08 липня 2025 року м. Харків Справа №917/2322/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
за участю:
секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.;
представника заявника апеляційної скарги адвоката Жолонко О.В. ордер ВІ №1276304 поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції на підставі ухвали суду;
представника відповідача адвоката Конюшенко М.А. ордер ВІ №1285642 від 06.03.2025 поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції на підставі ухвали суду,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Апікс" (вх.№1237П/1) на рішення ухвалене Господарським судом Полтавської області у складі судді Д. Сіроша 30.04.2025 (повний текст складений 12.05.2025) у справі №917/2322/24
за позовом Фермерського господарства "Апікс"
до Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області
про визнання додаткової угоди укладеною, про визнання протиправним та скасування рішення,
Фермерське господарство "Апікс" звернулося з позовом до Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області:
- про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 12.11.2007 та внесення змін до нього, зареєстрованого в Карлівському відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному реєстрі земель (запис від 18.01.2008 за №040855600002) у редакції, викладеній позивачем;
- про визнання протиправним та скасування рішення Ланнівської сільської ради Полтавської області позачергової п'ятдесят першої сесії восьмого скликання №14 від 26.11.2024 "Про відмову Фермерському господарстві "Апікс" у поновленні договору оренди землі від 12.11.2007".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним, як Орендарем, дотримано порядок, передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" для укладення договору оренди на новий строк. Проте відповідач прийняв рішення №14 від 26.11.2024 про відмову ФГ "Апікс" у поновленні договору оренди землі від 12.11.2007. З вказаним рішенням відповідача позивач не погодився, вважає його передчасним та таким, що порушує його права та звернувся з позовом у даній справі.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.04.2025 у справі №917/2322/24 в позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявність переважного права на поновлення договору оренди землі з огляду на відсутність доказів належного виконання зобов'язань за договором оренди землі протягом його дії. Суд першої інстанції зауважив, що договір оренди землі від 12.11.2007 припинив свою дію, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Зважаючи на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 12.11.2007 та внесення змін до нього.
З огляду на висновок про відмову у задоволенні вимоги про визнання укладеної додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, суд не установив наявності правових підстав для задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради про відмову у поновленні договору оренди землі.
До Східного апеляційного господарського суду 28.05.2025 надійшла апеляційна скарга Фермерького господарства "Апікс", яка направлена засобами поштового зв'язку 24.05.2025.
У скарзі просить суд:
- скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2025 у справі №917/2322/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апелянт вважає, що висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи. Апелянт наполягає, що належним чином виконував умови договору, а саме, використовував земельну ділянку за цільовим призначенням та сплачував орендну плату. Апелянт зауважує, що заяву про намір продовжити строк дії договору оренди землі надіслано 22.10.2024.
Крім того, апелянт вважає, що місцевий господарський суд в порушення норм процесуального закону не належним чином дослідив обставини справи та не установив факту виконання позивачем умов договору в частині оплати орендної плати за земельну ділянку.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 справу №917/2322/24 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/2322/24.
Відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги Фермерського господарства "Апікс" на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2025 у справі №917/2322/24 до надходження матеріалів справи.
09.06.2025 справа №917/2322/24 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2025, крім іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Апікс" на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2025 року у справі №917/2322/24. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні 08.07.2025.
25.06.2025 від Ланнівської сільської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2025 у справі №917/2322/24.
27.06.2025 від Фермерського господарства "Апікс" надійшли додаткові пояснення, в яких зауважує на тому, що твердження Ланнівської сільської ради про те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель запасу і передавати їх в оренду потрібно через земельні торги спростовується поведінкою ради з іншими суб'єктами господарювання.
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 08.07.2025 представник заявника апеляційної скарги підтримав вимоги та доводи скарги і просить її задовольнити.
Представник Ланніської сільської ради заперечував проти вимог апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні.
Заслухавши позиції представників сторін, перевіривши дотримання місцевим господарським судом норм процесуального права та правильність застосування норм матеріального права, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Як установлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 12.11.2007 Карлівська районна державна адміністрація Полтавської області та Фермерське господарство "Апікс" (далі - ФГ "Апікс") уклали договір оренди землі, які знаходиться в адміністративних межах Климівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, загальною площею 15,6611 га, в т. ч. ріллі 15,6611 га, кадастрові номера 5321681600:00:003:0133, 5321681600:00:003:0134, 5321681600:00:003:0132, 5321681600:00:003:1131, строком на 10 років.
Зазначений договір зареєстрований у Карлівському районному відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.01.2008 за № 040855600002.
Додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 12.11.2007 та внесення змін до нього від 27.12.2017 укладеною Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ФГ "Апікс" (далі - додаткова угода), Орендодавець згідно з наказом № 12164-СГ від 27.12.2017 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (земельні ділянки) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером (кадастровими номерами) 5321681600:00:003:0133, 5321681600:00:003:0134, 5321681600:00:003:0132, 5321681600:00:003:1131, які розташовані за межами населених пунктів на території Климівської сільської ради Карлівського району Полтавської області.
Відповідно до пункту 8 Додаткову угоду укладено строком на 7 років, починаючи з 19.01.2018.
Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 09.12.2020 № ЗО-ОТГ та від 26.02.2021 № 46-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність" передано Ланнівській сільській раді Полтавського району (Карлівського району) Полтавської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2511,0115 га та 70,9496 га, відповідно, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання - передачі. Відповідно до актів приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної в комунальну власність від 09.12.2020 та від 26.02.2021 передані земельні ділянки з кадастровими номерами 5321681600:00:003:0133, 5321681600:00:003:0134, 5321681600:00:003:0132, 5321681600:00:003:1131.
На виконання пункту 6 договору та пункту 8 додаткової угоди статті 33 Закону України "Про оренду землі" ФГ "Апікс" 22.10.2024 надіслав заяву про намір продовжити дію договору на новий строк, терміном 7 років разом із проєктом додаткової угоди та НГО земельної ділянки.
Листом - повідомлення орендодавця щодо узгодження внесення змін до договору оренди землі від 10.07.2008 № 02-29/1190 від 01.11.2024 Ланнівська сільська рада запропонувала підписати протокол розбіжностей до додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 10.07.2008 та протягом 3-х робочих днів один примірник надати в Климівський старостинський округ. Цей лист ФГ "Апікс" отримав 05.11.2024.
На виконання вказаного листа, ФГ "Апікс" 08.11.2024 направив заяву про намір продовження договору оренди землі із додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 10.07.2008 та внесення змін до нього в редакції Ланнівської сільської ради. Зазначений лист Ланнівська сільська ради отримала 15.11.2024.
Рішенням позачергової п'ятдесят першої сесії восьмого скликання №14 від 26.11.2024 "Про відмову ФГ "Апікс" у поновленні договору оренди землі від 12.11.2007" відмовлено ФГ "Апікс» у продовженні терміну дії договору землі від 12.11.2007, укладеного щодо земельних ділянок з кадастровим номером 5321681600:00:003:0133, загальною площею 60795 га, кадастровим номером 5321681600:00:003:0134, загальною площею 6,8860 га, кадастровим номером 5321681600:00:003:0132, загальною площею 2,0271га, кадастровим номером 5321681600:00:003:1131, загальною площею 0,6685 га на новий строк та рекомендовано повернути земельну ділянку.
Наведені обставини зумовили звернення ФГ "Апікс" до Господарського суду Полтавської області з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову ФГ "Апікс" місцевий господарський суд ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
Мотиви ухваленого Господарським судом Полтавської області рішення у даній справі наведені вище.
Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням у даній справі, позивач звернувся з апеляційною скаргою. Доводи апеляційної скарги наведені вище.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України "Про оренду землі".
16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону про оренду землі, яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
Розділ IX "Перехідні положення" Закону про оренду землі доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:
"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Відповідно за змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону про оренду землі).
ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом про оренду землі врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Стаття 33 Закону про оренду землі у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті 33 Закону про оренду землі).
Частина шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
У пункті 38 постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року зазначено таке: "Частини п'ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:
За загальним правилом, викладеним у частині п'ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.
Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення."
Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п'ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.
Тож статтею 33 Закону про оренду землі було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону про оренду землі, яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п'ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 ЗК.
При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Отже, відповідно до наведених вище положень Закону, звертаючись з заявою про поновлення договору оренди заявник має довести наявність у нього переважного права на таке поновлення.
Як убачається з оскаржуваного рішення, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не доведено наявності у нього переважного права на поновлення договору оренди землі, а саме не надано доказів сплати орендної плати за договором оренди.
Східний апеляційний господарський суд відхиляє як такі, що спростовуються матеріалами справи посилання апелянта на те, що ним були подані відповідні докази сплати орендної плати у підготовчому засіданні суду.
Східний апеляційний господарський суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується наступне.
Ухвалою Господарського суду від 25.12.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі №917/2322/24, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 14:50 18.02.2025.
18.02.2025 від відповідача надійшли пояснення (вх. № 2240).
18.03.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 3654), а саме: Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та довідки про відсутність заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025, крім іншого, суд залишив клопотання позивача про долучення доказів без розгляду та закрив підготовче провадження.
Залишаючи клопотання позивача про долучення доказів без розгляду, місцевий господарський суд зазначив про те, що таке клопотання подано поза межами установлених процесуальних законів та судом строків.
Відповідно до статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем не подані відповідні докази разом з позовною заявою. Клопотання про долучення доказів заявлено лише через три місяці після звернення з позовом у даній справі. При цьому, позивачем не повідомлено про наявність об'єктивних причин, які унеможливили подати відповідні докази в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Відповідно до ч. 2 статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
За приписами ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Водночас ч. 2 ст. 119 ГПК України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми слідує, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16).
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про залишення без розгляду відповідного клопотання позивача про долучення доказів.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.
Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов'язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.
Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов'язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев'ятою статті 33 Закону про оренду землі право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.
Враховуючи викладене, Східний апеляційний господарський суд зауважує, що звертаючись з позовом у даній справі позивач мав довести наявність у нього переважного права на поновлення договору оренди землі, однак не зробив цього, що обґрунтовано установлено судом першої інстанції.
Отже, є правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що договір оренди землі від 12.11.2007 припинив свою дію, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
На підставі наведеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції підставно відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 12.11.2007 та внесення змін до нього.
Оскільки, як установлено та зазначено вище, позивачем не підтверджено наявності у нього переважного права на поновлення договору оренду землі, то апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині вимоги про скасування рішення Ланнівської сільської ради Полтавської області позачергової п'ятдесят першої сесії восьмого скликання №14 від 26.11.2024 "Про відмову Фермерському господарстві "АПІКС" у поновленні договору оренди землі від 12.11.2007".
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене, Східний апеляційний господарський суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, тому апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні.
Підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2025 у даній справі апеляційним господарським судом не установлено, тому воно підлягає залишенню без змін.
З огляду на висновок апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта зі сплати судового збору покладаються на заявника апеляційної скарги відповідно до положень статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Апікс" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2025 у справі №917/2322/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 14.07.2025.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін