09 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/3736/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.,
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю представників:
від позивача - Курдюмов М.М. - на підставі довіреності від 09.02.2024;
від відповідача - Перепелиця Є.П. - на підставі довіреності від 01.10.2024;
від третьої особи - не з'явився;
розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства “Гарантований покупець», м.Київ, (вх.№1042 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі №922/3736/24 (суддя Лаврова Л.С., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 09.04.2025)
за позовом: Державного підприємства “Гарантований покупець», м.Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Підстепне сонце», м.Харків,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго», м.Київ,
про стягнення коштів,
Державне підприємство “Гарантований покупець» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Підстепне сонце», в якому просило суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 1965457,67грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору №17094/01 від 29.05.2019, з урахуванням додаткових угод від 30.06.2019 №150/01, від 12.09.2019 №681/01, від 11.12.2019 №1243/01, від 27.01.2020 №83/01/20, від 12.03.2020 №479/01/20, від 23.04.2020 №1202/01/20, від 03.02.2021 №188/01/21, від 25.05.2023 №1364/07/23, яке полягає у неповерненні надлишково сплачених коштів за куплену гарантованим покупцем у листопаді 2022 - грудні 2022 електричну енергію, що становить 1965457,67грн.
Як стверджував позивач, на виконання умов договору, з урахуванням наданих адміністратором комерційного обліку (далі - АКО) сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії листопад -грудень 2022року, здійснював перерахування ТОВ “Підстепне сонце» за електричну енергію, в тому числі по об'єкту генерації відповідача ЕІС-код W-типу 62W847250498333J.
Водночас, відповідно до оновлених сертифікованих даних комерційного обліку за розрахункові періоди (листопад -грудень 2022року) (по версії MMS 3), у вказані вище розрахункові місяці ТОВ “Підстепне сонце» не здійснював фактичний відпуск електричної енергії (відповідні показники встановлені на рівні "0").
У листопаді 2022 року ТОВ “Підстепне сонце» не здійснювало фактичний відпуск електричної енергії починаючи з 12 числа місяця.
З огляду на те, що обсяг фактично відпущеної ТОВ “Підстепне сонце» електричної енергії зменшився, ДП "Гарантований покупець" стверджував, що розмір грошових зобов'язань позивача перед відповідачем змінився відповідно.
Скориговані (оновлені) сертифіковані дані комерційного обліку за листопад 2022 - грудень 2022 року (по версії MMS 3) по ТОВ “Підстепне сонце» завантажені до системи управління ринком (СУР, MMS).
З огляду на те, що система управління ринком містить сертифіковані дані комерційного обліку стосовно ТОВ “Підстепне сонце» за листопад (з 12 по 30 число) 2022 року - грудень 2022 року з нульовими значеннями, тобто вбачається відсутність протягом цього часу фізичного відпуску відповідачем електричної енергії позивач, на виконання вимог Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, надіслав на електронну адресу відповідача, підписані кваліфікованим електронним підписом: акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за листопад 2022 від 04.05.2024, від 06.05.2024; акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за грудень 2022 року від 29.04.2024.
Проте, відповідач не погодився з коригуванням показників виробітку електричної енергії.
Зважаючи на попередньо сплачені позивачем платежі та отримання оновлених (скоригованих) сертифікованих даних комерційного обліку щодо фактичного відпуску електричної енергії об'єкта генерації ТОВ “Підстепне сонце» (W-код генеруючої одиниці 62W847250498333J) у листопаді - грудні 2022 року, у позивача виникла переплата за договором за куплену електричну енергію в розмірі 1965457,67грн.
З посиланням на положення пункту 3.4 договору позивач вважав, що відповідач зобов'язаний повернути вказану переплату, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Рішенням господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі №922/3736/24 відмовлено в задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Гарантований покупець».
Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 509, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, статей 174, 179 Господарського кодексу України, пунктів 10.1. - 10.4. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 мотивовані тим, що фактична вартість проданої електроенергії відображається в актах купівлі-продажу електроенергії, які формуються на підставі сертифікованих даних. Відповідні акти були підписані обома сторонами та на їх підставі здійснена оплата, у зв'язку із чим, зазначені акти було визнано судом належними та допустимими доказами на підтвердження обставин поставки електричної енергії у визначеному розмірі.
Крім того, суд встановив, що дані, на підставі яких сформовані відповідні акти та здійснена оплата, були сертифіковані адміністратором комерційного обліку (АКО, НЕК "Укренерго"), а тому підтверджують фактичну вартість проданої електричної енергії.
Суд також зазначив про те, що обов'язок щодо спростування обставин дійсного надходження електроенергії в систему та/або некоректності даних обліку електричної енергії, на підставі яких були визначені обсяги відпущеної електроенергії у спірний період, з урахуванням приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на позивача. Проте, відповідних доказів ані позивачем, ані третьою особою, яка у спірних правовідносинах має статус адміністратора комерційного обліку надано не було.
Окрім викладеного, керуючись приписами глави 7 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, а також положеннями пункту 1.2.1 глави 1.2 розділу І, пунктів 9.14.1, 9.14.3 глави 9.14 розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії, суд дійшов висновку про те, що сертифіковані, валідовані, оперативні дані щодо обсягу товарної продукції, що надані АКО, є єдиним джерелом інформації щодо фактичного відпуску електричної енергії продавцями за "зеленим" тарифом, розрахунки між учасниками ринку електричної енергії, в тому числі між позивачем та відповідачем, здійснюються на підставі саме даних комерційного обліку АКО.
При цьому, використання інших показників (даних) при розрахунках між учасниками ринку електричної енергії, аніж дані комерційного обліку АКО, чинним законодавством, що врегульовує спірні правовідносини, не передбачено та з умов договору не випливає. Отже, гарантований покупець (позивач) зобов'язаний здійснювати розрахунки із суб'єктами ВДЕ (відновлювальні джерела енергії) лише на підставі сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії по кожній генеруючій одиниці виробника за "зеленим" тарифом, що включені до балансуючої групи гарантованого покупця, наданих АКО.
За наведених обставин, судом було відхилено посилання позивача на положення пункту 3.4 договору, як на підставу для повернення надлишково сплачених коштів за куплену електричну енергію, оскільки вказаним пунктом договору врегульовано питання щодо повернення вартості переплати за понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії, в той же час, у спірному випадку позивач не переплатив, а оплатив фактичні обсяги проданої (виробленої) електричної енергії, що підтверджується матеріалами справи.
Державне підприємство “Гарантований покупець» з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі №922/3736/24 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Також апелянт просить суд зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим позивачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства “Гарантований покупець» на рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі №922/3736/24; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 02.07.2025 о 10:00год.
30.05.2025 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6835), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства “Гарантований покупець», просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі №922/3736/24 залишити без змін.
01.07.2025 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23 (вх.№8150).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 оголошено в судовому засіданні перерву до 09.07.2025 о 14:45год.; задоволено клопотання представника апелянта про участь у судовому засіданні 09.07.2025 о 14:45 годині у справі №922/3736/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення - підсистеми "Електронний суд".
09.07.2025 апелянтом подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення у справі (вх.№8421).
Крім того, 09.07.2025 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №916/5633/24 (вх.№8426).
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 09.07.2025 представник апелянта підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №916/5633/24.
Представник відповідача заперечив проти задоволення вказаного клопотання, з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2025 передано справу №916/5633/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з тих підстав, що колегія суддів не погоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 12.05.2025 у справі №910/19641/23, про те, що направлені гарантованим покупцем акти коригування купівлі-продажу фактично є анулюванням вже валідованих та сертифікованих даних, відображених в первинних актах купівлі-продажу, оскільки можливість коригування обсягу фактично проданої та купленої електричної енергії на підставі отриманих оновлених сертифікованих даних комерційного обліку передбачена положеннями Порядку №641 та умовами укладеного між сторонами договору.
За наведеного, з метою забезпечення правової визначеності та подолання сумнівів щодо тлумачення положень чинного законодавства у контексті спірних правовідносин, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.05.2025 у справі № 910/19641/23, яка ухвалена Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду щодо питання застосування статті частини 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 10.2 Порядку № 641, оскільки можливість коригування даних комерційного обліку, зокрема і шляхом визначення даних комерційного обліку на рівні нуль, існувала і до прийняття постанови НКРЕКП від 19.04.2024 №759.
Предметом спору у справі №916/5633/23 є вимога Державного підприємства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі-Енерджи" про стягнення з відповідача 2694405,99грн. переплати за куплену позивачем у квітні, травні та І-й декаді червня 2023 року електричну енергію, в той час як відповідно до оновлених сертифікованих даних комерційного обліку за квітень-травень 2023 (по версії MMS 2) та червень 2023 року (по версії MMS 1) у вищевказані розрахункові місяці відповідач не здійснював фактичний відпуск електричної енергії (відповідні показники встановлені на рівні "0").
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.06.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі №916/5633/23, позов задоволено повністю.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо подібності правовідносин у даній справі №922/3736/24 та справі №916/5633/23, яка ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2025 передана на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Разом з тим, станом на день ухвалення відповідної постанови (09.07.2025) в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості щодо призначення до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі-Енерджи" у справі №916/5633/23.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Отже, за наведених обставин, на думку колегії суддів, в даному випадку зупинення провадження, за відсутності об'єктивних обставин, матиме наслідком затягування судового процесу та призведе до порушення вимог статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Крім того, представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі №922/3736/24 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги Державного підприємства “Гарантований покупець», просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі №922/3736/24 залишити без змін.
Враховуючи, що представники позивача (апелянта) та відповідача з'явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а третя особа була належним чином повідомлена про дату час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.05.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (надалі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії та Товариством з обмеженою відповідальністю “Підстепне сонце» (надалі- ВАД), що діє на підставі ліцензії на справдження господарської діяльності з виробництва електричної енергії було укладено договір № 17094/01 (надалі - договір т.1 а.с.13-20), відповідно до умов якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (пункт 1.1. договору).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 324 "Про утворення Державних підприємств "Гарантований покупець" та "Оператор ринку" утворено Державне підприємство "Гарантований покупець" на базі філії "Гарантований покупець" Державного підприємства "Енергоринок" шляхом виділу майна, прав та обов'язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 455 затверджено статут Державного підприємства "Гарантований покупець", відповідно до п. 5 якого підприємство утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим "зеленим" тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.
Функції і повноваження гарантованого покупця регламентуються Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (Порядок № 641).
Відповідно до частини 3 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро- міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.
Для здійснення купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом кандидат у виробники за "зеленим" тарифом укладає з гарантованим покупцем договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом (пункт 2.1 розд. 2 Порядку № 641 тут і надалі в редакції, яка діяла до 26.01.2024).
Так, додатковою угодою № 150/01 від 30.06.2019 до договору (надалі - додаткова угода №150/01 т.1 а.с.23-29), укладеною між ДП "Енергоринок" (надалі - ДПЕ), ДП "Гарантований покупець" (надалі - гарантований покупець) та ТОВ “Підстепне сонце» (надалі - виробник за "зеленим тарифом"), сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство "Енергоринок", що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 №579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах", замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець", що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця, та замінено статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції (пункти 1 та 2 додаткової угоди №150/01).
В подальшому між ДП "Гарантований покупець" (надалі - гарантований покупець) та ТОВ “Підстепне сонце» (надалі - виробник за "зеленим тарифом") було укладено ряд додаткових угод до договору (від 12.09.2019 № 681/01, від 11.12.2019 № 1243/01, від 27.01.2020 № 83/01/20, від 12.03.2020 № 479/01/20, від 23.04.2020 № 1202/01/20, від 03.02.2021 № 188/01/21, від 25.05.2023 № 1364/07/23 т.1 а.с.30, 31, 32, 33-39, 40, 41-43, 44-45).
Відповідно до пункту 1.1 договору в редакції додаткової угоди № 479/01/20 від 12.03.2020 (т.1 а.с.33-39) продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Відповідно до пункту 2.5 договору в редакції додаткової угоди № 479/01/20 від 12.03.2020 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Згідно з пунктом 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 479/01/20 від 12.03.2020 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 договору в редакції додаткової угоди № 479/01/20 від 12.03.2020).
Додатковою угодою №188/01/21 від 03.02.2021 до договору (т.1 а.с.41-43) сторони дійшли згоди викласти пункти 3.3, 3.4 договору в новій редакції.
Так, за умовами пункту 3.3 договору в редакції додаткової угоди №188/01/21 від 03.02.2021 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Згідно з пунктом 3.4 договору в редакції додаткової угоди №188/01/21 від 03.02.2021 у випадку здійснення гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за "зеленим" тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за "зеленим" тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період.
На виконання умов договору ДП "Гарантований покупець", з урахуванням наданих АКО сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії за листопад 2022 - грудень 2022 року, та здійснило перерахування на користь ТОВ “Підстепне сонце» грошових коштів у загальній сумі 4407889,87грн. за електричну енергію, в тому числі по об'єкту генерації відповідача - W-код генеруючої одиниці 62W847250498333J, що підтверджується платіжними інструкціями платіжними інструкціями від 15.11.2022 №265 145 на суму 2179253,73грн., від 21.11.2022 № 266 026 на суму 115373,67грн., від 25.11.2022 № 266 766 на суму 1321114,02грн., 30.11.2022 № 267 738 на суму 392261,62грн., від 15.12.2022 № 269 720 на суму 215152,42грн., від 19.12.2022 № 270 527 на суму 15167,27грн., від 26.12.2022 № 271 206 на суму 200498,58грн. (т.1 а.с.52-58).
Також, в матеріалах справи містяться підписані ДП "Гарантований покупець", як гарантованим покупцем та ТОВ “Підстепне сонце», як виробником за "зеленим тарифом" акти купівлі-продажу електроенергії по об'єкту генерації відповідача - W-код генеруючої одиниці 62W847250498333J від 30.11.2022 на суму 3983818,44грн., від 31.12.2022 на суму 424071,43грн. (т.1 а.с.59, 63).
В листі від 05.06.2023 вих. № 01/27376, адресованому ДП "Гарантований покупець", НЕК "Укренерго" як адміністратор комерційного обліку (надалі - АКО) повідомило про надходження листів від АТ "Херсонобленерго" від 01.06.2023 № 01-001280 та Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго") від 30.05.2023 № 007-63/3069 щодо надання переліку об'єктів виробників, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України (т.1 а.с.72-73).
Так, у листі від 01.06.2023 № 01-001280 АТ "Херсонобленерго" зазначило, що всі об'єкти виробників, які розташовані на тимчасово окупованій частині Херсонської області, а також об'єкти електроенергетики, як розташовані на частинах тимчасово окупованих Запорізької та Миколаївської областей, працюють несинхронно з ОЕС України, починаючи з 00:00 12.11.2022 (т.74-76).
У листі ПАТ "Запоріжжяобленерго" від 30.05.2023 № 007-63/3069 наведено перелік виробників, розташованих на тимчасово непідконтрольній території, що приєднані до електричної мережі та працюють несинхронно з ОЕС України (т.1 а.с.77-79).
В переліку ресурсних об'єктів генерації, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України, який є додатком 3 до листа НЕК "Укренерго" під номером 14 зазначений об'єкт належний ТОВ “Підстепне сонце», а саме електроустановка з ЕІС-кодом W-типу 62W847250498333J (т.1 а.с.80-82).
Листом від 13.06.2023 вих. № 01/28760 НЕК "Укренерго", в доповнення до листа від 05.06.2023 № 01/27376, надало ДП "Гарантований покупець" лист Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 07.06.2023 № ЕЕЦ-15/475 щодо надання переліку об'єктів виробників, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України, та оновлений перелік ресурсних об'єктів генерації, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України. В оновленому переліку вказано про несинхронну роботу з 12.11.2022 об'єкта генерації ТОВ “Підстепне сонце» ЕІС-код W-типу 62W847250498333J (т.1 а.с.83-89).
В листі від 05.07.2023 вих. № 01/32699, адресованому ДП "Гарантований покупець", НЕК "Укренерго" повідомило, що як адміністратор комерційного обліку буде сертифікувати та передавати дані комерційного обліку по електроустановках, яка працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України лише у випадку наявності перевіреної інформації про роботу відповідних установок у синхронному з ОЕС України режимі. (т.1 а.с.90).
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач з посиланням на викладені у вказаних вище листах обставини, зазначав, що відповідно до оновлених сертифікованих даних комерційного обліку за розрахункові періоди (листопад -грудень 2022року) (по версії MMS 3), у вказані вище розрахункові місяці ТОВ “Підстепне сонце» не здійснював фактичний відпуск електричної енергії (відповідні показники встановлені на рівні "0").
У листопаді 2022 року ТОВ “Підстепне сонце» не здійснювало фактичний відпуск електричної енергії починаючи з 12 числа місяця.
З огляду на те, що обсяг фактично відпущеної ТОВ “Підстепне сонце» електричної енергії зменшився, ДП "Гарантований покупець" стверджував, що розмір грошових зобов'язань позивача перед відповідачем змінився відповідно.
Скориговані (оновлені) сертифіковані дані комерційного обліку за листопад 2022 року - грудень 2022 року (по версії MMS 3) по ТОВ “Підстепне сонце» завантажені до системи управління ринком (СУР, MMS).
Зважаючи на те, що система управління ринком містить сертифіковані дані комерційного обліку стосовно ТОВ “Підстепне сонце» за листопад (з 12 по 30 число) 2022 року - грудень 2022 року з нульовими значеннями, тобто вбачається відсутність протягом цього часу фізичного відпуску відповідачем електричної енергії позивач, на виконання вимог Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, надіслав на електронну адресу відповідача, підписані кваліфікованим електронним підписом: акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за листопад 2022 від 04.05.2024, від 06.05.2024; акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за грудень 2022 року від 29.04.2024 (т.1 а.с.60-61, 64).
Відповідач не погодився з коригуванням показників виробітку електричної енергії.
Позивач наголошував на тому, що відповідно до пункту 11.3. Порядку №641, у разі наявності у продавця за "зеленим" тарифом зауважень до акта купівлі-продажу електричної енергії або акта коригування, наданого гарантованим покупцем, та/або відмови у його підписанні продавець за "зеленим" тарифом зобов'язаний письмово повідомити про це гарантованого покупця, надати вмотивовану відмову від його підписання та впродовж 30 днів ініціювати спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість визначається за даними, зазначеними в акті купівлі-продажу електричної енергії або акті коригування.
Якщо продавець протягом трьох робочих днів з дня направлення акта купівлі-продажу електричної енергії або акта коригування не направив до гарантованого покупця підписаний акт купівлі-продажу електричної енергії або акт коригування та впродовж 30 днів не ініціював спір, то такий акт купівлі-продажу електричної енергії або акт коригування вважається підписаним продавцем за "зеленим" тарифом.
Відповідач не виконав зазначені вище умови (щодо повернення гарантованому покупцю підписаного акта коригування та ініціювання спору), з огляду на що, на думку позивача, акти коригування за розрахункові періоди листопад 2022 року - грудень 2022 року вважаються підписаними відповідачем у розумінні пункту 11.3 Порядку № 641.
Крім того, листом від 13.06.2024 №41/3391 ДП “Гарантований покупець» зверталося до ТОВ “Підстепне сонце» з вимогою про повернення вищезазначених переплат в сумі 1965457,67грн. відповідно до пункту 3.4 договору (т.1 а.с.68-59).
Відповіді на вказаний лист надано не було, як не було в добровільному порядку повернуто суму переплати за куплену позивачем у листопаді 2022 року - грудні 2022 року електричну енергію, що і стало підставою для звернення 21.10.2024 Державного підприємства “Гарантований покупець» до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Підстепне сонце», в якому просило суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 1965457,67грн. (т.1 а.с.1-118).
Рішенням господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у даній справі відмовлено в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених вище (т.2 а.с.56-65).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було зазначено вище, 29.05.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (надалі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії та Товариством з обмеженою відповідальністю “Підстепне сонце» (надалі- ВАД), що діє на підставі ліцензії на справдження господарської діяльності з виробництва електричної енергії було укладено договір № 17094/01 (надалі - договір т.1 а.с.13-20), відповідно до умов якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (пункт 1.1. договору).
Додатковою угодою № 150/01 від 30.06.2019 до договору (надалі - додаткова угода №150/01 т.1 а.с.23-29), укладеною між ДП "Енергоринок" (надалі - ДПЕ), ДП "Гарантований покупець" (надалі - гарантований покупець) та ТОВ “Підстепне сонце» (надалі - виробник за "зеленим тарифом"), сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство "Енергоринок", що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 №579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах", замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець", що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця, та замінено статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції (пункти 1 та 2 додаткової угоди №150/01).
Згідно з пунктом 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 479/01/20 від 12.03.2020 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 договору в редакції додаткової угоди № 479/01/20 від 12.03.2020).
За умовами пункту 3.3 договору в редакції додаткової угоди №188/01/21 від 03.02.2021 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Згідно з пунктом 3.4 договору в редакції додаткової угоди №188/01/21 від 03.02.2021 у випадку здійснення гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за "зеленим" тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за "зеленим" тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період.
Відповідно до пункту 10.1 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок № 641) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
Згідно з пунктом 10.2 Порядку № 641, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку, гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Відповідно до пункту 10.3 Порядку № 641 після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.
У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
При цьому, пункт 10.4 Порядку № 641 встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Отже, Порядок № 641 передбачає певну етапність оплати електричної енергії за договором, що включає сплату 2 авансових та 1 остаточного (фактичного) платежів.
Згідно з частиною 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" в редакції, чинній до 27.07.2023, гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Порядок обліку електричної енергії, купленої-проданої у продавців, унормовано гл. 7 Порядку № 641, де зазначено, що адміністратор комерційного обліку на другий робочий день після розрахункового дня надає гарантованому покупцю сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії про погодинні обсяги відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею продавців гарантованому покупцю, у яких гарантований покупець купує електричну енергію (п. 7.1 Порядку № 641).
Обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг споживання генеруючими одиницями продавців у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці продавців, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку (п. 7.2 Порядку № 641).
Згідно з пунктом 1.2.1 глави 1.2 розділу І Кодексу комерційного обліку електричної енергії (надалі - ККОЕЕ) сертифікація даних комерційного обліку (сертифікація даних) - процедура перевірки валідованих даних комерційного обліку, що виконується АКО. Сертифіковані дані комерційного обліку (сертифіковані дані) - набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки або групи точок комерційного обліку після їх перевірки АКО, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії.
За приписами пункту 9.14.1 глави 9.14 розділу IX ККОЕЕ АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО (пункт 9.14.3 глави 9.14 розділу IX ККОЕЕ).
З урахуванням викладеного, оскільки сертифіковані, валідовані, оперативні дані щодо обсягу товарної продукції, що надані АКО, є єдиним джерелом інформації щодо фактичного відпуску електричної енергії продавцями за "зеленим" тарифом, розрахунки між учасниками ринку електричної енергії, в тому числі між позивачем та відповідачем, здійснюються на підставі саме даних комерційного обліку АКО.
При цьому, використання інших показників (даних) при розрахунках між учасниками ринку електричної енергії, аніж дані комерційного обліку АКО, чинним законодавством, що врегульовує спірні правовідносини, не передбачено та з умов Договору не випливає.
Отже, гарантований покупець зобов'язаний здійснювати розрахунки із суб'єктами ВДЕ (відновлювальні джерела енергії) лише на підставі сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії по кожній генеруючій одиниці виробника за "зеленим" тарифом, що включені до балансуючої групи гарантованого покупця, наданих АКО.
Пунктом 3.4 договору, на який послався позивач в обґрунтування позовних вимог, врегульоване питання щодо повернення вартості переплати за понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії, в той же час, як правильно зауважив суд першої інстанції, у спірному випадку позивач не переплатив, а оплатив фактичні обсяги проданої (виробленої) електричної енергії, що підтверджується матеріалами справи, а тому посилання на відповідний пункт договору є необґрунтованим та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.
Щодо проведення коригувань обсягів відпуску електричної енергії в мережі, то слід зазначити, що відповідно до пункту 1.2. Правил ринку затверджених Постановою НКРЕКП № 307 від 14.03.2018 (в редакції діючій на момент виникнення спірних відносин) відпуск - електрична енергія, що надійшла в систему передачі або в систему розподілу через точку комерційного обліку учасника ринку та/або учасника роздрібного ринку, та/або обсяг номінованої потужності на відповідний розрахунковий період з метою імпорту та обсяг електричної енергії на відповідний розрахунковий період з метою отримання аварійної допомоги в енергосистему України, узгоджений з ОСП суміжної країни.
Тобто, відпущеною електричною енергією є електрична енергія, що надійшла в мережі або оператора систем розподілу, яким на території Херсонської області є Акціонерне товариство "Херсонобленерго" або оператора систем передач, яким є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Матеріалами справи підтверджено, що електрична енергія надходила до мереж Акціонерного товариства "Херсонобленерго" через точки комерційного обліку відповідача, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу та відповідно обставина не спростовано жодним доказом, а тому відповідно електрична енергія, що була вироблена на об'єктах, що належать позивачу є такою, що відпущена в електричну мережу, а отже є отриманою позивачем.
Згідно підписаних сторонами актів купівлі-продажу електроенергії відповідач, як виробник електричної енергії, поставив позивачу у листопаді 2022 року електричну енергію по об'єкту - W-код генеруючої одиниці 62W847250498333J в обсязі 715238.000 кВт*год на загальну суму 3983818,44грн., що підтверджується актом купівлі - продажу електроенергії від 30.11.2022 (т.1 а.с.59).
У грудні 2022 року відповідачем було поставлено електроенергію по об'єкту генерації - W-код генеруючої одиниці 62W847250498333J в обсязі 76136.000 кВт*год на загальну суму 424071,43грн., про що свідчить підписаний сторонами акт купівлі - продажу електроенергії від 31.12.2022 (т.1 а.с.63).
Відповідні обсяги позивачем були продані за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку, балансуючому ринку.
Таким чином, купована у виробників електрична енергія, у повному обсязі була продана гарантованим покупцем на відповідних сегментах ринку електричної енергії.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що вказані акти є належними доказами на підтвердження обсягу поставленої електроенергії у визначеному розмірі.
Крім того, дані, на підставі яких сформовані відповідні акти та здійснена оплата, були сертифіковані адміністратором комерційного обліку (АКО, НЕК "Укренерго"), а тому підтверджують фактичну вартість проданої електричної енергії.
Колегія суддів також враховує, що обов'язок щодо спростування обставин дійсного надходження електроенергії в систему та/або некоректності даних обліку електричної енергії, на підставі яких були визначені обсяги відпущеної електроенергії у спірний період, з урахуванням приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на позивача.
Проте, відповідних доказів ані позивачем, ані третьою особою, яка у спірних правовідносинах має статус адміністратора комерційного обліку надано не було.
Судова колегія також відхиляє доводи апелянта відносно того, що подальша зміна показників обліку на "0" відбулася у спосіб корегуванням даних, що передбачено договором та є підставою для повернення зайво сплачених відповідачу грошових коштів, оскільки фактично, в даному випадку має місце не коригування даних у зв'язку із виявленими АКО розбіжностями в обсягах поставленої електроенергії, а анулювання вже валідованих та сертифікованих даних.
Щодо посилань апелянта, на постанову НКРЕКП від 19.04.2024 № 759, яка встановлює, що у разі відсутності доступу до вузлів обліку та засобів комерційного обліку електроустановок, розташованих на тимчасово окупованих територіях та які працюють несинхронно з ОЕС України, дані комерційного обліку визначаються на рівні нуль, як на правову підставу для коригування даних комерційного обліку, судова колегія зазначає, що вказаний нормативно-правовий акт, на який посилається позивач, був фактично прийнятий майже через рік після того, як були здійснені коригування даних комерційного обліку та встановлені показники "0".
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У даному випадку не йдеться про пом'якшення або скасування відповідальності, а тому постанова НКРЕКП від 19.04.2024 №759 не може застосовуватися до правовідносин, які мали місце до її прийняття.
Щодо посилань апелянта на лист АТ "Херсонобленерго" від 01.06.2023 № 01-001280, як на правову підставу для проведення коригувань обсягів у зв'язку із роботою об'єктів відповідача в не синхронному режимі з ОЕС України та на тимчасово окупованих територіях, судова колегія зазначає, що зміст вказаного листа є лише інформацією оператора системи розподілу про те, що об'єкти генерації ВДЕ (за наданим переліком) знаходяться на тимчасово окупованій території, та про втрату електричного зв'язку мереж, що перебувають в зоні відповідальності оператора системи розподілу, з неокупованою територією Херсонської області та суміжними областями на неокупованих територіях, які межують з тимчасово окупованими територіями.
Разом із тим, в листі Акціонерного товариства "Херсонобленерго" мова не йдеться про стан електричних мереж оператора системи передачі, які знаходиться в зоні відповідальності Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", та втрати нею електричного зв'язку з об'єднаною енергетичною системою України, оскільки електричні мережі оператора системи передачі не знаходяться в зоні відповідальності Акціонерного товариства "Херсонобленерго".
Тому посилання у листі Акціонерного товариства "Херсонобленерго" на втрату такого зв'язку не є підтвердженням того, що підприємства (за переліком) не синхронно працюють з об'єднаною енергетичною системою України.
Відпуск електричної енергії в електричні мережі системи розподілу оператора системи розподілу фізично відбувається, ресурсний об'єкт відповідача (об'єкт генерації ЕІС-код W-типу 62W847250498333J) та його точка комерційного обліку не зупиняла своєї роботи на час спірного періоду.
За приписами Закону України "Про ринок електричної енергії" об'єднана енергетична система - сукупність електростанцій, електричних мереж, інших об'єктів електроенергетики, що об'єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної енергії при централізованому управлінні цим режимом.
В контексті спірних правовідносин, судова колегія враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №910/19641/23, в якій суд вказав, що на сьогодні відсутні рішення Регулятора, інших уповноважених осіб у сфері енергетики, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" які б визначали перелік територій/зон/систем, які працюють не синхронно з об'єднаною енергетичною системою України.
Так, відповідно до підпункту 15 пункту 2.2.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311 адміністратор комерційного обліку (НЕК Укренерго) виконує функції зведення балансу електричної енергії в областях обліку та торгових зонах ринку електричної енергії України.
У відповідності до пункту 1.1.2. Правил ринку затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 торгова зона (зона) - відокремлена зона, визначена оператором системи передачі за погодженням з Регулятором, у якій здійснюється синхронна робота електроустановок.
Згідно з Постановою НКРЕКП № 1307 від 27.06.2019 визначено дві відокремлені торгові зони на території України - торгову зону "Острів Бурштинської ТЕС" та торгову зону "ОЕС України" та одну торгову зону "ОЕС України" із включенням до її складу торгової зони "Острів Бурштинської ТЕС" для ізольованого (острівного) режиму роботи.
Тому, на сьогоднішній день, у відповідності до актів НКРЕКП на території Херсонської області діє виключно одна торгова зона, а саме "ОЕС України", а тому в розумінні законодавства, як Лівобережна так і Правобережна частина Херсонщини працюють синхронно в об'єднаній енергетичній системі України, а тому доводи апелянта про не синхронність роботи та відсутність підстав для проведення розрахунків є такими, що суперечать вимогам вищезазначених нормативно-правових актів.
Щодо доводів апелянта про неврахування господарським судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення специфіки правовідносин з виробниками електричної енергії, електроустановки яких розташовані на окупованих територіях, судова колегія зазначає, що відповідні відносини врегульовані Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Так, частина 1 статті 13 та стаття 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" містять гіпотези (елемент правової норми, в якій зазначаються умови, обставини, з настанням котрих можна або необхідно здійснювати її диспозицію). Вони за змістом є ідентичними, так їх зміст наступний "Положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Тобто, відповідні статті безспірно застосовуються до тимчасово окупованих територій визначених в пунктах 1 та 2 частини 1 статті 3 Закону, а відносно тимчасово окупованих територій визначених пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону у випадку наявності рішення Кабміну щодо поширення дій статей 13 та 13-1 на відповідні території.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Частиною 2 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19.02.2014. Окремі об'єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19.02.2014.
Перелік таких об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20.02.2014. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 07.04.2014. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
Частиною 3 цієї ж статті Закону встановлено, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Тобто, в підпунктах 1 та 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" мова йде про території, що були окуповані до введення воєнного стану, а саме територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, в той же час території окуповані після 24.02.2022 відносяться до пунктів 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" в тому числі і територія Херсонської області.
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", що була прийнята на виконання вимог частини 3 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
На виконання вищезазначеної Постанови Кабміну Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією в якому чітко визначено межі територій де ведуться боєві дії та тимчасово окуповані території, а отже ті території, які відносяться до територій визначених в пунктах 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до яких належить й територія Херсонської області, що є тимчасово окупованою.
Тому для застосування положень статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" необхідна сукупність ряду юридичних фактів, а саме наявності визнання території тимчасово окупованою, що наданий момент є та поширення Кабінету Міністрів України положення статті 13-1 Закону на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 Закону (відсутня відповідне рішення).
На сьогоднішній день будь-якого рішення Кабміну України щодо поширення дії відповідної статті на сухопутну територію Херсонської області не має, а тому відповідно вимоги статей 13 та 13-1 відповідного Закону на територію Херсонської області не застосовується, а тому здійснення господарської діяльності в т.ч. і здійснення виробництва електричної енергії на території тимчасово окупованих територій Херсонської області є правомірними в розумінні зазначеного Закону.
Щодо доводів апелянта про безпідставну відмову господарським судом першої інстанції в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду/Великою Палатою Верховного Суду справи №908/1162/23, яка за всіма ознаками тотожності правовідносин є подібною даній справі №922/3736/24, в якій господарськими судами досліджувалось питання щодо наявності/відсутності підстав для оплати електричної енергії, виробленої електроустановками виробників ВДЕ, які розташовані та тимчасово окупованій території України, судова колегія зазначає наступне.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація висновків Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.
А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Так, у справі №910/9680/23 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМК" звернулось з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об'єднання "Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги" Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення боргу за поставлену електричну енергію у листопаді-грудні 2022 року.
Предметом спору у справі № 908/1162/23 є порушення права позивача на отримання плати з особи, яка знаходиться на окупованій території, і якій була поставлена електроенергія, що виникла в грудні 2022 року у відповідача, місцезнаходженням якого була територія Херсонської області, у зв'язку із чим на вказані правовідносини поширюється дія норм Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" в редакції, чинній з 03.12.2022.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 у справі №908/1162/23 позов задоволено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №908/1162/23 задоволено апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об'єднання "Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги" Мелітопольської міської ради Запорізької області; скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 у справі № 908/1162/23 та прийнято у справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Одним з мотивів ухвалення вказаної постанови є неможливість відслідкувати, яка саме електрична енергія поставлялася на тимчасово окуповану територію. Враховуючи лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23, позивач не надав достатніх доказів про поставку ним електричної енергії на тимчасово окуповану територію, де зараз свою діяльність здійснюють представники окупаційної влади за підтримки військових формувань Російської Федерації.
Судовою колегією встановлено, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2024 на розгляд об'єднаної палати Верховного Суду передано справу №908/1162/23, мотивовану тим, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від попереднього висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини 2 статті 13 та частини 2 статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи ст. 2 Закону.
Натомість у справі № 908/1162/23 колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території за рішенням Кабінету Міністрів України.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 17.01.2025 справу № 908/1162/23 передала на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12.03.2025, яку зареєстровано в Єдиному державному реєстрі судових рішень із забезпеченням надання загального доступу 17.03.2025, справу №908/1162/23 повернула для розгляду об'єднаній палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 08.04.2025 призначила розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" у справі № 908/1162/23 у відкритому судовому засіданні 16.05.2025.
Ухвалою Верховного суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2025 повідомлено учасників справи № 908/1162/23, що судове засідання з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" відбудеться 03.10.2025.
Як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і під час апеляційного перегляду даної справи скаржник на обґрунтування подібності правовідносин у справах №908/1162/23 та № 922/3736/24 зазначає про те, що Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду висловить правову позицію, що впливатиме на оцінку доказів у даній справі №922/3736/24.
З огляду на вищевикладене, апелянтом було подано аналогічне клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23 до суду апеляційної інстанції.
Судова колегія зазначає, що предметом спору у даній справі №922/3736/24 є стягнення заборгованості з відповідача, місцезнаходженням якого не є тимчасово окупована територія (у тому числі територія Херсонської області).
Відтак, питання застосування норм Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на правовідносини в даній справі взагалі не досліджується.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що правовідносини у даній справі № 922/3736/24 та в справі № 908/1162/23 не є подібними, у зв'язку із чим, підстави для зупинення провадження до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи №908/1162/23 були відсутні як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і на стадії апеляційного перегляду.
Окрім викладеного, судова колегія наголошує на тому, що відповідно до частини 2 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначається, що спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на Гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу.
Частиною 5 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Відповідно до статті 91 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" державою гарантовано на весь строк застосування "зеленого" тарифу вимог щодо закупівлі у кожному розрахунковому періоді електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії і не проданої за договорами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, за встановленим "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, встановленої відповідно до статті 92 цього Закону, в обсягах та порядку, визначених статтею 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", а також щодо розрахунків за таку електричну енергію у повному обсязі, у встановлені строки та грошовими коштами.
Відповідно до частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, оцінивши у сукупності надані сторонами докази, а також враховуючи визначений умовами договору обов'язок Державного підприємства "Гарантований покупець" виконати свої зобов'язання щодо оплати виробленої електричної енергії у повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми переплати за куплену позивачем у листопаді 2022 - грудні 2022 року електричну енергію в розмірі 1965457,67грн.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з їх юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2025 у справі №922/3220/24 без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суду,
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Гарантований покупець» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2025 у справі №922/3220/24 залишити без змін.
Повна постанова складена 15.07.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя П.В. Тихий