11.06.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1471/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді: Мороза В.Ф.,
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА СПІЛКА “ФАРМПРОМ» на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2024 (суддя Давиденко І.В.)
у справі № 908/1471/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БТЛ ІНЖИНІРІНГ»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА СПІЛКА “ФАРМПРОМ»
про стягнення 3 951 262,31 грн.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “БТЛ ІНЖИНІРІНГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА СПІЛКА “ФАРМПРОМ» про стягнення суми в розмірі 3 951 262,31 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА СПІЛКА “ФАРМПРОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БТЛ ІНЖИНІРІНГ» 2 275 640 (два мільйони двісті сімдесят п'ять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. попередньої оплати, 545 280 (п'ятсот сорок п'ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 75 коп. неустойки за порушення строків повернення коштів, 866 463 (вісімсот шістдесят шість тисяч чотириста шістдесят три) грн. 56 коп. неустойки за порушення строків поставки товару, 48 000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп. 3 % річних, 90 247 (дев'яносто тисяч двісті сорок сім) грн. 63 коп. втрат від інфляції. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА СПІЛКА “ФАРМПРОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БТЛ ІНЖИНІРІНГ» 45 907 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот сім) грн. 58 коп. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ ІНЖИНІРІНГ» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №908/1471/24, згідно якої просив стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 117 000,00 грн.
Додатковим рішенням господарського суду Запорізької області від 07.11.2024 у справі № 908/1471/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ ІНЖИНІРІНГ» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова спілка «Фармпром» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ ІНЖИНІРІНГ» 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з вказаним додатковим рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА СПІЛКА “ФАРМПРОМ» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2024 по справі №908/1471/24. Прийняти нове, яким у задоволенні заяви ТОВ “БТЛ ІНЖИНІРІНГ» про прийняття додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що в тексті позовної заяви позивач зазначав, що понесе витрати, пов'язані з розглядом справи на професійну правничу допомогу, у розмірі 30 000 грн. Отже, позивачем не заявлялось про понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 117 000,00 грн. Вказана сума значно відрізняється (в сторону збільшення) від суми у розмірі 30000,00 грн. майже в 4 рази., яка вказана в тексті позову. Фактичні обставини справи №908/1471/24 свідчать про те, що вказана судова справа не є складною і відповідно надані послуги адвоката також не є складними. Позовні вимоги ТОВ «БТЛ ІНЖИНІРІНГ» грунтуються на посиланні з неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань. Здійснення розрахунків заявлених до стягнення сум є також нескладним, з огляду на сучасні веб-онлайн-додатки з автоматичного розрахунку штрафних санкцій, відсотків річних, інфляційних, тощо, що і було зроблено позивачем. Відповідно, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних послуг, є незначним, як і обсяг наданих адвокатом послуг є незначним. Окрім того вартість наданих послуг, зазначених в актах є значно завищеними, а включення вартості складання заяви про усунення недоліків є безпідставними, оскільки позивач усував свої недоліки, які він сам допустив при зверненні з позовом. Окрім того завищеною є вартість послуги «Участь адвоката в судових засіданнях (4 судових засідань з розрахунку 5000,00 за 1 одне засідання)» - у розмірі 20000,00 грн., - є необгрунтованим, оскільки є явно завищеною вартістю послуги. Кожне судове засідання по справі №908/1471/24 тривало декілька хвилин. За середніми цінами з надання професійних правничих послуг, вартість відповідної послуги складає в середньому від 500,00 грн. до 1500,00 грн. за 1 годину (а не декілька хвилин) витраченого часу в судовому засіданні. Щодо додаткової винагороди адвоката (гонорар успіху) у розмірі 50000,00 грн., про що йдеться в акті про виконання робіт №1 від 07.10.2024, то Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА СПІЛКА “ФАРМПРОМ» на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2024 у справі № 908/1471/24.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що представником Позивача було заявлено до стягнення з Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у суді першої інстанції в розмірі 117 000 грн. та надано суду: 1. Копія Договору про надання правової допомоги з додатком (розцінки за послуги); 2. Копія ордеру на надання правової допомоги адвоката Кокоячука В.М.;3. Копія Акту № 1 від 07.10.2024 року. А також було надано детальний опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом АБ «АЛЛИ БЕЗНОСИК» , необхідних для надання правової допомоги, у справі №908/1471/24 в суді першої інстанції. Позовні вимоги Позивача включали стягнення грошових коштів отриманих Відповідачем в якості авансу, а також стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, таким чином підготовка позову вимагала складних розрахунків сум, що підлягають до стягнення. Ціна позову становить 3951262.31 грн., а сума витрат на правничу допомогу заявлених позивачем становить 117 000 грн., що доводить співмірність між ціною позову та розміром судових витрат. Суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку стягнути з Відповідача судові витрати у розмірі 10 000 грн. Таким чином враховуючи, що ціна позову у цій справі була 3 951 262,31 грн. судом першої інстанції було більш ніж дотримано принцип співмірності при присудженні до стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2025 розгляд справи № 908/1471/24 призначено на 11.06.2025 о 09 год. 30 хв.
В судове засідання 11.06.2025 з'явився представник позивача. Інший учасник не з'явився в судове засідання, був належним чином повідомлений про час розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 зазначав, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Таким чином відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.
Враховуючи те, що суд визнав необов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю “БТЛ ІНЖИНІРІНГ» звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА СПІЛКА “ФАРМПРОМ» про стягнення суми в розмірі 3 951 262,31 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач не здійснив поставку товару та не повернув суму попередньої оплати, чим порушив свої зобов'язання перед позивачем.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА СПІЛКА “ФАРМПРОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БТЛ ІНЖИНІРІНГ» 2 275 640 (два мільйони двісті сімдесят п'ять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. попередньої оплати, 545 280 (п'ятсот сорок п'ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 75 коп. неустойки за порушення строків повернення коштів, 866 463 (вісімсот шістдесят шість тисяч чотириста шістдесят три) грн. 56 коп. неустойки за порушення строків поставки товару, 48 000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп. 3 % річних, 90 247 (дев'яносто тисяч двісті сорок сім) грн. 63 коп. втрат від інфляції. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА СПІЛКА “ФАРМПРОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БТЛ ІНЖИНІРІНГ» 45 907 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот сім) грн. 58 коп. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Товариством з обмеженою відповідальністю «БТЛ ІНЖИНІРІНГ» подано заяву про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/1471/24, згідно якої просить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 117 000,00 грн.
Додатковим рішенням від 07.11.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ ІНЖИНІРІНГ» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА СПІЛКА «ФАРМПРОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ ІНЖИНІРІНГ» 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині додаткового рішення відмовити.
Частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення та зменшуючи розмір, заявленої до стягнення суми, господарський суд зазначив, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 117 000,00 грн є безпідставними, у зв'язку з тим, що після часткового задоволення позовних вимог пропорційний розмір витрат заявлений позивачем на професійну правничу допомогу складає 113 279,99 грн. Також, суд зазначає, що аналіз документів, судової практики та підготовка правової позиції щодо способу захисту у господарському спорі є складовими правової допомоги формування правової позиції для захисту інтересів Клієнта та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга. Крім того, підготовка заяви про усунення недоліків є результатом невиконання саме позивачем вимог чинного законодавства. Судові засідання були проведені за участю представника позивача в режимі відеоконфренції, що виключає додаткові витрати. З огляду на обставини справи, її складність, предмет та підстави, господарський суд зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та реальності, є завищеною, з огляду на це, надаючи оцінку наведеному заявником переліку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих доказів та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги, у відповідності до принципу диспозитивності та змагальності, суд визнав за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу та дійшов висновку що обґрунтованою є сума у розмірі 10 000 грн. .
Апелянт вважає, що суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи та не надав оцінку доводам позивача, зокрема, що в тексті позовної заяви позивач заявляв в попередньому (орієнтовному) розрахунку витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. Отже останнім не заявлялися витрати у розмірі 117 000,00 грн. Вказана сума значно відрізняється в сторону збільшення майже в чотири рази. З огляду на зазначене, апелянт вважає, що позивач позбавлений в подальшому посилатися на обставини понесення ним витрат на правничу допомогу.
Щодо викладених обставин колегія зазначає наступне.
Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За змістом ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Варто зауважити, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18).
Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
Згідно ч.ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
До того ж суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 27.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БТЛ ІНЖИНІРІНГ» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Алли Безносик» (Адвокатське бюро) було укладено Договір про надання правової допомоги № АБ/12-21 (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Адвокатське бюро зобов'язується здійснювати захист, представництво та надавати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором (далі - послуга або правова допомога або захист та/або представництво), а Клієнт зобов'язується оплатити наданні Адвокатським бюро послуги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.
Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що розмір винагороди Адвокатського бюро встановлюється виходячи з обсягу наданих послуг. Вартість послуг за даним Договором визначається згідно з розцінками на послуги, вказані у додатку, що є невід'ємною частиною цього Договору, та встановлюється сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до п. 4.5 Договору встановлено, що при належному виконанні умов цього Договору, Сторони підписують Акт про виконання робіт (надання послуг). Указаний Акт підписується Сторонами після виконання робіт (надання послуг), що випливають з цього Договору, і є підставою для перерахунку винагороди Адвокатському бюро, яка є платою за виконані роботи (надані послуги).
Сторонами підписано Додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги, в якому погодили розцінки за послуги з надання правової допомоги.
07.10.2024 між позивачем та Адвокатським бюро було підписано Акт № 1 про виконання робіт (надання послуг) до Договору про надання правової допомоги № АБ/12-21 від 27.01.2021, згідно якого Адвокатським бюро надано Клієнту по справі № 908/1471/24 послуги правничої (правової) допомоги загальною вартістю 117 000,00 грн, а саме: 4 000,00 грн аналіз документів, судової практики та підготовка правової позиції щодо способу захисту у господарському спорі; 30 000,00 грн складання позовної заяви; 3 000,00 грн складання заяви про усунення недоліків, 10 000,00 грн складання і подання до суду відповіді на відзив; 20 000,00 грн участь адвоката у чотирьох засіданнях, із розрахунку 5 000,00 грн за одне засідання, 50 000,00 грн додаткова винагорода адвоката (гонорар успіху).
Господарським судом було досліджено акт виконаних робіт та наведено підстави неврахування вартості зазначених в ньому послуг у заявленому розмірі. Дослідивши подані докази понесення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про часткове задоволення поданої заяви.
При цьому приймаючи рішення про часткове задоволення заяви, судом, у тому числі, було враховано заперечення відповідача, щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 117 000,00 грн. та просив їх зменшити.
Судова колегія акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (постанова Верховного Суду викладений від 28.11.2019 у справі №914/1605/18).
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); предметом позову та значенням справи для сторони, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача 10 000,00 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги, що у попередньому розрахунку було зазначено, про понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн., а заявлено 117 000,00 грн., що на думку апелянта є підставою для відмови у стягненні такої суми взагалі, колегія зазначає, що статтею 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому згідно частини 3 вказаної статті попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч.6, 7 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Отже попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. При цьому, інша сума судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, може бути як більшою за попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат так і меншою.
Господарський суд в додатковому рішенні зменшив розмір заявлених витрат, обґрунтував свій висновок щодо наявності підстав для зменшення та стягнув їх у розмірі меншому, навіть ніж було зазначено в попередньому розрахунку.
Наведеним спростовуються заперечення апелянта про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з заявленням до стягнення суми витрат у розмірі більшому, ніж вказано в попередньому розрахунку.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, апеляційний суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Положеннями статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Апелянт не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів суду в оскаржуваній частині судового рішення та не навів змістовних аргументів щодо неправильного вирішення судом питання розподілу судових витрат.
З огляду на вищевказане, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, як необґрунтовані.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат, апеляційним судом не встановлено, відповідно відсутні підстави для зміни або скасування додаткового рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2024 у справі №908/1471/24, яке ухвалено з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України.
Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 232-236, 244, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА СПІЛКА “ФАРМПРОМ» на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2024 у справі № 908/1471/24 залишити без задоволення.
Додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2024 у справі № 908/1471/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 15.07.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г.Іванов
Суддя А.Є. Чередко