18.06.2025 року м.Дніпро Справа № 912/1843/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінагроінвест» на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2024 за результатами розгляду скарги на дії Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (суддя Закурін М.К.)
у справі № 912/1843/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінагроінвест»
до Державного підприємства Дослідне господарство “Ставидлянське» інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України»
про видачу судового наказу щодо стягнення 299697 грн
12.11.2024 ТОВ “Мінагроінвест» подало скаргу на дії та рішення Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) згідно якої просило:
- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко Г.Д. у виконавчому провадженні № 75954613 стосовно передачі виконавчого документа - судового наказу по справі № 912/1843/24, виданого Господарським судом Кіровоградської області, до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
- скасувати постанову старшого державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко Г.Д., винесену 08.11.2024 у виконавчому провадженні № 75954613 про передачу виконавчого документа - судового наказу по справі № 912/1843/24, виданого Господарським судом Кіровоградської області, до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
- стягнути з Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на його користь 6000 грн витрат на правничу допомогу.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2024 у справі №912/1843/24 у задоволенні скарги відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінагроінвест» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2024 по справі №912/1099/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ТОВ “МІНАГРОІНВЕСТ».
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що Олександрівським відділом державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні №75954613 незаконно була винесена постанова про передачу виконавчого документа - судового наказу по справі №912/1843/24 до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі заяви боржника про зміну фактичного місцезнаходження. Жодних змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, стосовно зміни юридичної адреси боржника, не відбувалось, все майно боржника, рухоме та нерухоме, знаходиться саме за юридичною адресою останнього: вул. Центральна, буд. 18, с. Ставидла, Олександрівський район, Кіровоградська область, 27332. Держаний виконавець, не перевіривши відомості зазначені в заяві боржника про фактичну зміну адреси, безпідставно виніс оскаржувану постанову. В основу відмови в задоволенні скарги, в оскаржуваній ухвалі, покладено посилання на норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Разом з тим норми вказаного закону не регулюють порядок примусового виконання рішення і їх застосування в оскаржуваній ухвалі є підтвердженням того, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови в задоволенні скарги. Судом протиправно зроблено висновок про правомірність дій державного виконавця, щодо передачі виконавчого провадження на підставі заяви Боржника. При цьому Боржник не наділений правом обирати орган примусового виконання рішення суду і такий висновок суду суперечить приписам ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінагроінвест» на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2024 за результатами розгляду скарги на дії Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у справі № 912/1843/24.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2025 розгляд справи № 908/1471/24 призначено на 18.06.2025 о 11 год. 30 хв.
В судове засідання 18.06.2025 представники сторін не з'явилися.
Апелянтом було подано клопотання про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, проте в призначений час обліковий запис представника скаржника був неактивним, представник на зв'язок не вийшов, тому судове засідання відбулося без його участі, про що складено Акт щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Інший учасник не з'явився в судове засідання, був належним чином повідомлений про час розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 зазначав, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Таким чином відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.
Враховуючи те, що суд визнав необов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи Господарським судом Кіровоградської області 21.08.2024 видано судовий наказ про стягнення з Державного підприємства Дослідне господарство “Ставидлянське» інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України» на користь ТОВ “Мінагроінвест» 299 697,00 грн заборгованості за договором поставки №190523/1 від 19.05.2023.
Постановою державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04.09.2024 відкрито виконавче провадження №75954613 по примусовому виконанню наказу від 21.08.2024 у справі №912/1843/24. У вказаній постанові зазначено адресу боржника Кіровоградська область, Олександрійський район, с.Ставидла, вул. Центральна, буд.18.
Постановою державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.11.2024, на підставі заяви боржника від 05.11.2024, у зв'язку з фактичною зміною місцезнаходження офісу, а саме: м.Кропивницький, с.Нове, вул Металургів 5А, виконавче провадження №75954613 було передано до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
ТОВ “Мінагроінвест» подало скаргу на дії та рішення Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та просить суд:
- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко Г.Д. у виконавчому провадженні № 75954613 стосовно передачі виконавчого документа - судового наказу по справі № 912/1843/24, виданого Господарським судом Кіровоградської області, до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
- скасувати постанову старшого державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко Г.Д., винесену 08.11.2024 у виконавчому провадженні № 75954613 про передачу виконавчого документа - судового наказу по справі № 912/1843/24, виданого Господарським судом Кіровоградської області, до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2024 у задоволенні скарги відмовлено.
В обґрунтування вказаної ухвали господарський суд зазначив, що спірна постанова державного виконавця прийнята за фактом зміни адреси перебування ДП ДГ “Ставидлянське» ІСГС НАААН України», зокрема з адреси: Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Ставидла, вул. Центральна, буд. 18; на адресу: м. Кропивницький, с. Нове, вул. Металургів, буд. 5А. Державний виконавець, використовуючи наявне у нього право на передачу виконавчого провадження до іншого органу, врахував зміну адреси боржника (зміну його місцезнаходження), відомості щодо якої, хоча і не внесені до Єдиного державного реєстру, але така обставина не є підставою для їх неврахування при використанні інформації про фактичне місцезнаходження боржника для прийняття рішення про передачу. З огляду на зазначене передача виконавчого провадження до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), повноваження якого поширюється на адресу фактичного місцезнаходження боржника, є правомірною та відповідає наведеним правовим положенням, повноваженням державного виконавця.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Разом з тим, згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення с невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18- рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11- рп/2012).
Законом України "Про виконавче провадження" врегульовані питання, пов'язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі судових наказів.
Як передбачено ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Слід зауважити, що діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; обов'язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).
За приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ДП ДГ “Ставидлянське» ІСГС НАААН України» є: Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Ставидла, вул. Центральна, буд. 18.
На підставі заяви стягувача, постановою державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04.09.2024 було відкрито виконавче провадження №75954613 по примусовому виконанню наказу від 21.08.2024 у справі №912/1843/24.
В подальшому до Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від боржника ДП "ДГ "Ставидлянське" ІСГС НААН України" надійшла заява від 05.11.2024 вих №148, згідно якої останній просив передати ЗВП 75449866 до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у зв'язку з фактичною зміною місцезнаходження офісу (адресою м.Кропивницький с.Нове, вул Металургів, 5А).
07.11.2024 ДП "ДГ "Ставидлянське" ІСГС НААН України" подано доповнення до заяви №148 від 05.11.2023, в якому доводило до відома, що підприємство змінило фактичну адресу місцезнаходження адмінофісу за адресою м.Кропивницький вул Мурманська, 7Г.
Постановою державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.11.2024 на підставі заяви боржника, про зміну фактичного місцезнаходження офісу, за адресою м.Кропивницький, с.Нове вул.Металургів, 5А, було передано виконавчий документ: судовий наказ №912/1843/24 виданий 21.08.2024 до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень визначено Розділом V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
Згідно з п. 6 розділу V Інструкції виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі:
- якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби;
- відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби;
- утворення виконавчої групи при кількох органах державної виконавчої служби;
- якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби;
- ліквідації або реорганізації органу державної виконавчої служби;
- наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.
Про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження; державний виконавець, якому передано виконавче провадження, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження матеріалів виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про прийняття виконавчого провадження, яку надсилає сторонам виконавчого провадження (пункт 9 розділу V).
Разом з тим відповідно до ч.5 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Проте державним виконавцем не надано доказів, до прийняття оскаржуваної постанови, вчинення дій щодо встановлення факту зміни місцезнаходження боржника.
При цьому апеляційний суд зазначає, що фактично не відбулося зміни місцезнаходження боржника, оскільки адреса реєстрації останнього та місце знаходження його майна залишились без змін. Оренда офісного приміщення не свідчить про зміну його місцезнаходження, яка засвідчується у встановленому Законом порядку.
З огляду на зазначене не можна вважати доцільним передачу виконавчого провадження на виконання до іншого органу виконавчої служби за місцезнаходженням боржника, до виконання державним виконавцем вказаних вище дій.
При цьому, як вже було зазначено в силу норм Закону України «Про виконавче провадження» право вибору місця здійснення виконавчого провадження належить саме стягувачу, а не боржнику.
Окрім того апеляційний суд звертає увагу, що в матеріали справи надано заяву боржника про передачу до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого провадження №75449866, тоді як в межах даної справи оскаржуються постанови державного виконавця у виконавчому провадженні №75954613.
Проте судом першої інстанції зазначеного не було враховано та зроблено необгрунтовані висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи та неправильно застосовано норми права, що регулюють спірні правовідносини.
Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 339 ГПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За таких умов, доводи апелянта знайшли своє підтвердження, апеляційним судом встановлено наявність правових та фактичних підстав для скасування ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2024 у справі № 912/11843/24 та прийняття нового рішення про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінагроінвест».
Окрім того в апеляційній скарзі апелянт просив стягнути з Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на його користь 6000 грн витрат на правничу допомогу понесені в суді першої інстанції.
Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ч.ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат заявником було надано договір про надання правничої допомоги від 15.10.2024, укладений ТОВ “Мінагроінвест» з адвокатом Чалаплюком Сергієм Вікторовичем, за умовами п.1.1 якого Адвокат за дорученням Клієнта зобов'язується надати правову допомогу по захисту та представництву в обсягах, порядку та на умовах, обумовлених цим Договором, а Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату гонорар за дії по наданню правової допомоги, а також фактичні витрати, пов'язані з виконанням цього Договору.
Згідно з п.5.1 договору за здійснення захисту Клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі, обумовленому в акті виконаних робіт до договору.
Між сторонами підписано акт виконаних робіт від 12.11.2024, за яким Вартість послуг Адвоката розраховується трудо-годинами; мінімальна розрахункова одиниця - одна трудо-година; Вартість однієї трудо-години Виконавця - 1500, 00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок).
Адвокат, під час надання правової допомоги та інформаційно-консультаційних послуг в період з 08.11.2024 по 12.11.2024, надав наступні послуги з вчинення заходів справі № 912/1099/24, яка знаходиться в Господарському суді Кіровоградської області та виконавчому провадженні №75954613, яке здійснюється Олександрівським відділом державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса):
1. Вивчення матеріалів, перевірка відомостей та зібрання матеріалів для підготування скарги на дії державного виконавця у виконавчому провадженні №75954613-витрачено 2 трудо-години;
2. Складання скарги на дії державного виконавця у виконавчому провадженні №75954613- витрачено 2 трудо-години).
Вартість правових послуг, наданих Адвокатом Клієнту склала: 6000, 00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок).
Послуги за актом прийняті клієнтом без зауважень, у повному обсязі.
Окрім того заявником в матеріали справи надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Чалаплюком С.В. серії ЗП №002360 від 12.09.2019, ордер серії АР №1195737 від 15.10.2024.
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); предметом позову та значенням справи для сторони, колегія вбачає підстави для задоволення клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача 6 000,00 грн.
Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції (див., mutatismutandis, рішення у справі “Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).
У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).
Таким чином, установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів (правові висновки Верховного Суду у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта знайшли своє підтвердження, з огляду на що, оскаржувану ухвалу необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінагроінвест» на дії та рішення Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.
Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 232-236, 244, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінагроінвест» на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2024 у справі №912/1843/24 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області 20.11.2024 у справі №912/1843/24 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінагроінвест» на дії та рішення Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.
Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко Г.Д. у виконавчому провадженні № 75954613 стосовно передачі виконавчого документа - судового наказу по справі № 912/1843/24, виданого Господарським судом Кіровоградської області, до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Скасувати постанову старшого державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко Г.Д., винесену 08.11.2024 у виконавчому провадженні № 75954613 про передачу виконавчого документа - судового наказу по справі № 912/1843/24, виданого Господарським судом Кіровоградської області, до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Стягнути з Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 34791025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінагроінвест» (ЄДРПОУ 45035468) витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч ) 00 грн.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Кіровоградської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 15.07.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя О.Г.Іванов