вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" червня 2025 р. Справа№ 910/15064/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 11.06.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 (повний текст складено 03.03.2025)
у справі № 910/15064/24 (суддя - Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія"
до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна"
до відповідача 2 - Одеської обласної (військової) державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України"
про визнання незаконним та скасування пункту 2 розпорядження від 31.07.2024 №А-2024, визнання недійсним договору оренди від 02.09.2024
Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" (далі - відповідач 1, ТОВ "Еліксир Україна"), Одеської обласної (військової) державної адміністрації (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", у якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати пункт 2 розпорядження Одеської обласної державної адміністрації "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" земельної ділянки в оренду" №724/ А-2024 від 31.07.2024, яким надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Eліксир Україна" в оренду на 49 років земельну ділянку (кадастровий номер 5122310100:02:001:0041) площею 4,3660 га із земель державної власності (категорія - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення), з цільовим призначенням 12.02- для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Кілійська міська рада;
- визнати недійсним договір оренди землі від 02.09.2024 укладений між Одеською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" щодо передачі в оренду земельної ділянки кадастровий номер 5122310100:02:001:0041, яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Кілійська міська рада.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна", Одеської обласної (військової) державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання незаконним та скасування пункту 2 розпорядження від 31.07.2024 №А-2024, визнання недійсним договору оренди від 02.09.2024 відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 24.03.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/15064/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 року по справі №910/15064/24, яким відмовлено в повному обсязі у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна", Одеської обласної (військової) державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання незаконним та скасування пункту 2 розпорядження від 31.07.2024 №А-2024, визнання недійсним договору оренди від 02.09.2024. Ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а саме: - Визнати незаконним та скасувати пункт 2 розпорядження Одеської обласної державної адміністрації "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР УКРАЇНА" земельної ділянки в оренду" №724/А-2024 від 31.07.2024 року, яким надано Товариству з обмеженою відповідальністю "EЛІКСИР УКРАЇНА" в оренду на 49 років земельну ділянку (кадастровий номер 5122310100:02:001:0041) площею 4,3660 га із земель державної власності (категорія - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення), з цільовим призначенням 12.02-для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Кілійська міська рада; - Визнати недійсним договір оренди землі від 02 вересня 2024 року укладений між Одеською обласною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 00022585) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 41054005) щодо передачі в оренду земельної ділянки кадастровий номер 5122310100:02:001:0041, яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Кілійська міська рада.
Не погоджуючись в вказаним рішенням, 03.12.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Черкаська селищна рада Самарівського району Дніпропетровської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/8035/24 повністю і ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити, визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" № 821/5 від 22.03.2024. Стягнути з Міністерства юстиції України на користь Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області 3028.00 грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду та 4 542,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у справі № 910/8035/24.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що державна реєстрація права власності за Одеською обласною державною адміністрацією не є підставою виникнення права власності на неї все ж таки робить необ'єктивний висновок про те, що Одеська обласна державна адміністрація є власником цієї земельної ділянки, не зазначаючи на якій підставі відповідач-2 набув такого статусу та отримав земельну ділянку в власність, що суперечить власним висновкам суду про те, що державна реєстрація не є підставою для виникнення права власності, оскільки відсутні будь-які правовстановлювальні документи, які б підтверджували таке право.
Апелянт вказує, що в даному випадку Одеська обласна державна адміністрація не мала повноважень передавати спірну земельну ділянку у власність або користування будь-кому в тому числі відповідачу 1, чим також підтверджується порушення вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваного розпорядження та укладення договору оренди землі, що не враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно застосував: п.1 ч.1 ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України; ст.ст. 317, 328,329 ЦК України, не врахувавши, що Одеська обласна державна адміністрація не мала повноважень розпоряджатися спірною земельною ділянкою, а такі повноваження належать Ізмаїльській районній державній адміністрації, а також судом першої інстанції неправильно застосовано вимоги ст. 19 Конституції України, згідно з якою Одеська ОДА була зобов'язана діяти виключно в межах своїх повноважень, визначених законом.
Скаржник зазначає, що в даному випадку ТОВ «Еліксир Україна» не мало права претендувати на отримання всієї земельної ділянки в оренду, та було зобов'язано отримати згоду інших співвласників вищевказаного комплексу будівель та споруд. ТОВ «Еліксир Україна», володіючи лише часткою у спільній власності, не мало права ініціювати укладення договору оренди від 02.09.2024 року без залучення інших співвласників. І навіть у разі такого ініціювання умовами договору оренди повинно було передбачатися спільне користування земельною ділянкою всіма співвласниками відповідно їхніх часток.
Скаржник вказує, що незаконні дії Одеської обласної державної адміністрації щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-1, потягли за собою зобов'язання одного співвласника об'єктів в комплексі будівель та споруд за адресою: Одеська область, м.Кілія, вулиця Портова (Железнякова), 4 - позивача врегульовувати земельні питання з іншим співвласником відповідачем-1 ТОВ «ЕЛІКСИР УКРАЇНА», надаючи, таким чином, переваги відповідачу-1 перед позивачем щодо користування спірною земельною ділянкою при тому, що вони є співвласниками одного майна, та диктування одним співвласником майна іншому умов її використання, що порушує майнові права позивача як співвласника комплексу будівель та споруд за адресою: Одеська область, м.Кілія, вулиця Портова (Железнякова), 4, які знаходяться на спірній земельній ділянці та його законні інтереси щодо використання спірної земельної ділянки.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/15064/24. Витребувано матеріали справи №910/15064/24 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/15064/24 у судовому засіданні 16.04.2025.
07.04.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" адвоката Ходаковської Олени Юріївни до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" адвоката Ходаковської Олени Юріївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/15064/24 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 16.04.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 заяву представника Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" Перейми Дениса Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/15064/24 призначити в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 16.04.2025.
10.04.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивований тим, що саме офіційні відомості Державного реєстру прав щодо зареєстрованих речових прав на земельну ділянку є документом, яким за законом має підтверджуватися право власності на відповідну земельну ділянку, отже і є єдиним можливим допустимим доказом у справі на підтвердження відповідних обставин.
Відзив вмотивовано тим, що з урахуванням наявних даних щодо державної реєстрації права власності держави на спірну земельну ділянку саме в особі Одеської обласної державної адміністрації, обставина наявності в останньої повноважень з розпорядження спірною земельною ділянкою презюмується правомірною, тоді як позивач, стверджуючи протилежне, не довів це належними засобами доказування, що виключає підстави для врахування таких його доводів під час вирішення цієї судової справи в рамках визначеного предмету доказування.
14.04.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Одеської обласної (військової) державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивований тим, що ТОВ «МП Дунай-Кілія» у справі № 916/4911/23 самостійно відмовився від вищезазначеного позову, тобто це додатково підтверджує факт законності розпорядження земельною ділянку з кадастровим номером 5122310100:02:001:0041, площею 4.366 га.
У відзиві відповідач вказує, що твердження апелянта щодо незаконності дій Одеської обласної державної адміністрації, у зв'язку з відсутністю в облдержадміністрації прав щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5122310100:02:001:0041, є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та не стосуються предмету спору.
Відзив вмотивовано тим, що ТОВ «Еліксир Україна» як правонаступник ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» реалізувало своє право переходу прав на земельну ділянку на праві оренди, тобто підстави для відмови у задоволенні заяви про передачу у власність, надання у постійне користування та оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності були відсутні.
Відповідач-2 у відзиві також зазначає, що укладання з ТОВ «Еліксир Україна» договору оренди земельної ділянки, на якій розташований приватизований ним єдиний майновий комплекс підприємства, не перешкоджає апелянту в оформленні ним належних йому речових прав на земельну ділянку у передбачений законодавством спосіб.
16.04.2025 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. у відпустках з 16.04.2025 по 25.04.2025, з 28.04.2025 по 09.05.2025, з 12.05.2025 по 18.05.2025, суддя Тищенко О.В. перебувала у відряджені з 12.04.2025 по 15.04.2025, у відпустках з 16.04.2025 по 25.04.2025 та 28.04.2025 по 09.05.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 910/15064/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 на 11.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" адвоката Клачок Богдани Олександрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/15064/24 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 11.06.2025.
02.06.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Державного підприємство "Адміністрація морських портів України" Перейми Дениса Олександровича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
03.06.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" адвоката Ходаковської Олени Юріївни до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 заяву представника Державного підприємство "Адміністрація морських портів України" Перейми Дениса Олександровича та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" адвоката Ходаковської Олени Юріївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/15064/24 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 11.06.2025.
У судове засідання, що відбулось 11.06.2025 з'явились представники позивача, відповідача-1 та третьої особи, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, своїх представників не направив про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином через систему «Електронний суд».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 15.03.2007 у справі №2-818/2007 визнано прилюдні торги від 16.02.2007 по реалізації будівлі павільйону Морвокзалу за літ. "Х", інв. №860 та будівлі санпропускника з котельнею літ. "Б-Б1", інв. №841 такими, що відбулися, акти державного виконавця про проведені прилюдні торги, затверджені начальником ДВС у Кілійському районі Одеської області 01.03.2007, законними; визнано за Балакірєвим Романом Володимировичем, який зареєстрований за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 53, право власності на: будівлі павільйону Морвокзалу, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Железнякова, 4 (Літ. "Х", інв. №860) - 1-поверхова будівля загальною площею приміщень - 177,1 кв.м.; будівлі санпропускника з котельнею, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Железнякова, 4 (літ. "Б-Б1", інв. №841) - поверхова будівля загальною площею приміщень - 163,5 кв.м., що складають 6/100 долей від всього комплексу будівель та споруд.
29.11.2007 між ОСОБА_1 (продавець) та фірмою "Давос" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупець) укладено договір купівлі-продажу частини комплексу будівель та споруд, який посвідчений приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №8368.
Згідно вказаного договору купівлі-продажу частини комплексу будівель та споруд продавець передав покупцю, а покупець прийняв у власність 6/100 частин комплексу будівель та споруд, що знаходиться в Одеській області, Кілійському районі, міста Кілія, по вулиці Железнякова під №4, та який складається в цілому з будівель та споруд, зазначених в схематичному плані під літерами: "А" - цегляна адмінбудівля загальною площею 478,5 кв.м; "Б-Б1" - цегляний санпропуск з котельною загальною площею 163,5 кв.м.; "В" - цегляна теплиця загальною площею 121,0 кв.м.; "Г" - цегляний склад загальною площею 925,6 кв.м.; "Е" - цегляний магазин загальною площею 65,4 кв.м; "Ж-Ж1-Ж2" цегляний гараж загальною площею 570,5 кв.м.; "З" - цегляний спортзал загальною площею 58,6 кв.м.; "И" - цегляні теслярські майстерні загальною площею 99,9 кв.м.; "К" - цегляний склад РСГ загальною площею 190,7 кв.м.; "Л-Л1" - цегляна радіостанція загальною площею 239,5 кв.м.; "М" - цегляний матеріальний склад загальною площею 91,6 кв.м.; "Н" - цегляний матеріальний склад загальною площею 575,0 кв.м.; "О-О1-О2" - цегляні мехмайстерні загальною площею 201,1 кв.м.; "П" - цегляні мехмайстерні загальною площею 220,7 кв.м.; "Р" - цегляна такелажна загальною площею 165,2 кв.м.; "С" - цегляна вагова загальною площею 7,1 кв.м.; "Т" - цегляна прохідна загальною площею 20,8 кв.м.; "У" - цегляний склад загальною площею 354,9 кв.м.; "Ф" - цегляна насосна загальною площею 29,3 кв.м.; "Х" - цегляний павільйон морвокзалу загальною площею 177,1 кв.м.; "Ц" - цегляний зернопереробний комплекс загальною площею 4,8 кв.м.; "Ч" - бетонно-металевий ангар загальною площею 522,8 кв.м.; "Ш" - цегляну-з бетонних блоків цементний склад загальною площею 48,2 кв.м.; "Щ" - кам'яна будівля загальною площею 13,3 кв.м.; "Є" - цегляний матеріальний склад загальною площею 139,5 кв.м.; "Ю" - цегляна заправочна; "Я" - навіс з бензоколонкою; "1А" - металевий склад; "1Б" - навіс; "1В" - убиральня; "1Г" - цегляна убиральня; "1Д" - металевий склад; "1Е" - дерев'яно-металевий такелажний склад; "1Ж" - металевий склад; "1З" - металевий склад; "1И" - навіс; "1К" - цегляна вагова; "1Л" - навіс; "1М" - цегляна насосна; "1Н" - цегляна трансформаторна; "1О" - металевий склад; "1П" - металевий склад; "1Р" - дерев'яне БСУ; "1С" - металевий тир; "1Т" - цегляна убиральня; "1У" - навіс; "1Ф" - бетонно-цегляний склад пального; "1Х" - металевий склад; 1-48; I-III - надвірні споруди; всього загальною площею 5489,6 кв.м., розташованих на земельній ділянці 43415 кв.м. та сплачує за нього певну грошову суму.
Згідно витягу комунального підприємства "Районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.12.2007 №16921134 власником комплексу будівель та споруд, за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Железнякова, буд. 4 є фірма "Давос" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, з часткою приватної власності - 6/100, про що здійснено запис в книзі №24, стор. 7.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.07.2019 виданого державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса, яке зареєстровано в реєстрі за № 1-673, Товариству з обмеженою відповідальністю "Ларнс" належить на праві власності майно, що складається з 6/100 часток комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Железнякова, буд. 4, та складається з санпропуска з котельною літ. "Б-Б1", площею 163,5 кв.м., павільйону морвокзалу літ. "Х", площею 177,1 кв.м., загальною площею 340,6 кв.м., вартістю - 1 812 388 грн; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 107418151223, загальною площею об'єкта 5489,60 кв.м., що складається в цілому з літ. "А" - адмінбудівля; "Б-Б1" -санпропуск з котельнею; "В" - теплиця; "Г" - склад; "Е" - магазин; "Ж-Ж1-Ж2" - гараж; "З" -спортзал; "И" -теслярські майстерні; "К" - склад РСГ; "Л-Л1" -радіостанція; "М" -матеріальний склад; "Н" -матеріальний; "О-О1-О2" -мехмайстерні; "П" - мехмайстерні; "Р" - такелажна; "С" - вагова; "Т" - прохідна; "У" - склад; "Ф" - насосна; "Х" - павільйон морвокзалу; "Ц" - зернопереробний комплекс; "Ч" - ангар; "Ш" - цементний склад; "Щ" -будівля; "Є" - матеріальний склад; "Ю" - заправочна; "Я" - навіс з бензоколонкою; "1А" - склад; "1Б" - навіс; "1В" - убиральня; "1Г" - убиральня; "1Д" - склад; "1Е" - такелажний склад; "1Ж" - склад; "1З" - склад; "1И" - навіс; "1К" - вагова; "1Л" - навіс; "1М" - насосна; "1Н" - трансформаторна; "1О" - склад; "1П" - склад; "1Р" - БСУ; "1С" - тир; "1Т" - убиральня; "1У" - навіс; "1Ф" - склад пального; "1Х" - склад; 1-48; I-III - надвірні споруди, яке придбане Товариством з обмеженою відповідальністю "Ларнс" за 1 848 635,76 грн, що раніше належало фірмі "Давос" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Морський порт Дунай-Кілія" від 19.10.2022 посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №№ 3746, 3747 ТОВ "Ларнс" передає, а ТОВ "Морський порт Дунай-Кілія" приймає у власність в якості вкладу до статутного капіталу ТОВ "Морський порт Дунай-Кілія" наступне нерухоме майно: 6/100 часток комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Железнякова, буд. 4, та складається з санпропуска з котельною літ. "Б-Б1", площею 163,5 кв.м., павільйону морвокзалу літ. "Х", площею 177,1 кв.м., загальною площею 340,6 кв.м., загальною площею об'єкта 5489,60 кв.м., що складається в цілому з літ. "А" - адмінбудівля; "Б-Б1" -санпропуск з котельнею; "В" - теплиця; "Г" - склад; "Е" - магазин; "Ж-Ж1-Ж2" - гараж; "З" -спортзал; "И" -теслярські майстерні; "К" - склад РСГ; "Л-Л1" -радіостанція; "М" -матеріальний склад; "Н" -матеріальний; "О-О1-О2" -мехмайстерні; "П" - мехмайстерні; "Р" - такелажна; "С" - вагова; "Т" - прохідна; "У" - склад; "Ф" - насосна; "Х" - павільйон морвокзалу; "Ц" - зернопереробний комплекс; "Ч" - ангар; "Ш" - цементний склад; "Щ" -будівля; "Є" - матеріальний склад; "Ю" - заправочна; "Я" - навіс з бензоколонкою; "1А" - склад; "1Б" - навіс; "1В" - убиральня; "1Г" - убиральня; "1Д" - склад; "1Е" - такелажний склад; "1Ж" - склад; "1З" - склад; "1И" - навіс; "1К" - вагова; "1Л" - навіс; "1М" - насосна; "1Н" - трансформаторна; "1О" - склад; "1П" - склад; "1Р" - БСУ; "1С" - тир; "1Т" - убиральня; "1У" - навіс; "1Ф" - склад пального; "1Х" - склад; 1-48; I-III - надвірні споруди, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 107418151223, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 313776987 від 31.10.2022.
Згідно наказу Фонду державного майна України №80 від 20.01.2020 "Про прийняття до сфери управління Фонду державного майна України єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" прийнято із сфери управління Міністерства інфраструктури України (в теперішній час Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України) до сфери управління Фонду державного майна України єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", крім майна, що не підлягає приватизації.
Відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено 15.12.2022 Державним реєстратором Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Соломикіною І.С., зі зміною власника з Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на Державу Україну, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №376986608 від 02.05.2024.
14.04.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (продавець) та ТОВ "Еліксир Україна" (покупець) укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" за результатами електронного аукціону з умовами, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстрований в реєстрі за №1376.
Відповідно до даного договору, а саме п.1.1.2. Договору продавець зобов'язується передати у власність (продати) покупцю об'єкт малої приватизації - Єдиний майновий комплекс державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", який розташований зокрема за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, місто Кілія, вулиця Портова 4 (колишня адреса - Одеська область, Кілійський район, місто Кілія, вул. Железнякова, 4).
На підставі рішення №69100706 від 31.08.2023 державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Наталії Артемівни та вищевказаного договору купівлі-продажу від 14.04.2023 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" зареєстровано право власності на частку у розмірі 93/100 - в об'єкті нерухомості: комплекс будівель та споруд за адресою: Одеська обл., Кілійський р., м. Кілія, вул. Железнякова, 4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 107418151223, що підтверджуються копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №376986608 від 02.05.2024, частка у розмірі 1/100 у вищезазначеному майні залишилась у власності Держави.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №376986608 від 02.05.2024, в Державній власності в теперішній час знаходиться частка у розмірі 1/100 комплексу будівель та споруд за адресою: Одеська область, м. Кілія, вулиця Портова (Железнякова), 4 також відповідно до даної інформаційної довідки Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (код ЄДРПОУ 38727770) є правокористувачем прохідної літ. "Т", трансформаторної літ. " 1Н", надвірних споруд №23; надвірних споруд №7, надвірних споруд №16,15, надвірних споруд №48; надвірних споруд І, які входять до складу комплексу будівель і споруд, який знаходиться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вулиця Портова (Железнякова), 4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 107418151223 та дане майно знаходиться в господарському віданні Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".
Співвласниками об'єктів нерухомості за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 107418151223, а саме комплексу будівель та споруд, які знаходяться за адресою м. Кілія, вул. Портова, 4 є: ТОВ "Морський порт Дунай-Кілія" з часткою у розмірі 6/100; ТОВ "Еліксир Україна" з часткою у розмірі 93/100; Держава Україна з часткою у розмірі 1/100.
Комплекс будівель і споруд, які знаходяться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вулиця Портова, 4 розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером: №5122310100:02:001:0041, площею 4.366 га, яка знаходилась у постійному користуванні Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-ОД №000016 від 05.02.2004, виданого Кілійською міською Радою народних депутатів Кілійського району Одеської області України, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №59, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05.01.2022 та державним актом.
31.07.2024 розпорядженням №724/А-2024 Одеської обласної державної адміністрації "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" земельної ділянки в оренду":
- припинено право постійного користування земельною ділянкою Державному підприємству "Морський торговельний порт "Усть-Дунайськ" загальною площею 4,3660 га з кадастровим номером 5122310100:02:001:0041, цільове призначення 12.02 - для розміщення та експлуатації будівель та споруд морського транспорту, яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Кілійська міська рада (державний акт на право постійного користування землею серія-ІІ-ОД №000016 від 05 лютого 2004 року);
- надано ТОВ "Eліксир Україна" в оренду на 49 років земельну ділянку (кадастровий номер 5122310100:02:001:0041) площею 4,3660 га із земель державної власності (категорія - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення) з цільовим призначенням 12.02-для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Кілійська міська рада;
- доручено начальнику відділу правового представництва та захисту юридичного управління апарату Одеської обласної державної адміністрації від імені Одеської обласної державної (військової) адміністрації укласти договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Eліксир Україна", встановивши річну орендну плату за земельну ділянку у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
02.09.2024 між Одеською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Еліксир Україна" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до п.1.1. якого орендодавець на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 31.07.2024 №724/-2024 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" земельної ділянки в оренду" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5122310100:02:001:0041 із земель державної власності (категорія - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення) з цільовим призначенням 12.02 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Кілійська міська рада.
Відповідно до п.3.1. договору строк дії договору становить 49 років.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно управління "Центр надання адміністративних послуг" Любашівської селищної ради Одеської області Чернієнко Ольги Валеріївни №74938173 від 09.09.2024 за ТОВ "Еліксир Україна" зареєстровано право оренди вищевказаною земельною ділянкою, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №400464813 від 23.10.2024.
Позивач вважаючи вказане розпорядження Одеської обласної державної адміністрації в частині надання земельної ділянки в оренду ТОВ "Еліксир Україна" та укладений на його підставі договір оренди від 02.09.2024 незаконними, винесеними та укладеними з порушенням норм матеріального права, оскільки передача всієї земельної ділянки одному співвласнику здійснена без належних правових підстав, з порушенням прав позивача як співвласника нерухомого майна, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пункт 2 розпорядження Одеської обласної державної адміністрації "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" земельної ділянки в оренду" №724/ А-2024 від 31.07.2024 порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" як співвласника нерухомого майна: комплексу будівель та споруд, які знаходяться в м. Кілія, вул. Портова, 4, та яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5122310100:02:001:0041. Позивач стверджує, що передача всієї земельної ділянки одному співвласнику зазначеного нерухомого майна здійснена без належних на те підстав.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення, розпорядження) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Законодавство України, складаючись з окремих законодавчих актів, становить єдину цілісну систему. Тому законодавчий акт та його окремі положення мають застосовуватись не окремо, а в сукупності як з іншими положеннями того ж законодавчого акта, так і з положеннями інших законодавчих актів. Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт 6 статті 3 ЦК України). Національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 (пункт 80).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав. Державна реєстрація речових прав виконує важливу функцію інформування третіх осіб про права та обтяження на майно, а у випадках, встановлених законом, з такою реєстрацією пов'язується виникнення прав на нерухоме майно (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України). Хоча державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13)).
Тому загальна спрямованість Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" полягає у забезпеченні достовірності та несуперечливості відомостей Державного реєстру прав. Механізм реалізації цього фундаментального підходу закріплений, зокрема, у пункті 5 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яким встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Отже, інші положення цього Закону повинні застосовуватись у сукупності з нормою цього пункту.
Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права власності чи права постійного користування земельною ділянкою, а засвідчення державою вже набутого особою речового права, тому не можна ототожнювати факт набуття права власності або постійного землекористування з фактом його державної реєстрації. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності чи права постійного користування земельною ділянкою, оскільки такої підстави закон не передбачає (схожий за змістом висновок викладено у пункті 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що власником земельної ділянки за реєстраційним номером 2768883951223 та кадастровим номером 5122310100:02:001:0041 є Держава в особі Одеської обласної державної адміністрації, натомість позивач стверджує, що вказаною земельною ділянкою має розпоряджатися Ізмаїльська районна державна адміністрація, що вочевидь суперечить вже зареєстрованому праву.
Таким чином, суд приходить до висновку, що розпорядження "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" земельної ділянки в оренду" №724/А-2024 від 31.07.2024 Одеською обласною державною адміністрацією було прийнято без перевищення повноважень.
Разом з тим, ураховуючи предмет позову в цій справі, суд зазначає, що у пунктах 47- 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 сформульовано такий правовий висновок:
"Обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення Уманської міської ради незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди.
Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).
Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).
У справі, що переглядається, задоволення позовних вимог Родниківської сільської ради про визнання незаконним та скасування спірного рішення Уманської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.
Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав".
Отже, вказане свідчить, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права як: "визнати незаконним та скасувати пункт 2 розпорядження Одеської обласної державної адміністрації "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" земельної ділянки в оренду" №724/ А-2024 від 31.07.2024, яким надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Eліксир Україна" в оренду на 49 років земельну ділянку (кадастровий номер 5122310100:02:001:0041) площею 4,3660 га із земель державної власності (категорія - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення), з цільовим призначенням 12.02- для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Кілійська міська рада" є неефективним, оскільки спірне розпорядження вже реалізоване і вичерпало свою дію виконанням - укладенням договору оренди землі від 02.09.2024 між Одеською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" щодо передачі в оренду земельної ділянки кадастровий номер 5122310100:02:001:0041, яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Кілійська міська рада (схожий за змістом висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №922/1030/20).
Щодо доводів позивача, що Одеською обласною державною адміністрацією при винесенні розпорядження "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" земельної ділянки в оренду" №724/ А-2024 від 31.07.2024 не враховано те, що ТОВ "Еліксир Україна" не є одноосібним власником об'єктів нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, а володіє лише часткою у праві спільної часткової власності, то суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 1 ч. 13 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду. Набувач права власності на такий об'єкт зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов'язаний не пізніше 30 днів з дня отримання поданого у встановленому порядку клопотання припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений відповідний об'єкт, та передати її у власність або оренду набувачу права власності на такий об'єкт.
Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу права власності на відповідний об'єкт у передачі йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт.
Частиною п'ятою статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2022 позивач набув право власності на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд за реєстраційним номером 107418151223 з часткою 6/100.
21.07.2023 державним реєстратором, було прийнято рішення (№ 68549730 від 21.07.2023) стосовно реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122310100:02:001:0041 площею 4,366 га за державою, в особі облдержадміністрації, та зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою за ДП "Морський торгівельний порт "Усть-Дунайськ". З матеріалів справи встановлено, що 14 квітня 2023 року за результатами електронного аукціону з умовами між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ "Еліксир Україна" укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ".
Наказом Фонду державного майна України від 01.12.2023 № 2161 "Про припинення юридичної особи - державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" шляхом реорганізації" розпочато процедуру припинення ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" реорганізація шляхом його приєднання до покупця єдиного майнового комплексу ТОВ "Еліксир Україна".
01.06.2024 до облдержадміністрації через Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради звернулось ТОВ "Еліксир Україна" з заявою про передачу у власність, надання у постійне користування та оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності з переліком документів.
На підставі вищезазначеної заяви ТОВ "Еліксир Україна" та документами до неї, облдержадміністрацією винесено розпорядження від 31.07.2024 №724/А-2024 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" земельної ділянки в оренду", яким було припинено право постійного користування земельною ділянкою ДП "Морський торгівельний порт "Усть-Дунайськ" загальною площею 4,366 га з кадастровим номером 5122310100:02:001:0041 та надано ТОВ "Еліксир Україна" в оренду на 49 років земельну ділянку з кадастровим номером 5122310100:02:001:0041 площею 4,366 га.
02.09.2024 було укладено договір оренди землі між облдержадміністрацією та ТОВ "Еліксир Україна", земельної ділянки з кадастровим номером 5122310100:02:001:0041 площею 4,366 га в оренду строком на 49 років.
Так, облдержадміністрацією було передано в оренду ТОВ "Еліксир Україна" туж саму земельну ділянку (кадастровий номер 5122310100:02:001:0041 площею 4,366), яка перебувала на праві постійного користування у ДП "Морський торгівельний порт "Усть-Дунайськ", під єдиним майновим комплексом, при цьому, конфігурація вищевказаної земельної ділянки не змінювалась.
Таким чином, у даному випадку ТОВ "Еліксир Україна" як правонаступник ДП "Морський торгівельний порт "Усть-Дунайськ" реалізувало своє право переходу прав на земельну ділянку на праві оренди, тобто підстави для відмови у задоволенні заяви про передачу у власність, надання у постійне користування та оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності були відсутні.
Матеріали справи не містять жодних доказів на вчинення позивачем дій з 19.10.2022 (моменту реєстрації права власності у розмірі 6/000) спрямованих на виділ земельної ділянки в натурі у відповідній частині, чи звернення до відповідного органу із заявою про передачу у власність, надання у постійне користування та оренду земельної ділянки.
Постановою Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 916/286/20, суд зазначив, що: "… особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені спірним договором та в результаті визнання недійсним договору інтереси заінтересованої особи будуть відновлені.".
Суд звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що задоволення заявленого ТОВ "МП Дунай-Кілія" позову жодним чином не забезпечить відновлення його прав чи інтересів по відношенню до спірної земельної ділянки.
Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ "МП Дунай-Кілія" обрало спосіб захисту, який не відповідає належному та не є ефективним, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія".
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/15064/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/15064/24 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 15.07.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко