ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 липня 2025 року Справа № 918/154/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Бучинська Г.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сейм" на рішення господарського суду Рівненської області від 22.04.25р. у справі №918/154/25, повний текст рішення складено 24.04.25р.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сейм"
про стягнення в сумі 167 660,10 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сейм" про стягнення в сумі 167 830,56 грн, з яких: 146 729,42 грн основний борг, 170,46 грн пеня, 16 948,70 грн інфляційних втрат, 3 981,98 грн відсотків річних.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма "Сейм", було укладено договір №437 на відпуск теплової енергії за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 38, площа об'єкту споживання 302,97 кв.м.
Позивач вказує, що на виконання умов договору ТОВ "Рівнетеплоенерго" надало послуги з постачання теплової енергії у приміщення торгового комплексу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Сейм", власником (споживачем) якого є відповідач на підставі типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії", за період з листопада 2021 року по січень 2025 року, загальною вартістю послуг постачання теплової енергії у розмірі 146 729,42 грн. Проте, договірні зобов'язання відповідачем в повному обсязі не виконані, внаслідок чого за відповідачем обліковується борг за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 146 729,42 грн, а саме на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, та мінімальної частки використання теплової енергії.
В подальшому, позивач подав заяву про відмову від позову в частині вимог про стягнення пені.
Ухвалою від 22 квітня 2025 року Господарський суд Рівненської області закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення пені в розмірі 170,46 грн у зв'язку з відмовою позивача від вказаних вимог.
Таким чином, предметом спору станом на даний час є вимоги про стягнення 146 729,42 грн основного боргу, 16 948,70 грн інфляційних втрат, 3 981,98 грн відсотків річних.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.04.2025 у справі №918/154/25 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сейм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 146 729 грн 42 коп боргу, 16 948 грн 70 коп інфляційних втрат, 3 981 грн 98 коп відсотків річних та 2 419 грн 94 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейм" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження. Скасувати рішення Господарського суду Рівненської області 22 квітня 2025 року по справі №618/154/25 за позовом ТОВ “Рівнетелоенерго» до ТОВ-фірми “Сейм» про стягнення заборгованості в сумі 167 830,56 грн. і прийняти нове рішення у даній справі про відмову в задоволенні позову.
Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував їх у Господарського суду Рівненської області.
02.06.2025 матеріали справи №918/154/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Сейм" строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2025 р. у справі №918/97/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариству з обмеженою відповідальністю “Глорія-В» строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.25р. у справі №918/154/25 в порядку письмового провадження. Зупинено дію рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.25р. у справі №918/154/25. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" у строк до 09.07.2025р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів відповідачу.
26.06.2025 р. через систему «Електронний суд» надійшов відзив від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", в якому позивач просить відмовити в повному обсязі у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми «Сейм».
Також, колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційна скарга на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частина 10 статті 270 ГПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сейм" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.2025р. у справі №918/154/25 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно - західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини справи підтверджують прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати послуг, що свідчить про порушення відповідачем прав позивача. Відтак, суд зробив висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 146 729,42 заборгованості, 16 948,70 грн інфляційних втрат та 3 981,98 грн відсотків річних є законними та обґрунтованими, а отже такими, що мають бути задоволені.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншим учасників по справі
В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.2025 року прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам, а в самому рішенні не наведено мотивів, чому суд взяв до уваги одні докази і не взяв до уваги інші, а отже рішення підлягає до скасування .
У даній справі предметом спору є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованої позивачем заборгованості на оплату обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення.
Однак при винесенні рішення суд першої інстанцій помилково прийшов до висновку, що позивачем було надано правильні розрахунки розміру заборгованості.
Відтак, судом не було взято до уваги, що долучені до матеріалів справи довідки про кількість використаної теплової енергій ж/б Відінська, 38 ОСББ «Відінська, 38, за період з 01.11.2021 року по 31.01.2025 року, а також були долучені рахунки № 437 про надання послуг з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року по 31 січня 2025 року не містять інформації, яка повинна відображатись, зокрема, у наданих рахунках фактурах не має інформації середній обсяг споживання та середній розмір плати за комунальну послугу іншими споживачами відповідної категорії (у тому числі в розрізі класів будівель), яким комунальну послугу надає цей виконавець, визначені за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, а також не було надано інформацію за показання відповідних вузлів обліку, на основі яких визначено обсяг спожитої теплової енергії чи застосоване розрахункове або середнє споживання щодо будівлі в цілому, відповідно, з наданих доказів не можливо встановити чи дійсно нарахована кількість спожитої теплової енергії відповідає відібраним показникам, оскільки самих показників надано не було.
Крім того, суд не звернув уваги, що дані відображені в рахунках на оплату не співпадають з даними, зазначеними в довідках про кількість використаної теплової енергії. Крім того, в деяких рахунках про надання послуг зазначено перерахунок, однак не зазначено, за які періоди він здійснений і на підставі чого.
Зокрема, в рахунку про надання послуг за теплопостачання за лютий 2022 року зазначено борг в сумі 19 305,40 грн, за квітень 2022 року - перерахунок 87 737,81 грн, за грудень 2022 року -перерахунок на суму 92 449,34 грн.
Скаржник наголошує на тому, що в розрахунку, який долучено до позовної заяви сума нарахувань за лютий 2022 року становить 19 305,10 грн., за грудень 2022 року - 106143,01 грн. Натомість в роз'ясненнях до розрахунку, які були подані 15 квітня 2025 року , сума нарахувань за лютий 2022 року становить 56 701,29 грн., за грудень 2022 року - 92 449,34 грн Крім того, прошу суд звернути увагу, що в грудні 2022 року здійснено перерахунок на суму 92 499,34 грн. за період з 01.11.2021 року по 31.01.2022 року, тоді як до суду позивач звернувся 25 лютого 2025 року. Тобто, до загальної суми заборгованості позивачем включено період нарахувань з 01.11.2021 року по 31.01.2022 року в сумі 92 449,34 грн.
Апелянт наголошує на тому, що в частині стягнення нарахувань в сумі 92 449,34 позивачем пропущений строк позовної давності і слід відмовити в задоволенні позову в зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Крім того, позивачем взагалі не долучено жодного доказу, який би підтверджував початок та кінець надання послуги з постачання теплової енергії за відповідний період.
Також, суд першої інстанції не звернув увагу, що з матеріалів справи не можна встановити які саме вихідні дані взяті позивачем для обрахунку обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загально будинкові потреби опалення, зокрема, скільки співвласників будинку між якими пропорційно розподіляється до загальних/ опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень обсяг теплової енергії, який витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, загальна опалювальна площа, яка поверховість приміщення, у випадку обрахування таких площ без даних щодо загальних площ для розрахунків, обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення, Гкал., та інших даних, які були взяті до уваги позивачем при розрахунку заявленої суми. Подані суду відомості з договору про те, що Відповідач має право власності на нежитлове приміщення площею 302,97 м.кв., однак не підтверджують того, що обсяг розраховано пропорційно до загальних/опалювальних площ/ об'ємів їх житлових/ нежитлових приміщень.
Отже, з урахуванням викладеного, відсутності доказів, які підтвердять вихідні дані взяті для розрахунку кількості спожитої теплової енергії в місцях загального користування, а відповідно, отримання відповідачем послуг на заявлену до стягнення суму, позов є необґрунтованим
Заперечуючи доводи апеляційної скарги, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" у відзиві вказує, що за адресою будинку у м. Рівне, вул. Відінська 38 встановлено ультразвуковий компактний лічильник енергії «SHARKY 775», що дозволяє без втручання людини отримувати показники використаної теплової енергії по вказаному будинку. Покази з даного приладу передаються автоматично до програми Позивача без втручання людини (Довідки про кількість використаної теплової енергії Ж/Б Відінська, 38, ОСББ «Відінська, 38» долучені до позовної заяви та містяться в матеріалах справи).
Як пояснював представник позивача, під час розгляду матеріалів справи Господарським судом Рівненської області та відображено в долучених роз'яснень щодо перерахунків, нарахування по об'єкту Відповідача через перехід на новий програмний комплекс не були проведені через технічну помилку за період нарахувань з 01.11.2021 року до 31.01.2022 року.
У лютому 2022 року після проведення перерахунків щодо тарифу та виправлення помилки при здійсненні розрахунків для споживачів житлової будівлі за адресою м. Рівне, вул. Відінська 38 (щодо площ та застосування коефіцієнтів) Відповідачу було проведено перерахунок на суму - 46318,61 грн. за період нарахувань з 01.11.2021 року до 31.01.2022 року.
Так як нарахування за період з 01.11.2021 року до 31.01.2022 року не були проведені, а в лютому 2022 року по них був проведений перерахунок на суму - 46318,61 грн., нарахування згідно яких проводився перерахунок відображені в грудні 2022 року перерахунком на суму 92449,34 грн.
Перерахунки за грудень та лютий 2022 року є взаємопов'язаними та відповідають за період з 01.11.2021 року по 31.01.2022 року.
Позивач наголошує на тому, що споживачів, які користуються приміщеннями, що знаходяться у межах однієї будівлі, покладено обов'язок оплати обсягів теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання та мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення.
Що ж, стосується загальної кількості теплової енергії отриманої житловим будинком за адресою вул. Відінська 38 у м. Рівному, згідно якого проводяться розрахунки теплової енергії витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також мінімальної частки споживання теплової енергії, то звертаємо увагу, що до позовної заяви долучені «Довідки про кількість використання теплової енергії Ж/Б Відінська, 38, ОСББ «Відінська, 38»».
Як зазначалось раніше, за адресою будинку у м. Рівне, вул. Відінська 38, встановлений ультразвуковий компактний лічильник енергії «SHARKY 775», що дозволяє без втручання людини отримувати показники використаної теплової енергії по вказаному будинку. Покази з даного приладу передаються автоматично до програми Позивача без втручання людини (ч. 2 ст.11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
Щодо поверховості житлової будівлі за адресою будинку у м. Рівне, вул. Відінська 38, то позивач звернутає увагу, що в долучених до позовної заяви додатків, а саме копії акту експлуатаційної перевірки приладів обліку теплової енергії від 20.04.2023 року та копії договору на відпуск теплової енергії від 11.11.2009 року №437 зазначено, що житлова будівля за адресою будинку у м. Рівне, вул. Відінська 38, в якій знаходиться нежитлове приміщення Відповідача має 5 поверхів.
Зважаючи на вище викладене, судом першої інстанції були вірно встановлені обставини справи та з їх врахуванням винесено законне та обґрунтоване рішення.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
11 листопада 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (позивач/підприємство) та Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Сейм" (відповідач/споживач) уклали договір, за умовами предмету якого підприємство зобов'язується надавати споживачеві теплову енергію, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.
Теплова енергія подається за адресою: вул. Відінська 38 (пункт 1.4. договору).
У додатку до договору відображена інформація інформація про споживача, згідно з якою назва та адреса об'єкта - Торговий комплекс, по вул. Відінська 38, будівельний об'єм по зовнішньому виміру: 940,00, кількість поверхів: 5, загальна площа об'єкта 302,97 м.кв., максимальне теплове навантаження: 17900,00ккал/год.
Пунктом 3.2.1. договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Згідно з умовами пункту 4.2. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом.
1 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 3 грудня 2020 року №1060 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" (далі Закон № 1060).
Законом №1060 внесені зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зокрема, до статті 13, якими передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово- комунальні послуги", в редакції Закону №1060 визначено, що договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішення Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Відповідно до пункту 5 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Відповідно до пункту 4 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Згідно з пунктом 11 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).
Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.
Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
Пунктом 30 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Пунктом 31 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії встановлено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.
Пунктом 34 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії встановлено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Як зазначалось вище, пунктом 11 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, передбачено спосіб та порядок визначення обсягу спожитої у будинку послуги: 1) визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку; 2) розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - методика розподілу).
Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, який складається з: обсягу спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, або власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано, Гкал; обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначений відповідно до розділу IV цієї Методики, Гкал; сумарного обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, через які прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, Гкал.
Позивач вказує, що рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" №98 від 12.10.2021 року для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії був встановлений тариф 4 704,48 грн/Гкал (з ПДВ).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №127 від 21.12.2021 року, були внесені зміни до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" №98 від 12.10.2021 року та встановлені тарифи для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії 8 526,96 грн/Гкал (з ПДВ).
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №151 від 28.10.2022 року, протягом дії воєнного стану та шести місяців після місяця в якому воєнний стан буде припинено чи скасовано було накладено мораторій на підвищення тарифів та застосовано тарифи встановлені Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" №98 від 12.10.2021 року для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії 8 526,96 грн/Гкал (з ПДВ).
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №125 від 19.12.2023 року строком дії з 01.10.2023 р. по 30.09.2024 р. установлено тариф для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії 5 347,07 грн/Гкал (з ПДВ).
Позивач вказує, що на виконання умов договору надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у приміщення торгового комплексу, який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Відінська 38, власником (споживачем) якого є Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Сейм" на підставі типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії" (далі - договір), за період з листопада 2021 року по січень 2025 року, загальною вартістю послуг постачання теплової енергії у розмірі 146 729,42 грн, а саме на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі та мінімальної частки використання теплової енергії.
Із фактичних обставин справи встановлено, що позивач надавав послуги з постачання теплової енергії у період з листопада 2021 по січень 2025 по будинку, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Відінська 38, а саме: за листопад 2021 року поставлено 33,86196 ГКал, за грудень 2021 року поставлено 47,72464 ГКал, за січень 2022 року поставлено 70,24898 ГКал, за лютий 2022 року поставлено 54,62580 ГКал, за березень 2022 року поставлено 41,23594 ГКал, за квітень 2022 року поставлено 11,72996 ГКал, за листопад 2022 року поставлено 31,045 ГКал, за грудень 2022 року поставлено 70,309 ГКал, за січень 2023 року поставлено 70,397 ГКал, за лютий 2023 року поставлено 24,147 ГКал, за березень 2023 року поставлено 16,599 ГКал, за жовтень 2023 року поставлено 2,786620 ГКал, за листопад 2023 року поставлено 40,511620 ГКал, за грудень 2023 року поставлено 62,341820 ГКал, за січень 2024 року поставлено 59,203100 ГКал, за лютий 2024 року поставлено 41,306360 ГКал, за березень 2024 року поставлено 29,153880 ГКал, за жовтень 2024 року поставлено 17,902228 ГКал, за листопад 2024 року поставлено 42,715370 ГКал, за грудень 2024 року поставлено 55,02403 ГКал, за січень 2025 року поставлено 60,07939 ГКал.
На підтвердження таких обставин позивач надав довідки про кількість використаної теплової енергії в розрізі кожного місяця.
У зв'язку з наведеним позивач вказує, що надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії загальною вартість у розмірі 146 729,42 грн, а саме на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, а також мінімальної частки використання теплової енергії.
Згідно з наданими позивачем рахунками про надання послуг з постачання теплової енергії у лютому 2022 року за відповідачем обліковувалась переплата в сумі 19 305,40 грн, у березні 2022 року переплата становила 19 305,40 грн, у квітні 2022 року переплата становила 12 468,20 грн, у листопаді 2022 року переплата становила 11 130,69 грн, у грудні 2022 року здійснено перерахунок, борг на 1 грудня 2022 року складав 4 274,32 грн, за грудень нараховано 106 143,12 грн, на січень 2023 року борг складав 110 417,44 грн, на лютий місяць 2023 року борг складав 124 128,26 грн, на березень 2023 року борг складав 119 808,88 грн, на квітень 2023 року борг встановлено в сумі 118 240,09 грн, станом на жовтень 2023 року борг становив 119 571,25 грн, за листопад 2023 року борг становив 119 857,81 грн, станом на грудень 2023 року борг складав 124 023,74 грн, на січень 2024 року борг складав 126 383,38 грн, на лютий 2024 року борг складав 130 201,05 грн, на березень 2024 року борг становив 132 864,66 грн, станом на жовтень 2024 року борг становив 134 744,63 грн, станом на листопад 2024 року борг визначено в сумі 135 899,04 грн, на грудень 2024 року борг обліковувався в сумі 138 840,73 грн, на січень 2025 року борг становив 142 558,86 грн. Станом на кінець січня 2025 року сума боргу, яка нарахована за надання послуг, становила 146 729,42 грн.
Також позивачем надано розрахунок заборгованості з якого слідує, що у грудні 2022 року здійснено перерахування за період з листопада 2021 року по січень 2022 року.
Щодо вказаних обставин позивачем надано пояснення про те, що у зв'язку зі зміною облікової програми та обмеженою можливістю щодо зміни реєстраційних даних, облікові дані могли бути внесені/змінені на підставі заяви споживача про переукладення або розірвання договору. Поточна облікова програма передбачає облік додаткових даних наданих споживачем, таких як акти тимчасового відключення, акти говірки лічильників, інші документи.
Також позивачем надано розрахунок заборгованості відповідача за надані послуги за період з листопада 2021 року по січень 2022 року.
Заявник з посиланням на положення статті 625 ЦК України за період з січня 2024 року по січень 2025 року 16 948,70 грн інфляційних втрат та 3 981,98 грн відсотків річних.
4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.
Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частини 1, 2 статті 714 ЦК України).
Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У преамбулі Закону України "Про теплопостачання" зазначено, що цей закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Відповідно до пунктів 11, 14, 23, 30, 31 Закону України "Про теплопостачання" норми і правила - певні вимоги, у тому числі інструкції, прийняті та зареєстровані в порядку, встановленому законодавством, щодо забезпечення належного технічного стану теплових, тепловикористальних установок та мереж, їх експлуатації, проектування та будівництва; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно із статтею 2 вказаного закону цей закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.
Статтею 3 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласники багатоквартирного будинку (співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 2 частини другої статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, виходячи з аналізу положень чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Рівненської області, при цьому врахувавши наступне.
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються надання послуг постачання теплової енергії. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної оплати отриманих відповідачем послуг порушеними.
Оцінивши доводи сторін та перевіривши подані ними докази суди встановили, що у даній справі предметом спору є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованої позивачем заборгованості на оплату обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення.
Апеляційний суд зазначає, що спірні правовідносини сторін у цій справі виникли при виконанні договору. З правового аналізу змісту договору вбачається , що він є договором надання послуг з постачання теплової енергії, мають відповідне матеріально-правове регулювання, тобто правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем у сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019 №830 (далі - Правила), Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Методикою та іншими нормативно-правовими актами України.
Колегією суддів встановлено, що згідно з пунктом 11 договору обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики.
Якщо будинок оснащений двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку.
Вказані умови договору кореспондуються з положеннями абзацу другого пункту 19 Правил, яким передбачено, що якщо будівлю (будинок) оснащений двома та більше вузлами комерційного обліку послуги відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюються за сумою показань всіх вузлів комерційного обліку послуги у будівлі (будинку). За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.
З матеріалів справи судами встановлено та не оспорювалось сторонами, що нежитлове приміщення споживача знаходяться у житловому будинку за адресою м. Рівне, вул. Відінська 38.
Апеляційним судом також враховується, що постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021. Зазначеними змінами Правила та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії викладено в новій редакції.
Відповідно до пункту 1 Правил (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Абзацом шостим пункту 14 Правил передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики.
Згідно з абзацами першим, третім, четвертим пункту 24 Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Згідно з положеннями пункту 12 розділу ІV Методики, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Згідно з нормами пункту 8 розділу ІV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Для розрахунку обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку позивач використовував спрощений спосіб (для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %) починаючи з 01 лютого 2022 року.
До 1 лютого 2022 року нарахування проводились по об'єкту споживача відповідно до п. 2р. ІІІ Методики (в редакції від 22.11.2018 року) "У разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: п'ятиповерхова - 12 %" та п. 2 р.V Методики (в редакції від 22.11.2018 року) "Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від: індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами - 5 %".
Судами встановлено, що площа об'єкта відповідача складає 302,97 м. кв., будівельний об'єм по зовнішньому виміру 940,00 м.кв., поверховість: 5.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач наголошував на тому, що об'єкт споживача має індивідуальний лічильник, однак через відсутність передачі показів лічильника, розрахунок проводився на мінімальну частку використання теплової енергії котра передбачена відповідно до п. 1 р.VІ Методики.
Згідно з пунктом 1 розділу VІ Методики, для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4оC від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.
Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії Qдонпр.j або Qдонпр.g з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/будинку. Це донарахування не застосовується у разі наявності обґрунтованої претензії щодо кількості та/або якості наданої послуги у приміщені або не застосовується автоматично за наявності у будівлі/будинку більше 30 % опалюваних приміщень, щодо яких оформлено такі претензії.
Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії (qопmin) дорівнює 50 % від середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень (qопmin).
Згідно з положеннями пункту 3 розділу VІ Методики, приміщенню з комбінованою системою опалення, яке оснащене вузлом розподільного обліку теплової енергії або вузлом розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з урахуванням особливостей влаштування такої системи опалення.
За результатами з'ясування обставин, колегією суддів встановлено, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт наявності підстав для стягнення з відповідача нарахованих йому коштів на оплату обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих сум за спірний період, колегію суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що даний розрахунок є арифметично правильним, оскільки він зроблений відповідно до Методики та включає в себе розрахунок обсягів спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення, з урахуванням загальної площі будівлі та площі приміщення споживача і відповідні коефіцієнти, які визначені Методикою.
Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку позовні вимоги про стягнення 146 729,42 грн є доведеними та задоволенні у відповідності до норм матеріального права.
Також позивач просив стягнути з відповідача 16 948,70 грн інфляційних втрат, 3 981,98 грн відсотків річних.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
А отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).
Керуючись положеннями статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період з січня 2024 року по січень 2025 року 16 948,70 грн інфляційних втрат та 3 981,98 грн відсотків річних.
Також, суд апеляційної інстанції перевіривши здійснені позивачем розрахунки, дійшов висновку, що вимоги про стягнення, за період з січня 2024 року по січень 2025 року 16 948,70 грн інфляційних втрат та 3 981,98 грн відсотків річних, є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Стосовно доводів апеляційної скарги в частині зауважень щодо правильності нарахування позивачем розміру заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи нарахування по об'єкту відповідача через перехід на новий програмний комплекс не були проведені через технічну помилку за період нарахувань з 01.11.2021 року до 31.01.2022 року.
У лютому 2022 року після проведення перерахунків щодо тарифу та виправлення помилки при здійсненні розрахунків для споживачів житлової будівлі за адресою м. Рівне, вул.Відінська 38 (щодо площ та застосування коефіцієнтів) відповідачу було проведено перерахунок на суму - 46318,61 грн. за період нарахувань з 01.11.2021 року до 31.01.2022 року.
Так як нарахування за період з 01.11.2021 року до 31.01.2022 року не були проведені, а в лютому 2022 року по них був проведений перерахунок на суму - 46 318,61 грн., нарахування згідно яких проводився перерахунок відображені в грудні 2022 року перерахунком на суму 92449,34 грн.
Відтак, апеляційний суд звертає увагу на те, що перерахунки за грудень та лютий 2022 року є взаємопов'язаними з періодоми з 01.11.2021 року по 31.01.2022 року. Таким чином, суд апеляційної інстанції не знаходить порушень у нарахуваннях здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго".
Щодо строку позовної даності в частині стягнення нарахувань в сумі 92 449,34 грн колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Суд зауважує, що Указом Президента України 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено і він триває донині.
Згідно з приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином позовна давність у даному випадку зупинена.
Відтак, з огляду на наведені норми суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку позивач не пропустив позовну давність.
Враховуючи вище викладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сейм" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.2025р. у справі №918/154/25 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №918/154/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "14" липня 2025 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.