.07.2025.
19.06.2025 позивач отримав, надіслану йому через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, ухвалу про відкладення розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.40 т.1).
19.06.2025 відповідач отримав, надіслану йому через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, ухвалу про відкладення розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.40 т.1).
04.07.2025 до суду надійшла заява представника позивача про зменшення позовних вимог на 50' 000 грн. та розгляд справи без участі представника позивача.
В судове засідання, призначене на 14.07.2025 сторони повідомлені належним чином про дату, місце та час судового розгляду своїм правом на участь в судовому засіданні не скористались, своїх представників в судове засідання не направили.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи. Зокрема, згідно із частиною третьою статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 14.07.2025 суд ухвалив рішення та підписав резолютивну частину рішення, яка долучена до матеріалів справи.
Оцінивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд установив.
Відповідно до частин другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 207 ЦК України).
В частині першій статті 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Матеріали справи не містять письмового договору, укладеного між позивачем та відповідачем.
Проте, позивачем на підтвердження передачі товару відповідачу надав суду підписані сторонами:
- видаткову накладну № РН-0000080 від 16.07.2024 на суму 590' 583,00 грн (а.с.7 т.1);
- видаткову накладну № РН-0000079 від 16.07.2024 на суму 80' 276,32 грн (а.с.7 т.1);
- видаткову накладну № РН-0000081 від 16.04.2024 на суму 100' 000,00 грн (а.с.8 т.1);
- видаткову накладну № РН-0000120 від 23.06.2023 на суму 73' 307,68 грн (а.а. 8 т.1).
Загальна вартість товару, переданої на підставі видаткових накладних складає 844' 167,00 грн.
Позивачем складено наступні податкові накладні:
- 16.07.2024 № 16 на суму 590' 583,00 грн, в тому числі ПДВ 98' 430,50 грн (а.с.10 т.1);
- 16.07.2024 № 15 на суму 80' 276,33 грн, в тому числі ПДВ 13' 379,39 грн. (а.а.11 т.1);
- 16.07.2024 № 9 на суму 100' 000,00 грн, в тому числі ПДВ 16' 666,67 грн. (а.с.12 т.1);
- 23.07.2024 № 20 на суму 73' 307,68 грн, в тому числі ПДВ 12' 217,95 грн (а.с. 13 т.1);
Відповідач - Фермерське господарство «Довгополюк» здійснило оплати за переданий на підставі видаткових накладних товар відповідно до:
- платіжної інструкції № 153 від 23.08.2024 на суму 28' 948,74 грн в тому числі ПДВ 4' 824,79 грн. (а.с.14 т.1);
- платіжної інструкції №152 від 23.08.2024 на суму 21' 051,26 грн. в тому числі ПДВ 3' 508,54 грн. (а.с.14 т.1);
- платіжної інструкції № 122 від 09.08.2024 на суму 50' 000,00 грн в тому числі ПДВ 8' 333,33 грн. (а.с.15 т.1);
- платіжної інструкції № 15 від 16.04.2024 на суму 100' 000,00 грн., в тому числі ПДВ 16' 666,67 грн (а.с.15 т.1);
- платіжної інструкції № 189 від 23.06.2023 на суму 73' 307,68 грн., в тому числі ПДВ 12' 217,95 грн (а.с.16 т.1).
Загальна сума оплати здійснений відповідачем, за переданий на підставі видаткових накладних товар складає 273' 307,68 грн.
04.07.2025 до суду надійшла заява представника позивача про зменшення позовних вимог на 50' 000 грн. в зв'язку з оплатою відповідачем частини заборгованості в розмірі 50' 000 грн. та на підтвердження надав копію платіжної інструкції № 57 від 16.05.2025.
Відповідно до частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (пункт другий частини першої статті 231 ГПК України).
Отже, в частині стягнення заборгованості в розмірі 50' 000 грн. справа підлягає закриттю.
Враховуючи вартість переданого позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМПЕРСПЕКТИІВА» заборгованість Фермерського господарства «Довгополюк» складає 520' 859,32 грн.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 265 ГК України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина перша, друга статті 712 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами частини першої статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суд вважає, що матеріалами справи доведено, що між сторонами склались правовідносини поставки, що підтверджується рахунками-фактури, видатковими накладними та платіжними інструкціями на оплату переданого товару.
Суд звертає увагу, що відповідач не заперечив передачу товару позивачем, та здійснював оплату за перений товар на підставі рахунків-фактури позивача.
Отже, з відповідача підлягає стягненню 520' 859,32 грн
Щодо стягнення інфляційних збитків
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування статті 625 ЦК України, викладену у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно з якими при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова КМУ №1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункт 4 постанови КМУ № 1078).
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Здійснивши власний розрахунок правильності нарахування заявленої суми на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд дійшов до висновку про правомірність вимоги про стягнення 31' 968,10 грн., в зв'язку з чим позов у цій частині слід задовольнити.
Щодо стягнення 3 % річних
Як вже зазначалось боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При перевірці правомірності визначення позивачем періоду у часі, протягом якого нараховані проценти, суд враховує викладені вище висновки відносно дати, з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань.
Перевіривши обрахунок 3% річних, враховуючи здійснені відповідачем оплати, судом встановлено, що позивачем правомірно нараховано до стягнення 7' 460,27 грн - 3% річних, в зв'язку з чим позов у цій частині слід задовольнити.
Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Проаналізувавши вищевказані норми права, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного окремого доказу, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМПЕРСПЕКТИІВА» до Фермерського господарства «Довгополюк» підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат
Відповідно до пункту другого частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7' 323,46 грн. (а.с.5 т.1).
У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача (частина третя статті 130 ГПК України).
Враховуючи правомірність заявлених вимог у розмір 560' 287,69 грн судові витрати слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76- 80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Вінницької області,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМПЕРСПЕКТИІВА» до Фермерського господарства «Довгополюк» про стягнення 560'287,69 грн задовольнити.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Довгополюк» (місцезнаходження: вул. Некрасова, буд. 12А, с. Джулинка, Гайсинський район, Вінницька область, 24450, ідентифікаційний код юридичної особи 37908406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМПЕРСПЕКТИІВА» (місцезнаходження: площа Миру, буд. 33, смт. Лисянка, Лисянський район, Черкаська область, 19300, ідентифікаційний код юридичної особи 36330370) 520'859,32 грн. основного боргу, 31'968,10 грн. інфляційних втрат, 7'460,27 грн три відсотків річних, а всього 560'287,69 грн.
3. Стягнути з Фермерського господарства «Довгополюк» (місцезнаходження: вул. Некрасова, буд. 12А, с. Джулинка, Гайсинський район, Вінницька область, 24450, ідентифікаційний код юридичної особи 37908406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМПЕРСПЕКТИІВА» (місцезнаходження: площа Миру, буд. 33, смт. Лисянка, Лисянський район, Черкаська область, 19300, ідентифікаційний код юридичної особи 36330370) 7'323,46 грн витрат зі сплати судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 15 липня 2025 р.
Суддя Олег ВИНОГРАДСЬКИЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи